Постанова

від 12.02.2019 по справі 925/375/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 925/375/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2018 (повний текст складено 11.07.2018)

у справі № 925/375/18 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Мошнівської сільської ради

до Черкаської обласної спілки споживчих товариств

про визнання договору оренди землі укладеним та стягнення 55 511,14 грн. завданих збитків

В судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 Мошнівська сільська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної спілки споживчих товариств про визнання договору оренди землі укладеним та стягнення 55 511,14 грн. завданих збитків.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем прав позивача, яке полягає в ухиленні відповідача в укладенні (підписанні) договору оренди земельної ділянки та використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.07.2018 у справі №925/375/18 позов задоволено частково.

Визнано укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,1745 га у відповідній редакції:

Договір оренди землі.

с. Мошни

Черкаського району

Черкаської області " 25"липня 2017 р.

Орендодавець (уповноважена ним особа) Мошнівська сільська рада (код ЄДРПОУ 26357343) , в особі сільського Голови ОСОБА_2 з одного боку, та Орендар - Черкаська обласна спілка споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01740164) в особі Голови правління ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей договір про наступне:

Предмет договору:

1. Орендодавець на підставі рішення Мошнівської сільської ради від 19.04.2016р. №8-9/VII надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту АДРЕСА_1.

Об'єкт оренди:

2. В оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер - НОМЕР_1) площею 0,1745 (нуль цілих одна тисяча сімсот сорок п'ять десятитисячних) га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

3. На земельній ділянці розміщений об'єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення магазину та господарські будівлі.

4. Правовий статус нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору, не регулюється даним договором.

5. Нормативна грошова оцінка становить 215453,06 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 06 коп.) на 2017р.

6. Земельні ділянки, які передається в оренду не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню.

7. Інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, немає.

Строк дії договору:

8. Договір укладено строком на 10 (десять) років , починаючи з моменту Державної реєстрації цього договору. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата:

9. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі.

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою площею 0,1745 га встановлюється в розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 25854,37 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири грн. 37 коп.)

10. Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

11. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щоквартально, до 10 числа місяця, який слідує за звітним періодом.

12. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати не допускається.

13. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни коефіцієнтів індексації;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально;

- невиконання Орендодавцем обов'язків щодо повідомлення Орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, якщо це спричинило перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою;

- в інших випадках, передбачених законом.

14. У разі несплати орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожний день платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Умови використання земельної ділянки.

15. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі.

16. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

17. Умови збереження стану об'єкта оренди:

- орендар у відповідності до ст.ст. 96,164 Земельного Кодексу України здійснює раціональну організацію території, поліпшення корисних властивостей землі, захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування.

Умови і строки передачі земельних ділянок в оренду:

18. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Умови повернення земельних ділянок.

19. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві ділянки в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої землі, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. В разі наявності спору з цього приводу, він розв'язується в судовому порядку.

20. Вартість поліпшень стану земельної ділянки, проведених орендарем за згодою орендодавця, відшкодуванню не підлягає. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремо угодою сторін.

21. Орендар має право на відшкодування збитків, понесених наслідок невиконання Орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються:

-фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Орендодавцем умов цього договору, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

-доходи які орендар міг би отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов цього договору.

22. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

23. Орендована земельна ділянка є вільна від будь-яких обтяжень.

Інші права та обов'язки сторін

24. Орендодавець має право вимагати від орендаря:

-використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором;

-додержання екологічної безпеки землекористування, дотримання Державних стандартів, норм та правил;

-своєчасного та повного внесення орендної плати.

25. Орендодавець зобов'язаний:

-передати у користування земельну ділянку в стані придатному для використання за цільовим призначенням, що відповідає умовам цього договору;

-не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою;

-попередити орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку.

26. Орендар має право:

-самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору;

- за погодженням з Орендодавцем та за умови отримання всіх передбачених діючим законодавством дозволів та погоджень, здійснювати на орендованій земельній ділянці будівництво виробничих та невиробничих будівель.

-в разі виконання умов договору пріоритетне право на продовження терміну оренди земельної ділянки.

27. Орендар зобов'язаний:

-приступити до використання земельної ділянки тільки після державної реєстрації договору оренди та підписання акту прийому-передачі у строки встановлені цим договором;

-дотримуватись режиму природоохоронного використання земель;

-використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням.

Ризик випадкового знищення або пошкодження

об'єкта оренди чи його частини.

28. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе Орендодавець.

Страхування об'єкта оренди.

29. Згідно з цим договором об'єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Зміна умов договору і припинення його дії.

30. Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

31. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який був укладений;

- придбання орендарем земельних ділянок у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- в інших випадках, передбачених законом.

32. Дія договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку в разі:

- нецільового використання землі;

- систематичного порушення термінів внесення орендної плати;

- примусового викупу (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності.

- рішенням суду на вимогу однієї з сторін, внаслідок невиконання другою стороною зобов'язань, передбачених договором.

33. Орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово сповістивши про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до моменту розірвання договору. В такому випадку даний договір буде вважатись розірваним по закінченню 30-ти денного терміну з моменту отримання орендодавцем повідомлення орендаря про розірвання договору. Розірвання даного договору в односторонньому порядку орендодавцем не допускається.

34. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку від орендодавця до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Форс-мажорні обставини.

35. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов Договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладання договору, внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторони не змогли ні передбачити, ні попередити будь-якими заходами (повінь, засуха, пожежа, землетрус та інші явища природи, а також війна або військові дії), які призвели до неможливості виконання цього договору.

Відповідальність сторін за невиконання

або неналежне виконання договору.

36. 3а невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України та цього договору.

Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду

права оренди земельної ділянки

37. Право на оренду земельної ділянки комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Прикінцеві положення.

38. Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

39. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - у Орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію права оренди земельної ділянки .

Реквізити сторін.

Орендодавець: Орендар:

Мошнівська сільська рада Черкаська обласна спілка

споживчих товариств

19615 с. Мошни вул. М.Преснякова,13 18000, м. Черкаси, вул. Гоголя,

р/р 33213812700488 МФО 854018 224, код ЄДРПОУ 01740164

Код отримувача 38030555

Отримувач: УК у Черкаському районі/

Мошнівська/18010600

ГУ ДКСУ у Черкаській області,

код доходів

18010600

---

ОСОБА_2

---

ОСОБА_3

Орган, що провів реєстрацію договору

за №

---

від " "

---

2018

Стягнуто з Черкаської обласної спілки споживчих товариств на користь Мошнівської сільської ради 47 780,12 грн. збитків та 3 524,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем свого права на укладання договору оренди землі з відповідачем за рішенням суду, оскільки позивачем дотримано процедуру переддоговірного спору та надано відповідачу примірник договору для підписання.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків судом зазначено, що підтверджена сума вимоги за спірний період складає 47780,12 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник вважає, що договір оренди землі не може бути укладений, так як наявні підстави для укладання договору купівлі - продажу земельної ділянки.

На переконання апелянта, позивач навмисно не погоджується на викуп земельної ділянки для більшої компенсації несплаченої орендної плати.

Апелянт вказує, що розрахунок недоотриманої суми коштів за використання спірної земельної ділянки повинен бути розрахований за період з квітня 2016 по грудень 2016.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорній Л.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк не пізніше 5 днів з моменту вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 21.08.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 розгляд справи відкладено на 09.10.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №925/375/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №925/375/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 05.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 відкладено розгляд справи на 12.12.2018, приймаючи до уваги неявку представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №925/375/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2019.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 12.02.2019 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.12.2015 рішенням №3-8/VII Мошнівська сільська рада надала дозвіл Черкаській обласній спілці споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01740164) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1700 га, за адресою: с. Мошни, вул. Леніна, 36Б та вул. Леніна, 38, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать на праві власності Черкаській облспоживспілці.

Рішенням від 19.04.2016 №8-9/VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Черкаській обласній спілці споживчих товариств" Мошнівська сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1745 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі Черкаській обласній спілці споживчих товариств із земель громадської забудови не наданих у власність і користування в межах АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вказаного рішення Мошнівська сільська рада вирішила передати земельну ділянку площею 0,1745 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі Черкаській обласній спілці споживчих товариств із земель громадської забудови не наданих у власність і користування в межах АДРЕСА_1 в короткострокову оренду терміном на 10 років Черкаській обласній спілці споживчих товариств (кадастровий номер НОМЕР_1).

Пунктом 5 цього ж рішення Мошнівська сільська рада вирішила укласти договір оренди землі з Черкаською обласною спілкою споживчих товариств та провести реєстрацію договору оренди в 14-денний термін з дня підписання.

Таким чином, Мошнівська сільська рада виконала всі зобов'язання, покладені на неї чинним законодавством України щодо передачі в оренду Відповідачеві земельної ділянки площею 0,1745 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі Черкаській обласній спілці споживчих товариств із земель громадської забудови не наданих у власність і користування в межах АДРЕСА_1 в короткострокову оренду терміном на 10 (десять) років (кадастровий номер НОМЕР_1).

Листом від 25.07.2017 №207/02-09 Мошнівська сільська рада направила два екземпляри типового договору оренди землі на адресу Відповідача з метою підписання договору та його подальшої реєстрації.

Натомість Черкаська обласна спілка споживчих товариств проігнорувала лист-звернення та вказане рішення ради (хоча і була ініціатором його виникнення), тривалий час ухиляється від укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки, всіляко уникає будь-яких взаємовідносин щодо виконання рішення сільської ради, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого законного права та інтересу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем свого права на укладання договору оренди землі з відповідачем за рішенням суду, оскільки позивачем дотримано процедуру переддоговірного спору та надано відповідачу примірник договору для підписання.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків судом зазначено, що підтверджена сума вимоги за спірний період складає 47780,12 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в томі числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Тобто, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття відповідних рішень як результат свого волевиявлення.

За приписами пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування-орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З аналізу наведених положень законодавства, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі". При цьому підставою набуття відповідного права користування земельною ділянкою є саме рішення ради, на підставі якого відповідно до ст. 125 ЗК України оформляється право оренди земельної ділянки шляхом укладення договору як документу, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Згідно зі ст.2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Зі статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 ЦК України, статті 148 ГК України вбачається, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2005 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, у тому числі отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 11.11.2014 та від 18.11.2014.

Відповідно до вимог чинного законодавства України обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем права на укладання договору оренди землі з відповідачем за рішенням суду, оскільки позивачем дотримано процедуру переддоговірного спору, надано відповідачу примірник договору для підписання і позивач, не отримавши примірника, підписаного сторонами договору, звернувся до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 ЦК України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами з 19 квітня 2016 (а.с. 17) виникли та існують договірні відносини оренди землі - користування земельною ділянкою комунальної власності в межах села під розміщення та експлуатацію об'єктів нерухомості відповідача (магазину) - на підставі волевиявлення власника - рішення Мошнівської сільської ради. Пропозиція на укладання письмового двостороннього консенсуального договору позивачем направлена 25.07.2017 відповідачу (а.с. 18-19). Волевиявлення сторін було направлене на настання певних юридичних наслідків.

До моменту укладання між сторонами договору оренди землі з моменту прийняття рішення радою 19.04.2016 (а.с. 17) по березень 2018 - протягом спірного періоду - сторони перебували в абсолютних правовідносинах на підставі вимог Закону та відповідач не вносив плату за землю з мотивів бажання викупу спірної ділянки у власність, а не оренди ділянки. Сума вимоги за спірний період - за твердженням позивача - складає 55511,14 грн., що є предметом спору (а.с. 107 та зворот).

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст. 174 ГК України).

Свої вимоги позивач обґрунтовує небажанням відповідача укладати договір оренди землі та спричиненням йому збитків відповідачем внаслідок використання спірної земельної ділянки під об'єктами нерухомості по вул. Спасо-Преобрадженська, 36Б-38 в с. Мошни Черкаського району протягом періоду з січня 2016 по березень 2018 - з посиланням позивача на приписи ст.ст. 156-157 ЗК України, ст. 22 ЦК України.

Згідно із п.3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Відповідно до п.2.9 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені ст.152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють фізичні та юридичні особи, що їх заподіяли, добровільно або у судовому порядку. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З наведеного вбачається, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправність поведінки особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими нею збитками; вина особи, що завдала збитки. При цьому, відсутність вини у завданні збитків має доводити особа, що їх завдала.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протиправність поведінки Черкаської обласної спілки споживчих товариств полягає у невиконанні останнім свого обов'язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці та невиконання рішення міської ради від 19.04.2016 №8-9/VII (а.с. 17) - як акту індивідуальної дії - про укладання договору оренди землі.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав би у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку за період за період з 19.04.2016 по 31.03.2018 (до звернення до суду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими ним збитками позивачу полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав дохід від плати за використання корисних властивостей землі.

З урахуванням даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Мошни з 2010, ставки орендної плати за комерційне використання земель комунальної власності за договором, сільською радою (позивачем) було визначено розмір збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без договору оренди за період з січня 2016 по березень 2018, розмір яких склав 55511,14 грн.

Станом на 01.07.2018 відповідач не відшкодував збитки в добровільному порядку, що не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції. Позиція відповідача мотивована тим, що останній як власник нерухомості, має намір та бажання придбати земельну ділянку під нерухомістю, і лише тоді виплатити всі заборгованості сільській раді.

Судом враховано відсутність у відповідача права притримання ділянки чи забезпечення свого зобов'язання за рахунок ділянки комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір оренди землі. На пропозицію відповідач не відреагував, незважаючи на вимоги Конституції України (ст. 13) та земельного законодавства України про можливість використання землі тільки на підставі належного документального оформлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що бажання відповідача придбати за плату спірну ділянку не є обґрунтованою підставою чи мотивом не укладати з власником (місцевою радою) договір оренди землі.

Із наведених позивачем доводів не вбачається, що у відповідача були об'єктивні перешкоди щодо укладення договору оренди землі та про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (сільській раді) за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати прийняття рішення радою про надання в оренду земельної ділянки під нерухомим майном) у встановленому законом порядку.

Збитки раді було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки Черкаської обласної спілки споживчих товариств.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності, як відшкодування збитків. Отже, вимоги позивача про стягнення збитків з Черкаської ОССТ за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею є обґрунтованими та законними.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та ст. ст. 173, 175, 216, 225, 229 ГК України. Відповідач не відшкодував в добровільному порядку збитки за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано наступне:

- положення Конституції України - як норми прямої дії - про те, що власність зобов'язує (ст. 13). Власність не може використовуватися на шкоду людині та суспільству;

- відповідачем не вчинено жодних юридично значимих дій на самозахист свого права;

- відповідачем не вчинено дій на оформлення податкової декларації на спірну ділянку та внесення плати за землю (наприклад у виді податку за землю) за період квітня 2016 - березня 2018;

- відповідачем не оскаржено рішення позивача як акт індивідуальної дії про обов'язок укласти договір оренди землі (№8-9/VII, а.с. 17);

- у відповідача виникло право на користування спірною ділянкою під об'єктами нерухомості з моменту реєстрації права власності на ці об'єкти - за Законом (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України). Реалізацію цього права відповідач здійснює на власний розсуд;

Черкаська ОССТ не вносила плату за землю за спірну земельну ділянку з квітня 2016.

Крім того, у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що відповідач не відмовляється від відшкодування завданих збитків за розрахунком, наданим позивачем за користування спірною земельною ділянкою.

Законодавець не дає визначення "шкода" у цивільному праві (ст. 1166 ЦК України). Ним визначено способи відшкодування шкоди - в натурі або у виді сплати збитків - приписи ст. 1192 ЦК України.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позивач правомірно наполягає на укладенні договору оренди землі за рішенням суду та надає примірник договору.

Відповідно до поданих відповідачем доказів районне споживче товариство вносило плату у виді податку за спірну ділянку на підставі державного акту на право постійного користування землею - податкові декларації за 2016 (а.с. 68-76, в тому числі за квітень 2016). Тому позивач має право на відшкодування збитків за рахунок відповідача лише за період травня-грудня 2016 - 8 місяців х 1932,77 грн. = 15462,16 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної ділянки 1745 кв.м. в с. Мошни, яку отримав відповідач самостійно (а.с. 54), нормативна грошова оцінка відповідає оцінці в документах, використаних позивачем при розрахунку вимоги (з урахуванням двох знаків після коми в розрахунках).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підтверджена сума вимоги за спірний період складає 47780,12 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Черкаської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2018 у справі № 925/375/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2018 у справі № 925/375/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2018 у справі №925/375/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/375/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 15.04.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Л.В. Чорна