Постанова

від 09.04.2019 по справі 814/2970/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №814/2970/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Водний Світ на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.) по справі № 814/2970/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Водний Світ до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Водний Світ (далі - ТОВ ТД Водний Світ ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) від 15.02.2013 №0000042202 та № 0000062202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 22.11.2013 позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, ТОВ ТД Водний Світ оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 22.11.2013.

Так, ТОВ ТД Водний Світ зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат та податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ТД Водний Світ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.01.2013 №282/22-200/36881052, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 з урахуванням пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 та з урахуванням підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1234077,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1012694,00 грн.

На обґрунтування цього висновку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, зокрема, посилається на те, що представлені платником первинні документи, складені за наслідками придбання клінінгових та рекламних послуг, не містять необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст, обсяг наданих послуг, їх конкретних виконавців та місць надання, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваних операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю платника. Крім того, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, в якій відображено висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, недостатність трудових ресурсів, транспортних засобів тощо.

На підставі названого акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000042202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1394309,00 грн. (за основним платежем 1234077,00 грн., штрафні санкції - 160232,00 грн.) та № 0000062202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1159374,00 грн. (за основним платежем 1012694,00 грн., штрафні санкції - 146680,00 грн.).

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, клінінгових та рекламних послуг у спірного контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у контрагентів позивача можливості реального здійснення спірних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, виконання робіт або послуг, що свідчить про неможливість виконання зазначеного обсягу робіт безпосередньо силами працівників контрагентів позивача. Суд також зазначив, що представлені підприємством копії первинних документів містять лише загальні нормативні та статистичні відомості, що не є достатнім підтвердженням фактичного виконання договорів з надання послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, ТОВ ТД Водний Світ (Замовник) було укладено ряд договорів про надання клінінгових послуг, відповідно до умов яких ТОВ ТД Водний Світ доручає, а ПП Торгівельна компанія Брік-Р , ПП Грандпром-К , ТОВ Транскабріо-С , ТОВ Укропттовар (Виконавці) зобов'язуються організувати виконання комплексу робіт з прибирання приміщень Замовника, розташованих за адресами: вул. Фрунзе, 15/1, вул. Комсомольська, 11/11.

Перелік, об'єм, строки та вартість робіт наведені у додатках до вказаних договорів, які є невід'ємною частиною цих договорів.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані копії укладених договорів, додатки до них, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами суд апеляційної інстанції встановив, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаними контрагентами позивача по укладеним договорам, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Так, в актах здачі-прийняття робіт, які надані позивачем на підтвердження надання клінінгових послуг вказано лише загальну назву робіт та загальну вартість таких робіт. При цьому, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутня інформація стосовно дати та місця надання послуг, які конкретно роботи виконувались, у якому обсязі. Зміст цих документів не розкриває відомостей, які саме послуги, та в яких обсягах були надані.

Крім того, з наданих позивачем документів слідує, що у один і той самий період виконання робіт з прибирання приміщень позивача за адресами: вул. Фрунзе, 15/1, вул. Комсомольська, 11/11 здійснювали одночасно декілька контрагентів, зокрема: у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 прибирання одних і тих самих приміщень у один і той самий час (згідно графіку, узгодженому у договорах) здійснювали ПП Торгівельна компанія Брік-Р та ТОВ Транскабріо-С , а з жовтня 2011 року ще й ПП Грандпром-К . Така ж ситуація і у період з 01.03.2012 року до 30.06.2012 року, коли надання клінінгових послуг здійснювалось одночасно ПП Грандпром-К та ТОВ Укропттовар .

02.08.2010 ТОВ ТД Водний Світ було укладено договір постачання з ТОВ Алєгор , за умовами якого постачальник (ТОВ Алєгор ) зобов'язувався поставляти і передавати у власність покупцю товар за умовами вказаного договору. При цьому, визначено, що товаром за даним договором є перелік товару, вказаний у підписаній обома сторонами Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

У Специфікації зазначаються перелік товару, ціни на них, штрих-код товару, штрих-код упаковки, кількість товару в упаковці.

Товар за даним договором постачається товарними партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до заявки, поданої в порядку статті 3 даного договору.

15.02.2010 ТОВ ТД Водний Світ було укладено договір постачання з ТОВ НВП Юнітеп ЛТД № 60/10 ХП.

01.03.2010 ТОВ ТД Водний Світ було укладено договір постачання з ТОВ Фенсі Тойз .

Умови вказаних договорів аналогічні умовам договору, укладеному ТОВ ТД Водний Світ з ТОВ Алєгор .

ТОВ НВП Юнітеп ЛТД постачало позивачу туалетний папір, ТОВ Алєгор - торти ТМ Рошен , та ТОВ Фенсі-Тойз - іграшки. У підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав видаткові накладні та податкові накладні. По взаємовідносинам з ТОВ Алєгор позивач також надав журнал проводок.

В свою чергу Специфікації, які є обов'язковими та невід'ємними частинами укладених договорів надані не були, як і письмові заявки на товар.

Також позивачем не були надані копії вантажних та супровідних документів, які б підтверджували фактичне постачання товарів.

01.01.2011 ТОВ ТД Водний Світ уклало з ПП ПТК Бравія-Р договір про надання рекламних послуг № б/н, предметом якого є зобов`язання організовувати виконання послуг по виробництву, розміщенню та розповсюдженню рекламної продукції.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), зразки рекламної продукції.

В акті здачі-прийняття робіт вказано лише загальну назву робіт надання рекламних послуг та загальну вартість таких робіт. Зміст цього документу не розкриває відомостей, які саме послуги, та в яких обсягах були надані.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Однак, надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Водний Світ залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду