Рішення

від 02.04.2019 по справі 910/342/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2019Справа № 910/342/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"

до Публічне акціонерне товариство Українська залізниця

про стягнення 392 101,46 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Вахатов О.В., за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 392 101,46 грн., з яких: 382 899,60 грн. основний борг, 7 880,07 грн. пеня, 1 321,79 грн. 3% річних, нараховані за договором поставки від 03.10.2018 №43/ЦБМEС-18550/Ю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 03.10.2018 №43/ЦБМЕС-18550/Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2019.

05.02.2019 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до даної заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач повідомив суд, що відповідач вчинив дії щодо погашення 01.02.2019 основної заборгованості в розмірі 382 899,60 грн., у зв'язку з чим предмет позову в частині стягнення заборгованості за договором, позивач зменшив на вказану суму. В той же час, позивач збільшив пеню та 3% річних, оскільки пеня та 3% річних були нараховані позивачем станом на 08.01.2019 (момент подання позовної заяви), разом з тим оскільки заборгованість по договору була погашена відповідачем повністю лише 01.02.2019, тому в частині вимог щодо стягнення пені та 3% річних позовні вимоги збільшені позивачем, у зв'язку зі збільшенням періоду їх нарахування (до 01.02.2019).

Отже, відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 12 195,35 грн. пені та 2 045,63 грн. 3% річних.

Згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме надано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, а відтак така заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких слідує, що відповідач отримував кореспонденцію суду 18.02.2019, 18.03.2019.

Окрім того, в матеріалах справи наявний офіційний витяг з відстеження поштового відправлення, з якого слідує, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.01.2019.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

12.02.2019 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, відповідно до п.6 ч.5 ст. 183 ГПК України.

У судовому засіданні від 12.02.2019 судом оголошено перерву до 05.03.2019.

04.03.2019 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.04.2019.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 26.04.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

При розгляді справи по суті судом враховано, відповідно до даних з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач змінив тип Акціонерного товариства Українська залізниця з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Українська залізниця .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засідання 02 квітня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Замовник) було укладено Договір постачання №43/ЦБМЕС-18550/Ю (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Замовника, товар визначений в асортименті, кількості та за цінами які зазначені у специфікації №1 (Додаток №1), що додається до договору, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: телевізор LG 32LK500BPLA.

Згідно з пунктом 5.2. Договору Товар постачається за рахунок та транспортом Позивача на склад Відповідача: 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80а, виробничий підрозділ Запорізьке територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з пунктом 5.1. Договору Позивач зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 01.12.2018 року.

Як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов'язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 382 899,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що представник Відповідача при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику Позивача довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару.

Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною № ЖК-00000344 від 16.10.2018, актом приймання-передачі продукції від 16.10.2018, рахунком-фактурою №ЖК-00000412 від 16.10.2018, податковою накладною порядковий № 3400037 від 16.10.2018, довіреністю № 467 від 12.10.2018 на приймання Товару видану майстру Відповідача ОСОБА_3.

Згідно з п. 6.1 Договору Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Відповідачем протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації Позивачем податкової накладної/розрахунку коригування з операцій по виконанню робіт, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки.

Згідно з п. 7.2 Договору, днем отримання товару вважається день підписання акту приймання-передачі товару видаткової накладної.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 382 899,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач 01.02.2019 сплатив суму основного боргу в розмірі 382 899,60 грн., про що свідчить банківська виписка АТ Ощадбанк за 01.12.2019.

Наразі предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення 3% річних в розмірі 2 045,63 грн. та пені в розмірі 12 195,35 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом позивач поставив продукцію, а відповідач в свою чергу прийняв продукцію, що підтверджується видатковою накладною № ЖК-00000344 від 16.10.2018, актом приймання-передачі продукції від 16.10.2018 на суму 382 899,60 грн., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Згідно з п. 7.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється замовником протягом 30 банківських днів після дати поставки партії продукції.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов'язок відповідача з оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної № ЖК-00000344 від 16.10.2018, актом приймання-передачі продукції від 16.10.2018, відповідно до п. 7.1 Договору виник через 30 банківських днів з дати поставки продукції та реєстрації податкової накладної, тобто 27.11.2018. Проте, відповідач здійснив погашення основної суми боргу лише 01.02.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати спірного товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування з 28.11.2018 по 31.01.2019, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 195,35 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 2 045,63 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №43/ЦБМЕС-18550/Ю від 03.10.2018.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю в розмірі 5 881,52 грн., оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а дії щодо погашення основної заборгованості були вчинені вже після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код 25394112) пеню у розмірі 12 195 (дванадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 5 881 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 52 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.04.2019

Суддя І.І. Борисенко