Постанова

від 12.07.2019 по справі 916/358/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/358/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019

суддя Лічман Л.В.

час та місце ухвалення рішення: 10:07:47 год., м. Одеса

повний текст складено 12.10.2018.

по справі № 916/358/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16

про стягнення 4 829,72 грн.

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 про стягнення боргу у загальній сумі 4 829, 72 грн., у тому числі: пеня у сумі 4 506, 23 грн.; три проценти річних у сумі 307, 25 грн.; інфляційні витрати у сумі 16, 24 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1921, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 5031/15-ТЕ-23 від 20.10.2015 в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 позов задоволено, яким стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 4506, 23 грн. пені, 307, 25 грн. 3%річних, 16, 24 грн. інфляційних витрат, 1921, 00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі №916/358/19 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення та судові витрати за розгляд цієї справи покласти на ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було враховано положення Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Скаржником в апеляційній скарзі також зазначається, що винесенні судового рішення Господарським судом Одеської області не враховано, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість, у тому числі нараховані пеня, 3% річних та інфляційні перед постачальником природного газу теплопостачальник теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, послуги з холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню. а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною.

Разом з тим, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було враховане те, що нормою Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб нарахування йому неустойки, інфляційних витрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було взято до уваги той факт, що заборгованість за поставлений природний газ згідно Акту приймання-передачі від 31.12.2015 року на суму 70 827,16 грн.; Акту приймання-передачі від 30.11.2015 на суму 55 804, 77 грн.; Акту приймання-передачі від 31.10.2015 року на суму 19148, 55 грн. була погашена до 30.11.2016, а отже відповідно неустойка (штраф. пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не повинні нараховуватись, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, скаржник зазначає, що при ухваленні оскарженого рішення Господарським судом Одеської області порушено норми процесуального права, а саме статей 236, 238 ГПК України, якими визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, містити оцінку кожного аргументу. Крім цього, господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , що у відповідності до ст. 277 ГПК України є підставами для його скасування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/358/19 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019.

Розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 у справі № 916/358/19 визначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 13.05.2019 позивач отримав 17.05.2019, а відповідач отримав 16.05.2019.

Однак станом на 12.07.2019 до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.10.2015 між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ОСББ МАЛАХІТ-16 (Споживач) укладено договір № 5031/15-ТЕ-23 постачання природного газу.

За умовами вищевказаного Договору, відповідно до п. 1.1. визначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з положеннями пункту 2.1. Договору визначено, що Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року (включно) газ обсягом до 76,500 тис. куб. м.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача.

Згідно з пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 12 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015 і діє в частині реалізації газу з 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного Договору, Постачальником протягом жовтня 2015 - грудня 2015 поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 145780,48 грн. з ПДВ, а саме: у жовтні 2015 - 6,395 тис. куб. м на суму 19148,55 грн.; у листопаді 2015 - 18,637 тис. куб. м на суму 55804,77 грн.; у грудні 2015 - 23,654 тис. куб. м на суму 70827,16 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 (а.с.22-24).

Договір, акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.

На момент подачі позову поставлений на виконання Договору природний газ оплачено, у т.ч.: 20.11.2015 - 19148,55 грн., 28.12.2015 - 30000,00 грн., 20.01.2016 - 24000,00 грн., 05.02.2016 - 24000,00 грн., 19.02.2016 - 24000,00 грн., 26.02.2016- 24631,93 грн., що підтверджується бухгалтерською випискою по його рахунку (а.с. 25-26).

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищенаведених умов договору ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передало у власність ОСББ МАЛАХІТ-16 природний газ на загальну суму 145780,48 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору №5031/15-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу від 20.10.2015, які призвели до нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було вимушене звернутись до господарського суду з позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною першої статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором № 5031/15-ТЕ-23 від 20.10.2015 зобов`язання з оплати природного газу, позивачем було нараховано боргу у загальній сумі 4 829, 72 грн., у тому числі: пеня у сумі 4 506, 23 грн.; три проценти річних у сумі 307, 25 грн.; інфляційні витрати у сумі 16, 24 грн.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСББ МАЛАХІТ-16 має сплатити:

- 4506,23 грн. пені, з яких: 69,25 грн. нараховано на суму 19148,55 грн. (жовтень 2015) за період з 17.11.2015 по 19.11.2015 (20.11.2015 відбулась оплата на суму 19148,55 грн.); 874,53 грн. - на суму 55804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 по 27.12.2015 (28.12.2015 відбулась оплата на суму 30000,00 грн.); 713,85 грн. - на суму 25804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 28.12.2015 по 19.01.2016 (20.01.2016 відбулась оплата на суму 24000,00 грн.); 34,71 грн. - на суму 1804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 20.01.2016 по 04.02.2016 (05.02.2016 р. відбулась оплата на суму 1804,77 грн.); 1788,10 грн. - на суму 70827,16 грн. (грудень 2015 р.) за період з 15.01.2016 по 04.02.2016 (05.02.2016 відбулась оплата на суму 22195,23 грн.); 818,50 грн. - на суму 48631,93 грн (грудень 2015 р.) за період з 05.02.2016 по 18.02.2016 (19.02.2016 р. відбулась оплата на суму 24000,00 грн.); 207,29 грн. - на суму 24631,93 грн. (грудень 2015 р.) за період з 19.02.2016 по 25.02.2016 (26.02.2016 відбулась оплата на суму 24631,93 грн.);

- 307,25 грн. 3% річних, з яких: 4,72 грн. нараховано на суму 19148,55 грн. (жовтень 2015 р.) за період з 17.11.2015 по 19.11.2015; 59,63 грн. - на суму 55804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 по 27.12.2015; 48,67 грн. - на суму 25804,77 грн (листопад 2015 р.) за період з 28.12.2015 по 19.01.2016; 2,37 грн. - на суму 1804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 20.01.2016 по 04.02.2016; 121,92 грн. - на суму 70827,16 грн. (грудень 2015 р.) за період з 15.01.2016 по 04.02.2016; 55,81 грн. - на суму 48631,93 грн. (грудень 2015 р.) за період з 05.02.2016 по 18.02.2016; 14,13 грн. - на суму 24631,93 грн. (грудень 2015 р.) за період з 19.02.2016 по 25.02.2016;

- 16,24 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму 1804,77 грн. (листопад 2015 р.) за період з 15.12.2015 по 31.01.2016 (фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 28,99 грн., проте позивач просить менше, що є його правом).

Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань правомірно задоволено місцевим господарським судом у повному обсязі. Як встановлено вище, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом січня-липня, жовтня - грудня 2015 року, погашена повністю до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку з приводу того, що дія названого закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, отже не розповсюджується на ОСББ МАЛАХІТ-16 .

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника про те, що на нього як на особу з ознаками теплогенеруючої організації розповсюджується дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , в зв`язку з чим згідно ч.3 ст.7 цього закону пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню, відповідно до наступного.

Дійсно, 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для застосування положень даного Закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.

У розумінні статті 1 Закону України Про теплопостачання, теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.23 цього ж закону господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов`язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що ОСББ МАЛАХІТ-16 відповідає лише першому з перелічених критеріїв, маючи у користуванні обладнання дахової котельні будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ніщинського, 16 , про що свідчить наявний у справі акт приймання-передачі.

Що стосується віднесення відповідача до виробників теплової енергії, суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду, щощо:

- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору (ст.1 чинної з 2011 р. редакції Закону України Про теплопостачання );

- господарська діяльність - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів (ч.ч.1 та 3 ст. 3 ГК України);

- основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання; об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.4,5,7 чинного Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ). Враховуючи вище викладене, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, господарський суд вважає, що ОСББ МАЛАХІТ-16 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання . Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб`єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Так, Верховний суд у постанові від 30.05.2018 по справі № 908/2055/17, висловив позицію, що на ОСББ розповсюджується дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , проте ОСББ Дружний Будинок здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що підтверджується ліцензією серія АВ за №466685.

Оскільки, що відповідач не отримав ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, а також те, що для отримання права на списання пені, 3% річних та інфляційних втрат за правилами ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа повинна бути теплогенеруючою організацією, якою ОСББ МАЛАХІТ-16 не є.

Так, у листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014 № 2064/0/20-14 зазначив про відсутность потреби в отриманні ОСББ ліцензії для роботи котельні в багатоквартирному будинку. Такий висновок державного органу є ще одним підтвердженням того, що об`єднання не являється теплогенеруючою організацією, для виробництва теплової енергії якою ліцензування є обов`язковим.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 у справі № 916/358/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача ОСББ Малахіт-16 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 у справі № 916/358/19- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Малахіт-16 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя: І.Г. Філінюк

Судді: О.Ю. Аленін

Л.В. Лавриненко