Постанова

від 15.07.2019 по справі 925/68/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа№ 925/68/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства Матвіїха

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 11.04.2019 (повний текст складено 14.04.2019)

у справі № 925/68/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фермерського господарства Матвіїха

до Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари

про стягнення 57 898, 44 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Фермерське господарство Матвіїха звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари про стягнення 57 898, 44 грн. заборгованості, з яких: 39 155 грн. - основного боргу, 15 309,60 грн. -інфляційних втрат та 3 433,84 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.04.2019 у справі № 925/68/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що правовідносини між сторонами регулюються не договором поставки № 103 від 15.10.2015, а випливають з інших правових підстав, на які позивач не послався в обґрунтування позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство Матвіїха звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що, оскільки Фермерське господарство Матвіїха виконало свої зобов`язання, а саме передало Товариству з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари насіння соняшника в кількості 56,11 т на загальну суму 589 155 грн., а відповідач виконав своє зобов`язання щодо оплати отриманого товару лише частково, в сумі 550 000 грн, то таке часткове виконання не припиняє зобов`язальних правовідносин та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари від обов`язку оплати повної ціни переданого йому насіння соняшника та від відповідальності за невиконання ним свого обов`язку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/68/19, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.10.2015 між Фермерським господарством Матвіїха (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари (далі - покупець) укладено договір поставки №103 (далі - договір) (т. 1; а.с. 13), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю насіння соняшника (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах договору.

Пунктами 2.1, 3.2 договору визначено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товар по ціні та в кількості згідно підписаних накладних, які є невід`ємною частиною договору. Ціна за одиницю продукції за цим договором визначаться у видаткових накладних.

Відповідно до пунктів 8.1 та 9.8 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в любому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань. Він також може бути пролонгований за згодою двох сторін. Всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані сторонами даного договору.

Фермерське господарство Матвіїха зазначає, що передало Товариству з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари 56 110 кг насіння соняшника загальною вартістю 589 155 гривень, що підтверджується видатковою накладною №2 від 09.02.2016 та товарно-транспортними накладними №10, №12, №13 від 09.02.2016 (т. 1; а.с. 14-17).

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари частково оплатило вартість переданого йому Фермерським господарством Матвіїха насіння соняшника в загальній сумі 550 000 гривень (т. 1; а.с. 19-20).

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання щодо повної оплати отриманого насіння соняшника, 06.05.2016 року Фермерське господарство Матвіїха звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари з письмовою претензію №63, в якій просило сплатити суму заборгованості у розмірі 39 155 гривень упродовж тридцяти календарних днів з дня отримання претензії шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Проте, відповідач залишив вказану претензію поза увагою (т. 1; 21-22).

Звертаючись з позовними вимогами до суду позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що правовідносини між сторонами регулюються не договором поставки № 103 від 15.10.2015, а випливають з інших правових підстав, на які позивач не послався в обґрунтування позовних вимог.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як було вказано вище, пунктом 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в любому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань. Він також може бути пролонгований за згодою двох сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що договір поставки № 103 від 15.10.2015 за згодою сторін не було пролонговано на період після 31.12.2015 шляхом укладення письмової додаткової угоди. Тобто, договір припинив свою дію 31.12.2015.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2016 Фермерське господарство Матвіїха передало Товариству з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари 56 110 кг насіння соняшника загальною вартістю 589 155 гривень, що підтверджується видатковою накладною №2 від 09.02.2016 та наступними товарно-транспортними накладними: №10 від 09.02.2016, №12 від 09.02.2016, №13 від 09.02.2016 (т. 1; а.с. 14-17). Зазначені накладна та товарно-транспортні накладні підписані постачальником та покупцем.

Вказана поставка не заперечується відповідачем та зазначена у відзиві на позовну заяву.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що правовідносини між сторонами регулюються не договором поставки № 103 від 15.10.2015, а випливають з інших правових підстав, на які позивач не послався в обґрунтування позовних вимог.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивач в позовній заяві посилався на видаткову накладну №2 від 09.02.2016 та товарно-транспортні накладні: №10 від 09.02.2016, №12 від 09.02.2016, №13 від 09.02.2016, що являються належними правовими підставами заявленого позову.

З матеріалів справи також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари видало на ім`я директора ТОВ Христинівка - продтовари Поліщук О.М. довіреність №3 від 13.01.2016 на отримання від позивача 300 т насіння сонячника.

Отже, з огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони уклали договір у спрощеній письмовій формі, що за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно статей 691 , 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу .

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зі змісту вищезазначених статей вбачається, що норми статті 530 Цивільного кодексу України застосовуються щодо визначення строку оплати товару у разі внесення покупцем попередньої оплати, до поставки товару. Тобто якщо сторони обумовили внесення попередньої оплати за товар до його передачі покупцю, однак не визначили строк внесення такої попередньої оплати, то вона має бути сплачена покупцем у строки, визначені згідно вимог статті 530 Цивільного кодексу України .

Проте, якщо сторонами не обумовлено попередню оплату, то на підставі статті 692 Цивільного кодексу України покупець після отримання від продавця товару зобов`язаний оплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610 , 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 550 000 грн., вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями: №1973 від 10.02.2016 на суму 300 000 грн. та №2028 від 23.02.2016 на суму 250 000 грн.

Таким чином, в порушення вимог статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 39 155 гривень ( 589 155 грн. (поставлений товар) - 550 000 грн. (оплачений товар) =39 155 грн.).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 39 155 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 15 309,60 грн. за період з 01.02.2016 по 31.12.2018 та 3% річних у розмірі 3 433,84 грн. за період з 10.02.2016 по 11.01.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, є порушенням норм цивільного законодавства, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми Ліга:Закон , розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що сума втрат від інфляції у розмірі 15 309,60 грн. за період з 01.02.2016 по 31.12.2018 та 3% річних у розмірі 3 433,84 грн. за період з 10.02.2016 по 11.01.2019 є арифметично правильними.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 57 898, 44 грн. підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( стаття 74 Господарського процесуального кодексу України ).

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2019 у справі № 925/68/19 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Матвіїха на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2019 у справі № 925/68/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2019 у справі № 925/68/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари (20000, Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113, код 34971966) на користь Фермерського господарства Матвіїха (19143, Черкаська обл., Монастирищенський район, село Матвіїха, вул.. Центральна, буд. 20, код 14187019) суму основного боргу в розмірі 39 155 (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 309 (п`ятнадцять тисяч триста дев`ять) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 84 коп., судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка - продтовари (20000, Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113, код 34971966) на користь Фермерського господарства Матвіїха (19143, Черкаська обл., Монастирищенський район, село Матвіїха, вул.. Центральна, буд. 20, код 14187019) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят один) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/68/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка