Постанова

від 02.04.2019 по справі 240/4856/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4856/18

Головуючий у 1-й інстанції: Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

02 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (м. Житомир, 12 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію в сумі 17 545,88 грн,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за не отриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за липень 2008 року - 2 328,12 грн., липень 2009 року - 1 828,23 грн., лютий 2010 року - 2 379,22 грн., квітень 2011 року - 3 399,27 грн., серпень 2013 року - 4 072,77 грн., жовтень 2014 року - 3 538,37 грн.; та зобов'язати нарахувати і виплатити йому грошову компенсації за не отриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2008-2014 роки в сумі 17 545,88 грн..

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що йому при проходженні служби в органах внутрішніх справ матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за період 2008-2014 роки протиправно не виплачувалась, у зв'язку з чим позивач має право на отримання компенсації вказаної соціальної виплати за відповідні періоди.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №9 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" було призначено тих, що вибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних знань поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису з 07 листопада 205 року, зокрема: ОСОБА_2 (НОМЕР_1), який мав спеціальне звання "підполковник міліції", начальником слідчого відділення Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, з присвоєнням спеціального звання "підполковник поліції".

Позивач звернувся із заявою на ім'я голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 14 серпня 2018 року щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2008-2013 роки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом вих. № М-192/29/105/05-2018 від 29.08.2018 року, яким повідомило позивачу, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та підпорядковані структурні підрозділи є бюджетними установами, що утримуються за рахунок Державного бюджету України і здійснюють свою фінансову діяльність відповідно до норм бюджетного законодавства. Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетним установам виділяються асигнування з бюджету на видатки, передбачені у кошторисах на поточних рік, а саме: з 01 січня по 31 грудня поточного року. Бюджетним установам не надано право проводити видатки за минулі роки за рахунок бюджетних асигнувань поточного року.

Також повідомлено, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та підпорядковані структурні підрозділи знаходяться у стані ліквідації, а тому асигнування та їх утримання не затверджуються і не виділяються. Враховуючи викладене, для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2008-2013 роки у поточному році немає правових підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 19.03.2019 року зобов`язано було відповідача повідомити інформацію про встановлений розмір одноразової грошової допомоги на оздоровлення на кожний з років у період з 2008-2014 р.р.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем до суду надано письмову інформацію (вих. №125/26/01-2019 від 02.04.2019 р.), згідно якої колишньому співробітнику Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2 згідно особових рахунків з нарахування грошового забезпечення за 2008-2014 роки, архівний фонд №77, нараховувалась та виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення: травень 2009 року - 450,00 грн., листопад 2010 року - 3000,00 грн., листопад 2013 року - 1050,00 грн., грудень 2014 року - 1500,00 грн.

Так, ст. 19 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон №565-XII) визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

В силу ч. 2 ст. 24 Закону №565-XII пільги, компенсації та гарантії, встановлені цим Законом, надаються за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ (підприємств, організацій) у кошторисах або фінансових планах.

Водночас, п. 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Закон №565-XII визнано таким, що втратив чинність.

Згідно п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону №580-VIII.

Структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб на момент проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ визначалась Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 (в редакції, чинній на момент спірного періоду не виплати матеріальної допомоги, далі - Постанова №1294).

У відповідності до пп. 3 п. 5 Постанови №1294 встановлено надання права керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати, зокрема, надання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

За змістом п. 9 Постанови №1294 видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на момент проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31 грудня 2007 року №499 (в редакції, чинній на момент спірного періоду не виплати матеріальної допомоги, далі - Інструкція №499).

Підпунктом 2.17.1 п. 2.17 розділу ІІ Інструкції №499 встановлено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Положеннями пп. 2.17.3 п. 2.17 розділу ІІ Інструкції №499 визначено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Вимогами пп. 2.17.4 п. 2.17 розділу ІІ Інструкції №499 передбачено, що підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Підпунктом 2.17.5 пункту 2.17 розділу ІІ Інструкції №499 встановлено, що фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Такими чином, у даній справі позивач за спірний період отримував одноразову грошову допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток у розмірах, визначених розпорядником бюджетних коштів.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.07.2018 р. у справі №809/426/17. Однак, обставини справи у ній відрізняються від обставин цієї справи тим, що у першому випадку не було здійснена виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а в іншому - така виплата була проведена у межах бюджетних видатків.

Відтак, надання матеріальної допомоги на оздоровлення та визначення її розміру (в межах до місячного грошового забезпечення) належить до дискреційних повноважень відповідного керівника державного органу, а не є його безпосереднім обов'язком.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу, її посадової/службової особи є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.