Рішення

від 04.04.2019 по справі 920/932/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2019 Справа № 920/932/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/932/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3а, ідентифікаційний код 21947206),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулап (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 47, ідентифікаційний код 31375265),

про стягнення 209714,25 грн. заборгованості за договором поставки товару № 1659 від 01.07.2016, укладеного між сторонами,

представники сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулап 209714,25 грн. заборгованості за договором поставки товару № 1659 від 01.07.2016, укладеного між сторонами, з яких: 152157,56 грн. основний борг, 7966,47 грн. 10 % річних, 12996,30 грн. збитки від інфляції, 21378,16 грн. пеня, 15215,76 грн. 10 % штрафу, а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 3145,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1659 від 01.07.2016, укладеного між сторонами щодо оплати вартості поставленого товару (лікарських засобів, виробів медичного призначення, товарів, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи). Оскільки, в порушення пункту 4.2 договору поставки товару № 1659 від 01.07.2016 відповідач товар не оплатив, чим порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, то з відповідача підлягає стягненню 152157,56 грн. основного боргу, 7966,47 грн. 10 % річних, 12996,30 грн. збитків від інфляції, 21378,16 грн. пені та 15215,76 грн. 10 % штрафу на підставі пункту 5.1 договору та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.2018.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі № 920/932/18 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 29.01.2019.

29.01.2019 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відрядженням судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку із закінченням відрядження та виходом на роботу 01.02.2019 судді Спиридонової Н.О., ухвалою від 01.02.2019 призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 21.02.2019 року об 11 год. 20 хв .

21.02.2019 від представника позивача до суду надійшла заява б/н від 21.02.2019 (вх. № 1318 від 21.02.2019), в якій представник позивача зазначає, що станом на 21.02.2019 відповідач сплатив позивачеві заборгованість в сумі 124000,00 грн. та просить суд відкласти розгляд справи та надати можливість сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Ухвалою від 21.02.2019 у справі № 920/932/18 судом задоволено заяву представника позивача б/н від 21.02.2019 (вх. № 1318 від 21.02.2019) про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд зазначеної справи по суті на 19.03.2019.

Представником позивача подано до суду клопотання б/н від 19.03.2019 (вх. № 2099 від 19.03.2019) про долучення до матеріалів даної справи доказів сплати відповідачем позивачу основного боргу в сумі 152157,56 грн., судового збору в сумі 3145,71 грн. та 10 % річних в сумі 42,44 грн., а саме: копій платіжних доручень № 2879 від 29.01.2019 на суму 92000,00 грн., № 2920 від 19.02.2019 на суму 10000,00 грн., № 2925 від 20.02.2019 на суму 22000,00 грн., № 2927 від 21.02.2019 на суму 22200,00 грн.; № 2928 від 21.02.2019 на суму 6000,00 грн. та № 2947 від 05.03.2019 на суму 3145,71 грн.

19.03.2019 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв'язку з лікарняним судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку з усуненням обставин, які унеможливлювали розгляд справи, суд ухвалою від 25 .0 3.2019 призначив зазначену справу до судового розгляду по суті на 04.04.2019 з повідомленням учасників справи .

01.04.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання б/н від 28.03.2019 (вх. № 2552 від 01.04.2019), в якому представник позивача зазначає, що підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі № 920/932/18 від 27.11.2018, а також ухвал від 27.11.2018, від 20.12.2018, від 01.02.2019, від 21.02.2019 та від 25.03.2019 у даній, що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі поставки товару № 1659 від 01.07.2016, а саме: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 47, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області з відмітками: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення , за закінченням терміну зберігання , закрито вручити нікому , з даної адреси виїхали .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за запитом № 1004706763 від 28.11.2018, станом на 28.11.2018 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ескулап знаходиться за адресою: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 47.

А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження та розгляду даної справи по суті у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.04.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Ескулап укладено договір поставки № 1659 (далі - договір), у відповідності до пункту 1.1 якого, позивач зобов'язується поставляти і передавати у власність відповідачатовар (лікарські засоби, вироби медичного призначення, товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи), а відповідач зобов'язується прийняти вищевказаний товар і вчаснооплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 3.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями після узгодження сторонами заявки (по телефону, факсом, за допомогою електронного листування, або в іншій не забороненій законом формі).

Пунктом 4.1 договору визначено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Відповідно до пункту 4.2. строк оплати та/або дату оплати відповідачем кожної конкретної партії поставки товару, позивач вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня з дати відвантаження товару відповідачу. У випадку, якщо позивачем в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата відповідачем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більше десяти календарних днів з дати одержання товару відповідачем. У випадку наявності у відповідача заборгованості за товар по двом або більше партіям поставки товару та /або по двом або більше накладним (в повній сумі накладної чи в якійсь частині суми), всі платежі що відповідач перераховує позивачу за договором, зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що поставлений (отриманий відповідачем) раніше, незалежно від призначення платежу, казаного в платіжному документі.

Пунктом 4.3 договору визначено, що розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим відповідачем у разі надходження в повному обсязі коштів на поточний рахунок позивача.

Термін дії договору в силу пункту 8.1 договору становить дванадцять місяців з пролонгацією ще на дванадцять місяців, тобто до 01.08.2018.

З матеріалів справи вбачається, що період з 26.12.2017 по 19.03.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 152157,56 грн., у т. ч. ПДВ, що підтверджується товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № 7311208 від 26.12.2017 на суму 13634,15 грн., № 7311209 від 26.12.2017 на суму 1452,36 грн., № 7311210 від 26.12.2017 на суму 29816,07 грн.,№7311211 від 26.12.2017 на суму 24,36 грн., № 7311214 від 26.12.2017 на суму 12170,62 грн., № 7311215 від 26.12.2017 на суму 1051,68 грн., № 7015009 від 17.01.2018 на суму 1921,61 грн., № 7015010 від 17.01.2018 на суму 149,10 грн., № 7015011 від 17.01.2018 на суму 3017,92 грн., № 7015041 від 17.01.2018 на суму 6174,25 грн., № 7015042 від 17.01.2018 на суму 174,12 грн., № 7015072 від 17.01.2018 на суму 2099,17 грн., № 7015073 від 17.01.2018 на суму 436,44 грн., № 7019490 від 22.01.2018 на суму 6223,90 грн., №7019491 від 22.01.2018 на суму 41,94 грн., № 7019492 від 22.01.2018 на суму 6146,25 грн., № 7019493 від 22.01.2018 на суму 123,00 грн., № 7019494 від 22.01.2018 на суму 4552,04 грн., № 7019495 від 22.01.2018 на суму 861,54 грн., № 7022325 від 24.01.2018 на суму 6309,21 грн., № 7022326 від 24.01.2018 на суму 61,62 грн., № 7022327 від 24.01.2018 на суму 3691,11 грн., № 7022328 від 24.01.2018 на суму 124,08 грн., № 7022329 від 24.01.2018 на суму 5250,61 грн., № 7022330 від 24.01.2018 на суму 416,70 грн., № 7029852 від 24.01.2018 на суму 2673,35 грн., № 7029853 від 31.01.2018 на суму 258,78 грн., № 7029932 від 31.01.2018 на суму 2886,83 грн., № 7029933 від 31.01.2018 на суму 280,32 грн., № 7032713 від 02.02.2018 на суму 3067,97 грн., № 7032714 від 02.02.2018 на суму 340,56 грн., № 7033988 від 05.02.2018 на суму 3017,03 грн., № 7033989 від 05.02.2018 на суму 400,92 грн., № 7036756 від 07.02.2018 на суму 3363,32 грн., № 7036757 від 07.02.2018 на суму 131,64 грн., № 7038507 від 08.02.2018 на суму 2702,68 грн., № 7038508 від 08.02.2018 на суму 157,08 грн., № 7041512 від 12.02.2018 на суму 1928,35 грн., № 7041512 від 12.02.2018 на суму 1928,35 грн., № 7041513 від 12.02.2018 на суму 2026,74 грн., № 7041514 від 12.02.2018 на суму 48,42 грн., № 7041515 від 12.02.2018 на суму 5046,72 грн., № 7041522 від 12.02.2018 на суму 4414,46 грн., № 7041523 від 12.02.2018 на суму 32,88 грн., № 7044212 від 14.02.2018 на суму 467,28 грн., № 7044213 від 14.02.2018 на суму 3033,52 грн., № 7044214 від 14.02.2018 на суму 3055,89 грн., № 7044215 від 14.02.2018 на суму 502,14 грн., № 7052950 від 22.02.2018 на суму 2896,36 грн., № 7052951 від 22.02.2018 на суму 167,64 грн., № 7052952 від 22.02.2018 на суму 2726,45 грн., № 7052953 від 22.02.2018 на суму 42,36 грн., № 7054516 від 23.02.2018 на суму 3175,33 грн., № 7054517 від 23.02.2018 на суму 413,28 грн., № 7076376 від 19.03.2018 на суму 4404,32 грн., № 7076377 від 19.03.2018 на суму 315,54 грн.

Щодо належного оформлення господарських операцій у даній справі, суд зазначає наступне.

Копії вищезазначених первинних документів долучено судом до матеріалів даної справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну, підписані представниками сторін та містять печатки сторін.

За статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні накладних на отримання товару відповідачем не зазначено посади, представника відповідача який отримував товар та реквізитів довіреності на підставі яких ці особи діяли від імені відповідача. Разом з тим такі накладні містять такі обов'язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте відповідач не здійснив оплату товару отриманого за вищезазначеними видатковими накладними в строки та порядку передбачені пунктами 4.2 укладеного між сторонами договору, чим порушив умови укладеного між сторонами договору, а також права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали даної справи та не заперечується позивачем, відповідачем станом на 05.03.2019 сплачено на користь позивачасуму основного боргу в розмірі 152157,56 грн. Зазначений факт підтверджується копіями наступних платіжних доручень № 2879 від 29.01.2019 на суму 92000,00 грн., № 2920 від 19.02.2019 на суму 10000,00 грн., № 2925 від 20.02.2019 на суму 22000,00 грн., № 2927 від 21.02.2019 на суму 22200,00 грн. та № 2928 від 21.02.2019 на суму 6000,00 грн.

Враховуючи факт сплати відповідачем на користь позивача основного боргу в сумі 152157,56 грн., провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у зазначеній сумі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов'язання пеню в сумі 21378,16 грн.; 10 % річних в сумі 7924,03 грн.; збитків від інфляції в сумі 12996,30 грн.; 10 % штрафу від суми заборгованості в сумі 15215,76 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру пені, штрафу, річних та інфляційних позивачем додано до позовної заяви обґрунтований розрахунок суми штрафних санкцій, річних та інфляційних (а.с. 12-19).

Згідно пункту 5.1 договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач на вимогу позивача сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більше ніж 30 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2018 у справі № 908/24/18 та від 10.09.2018 у справі № 908/20/18.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені та 10 % штрафу передбачені пунктом 5.1 договору, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості та штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого в строк товару. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заявиобґрунтованого розрахунку пені та штрафу, станом на 14.08.2018 (за період з 26.12.2017 по 26.03.2018) сума пені складає 21378,16 грн.,10 % штрафу від вартості неоплаченого в строк товару, станом на 14.08.2018 (за період з 26.12.2017 по 26.03.2018) складає 15215,76 грн.

На підставі наведеного, встановивши, що відповідач своє зобов'язання з оплати товару виконав з порушення встановленого договором строку, врахувавши період прострочення такого прострочення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 21378,16 грн. та 10 % штрафу в сумі 15215,76 грн. за період з 26.12.2017 по 26.03.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статей 536, 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Крім наведеного, у відповідності до пункту 5.1, укладеного між сторонами договору, та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 10 % річних від простроченої суми, та суму збитків від інфляції.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви обґрунтованого розрахунку річних та інфляційних, а також з урахуванням сплати відповідачем в рахунок часткової оплати 10 % річних в сумі 42,44 грн., станом на 05.03.2019 (за період з 26.12.2017 по 26.03.2018) сума 10 % річних складає 7924,03 грн., та сума інфляційних втрат, станом на 14.08.2018 (за період з 26.12.2017 по 26.03.2018) складає 12996,30 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Пунктом 5.1 договору, зокрема визначено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 12996,30 грн., та 10 % річних в сумі 7924,03 грн. за період з 26.12.2017 по 26.03.2018 на підставі пункту 5.1 договору та положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 % річних в сумі 42,44 грн. провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні з даним позовом до господарського суду сплачено відповідно до платіжного доручення № 80397 від 28.08.2018 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3145,71 грн.

Станом на момент розгляду даної справи, витрати позивача щодо сплати судового збору в сумі 3145,71 грн., компенсовані відповідачем на користь позивача в повному розмірі, що підтверджується копією платіжного доручення № 2947 від 05.03.2019, долученого судом до матеріалів даної справи, даний факт не заперечується позивачем та вважається судом встановленим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 185, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулап (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 47, ідентифікаційний код 31375265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3а, ідентифікаційний код 21947206) пеню в сумі 21378,16 грн., 10 % річних в сумі 7924,03 грн., збитки від інфляції в сумі 12996,30 грн. та 10 % штрафу в сумі 15215,76 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 152157,56 грн. та 10 % річних в сумі 42,44 грн. провадження у справі закрити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя Н.О. Спиридонова