Рішення

від 09.04.2019 по справі 916/358/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/358/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пронюк В.Я.,

від відповідача: Вознюк М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,МАЛАХІТ-16" про стягнення 4829,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/358/19, задоволено письмове клопотання позивача в частині розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.03.2019 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 09.04.2019 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (далі - ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України") звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,МАЛАХІТ-16" (далі - ОСББ ,,МАЛАХІТ-16") про стягнення заборгованості у розмірі 4829,72 грн, з яких 4506,23 грн пені, 307,25 грн 3% річних, 16,24 грн інфляційних нарахувань, вказуючи на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 20.10.2015 р. № 5031/15-ТЕ-23 в частині оплати вартості поставленого природного газу.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" посилається на приписи ст.ст.8,9,55,124 Конституції України, ст.ст.20,173-175,193,216,218,230,231,232 ГК України, ст.ст.11,15,16,509,526,530,549,610-612,625,629,655,692,712 ЦК України, ст.ст.1,3 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", постанову Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі № 910/24266/16, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97-р, умови названого вище договору, акти приймання-передачі природного газу тощо.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти її задоволення, адже ОСББ ,,МАЛАХІТ-16", маючи в користуванні теплогенеруюче обладнання, наділене ознаками, властивими теплогенеруючій організації згідно ст.1 Закону України ,,Про теплопостачання", в зв'язку з чим на нього поширюється дія ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" щодо списання нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, адже основний борг погашено до 30.11.2016 р. Також з посиланням на лист Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014 р. № 2064/0/20-14 відповідач зазначає, що, оскільки теплова енергія виробляється та використовується ним для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів об'єднання), отримувати ліцензію для діяльності теплогенеруючої організації йому не потрібно. Окремо ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" повідомляє про існування практики вирішення подібних спорів у суді першої інстанції.

Представник позивача усно в судовому засіданні назвав доводи відповідача необґрунтованими через те, що він не включений до реєстру підприємств, передбаченого Законом України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому дія цього нормативно-правового акту на ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" не розповсюджується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність їх тверджень фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

20.10.2015 р. між ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" (Постачальник) та ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" (Споживач) укладено договір № 5031/15-ТЕ-23 постачання природного газу (Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).

Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року (включно) газ обсягом до 76,500 тис. куб. м… (п.2.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача (п.3.4 Договору).

Ціна за 1000 куб. м газу становить 1770,74 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%... До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2994,30 грн… (п.5.2 Договору).

Оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015 р. і діє в частині реалізації газу з 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).

На виконання Договору Постачальником протягом жовтня 2015 р. - грудня 2015 р. поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 145780,48 грн з ПДВ, а саме: у жовтні 2015 р. - 6,395 тис. куб. м на суму 19148,55 грн; у листопаді 2015 р. - 18,637 тис. куб. м на суму 55804,77 грн; у грудні 2015 р. - 23,654 тис. куб. м на суму 70827,16 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 р., від 30.11.2015 р., від 31.12.2015 р.

Договір, акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.

На момент подачі позову поставлений на виконання Договору природний газ оплачено, у т.ч.: 20.11.2015 р. - 19148,55 грн, 28.12.2015 р. - 30000,00 грн, 20.01.2016 р. - 24000,00 грн, 05.02.2016 р. - 24000,00 грн, 19.02.2016 р. - 24000,00 грн, 26.02.2016 р. - 24631,93 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується бухгалтерською випискою по його рахунку.

Вказуючи на те, що оплати вартості газу здійснені несвоєчасно, Постачальник подав до господарського суду позов у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.

При цьому ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором та поставлено протягом жовтня 2015 р. - грудня 2015 р. природний газ на загальну суму 145780,48 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами приймання-передачі природного газу.

В свою чергу ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" в порушення приписів ст.ст.525,526,530,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та п.6.1 Договору несвоєчасно оплатило 145780,48 грн вартості природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

…У разі невиконання Споживачем п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 Договору).

Крім того згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, господарський суд дійшов висновку, що ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" має сплатити:

- 4506,23 грн пені, з яких: 69,25 грн нараховано на суму 19148,55 грн (жовтень 2015 р.) за період з 17.11.2015 р. по 19.11.2015 р. (20.11.2015 р. відбулась оплата на суму 19148,55 грн); 874,53 грн - на суму 55804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 р. по 27.12.2015 р. (28.12.2015 р. відбулась оплата на суму 30000,00 грн); 713,85 грн - на суму 25804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 28.12.2015 р. по 19.01.2016 р. (20.01.2016 р. відбулась оплата на суму 24000,00 грн); 34,71 грн - на суму 1804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 20.01.2016 р. по 04.02.2016 р. (05.02.2016 р. відбулась оплата на суму 1804,77 грн); 1788,10 грн - на суму 70827,16 грн (грудень 2015 р.) за період з 15.01.2016 р. по 04.02.2016 р. (05.02.2016 р. відбулась оплата на суму 22195,23 грн); 818,50 грн - на суму 48631,93 грн (грудень 2015 р.) за період з 05.02.2016 р. по 18.02.2016 р. (19.02.2016 р. відбулась оплата на суму 24000,00 грн); 207,29 грн - на суму 24631,93 грн (грудень 2015 р.) за період з 19.02.2016 р. по 25.02.2016 р. (26.02.2016 р. відбулась оплата на суму 24631,93 грн);

- 307,25 грн 3% річних, з яких: 4,72 грн нараховано на суму 19148,55 грн (жовтень 2015 р.) за період з 17.11.2015 р. по 19.11.2015 р.; 59,63 грн - на суму 55804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 р. по 27.12.2015 р.; 48,67 грн - на суму 25804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 28.12.2015 р. по 19.01.2016 р.; 2,37 грн - на суму 1804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 20.01.2016 р. по 04.02.2016 р.; 121,92 грн - на суму 70827,16 грн (грудень 2015 р.) за період з 15.01.2016 р. по 04.02.2016 р.; 55,81 грн - на суму 48631,93 грн (грудень 2015 р.) за період з 05.02.2016 р. по 18.02.2016 р.; 14,13 грн - на суму 24631,93 грн (грудень 2015 р.) за період з 19.02.2016 р. по 25.02.2016 р.;

- 16,24 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму 1804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 р. по 31.01.2016 р. (фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 28,99 грн, проте позивач просить менше, що є його правом).

Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань слід задовольнити у повному обсязі.

Твердження відповідача щодо того, що на нього як на особу з ознаками теплогенеруючої організації розповсюджується дія Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", в зв'язку з чим згідно ч.3 ст.7 цього закону пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню, судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Дійсно ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Однак відповідно до ст.2 названого закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як вже вказано вище, відповідач, вважаючи, що він має право на списання пені, 3% річних та інфляційних втрат, ототожнює себе з теплогенеруючою організацією.

В ст.1 Закону України ,,Про теплопостачання" надано визначення теплогенеруючої організації, під якою слід розуміти суб'єкта господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Згідно ст.23 цього ж закону господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов'язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Господарський суд вказує, що ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" відповідає лише першому з перелічених критеріїв, маючи у користуванні обладнання дахової котельні будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ніщинського, 16, про що свідчить наявний у справі акт приймання-передачі.

Що стосується віднесення відповідача до виробників теплової енергії, то в цій частині суд зауважує, що:

- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору (ст.1 чинної з 2011 р. редакції Закону України ,,Про теплопостачання");

- господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів (ч.ч.1 та 3 ст. 3 ГК України);

- основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання; об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.4,5,7 чинного Закону України ,,Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Враховуючи наведене та те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, господарський суд вважає, що ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України „Про теплопостачання". Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб'єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.

Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. по справі № 916/2197/13.

Беручи до уваги викладене, той факт, що відповідач не отримав ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, а також те, що для отримання права на списання пені, 3% річних та інфляційних втрат за правилами ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" особа повинна бути теплогенеруючою організацією, якою ОСББ ,,МАЛАХІТ-16" не є, господарський суд правових підстав для розповсюдженні дії цієї норми на відповідача по даній справі не вбачає.

Окремо суд погоджується з наведеною у листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014 р. № 2064/0/20-14 думкою щодо відсутності потреби в отриманні ОСББ ліцензії для роботи котельні в багатоквартирному будинку. Такий висновок державного органу являється ще одним підтвердженням того, що об'єднання не являється теплогенеруючою організацією, для виробництва теплової енергії якою ліцензування є обов'язковим.

Стосовно вирішення подібних спорів у судах першої інстанції, якими відмовлено в задоволенні позовів ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" до ОСББ з посиланням на приписи ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарський суд вказує на те, що за змістом ч.4 ст.236 ГПК України тільки позиції суду касаційної інстанції по аналогічним справам повинні враховуватись під час ухвалення судового рішення. При цьому слід зауважити, що Верховним Судом на теперішній час сформовано практику, згідно якої ч.3 ст.7 Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою, яка застосовується незалежно від включення відповідача до реєстру підприємств, передбаченого цим законом. Однак відповідачами по справам, що знаходились в провадженні Верховного Суду, були не ОСББ, а теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які діють відповідно до Закону України ,,Про теплопостачання".

За правилами п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,МАЛАХІТ-16" (65029, м. Одеса, вул. Композитора Ніщинського, буд. 16, код 36232381) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 4506/чотири тисячі п'ятсот шість/грн 23 коп. пені, 307/триста сім/грн 25 коп. 3% річних, 16/шістнадцять/грн 24 коп. інфляційних нарахувань, 1921/одну тисячу дев'ятсот двадцять одну/грн 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 квітня 2019 р.

Суддя Л.В. Лічман