Постанова

від 11.04.2019 по справі 607/6096/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 607/6096/17

провадження № 61-47050св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,

відповідач - державне підприємство Сетам ,

третя особа - публічне акціонерне товариство Універсал Банк ,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року у складі судді Сташків Н. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року у складі суддів Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільський МВДВС, виконавча служба, орган державної виконавчої служби), державного підприємства Сетам (ДП Сетам ), треті особи - публічне акціонерне товариство Універсал Банк (далі - ПАТ Універсал Банк , банк), ОСОБА_6, в якому просили: визнати недійсними електронні торги, проведені 24 квітня 2017 року, з яких реалізовано нежитлове приміщення площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,00945 га, за цією ж адресою, оформлених протоколом від 24 квітня 2017 року.

Позов мотивовано тим, що Тернопільським МВДВС здійснюється примусове виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі рішення від 03 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2007 року в сумі 100 644,85 доларів США, що еквівалентно 1 182 688 грн, та 3441 грн судового збору. Під час здійснення виконавчого провадження 24 квітня 2017 року ДП Сетам провело повторні електронні торги з реалізації наведеного вище нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. Переможцем торгів визначено ОСОБА_6

Позивачі вважають, що вказані торги проведені неправомірно, що є підставою для визнання їх недійсними.

Підставу недійсності проведених електронних торгів посилались на те, що повідомлення про призначення торгів та про початкову ціну продажу предмета іпотеки ОСОБА_5 як іпотекодавець не одержував, внаслідок чого було порушене його право щодо виконання зобов'язання, забезпеченою іпотекою, до дня продажу предмета іпотеки; з інформації, розміщеної на інтернет-сайті ДП Сетам станом на 15 травня 2017 року стан аукціону визначений як очікування оплати , а тому торги вважаються такими, що не відбулися; ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі № 607/5040/17 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони проведення торгів із реалізації вищезазначеного майна; рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не ухвалювалось, тому відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження в контексті Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки в ході виконавчого провадження про стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя не допускається; ОСОБА_4, якій разом із ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя належить вищевказане майно, згоди на його реалізацію не давала, що порушило її право як співвласника цього майна; частка ОСОБА_5 у спільному майні, з метою звернення стягнення на нього, не виділялась.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 24 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачі не довели, що внаслідок проведення 24 квітня 2017 року електронних торгів, з яких реалізовано нежитлове приміщення площею 94,6 кв.м., та земельну ділянку площею 0,00945 га, порушені їх права, а також судом не встановлено порушень встановленої законом процедури їх проведення, які б могли вплинути на результат їх проведення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Доводи касаційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за своїм змістом є аналогічними та зводяться до того, що під час розгляду справи в апеляційному суді були порушені положення частини третьої статті 14 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні документи про визначення колегії суддів для розгляду справи в автоматичному режимі. Судами допущено порушення правил суб'єктної юрисдикції, оскільки покупець реалізованого майна не був залучений відповідачем у справі. При розгляді справи судами не досліджено та не надано аргументованого обґрунтування відхилення доводів позивачів про те, що державним виконавцем не приймалась постанова про опис та арешт майна боржника, оскільки така постанова не була внесена до автоматизованої системи виконавчих проваджень. Суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року про заборону ДП Сетам проводити електронні торги не пред'являлась до виконання і вказане підприємство не знало про наявність заборони, тому такі обставини не є підставою для визнання торгів недійсними. Такі висновки є безпідставними, оскільки питання подання зазначеної ухвали на виконання не було предметом обговорення, дослідження та встановлення під час розгляду справи і сторони з цього приводу не надавали пояснень. Той факт, що ухвала суду про забезпечення позову шляхом заборони проведення торгів не була пред'явлена позивачем для виконання, не є підставою для висновку про відсутність визначеній у ній обмежень. Суди не врахували та не дали належної і правильної оцінки тим обставинам, що ДП Сетам не повідомило ОСОБА_5 про проведення торгів. Судами неправильно застосовані норми статей 49, 50, 51 Закону України Про виконавче провадження .

Крім наведеного, ОСОБА_5 у поданій ним касаційній скарзі також послався на те, що не був повідомлений апеляційним судом про розгляд справи, призначений на 09 жовтня 2018 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційні скарги, ДП Сетам , заперечує проти доводів позивачі та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У відзиві ДП Сетам посилається на те, що позивачі не довели наявність порушень вимог встановленого законом порядку під час проведення електронних торгів та що ці порушення вплинули на результати торгів та призвели до порушення законних інтересів позивачів. Положення Закону України Про виконавче провадження допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотеко держателя.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційні скарги, письмових заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 26 січня 1980 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

07 вересня 2007 року ОСОБА_5 придбав за договорами купівлі-продажу, укладеними між ним та ОСОБА_7, посвідченими приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, приміщення площею 94,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,00945 га за цією ж адресою для обслуговування вказаного нежитлового приміщення.

На підставі договору іпотеки від 07 вересня 2007 року, укладеного між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_5, останній передав вказане нерухоме майна (житлове приміщення та земельну ділянку) в іпотеку банку у якості забезпечення зобов'язань за укладеним між ними кредитним договором, за яким ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 175 000 доларів США.

Нотаріально посвідченою заявою від 23 серпня 2007 року ОСОБА_4 дала згоду на одержання її чоловіком ОСОБА_5 кредиту в сумі 175 000 доларів США у ВАТ Банк Універсальний для купівлі нежитлового приміщення, що знаходиться за вищевказаною адресою та на передачу цього приміщення в іпотеку банку для забезпечення своєчасного виконання ним зобов'язань з повернення кредиту.

04 грудня 2015 року зареєстровано обтяження: арешт всього нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_5 на підставі постанови Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції від 25 листопада 2015 року.

25 листопада 2016 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Пуршегою І. В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25 серпня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованості за кредитним договором в сумі 100 644,85 доларів США, що еквівалентно 1 182 688 грн, та 3441 грн судового збору.

Постановою державного виконавця від 09 грудня 2016 року описано та накладено арешт на нежитлове приміщення площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,00945 га за цією ж адресою.

Листом ДП Сетам від 27 березня 2017 року до Тернопільського міського ВДВС, ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_5 надсилалось повідомлення щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, у тому числі відомості про реєстраційний номер лота - 207900 (уцінено лот № 198751), відомості про предмет іпотеки - не житлове приміщення площею 94,6 кв.м, та земельна ділянка площею 0,00945 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, день та час проведення електронних торгів - 24 квітня 2017 року о 09 годині, початкова ціна продажу майна - 868 720 грн.

Повідомлення аналогічного змісту опубліковані в газеті Свобода № 24 (3164) за 29 березня 2017 року та в газеті Номер один № 13 (586) за 29 березня 2017 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ Універсал Банк , треті особи - Тернопільський міський ВДВС, ДП Сетам , про виключення з-під арешту майна - нежитлового приміщення площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,00945 га, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ДП Сетам проводити торги з реалізації вказаного нежитлового приміщення та земельної ділянки в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ), номер лоту 207900.

Відповідно до протоколу від 24 квітня 2017 року ДП Сетам проведено електронні торги з реалізації вищевказаного нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0,00945 га.

Переможцем торгів визначено ОСОБА_6, ціна продажу - 868 720 грн, сума сплаченого гарантійного внеску 43 436 грн. Сума у розмірі 825 284 грн підлягала сплаті до 12 травня 2017 року та сплачена ОСОБА_6 на рахунок ДП Сетам платіжним дорученням від 05 травня 2017 року. Кошти у зазначеному розмірі надійшли на депозитний рахунок Тернопільского МВДВС. Також, згідно з квитанцією від 21 квітня 2017 року ОСОБА_6 сплачено на рахунок ДП Сетам гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 43 436 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Даний спір виник у зв'язку з необхідністю встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійними електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частиною першою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України , зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

В силу приписів статті 46 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до частини сьомої статті 51 вказаного Законупримусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Таким чином норми Закону України Про виконавче провадження допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 911/494/17).

Наведеними вище нормами та встановленими судами обставинами спростовуються доводи позивачів, в тому числі їх аргументи, викладені у касаційних скаргах про незаконність відчуження іпотечного майна на електронних торгах за відсутності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, або виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Державний виконавець може передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

У позовній заяві позивачі обґрунтовували порушення порядку проведення спірних електронних торгів, тим, що боржника не було належним чином повідомлено про їх проведення.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановили, що організатор спірних електронних торгів ДП Сетам належним чином повідомило боржника про їх проведення листом від 27 березня 2017 року із наданням необхідної інформації, повідомлення аналогічного змісту опубліковані у двох місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки.

Посилання позивачів на те, що внаслідок неотримання боржником ОСОБА_5 повідомлення про проведення електронних торгів порушено права позивачів щодо можливості виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою до дня продажу майна, є необґрунтованими, оскільки, згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором відкрито у листопаді 2016 року, організатором торгів було дотримано процедуру повідомлення сторін про проведення торгів та надано необхідну інформацію.

При цьому, позивачами не доведено, що їм не було відомо про те, що відбувається процедура примусового виконання рішення, не надано доказів про те, що ними вчинялися дії на погашення заборгованості за виконавчим листом, також останні мали можливість у 15-денний термін до проведення торгів сплатити всю суму заборгованості.

За таких обставин, суди обґрунтовано вважали недоведеними твердження позивачів про порушення їх прав унаслідок неотримання боржником письмового повідомлення про проведення електронних торгів.

Аргументи позивачів про те, що боржник у виконавчому провадженні не отримував письмового повідомлення про дату, час проведення електронних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонувалося до продажу, що позбавило його можливості здійснити погашення заборгованості до дня проведення торгів, обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на те, що такі повідомлення йому надсилалися за місцем проживання, а факт неотримання ним повідомлення як і сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. При цьому судами не встановлено порушень, що могли вплинути на результат торгів.

Верховний Суд враховує, що боржник ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яка є поручителем останнього у кредитному зобов'язанні та, як дружина надала згоду на передачу в іпотеку спірного майна, знали про існування виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_5 суми кредитної заборгованості, про передачу іпотечного майна на реалізацію, про проведення електронних торгів, проте не вчинили дій по погашенню заборгованості за кредитним договором.

Встановивши, що реалізація належного ОСОБА_5 нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці, здійснена в порядку виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою цього майна, електронні торги проведені 24 квітня 2017 року ДП Сетам з реалізації майна у визначений законом строк, з розміщенням достовірної інформації про об'єкт продажу, суди дійшли обґрунтованого висновку про додержання при проведенні торгів вимог Закону України Про виконавче провадження та Порядку, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 3 розділу 7 Порядку та Закону України Про іпотеку . Позивачі не надали доказів порушення їх прав під час електронних торгів, а судами не встановлено порушень, передбаченої законом процедури їх проведення, які б могли вплинути на результат їх проведення.

Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій на підставі належної оцінки і правового аналізу сукупності зібраних у справі доказів дали оцінку доводам позивачів про проведення торгів за наявності ухвали суду про забезпечення позову в іншій цивільній справі, якою заборонено ДП Сетам проводити торги з реалізації спірного нерухомого майна, та правильно виходили з того, що наявність ухвали суду про забезпечення позову без звернення її до виконання в органи ДВС стягувачем, без реєстрації встановлених у ній обтяжень у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та без доведення і повідомлення орган ДВС та організатора електронних торгів про наявність такої заборони, не свідчить про незаконність проведених електронних торгів і їх недійсність.

Так, ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2017 року, якою заборонено проведення оспорюваних електронних торгів, постановлена судом у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, яка є позивачем і у цій справі.

За змістом статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі ухвал, постанов судів у цивільних справах за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення про забезпечення позову стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Позивач ОСОБА_4, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, не зверталась до відділу ДВС про примусове виконання ухвали про забезпечення позову, що в подальшому дало б можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі вказаної ухвали суду, як стягувачу у цьому виконавчому провадженні, та отримати відповідні докази на підтвердження обізнаності ДП Сетам про наявність ухвали про забезпечення позову та надати їх суду.

При цьому, ДП Сетам заперечувало факт обізнаності про заборону проведення торгів та посилалось на відсутність надходження будь-яких повідомлень на його адресу про заборону або припинення торгів.

Позивачами не доведено, що ДП Сетам на момент проведення торгів перебував у правовому режимі обмеження суб'єктивних прав та не мав права проводити електронні торги, а їх проведення під час дії вищезазначеної ухвали суду порушують публічний порядок, і вказаний правочин є нікчемний.

Доводи касаційних скарг позивачів про розгляд апеляційним судом справи неповноважним складом суду, порушення частини третьої статті 14 ЦПК України, оскільки відсутні документи про визначення колегії суддів в автоматичному режимі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (а. с. 194, 270).

Аргументи касаційних скарг про незалучення до участі у розгляді справи у якості відповідача ОСОБА_6 - покупця реалізованого майна, не мають у даному випадку правового значення для правильного вирішення спору та не спростовують обґрунтованих висновків судів про відмову у задоволенні позову, оскільки вказана особа брала участь у справі у якості третьої особи. При цьому, позивачі про залучення його у якості співвідповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляли.

Посилання позивачів у поданих ними касаційних скаргах на неправильність застосування статей 49 , 50, 51 Закону України Про виконавче провадження спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та змістом правильно застосованих до цих правовідносин норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про неповідомлення його апеляційним судом про розгляд справи, який відбувся 09 жовтня 2018 року, спростовуються матеріалами справи (а. с. 261), і такі посилання є недоречними, оскільки у судовому засіданні брав участь його представник.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Судами попередніх інстанцій перевірено доводи позивачів щодо порушення їх прав та законних інтересів при проведенні оспорюваних електронних торгів. Зазначені ними підстави для визнання цих торгів недійсними не підтвердились під час розгляду справи, доказів порушення прав і законних інтересів позивачів при проведенні електронних торгів не надано, тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається позивачам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська