Рішення

від 15.04.2019 по справі 620/736/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/736/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з 01.04.2018 виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та за життя мав право на отримання пенсії згідно з пунктом б статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ ; зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату, починаючи з 01.04.2018, пенсії по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ у розмірі, не нижчому двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не мав достатніх правових підстав для припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ з підстав того, що пенсія за вислугу років була встановлена її чоловікові за рішенням суду.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що виплата пенсії за вислугу років чоловікові позивача здійснювалась відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим осіб до 31.10.2010, а з 01.11.2010 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Вказує, що оскільки пенсія за вислугу років чоловіку позивача була призначена за рішенням суду, підстави для призначення позивачу пенсії по втраті годувальника згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим осіб відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бобровицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про смерть від 21.03.2014 серії НОМЕР_3 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 (а.с. 15).

24.01.2018 позивач подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення/перерахунок пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 (а.с. 16).

Згідно довідки № 2518002164 (вих. № 1549 від 12.11.2018) позивач з моменту звернення перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та по березень 2018 року отримувала пенсію по втраті годувальника (а.с. 23).

Відповідно до атестату про зняття з обліку № 219 позивачу припинено виплату пенсії до з'ясування, про що листом повідомлено Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (вх. № 704/05 від 03.04.2018) з проханням поновити з 01.04.2018 виплату пенсії за віком (а.с. 20, 21).

Відповідач листом від 27.07.2018 № 3556/03/І-11 повідомив позивача, що оскільки пенсія за вислугу років її чоловікові була встановлена за рішенням суду, підстави для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутні (а.с.19).

Так, постановою Верховного суду України від 07.11.2006 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.03.2006 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2003, залишено без зміни рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.01.2003 у справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії, яким зобов'язано УМВС України в Чернігівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з дня отримання відповідачем заяви (а.с. 24-25).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого, види пенсійного забезпечення.

В силу частини першої статті 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 29 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262, в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Частинами першою, другою статті 30 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , або є особами з інвалідністю (частина четверта статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ).

Відповідно до статті 36 Закону № 2262 пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.

При цьому, статтею 37 Закону № 2262 встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону № 2262 пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , - довічно.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2262 заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Частиною другою статті 50 Закону № 2262 передбачено, що членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Так, позивачем заява про призначення пенсії була подана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області 24.01.2018, пенсія в разі втрати годувальника призначена позивачу, однак згідно з атестату про зняття з обліку № 219 пенсію виплачено по 31.03.2018 та позивача знято з обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки ні Законом № 1058, ні Законом № 2262 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, як необхідність того, що померлому годувальнику первісна пенсія має бути призначеною не на підставі рішення суду.

Тобто, право на призначення пенсії у позивача в разі втрати годувальника підлягає поновленню з дати припинення виплати такого виду пенсії - 01.04.2018.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що на день смерті чоловік позивача пенсію згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не отримував, оскільки пенсії в разі втрати годувальника сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців призначаються, якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати, в даному випадку, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а пенсію згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб отримував до 31.10.2010.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з 01.04.2018 виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та за життя мав право на отримання пенсії згідно з пунктом б статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ; зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату, починаючи з 01.04.2018, пенсії по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі, не нижчому двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки, в даному випадку, способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 18.03.2019 позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною другою статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачем не було сплачено, ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову до ухвалення судового рішення у справі, а адміністративний позов задоволено у повному обсязі, суд, у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Чернігівського окружного адміністративного суду судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Незалежності, 3, смт. Козелець, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 41249245) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення з 01.04.2018 виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та за життя мав право на отримання пенсії згідно з пунктом б статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 виплату, починаючи з 01.04.2018, пенсії по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі, не нижчому двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Чернігівського окружного адміністративного суду (рахунок 34319206084033, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998) судовий збір у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.04.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна