Постанова

від 11.04.2019 по справі 910/14327/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. Справа№ 910/14327/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 р.

у справі № 910/14327/18 (суддя - Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД"

про стягнення 37 795,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Б25" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" про стягнення 37 795,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання послуг по подачі бетону на відстань №101/У-101-18 від 23.07.2018 року в частині сплати наданих послуг в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 23 050, 00 грн., штраф в розмірі 14 025, 00 грн., 187, 17 грн. 3% річних та 532, 95 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б 25" заборгованість у розмірі 23 050 грн., штраф у розмірі 14 025 грн., 3% річних у розмірі 187, 17 грн., інфляційні втрати в розмірі 532, 95 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором в повному обсязі, оскільки не сплачено вартість наданих робіт, прийнятих останнім без зауважень відповідно до акту №БН-07/25/10 від 25.07.2018 року. В зв'язку із чим станом на день звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 23 050, 00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі №910/14327/18 в частині задоволення вимог про стягнення основної заборгованості та прийняти нове, яким: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б 25" штраф у розмірі 14 025 грн., 3% річних у розмірі 187, 17 грн., інфляційні втрати в розмірі 532, 95 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 900 грн., судовий збір в розмірі 528, 60 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що він здійснив повну оплату заборгованості за спірним договором після подання даного позову, проте оскільки не був належним чином обізнаний про судовий розгляд даної справи не мав можливості надати такі докази.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 року у справі №910/14327/18 відкрито апеляційне провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також, 18.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

25.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив.

25.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/923/19 від 11.04.2019 року відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14327/18 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/14327/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі №910/14327/18 прийнято до свого провадження у визначеному складі суддів.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2018 року між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено Договір №101/У-101-18 на надання послуг по подачі бетону на відстань, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним Договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу "МЕСВО" на умовах згідно даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором. (а.с. 14-17).

Відповідно до п. 2.7.2 договору, розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку в замовник зобов'язаний розрахуватися з виконавцем на протязі п'яти днів з дати передачі замовнику Акту передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до Специфікації №1 (додаток до договору №1) вартість послуг по подачі бетону становить 28 050, 00 грн. (а.с. 18).

Між сторонами Акт №БН-07/25/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивачем було надано відповідачеві послуг на 28 050, 00 грн. (а.с. 19).

Відповідачем 28.09.2018 року сплачено 5 000, 00 грн. за послуги бетононасосу згідно з договору №101/У-101-18 від 23.07.2018 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача. (а.с. 20).

В матеріалах справи наявний лист-вимога №11/09 від 11.09.2018 року відповідно до якої позивач просив відповідача негайно погасити заборгованість в розмірі 28 050, 00 грн., а в разі відмови від сплати позивач попередив відповідача, що буде звертатися до суду. (а.с. 21).

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі та у строки, передбачені договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

Як вже було зазначено вище, доказами надання послуг за спірним договором є Акт №БН-07/25/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.07.2018 року. (а.с. 19).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 23 050, 00 грн.

Крім того, позивачем, також, заявлено до стягнення 14 025, 00 грн. штрафу, 187, 17 грн. 3% річних та 532, 95 грн. інфляційних втрат за загальний період з 31.07.2018 року по 24.10.2018 року.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 187, 17 грн., та інфляційні втрати в розмірі 532, 95 грн.

Щодо стягнення штрафу колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення замовником термінів оплат за наданні виконавцем послуги понад 30 (тридцять) календарних днів, замовник зобов'язується сплатити виконавцю штраф у розмірі 50 % від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 14 025, 00 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на момент розгляду справи відповідач не мав можливості надати відзив на позовну заяву та докази його правової позиції, що призвело до не об`єктивного встановлення усіх обставин справи, колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.

Відповідачем долучено до апеляційної скарги додаткові докази, а саме акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2018 - січень 2019 роки, а також банківські виписки про сплату основної заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Відповідач зазначає, що він не знав про судовий розгляд даної справи, а тому не міг подати докази сплати основної заборгованості до суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів з даними доводами не погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі №910/14327/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. (а.с. 1-2).

Вказана ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача - ТОВ ЕКО Полімербуд Трейд , м. Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 89, 02125.

Також в матеріалах справи наявне поштове повернення у зв`язку з закінченням терміну зберігання. (а.с. 34-36).

В той же час, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО Полімербуд Трейд" надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Таким чином, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Зазначеної позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/2349/17 від 21.03.2019 року.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.

Колегія суддів також звертає увагу, що позовну заяву позивачем було надіслано на юридичну адресу відповідача - ТОВ ЕКО Полімербуд Трейд , м. Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 89, 02125, що вбачається з фіскального чеку та опису вкладень в лист. (а.с. 8-9).

Здійснивши відстеження поштового відправлення на сайті ukrposhta.ua, колегією суддів встановлено, що поштове відправлення за ідентифікаційним номером 0103048155999 було вручено адресату (відповідачу ТОВ ЕКО Полімербуд Трейд 14.11.2018 року, тобто відповідач був обізнаний про судовий спір в рамках даної судової справ до винесення рішення по справі 28.12.2018 року, а відтак у останнього була можливість повідомити суд першої інстанції про сплату основної заборгованості та долучити додаткові докази в суді першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вже зазначалось, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку із чим, посилання скаржника на те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 року не було отримано, як на підставу для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі № 910/14327/18, є безпідставним.

Отже, як встановлено вище, подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Колегія суддів також зауважує, що відповідач в подальшому не позбавлений права звернутися до суду з заявою в порядку передбаченому ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, та вважає, що правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі № 910/14327/18, зазначені скаржником у апеляційній скарзі та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Полімербуд Трейд", відсутні.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та адвокатські витрати покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПОЛІМЕРБУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі №910/14327/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року у справі № 910/14327/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14327/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Л.В. Чорна

М.Г. Чорногуз