Рішення

від 09.04.2019 по справі 926/48/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09 квітня 2019 року Справа № 926/48/19

Суддя Т.І. Ковальчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/48/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм", м. Чернівці,

до Приватного підприємства "Бурак", с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості на суму 777960,92 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача - Попова-Завгородня С.Г., адвокат, ордер серія ЧЦ № 15120 від 13.02.2018 р.,

відповідача - Башоглу Еркан, керівник, Гінінгер А.З., адвокат, ордер серія ЧЦ № 014222 від 25.02.2019 р., дов. від 25.02.2019 р.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм", м. Чернівці, звернулося з позовною завою до Приватного підприємства "Бурак", с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, про стягнення заборгованості за позикою на суму 1798480,02 грн., у тому числі:

- 157800,00 грн. основного боргу, 575970,00 грн. пені, 8780,60 грн. 3% річних та 35410,32 грн. інфляційних втрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 31.08.2016 р. та

- 207000,00 грн. основного боргу, 755550,00 грн. пені, 11518,30 грн. 3% річних та 46450,80 грн. інфляційних втрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.11.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення умов зазначених у позовній заяві договорів не виконав зобов'язання з повернення наданої йому позивачем поворотної фінансової допомоги, в зв'язку з чим, окрім основного боргу, повинен також сплатити передбачену вказаними договорами пеню та компенсаційні виплати, розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 11 січня 2019 року, зокрема:

- відкрито провадження у справі № 926/48/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм" до Приватного підприємства "Бурак" про стягнення боргу в сумі 1798480,02 грн.;

- вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

- на підставі частини 6 статті 173 ГПК України роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм" до Приватного підприємства "Бурак" про стягнення боргу в сумі 1798480,02 грн., виділивши їх у самостійні провадження;

- виділено в окремі самостійні провадження позовні вимоги ТОВ "Вілла-Фарм" до ПП "Бурак" про стягнення боргу:

за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 31.08.2016 р. на загальну суму 777960,92 грн., у тому числі 157800,00 грн. основного боргу, 575970,00 грн. пені, 8780,60 грн. 3% річних та 35410,32 грн. інфляційних втрат, які розглядати в межах справи № 926/48/19, та

за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 14.11.2016 р. на загальну суму 1020519,10 грн., у тому числі 207000,00 грн. основного боргу, 755550,00 грн. пені, 11518,30 грн. 3% річних та 46450,80 грн. інфляційних втрат, які розглядати в окремій справі з наступним присвоєнням єдиного унікального номеру та у відповідності до пункту 22 Розділу VІІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30;

- призначено справу № 926/48/19 до розгляду в підготовчому засіданні на 05 лютого 2019 року за участю представників сторін;

- зобов'язано відповідача у 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Ухвалою від 05.02.2019 р. підготовче засідання відкладено на 26.02.2019 р. за участю представників сторін у зв'язку з неявкою представника відповідача та відсутністю доказів вручення ПП "Бурак" ухвали від 11.01.2019 р.

Ухвалою від 26.02.2019 р. підготовче засідання відкладено на 04.03.2019 р. за клопотанням адвоката відповідача.

Письмового відзиву на позов відповідач не надав.

04.03.2019 р. від відповідача надійшла заява від 01.03.2019 р. про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, в якій відповідач зазначив, що позивач пропустив річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 575970,00 грн., просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову у цій частині вимог (а.с. 66-67).

У підготовчому засіданні 04.03.2019 р. суд завершив підготовку справи до розгляду по суті та за письмовою згодою представників сторін постановив усну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті в цьому ж судовому засіданні 04.03.2019 р.

У судовому засіданні 04.03.2019 р. оголошувалася перерва до 15-00 год. 02.04.2019 р.

Ухвалою від 07.03.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

За клопотанням представника позивача та в зв'язку з його неявкою в судове засідання 02.04.2019 р. ухвалою від 02.04.2019 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2019 р.

Представник позивача у судових засіданнях 04.03.2019 р. і 09.04.2019 р. позовні вимоги підтримав, пояснив, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачеві кошти поворотної фінансової допомоги, яку відповідач повернув не у повній сумі, у зв'язку з чим просить стягнути залишок боргу, передбачену договором пеню, нараховану за один рік до звернення з позовом до суду, а також інфляційні втрати і 3% річних у заявлених сумах.

Представник відповідача в судових засіданнях 04.03.2019 р. і 09.04.2019 р., не заперечуючи проти факту отримання поворотної фінансової допомоги та її повернення не в повному обсязі, зазначив про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені, вказав на її неспівмірність із сумою боргу та збитками позивача, які компенсуються трьома процентами річних та відшкодуванням інфляційних втрат, у зв'язку з чим просив відмовити у позові в частині вимог про стягнення пені.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності до вимог про стягнення пені представник позивача в судовому засіданні 09.04.2019 р. подав письмові пояснення по суті справи від 09.04.2019 р., усно пояснив, що відповідно до правових позицій Верховного Суду України стягнення неустойки обмежується останніми 12-ма місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) якого вона нараховується у межах строку давності за основною вимогою, чого позивач у позовній заяві дотримався. Окрім того, строк позовної давності перервався у зв'язку з визнанням ПП "Бурак" у листі від 26.02.2018 р. обов'язку по виконанню свого боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 31.08.2016 р., тому з 27.02.2018 р. перебіг строку позовної давності почався заново і на день звернення з позовом до господарського суду не закінчився, отже, позовна давність щодо вимог про стягнення пені позивачем не пропущена.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм" (Позикодавець) і Приватним підприємством "Бурак" (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір, а.с. 13).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1 Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику в національній валюті України в розмірі до 200000,00 грн. на безоплатній основі строком на п'ять календарних місяців та підлягає поверненню до 31.01.2017 р. шляхом перерахування грошових коштів Позикодавцю на розрахунковий рахунок або шляхом внесення в касу.

У разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги він сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 1% від суми позики, вказаної в п. 2.1 цього Договору, за кожний день порушення (п. 3.3 Договору).

Строк дії Договору визначено з моменту його підписання та до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.

Як видно з матеріалів справи, позивач на виконання Договору перерахував відповідачеві кошти фінансової допомоги на загальну суму 171800,00 грн. платіжними дорученнями:

1) № 248 від 31.08.2016 р. на суму 57000,00 грн.;

2) № 111 від 11.11.2016 р. на суму 10000,00 грн.;

3) № 154 від 02.12.2016 р. на суму 9900,00 грн.;

4) № 156 від 06.12.2016 р. на суму 30000,00 грн.;

5) № 95 від 06.12.2016 р. на суму 5000,00 грн.;

6) № 157 від 08.12.2016 р. на суму 14900,00 грн.;

7) № 160 від 09.12.2016 р. на суму 30000,00 грн.;

8) № 161 від 12.12.2016 р. на суму 15000,00 грн. (а.с. 16-23).

Платіжним дорученням № 677 від 23.12.2016 р. відповідач частково повернув позивачеві надану за Договором фінансову допомогу, сплативши кошти в розмірі 14000,00 грн. (а.с. 44).

Решта боргу в сумі 157800,00 грн. (171800,00 грн. - 14000,00 грн.) відповідачем не повернута.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини 1, 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Надання позивачем відповідачеві поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі згідно з Договором свідчить про наявність між сторонами правовідносин позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Стаття 1048 ЦК допускає укладення безпроцентного договору позики.

Обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, передбачено статтею 1049 Цивільного кодексу України.

У ході розгляду справи на підставі належних і допустимих доказів встановлено надання позивачем відповідачеві поворотної фінансової допомоги (позики грошей) у розмірі 171800,00 грн., строк повернення якої настав 30.01.2017 р. і яка сплачена відповідачем частково у сумі 14000,00 грн., а решта коштів - 157800,00 грн., відповідачем не повернута. Наявність указаної заборгованості відповідач визнає.

З урахуванням зазначеного позов у частині вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 157800,00 грн. є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов'язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначалося, пунктом 3.3 Договору за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги передбачено, що Позичальник сплачує неустойку у розмірі 1% від суми позики, вказаної в п. 2.1 цього Договору, за кожний день порушення.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2019 р. пояснив, що згідно позовної заяви 3% річних та інфляційні втрати визначені позивачем за період з 01.02.2017 р. по 30.11.2018 р., а неустойка (пеня) нарахована позивачем у розмірі 575970,00 грн. виходячи з договірної ставки 1% від суми боргу 157800,00 грн. за 365 днів прострочення - за 1 рік до дня звернення з позовом до господарського суду.

Таким чином, з урахуванням дати звернення з позовом до суду згідно штемпеля на конверті 29.12.2018 р. (а.с. 33), суд з'ясував, що пеня позивачем нарахована за період з 29.12.2017 р. по 28.12.2018 р.

Однак, згідно визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за загальним правилом, неустойка нараховується впродовж шести місяців починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов'язання та її нарахування припиняється, якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Укладеним між сторонами Договором не передбачено іншого порядку нарахування неустойки - зокрема, починаючи не від першого дня порушення зобов'язання, а шляхом зворотного відліку від дня звернення з позовом до суду впродовж 365 днів.

Також Договором не встановлено іншої, аніж передбачена частиною 6 статті 232 ГК України (6 місяців) тривалості періоду нарахування неустойки за неповернення фінансової допомоги, чого позивач не врахував.

Отже, згідно умов Договору пеня за несвоєчасне повернення коштів фінансової допомоги може нараховуватися лише за період з 31.01.2017 р. по 30.07.2017 р.

Суд же встановив, що пеня в сумі 575970,00 грн. нарахована позивачем усупереч умовам Договору та з порушенням статті 232 ГК України за період з 29.12.2017 р. по 28.12.2018 р.

Також при визначенні розміру пені не дотримано вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 1 і 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 3.3 Договору передбачено ставку неустойки (пені) в розмірі 1% від суми позики за кожний день порушення, що перевищує подвійний розмір облікової ставки НБУ, який діяв упродовж періоду нарахування пені (14,5-18% річних, рішення НБУ № 793-рш від 14.12.2017 р., № 43-рш від 25.01.2018 р., № 133-рш від 01.03.2018 р., № 443-рш від 12.07.2018 р., № 593-рш від 06.08.2018 р.).

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування пені в сумі 575970,00 грн. за період 29.12.2017 р. по 28.12.2018 за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги, та, відповідно, про відмову у позові в цій частині вимог за безпідставністю.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності суд зазначає наступне.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. З даного приводу суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Проте у справі встановлено, що заявлена до стягнення пеня в сумі 575970,00 грн. за період 29.12.2017 р. по 28.12.2018 р. нарахована безпідставно, хоча й в межах річного строку давності від дати звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відтак, для застосування позовної давності щодо необгрунтованих вимог про стягнення пені за заявою відповідача підстав у справі немає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 8780,60 грн. від суми боргу 157800,00 грн. за 677 днів. Разом з тим, у визначеному позивачем періоді, за який здійснювався розрахунок 3% річних - з 01.02.2017 року по 30.11.2018 року, не 677 днів, а 668 днів.

Відтак, належна до стягнення сума 3% річних має складати 8663,87 грн. (157800,00 грн. х 3% : 365 х 668 дн.).

Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 35410,32 грн. від заборгованості 157800,00 грн. за період з 01.02.2017 року по 30.11.2018 р. не перевищують суму, обчислену судом (35418,25 грн., розрахунок суду, а.с. 93), тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення основного боргу з повернення фінансової допомоги в сумі 157800,00 грн., 8663,87 грн. 3% річних та 35410,32 грн. інфляційних втрат.

У частині вимог про стягнення 116,73 грн. 3% річних (8780,60 грн. - 8663,87 грн.) та 575970,00 грн. пені у позові належить відмовити за безпідставністю.

За загальним правилом відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26977,20 грн., що становить 1,5% від ціни позову 1798480,02 грн. до роз'єднання позовних вимог ухвалою від 11.01.2019 р. (а.с. 12, 43).

У зв'язку з роз'єднанням позовних вимог ціна позову у справі становить 777960,92 грн., судовий збір від якої складає 11669,41 грн. (777960,92 грн. х 1,5%).

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 201874,19 грн., судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: 3028,11 грн. стягнути з відповідача на користь позивача, 8641,30 грн. залишити за позивачем (розрахунок суду, а.с. 93).

До початку судових дебатів у судовому засіданні 09.04.2019 р. адвокати сторін зробили усні заяви про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, в зв'язку з чим суд зазначає, що за умови подання таких доказів у визначений частиною 8 статті 129 ГПК України строк питання про розподіл витрат на правничу допомогу буде вирішене судом в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бурак" (вул. Головна, 107, с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, 60430, код ЄДРПОУ 33800405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм" (вул. Ентузіастів, 3, офіс 88, м. Чернівці, 58016, код ЄДРПОУ 39793954) 157800,00 грн. основного боргу з поворотної фінансової допомоги, 8663,87 грн. 3 % річних, 35410,32 грн. інфляційних втрат та 3028,11 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 575970,00 грн. пені та 116,73 грн. 3 % річних у позові відмовити.

4. Судовий збір у сумі 8641,30 грн. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілла-Фарм".

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 09.04.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 12 квітня 2019 року.

Суддя Т.І. Ковальчук