Постанова

від 03.07.2019 по справі 360/1049/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року справа №360/1049/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (повний текст складено 15 квітня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1049/19 (суддя І інстанції - Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовомдо Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.02.2019 № Ф-3505-55, якою позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 10.03.2009 по 09.01.2019 був зареєстрований як фізична-особа підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за видами економічної діяльності: КВЕД 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління та КВЕД 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

Фактично підприємницьку діяльність позивач здійснював лише з 10.03.2009 по 31.08.2009, з 01.09.2009 і до припинення реєстрації 09.01.2019 позивачем як фізичною особою-підприємцем підприємницька діяльність не здійснювалась, дохід не отримувався, що підтверджується електронною формою ОК-5 ПФУ України «Індивідуальні відомості про застраховану особу» . Свою підприємницьку діяльність позивач припинив, оскільки почав працювати за трудовим договором за основним місцем роботи - в Кредитній спілці «Агро-Кредит» , код за ЄДРПОУ 25991730, де і отримував заробітну плату.

Крім того, позивач зазначає, що починаючи з 14.09.2018 він є пенсіонером за віком, що також звільняє позивача від сплати єдиного внеску.

З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , яким внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , позивач зазначає, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Незважаючи на все вищевикладене, відповідачем направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф3505-55, якою нараховано грошове зобов`язання по єдиному внеску на суму 18276,72 грн.

Оскільки відповідачем направлено таку вимогу всупереч положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 21.02.2019 № Ф-3505-55 є непоґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 360/1049/19 позов задоволеною. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 21 лютого 2019 року № Ф-3505-55, якою ОСОБА_1 визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 09.04.2019 № 1005221151, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 10.03.2009 по 09.01.2019, перебував на обліку як платник єдиного внеску у ГУ ДФС у Луганській області, Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (арк. спр. 36-37).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 за 2017-2019 роки станом на 31.01.2019 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 18276,72 грн, яка виникла у період з 01.01.2017 по 21.04.2019 (арк. спр. 33, 34).

ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 18276,72 грн, у тому числі, недоїмка - 18276,72 грн (арк. спр.13).

Дослідженням копії трудової книжки позивача від 01.10.1992 АТ-VIII № 8760553 (арк. спр. 48-49), індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 (арк. спр. 14-16) встановлено, що позивач з 01.04.2005 працює в Кредитній спілці «Агро-Кредит» , код за ЄДРПОУ 25991730, та КС «Агро-Кредит» як страхувальник ОСОБА_1 сплачує за нього єдиний внесок.

З копії розпорядження Старобільського ОУПФУ від 29.11.2018 (арк. спр. 18) та довідки Старобільського ОУПФУ від 08.04.2019 № 913 (арк. спр. 45), довідки про доходи № 2164698818115117, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 01.04.2019 (арк. спр. 47), судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ Луганської області з 14.09.2018, ОСОБА_1 з 14.09.2018 призначено пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 (учасник бойових дій), отримує пенсію з жовтня 2018 року у розмірі 4476,56 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац перший пункту 1); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Старобільський район та місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, судом зазначено, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55.

Крім того, відповідачем не враховано, що позивач з жовтня 2018 року отримує пенсію за віком та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI звільняється від обов`язку сплати за себе єдиного внеску.

Твердження представника відповідача, що органами Пенсійного фонду України в порядку обміну інформацією до ГУ ДФС у Луганській області не передано інформацію про отримання позивачем пенсії за віком та необізнаність відповідача про таку обставину, жодним чином не змінюють фактів отримання позивачем пенсії за віком, звільнення останнього від обов`язку сплати за себе єдиного внеску, та не впливають на правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55, до якої, зокрема, включено єдиний внесок, нарахований контролюючим органом, за період, протягом якого позивач вже був звільнений від його сплати в силу частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Системний аналіз положень статті 4 Закону № 2464-VI дозволяє дійти висновку, що сплата єдиного внеску роботодавцем (страхувальником) єдиного внеску за працівника (застраховану особу) не звільняє таку особу від обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу-підприємця.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Починаючи з 01.01.2017 пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, починаючи з 01.01.2017 фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у звітному періоді.

Разом з тим, все вищевказане не змінює тієї обставини, що позивач у спірному періоді був звільнений від обов`язку сплати єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-3505-55 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 360/1049/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 360/1049/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко