ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
09 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1049/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пляшкової К.О.,
за участю
секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Прокопенкова А.В. (довіреність від 06.09.2018 № 6265/9/12-32-10-00-29),
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 13 березня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.02.2019 № Ф-3505-55, якою позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 10.03.2009 по 09.01.2019 був зареєстрований як фізична-особа підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за видами економічної діяльності: КВЕД 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління та КВЕД 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.
Фактично підприємницьку діяльність позивач здійснював лише з 10.03.2009 по 31.08.2009, з 01.09.2009 і до припинення реєстрації 09.01.2019 позивачем як фізичною особою-підприємцем підприємницька діяльність не здійснювалась, дохід не отримувався, що підтверджується електронною формою ОК-5 ПФУ України Індивідуальні відомості про застраховану особу . Свою підприємницьку діяльність позивач припинив, оскільки почав працювати за трудовим договором за основним місцем роботи - в Кредитній спілці Агро-Кредит , код за ЄДРПОУ 25991730, де і отримував заробітну плату.
Крім того, позивач зазначає, що починаючи з 14.09.2018 він є пенсіонером за віком, що також звільняє позивача від сплати єдиного внеску.
З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , яким внесені зміни, зокрема, до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , позивач зазначає, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Незважаючи на все вищевикладене, відповідачем направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф3505-55, якою нараховано грошове зобов'язання по єдиному внеску на суму 18276,72 грн.
Оскільки відповідачем направлено таку вимогу всупереч положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 21.02.2019 № Ф-3505-55 є непоґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 14 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 1-2).
Від представника відповідача 02 квітня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з нижче наведених підстав (арк. спр. 30-32).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.03.2009 на загальній системі оподаткування. Як платник єдиного соціального внеску ОСОБА_1 обліковується в Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Луганській області (далі - Старобільська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області) з 10.03.2009. Позивачем 09.01.2019 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 слова має право самостійно замінено словом зобов'язаний . Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VІ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ). Згідно з інформаційною системою ДФС України ОСОБА_1 жодного разу з часу реєстрації фізичною особою-підприємцем не надавав до податкових органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та єдиний соціальний внесок не сплачував. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VІ, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Станом на 31.01.2019 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72 грн, що підтверджувалось даними картки особового рахунку платника. Таким чином, ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 на суму заборгованості 18276,72 грн., яку направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 28.02.2019.
Щодо посилання позивача на неврегульованість Законом № 2464-VІ відносин пов'язаних з адмініструванням єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем, представник відповідача зазначив, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як за фізичну особу-підприємця. Сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за найманого працівника сплачує роботодавець та здійснюється утримання єдиного внеску із доходу (заробітної плати) такого працівника, а фізична особа-підприємець сплачує єдиний внесок з доходів отриманих або не отриманих від підприємницької діяльності, яку він здійснює у відповідності до норм абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ.
Щодо посилань позивача на те, що він з 14.09.2018 вийшов на пенсію за віком, представник відповідача зазначив, що в інформаційних системах ДФС України відсутня інформація про те, що позивач перебуває на пенсії за віком, яку мав надати Пенсійний фонд України в результаті обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що здійснюється на підставі наказу Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 № 494. Відповідно нарахування єдиного внеску відбувалось у встановленому Закону № 2464-VІ поряду.
Також представником відповідача зазначено, що із системного аналізу абзаців першого, другого та четвертого пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI і статі 101 Податкового кодексу України вбачається, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов'язку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку. З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI. Станом на теперішній час позивач не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI та сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.
Крім того, зазначив, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, передбачених Законом № 2464-VI, не звільняє контролюючий органи від обов'язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Все вище викладене, на думку представника відповідача, свідчить, що ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 на суму заборгованості 18276,72 грн.
Позивачем 09 квітня 2019 року подано відповідь на відзив (арк. спр. 39-44).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 09.04.2019 № НОМЕР_1, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 10.03.2009 по 09.01.2019, перебував на обліку як платник єдиного внеску у ГУ ДФС у Луганській області, Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (арк. спр. 36-37).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 за 2017-2019 роки станом на 31.01.2019 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 18276,72 грн, яка виникла у період з 01.01.2017 по 21.04.2019 (арк. спр. 33, 34).
ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 18276,72 грн, у тому числі, недоїмка - 18276,72 грн (арк. спр.13).
Дослідженням копії трудової книжки позивача від 01.10.1992 АТ-VIII № 8760553 (арк. спр. 48-49), індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 (арк. спр. 14-16) встановлено, що позивач з 01.04.2005 працює в Кредитній спілці Агро-Кредит , код за ЄДРПОУ 25991730, та КС Агро-Кредит як страхувальник ОСОБА_1 сплачує за нього єдиний внесок.
Також, з копії розпорядження Старобільського ОУПФУ від 29.11.2018 (арк. спр. 18) та довідки Старобільського ОУПФУ від 08.04.2019 № 913 (арк. спр. 45), довідки про доходи № 2164698818115117, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 01.04.2019 (арк. спр. 47), судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ Луганської області з 14.09.2018, ОСОБА_1 з 14.09.2018 призначено пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 (учасник бойових дій), отримує пенсію з жовтня 2018 року у розмірі 4476,56 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац перший пункту 1);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Старобільський район та місто Сєвєродонецьк.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається.
Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55.
Крім того, відповідачем не враховано, що позивач з жовтня 2018 року отримує пенсію за віком та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI звільняється від обов'язку сплати за себе єдиного внеску.
Твердження представника відповідача, що органами Пенсійного фонду України в порядку обміну інформацією до ГУ ДФС у Луганській області не передано інформацію про отримання позивачем пенсії за віком та необізнаність відповідача про таку обставину, жодним чином не змінюють фактів отримання позивачем пенсії за віком, звільнення останнього від обов'язку сплати за себе єдиного внеску, та не впливають на правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55, до якої, зокрема, включено єдиний внесок, нарахований контролюючим органом, за період, протягом якого позивач вже був звільнений від його сплати в силу частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.
У свою чергу суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивач як фізична особа-підприємець не звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску через сплату єдиного внеску юридичною особою, з якою позивач перебуває у трудових відносинах, а також через відсутність прибутку, отриманого фізичною особою від підприємницької діяльності.
Так, системний аналіз положень статті 4 Закону № 2464-VI дозволяє дійти висновку, що сплата єдиного внеску роботодавцем (страхувальником) єдиного внеску за працівника (застраховану особу) не звільняє таку особу від обов'язку сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу-підприємця.
Крім того, як правильно зазначає представник відповідача, Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону.
Так, починаючи з 01.01.2017 пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, починаючи з 01.01.2017 фізична особа-підприємець зобов'язана сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у звітному періоді.
Разом з тим, все вищевказане не змінює тієї обставини, що позивач у спірному періоді був звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору (арк. спр. 2а).
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 21 лютого 2019 року № Ф-3505-55, якою ОСОБА_1 визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 15 квітня 2019 року.
Суддя К.О. Пляшкова
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2019 |
Оприлюднено | 15.04.2019 |
Номер документу | 81144329 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Блохін Анатолій Андрійович
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
К.О. Пляшкова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні