Рішення від 11.04.2019 по справі 925/68/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/68/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фермерського господарства "Матвіїха" (с. Матвіїха, Монастирищенський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-продтовари" (м. Христинівка Черкаська область) про стягнення 57 898, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 57 898,44 грн. з яких: 39 155 грн. залишку основного боргу за насіння соняшника, 15 309,60грн. інфляційних втрат та 3 433,84 грн. як 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі договору поставки № 103 від 15.10.2015, укладеного між сторонами.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представники сторін в засідання на розгляд справи по суті не з'явилися, явка обов'язковою не визнавалася, що не перешкоджає суду проводити розгляд справи, клопотання про відкладення суду не надсилалися.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши пояснення представника відповідача, які надавалися у попередніх засіданнях та оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позову із заявленої позивачем правової підстави слід відмовити повністю, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить задовольнити позов на підставі неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 103 від 15 жовтня 2015 року (а.с. 13), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу насіння соняшника, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар.

Пунктами 2.1, 3.2. договору визначено, що позивач зобов'язується передати відповідачу товар по ціні та в кількості згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одинцю продукції за цим договором визначаться у видаткових накладних.

Змін до правової підстави позову суду не подано, тому суд відхиляє доводи позивача у відповіді на відзив про те, що кошти за товар відповідачем повинні бути сплачені незалежно від того, на якій підставі та в який спосіб було придбано соняшник. При стягненні боргу в судовому порядку має значення доведеність позивачем правової підстави позову та надання належних доказів, якими вона обгрунтовується.

У відповідності до положень ст. 13, 14 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач доводить, що саме на виконання умов договору між сторонами, за накладною № 2 від 09 лютого 2016 (а.с. 14) позивач поставив, а відповідач прийняв соняшник у кількості 56,110 тон на суму 589 155,00 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних від 09.02.2016 та довіреністю відповідача № 3 від 13.01.2016 на Поліщука О.М. (а.с. 15-18).

Заперечень проти факту неотримання соняшнику за накладною № 2 від 09 лютого 2016 у відповідача немає.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач доводить, що відповідач розрахувався за соняшник лише частково, сплативши позивачу 300 000,00 грн. платіжним дорученням № 1973 від 10.02.2016 (а.с. 19) та 250 000,00 грн. платіжним дорученням № 2028 від 23.02. 2016 (а.с. 20). Залишок основного боргу становить 39155,00 грн., проти чого заперечень відповідачем не подано.

Відповідач зі свого боку доказує, що правовідносини сторін не регулюються умовами договору поставки № 103 між сторонами від 15.10.2015.

Суд погоджується із запереченнями відповідача проти обраної позивачем правової підстави для стягнення заборгованості за позовом, виходячи з такого:

За умовами пунктів 8.1. та 9.8. договору поставки № 103 від 15.10.2015 визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в любому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань. Він також може бути пролонгований за згодою двох сторін. При цьому всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані сторонами даного договору.

Позивачем не надано суду доказів про те, що договір поставки № 103 від 15.10.2015 за згодою сторін було пролонговано на період після 31.12.2015 шляхом укладення письмової додаткової угоди.

Відповідач існування такої домовленості між сторонами заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що накладна № 2 від 09.02.2016 на поставку соняшника не містить посилання на договір поставки № 103 від 15.10.2015, а сама поставка здійснена після закінчення строку дії вказаного договору.

Також при проведенні часткової оплати за соняшник у платіжних дорученнях від 10 та 23 лютого 2016 відповідач послався лише на рахунок № 1 від 09.02.2016, без посилання на договір між сторонами № 103 від 15.10.2015 (а.с. 19, 20).

Відповідач надав суду копію вказаного рахунку № 1 від 09.02.2016 (а.с. 90), який не містить посилання на договір № 103 від 15.10.2015.

Отже, ці обставини вказують на те, що правовідносин між сторонами регулюються не договором поставки № 103 від 15.10.2015, а випливають з інших правових підстав, на які позивач не посилається в обґрунтування позовних вимог.

Позивач вважає, що доказом того, що соняшник було передано саме на підставі договору поставки № 103 від 15.10.2015 є податкова накладна від 09.02.2016 (а.с. 62), в якій міститься посилання на вказаний договір поставки і яку відповідач прийняв для оформлення податкового кредиту.

Суд погоджується із запереченнями відповідача проти прийняття податкової накладної як доказу виконання сторонами умов саме договору поставки № 103 від 15.10.2015 виходячи з такого:

Поставку товару та правову підставу такої поставки позивач повинен довести належними первинними документами про суть здійсненої між сторонами спору господарської операції.

У відповідності до положень ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (ст. 9 Закону).

Згідно ст. 1 чинного Податкового Кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 201 Податкового Кодексу встановлені вимоги, зокрема, до податкової накладної, її змісту, реєстрації, можливостей коригування і визначено таке:

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Отже, оформлення податкової накладної не є оформленням первинного документу на підтвердження здійсненої господарської операції як вимагається правилами ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, а є лише виконаним продавцем обов'язком щодо оформлення податкового обліку господарської діяльності за правилами Податкового Кодексу. Відомості, внесені до податкової накладної, можуть бути відкориговані та уточнені на підставі первинних документів про суть господарської операції в порядку, встановленому Податковим Кодексом України.

На думку суду, відсутність доказів про зв'язок накладної на поставку товару та укладеного сторонами договору поставки № 103 від 15.10.2015 (тим більше якщо поставка відбулася після закінчення строку дії договору) не може бути замінена відомостями з податкової накладної, внесеними до неї самим продавцем.

Оскільки позивачем не підтверджена поставка товару згідно видаткової накладної № 2 від 09.02.2016 саме в межах виконання сторонами договору поставки № 103 від 15.10.2015, то не є доведеними підстави для стягнення з відповідача залишку основного боргу за соняшник в розмірі 39155,00 грн. та нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором інфляційних втрат (15 309, 60грн.) та 3 433,84 грн. як 3% річних, які нараховані по договору, який закінчив свою дію 31.12.2015.

Отже вимоги позивача за заявленою правовою підставою стягнення боргу є не доведеними та не обґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

До аналогічних висновків прийшов і Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25 лютого 2019 р. по справі № 925/788/18 при розгляді подібного спору.

Відмова у позові через недоведеність заявленої правової підстави позову не перешкоджає позивачу у повторному зверненні до суду із позовом про стягнення боргу за фактичну поставку товару у лютому 2016 року.

При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2019

Суддя Н.М. Спаських