Постанова

від 14.08.2019 по справі 620/736/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/736/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бобровицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бобровицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з 01.04.2018 виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за життя мав право на отримання пенсії згідно з пунктом б статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ ; зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату, починаючи з 01.04.2018, пенсії по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ у розмірі, не нижчому двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 15 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бобровицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про смерть від 21.03.2014 серії НОМЕР_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 (а.с. 15).

24.01.2018 позивач подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення/перерахунок пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 (а.с. 16).

Згідно довідки № 2518002164 (вих. № 1549 від 12.11.2018) позивач з моменту звернення перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та по березень 2018 року отримувала пенсію по втраті годувальника (а.с. 23).

Відповідно до атестату про зняття з обліку № 219 позивачу припинено виплату пенсії до з`ясування, про що листом повідомлено Бобровицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України (вх. № 704/05 від 03.04.2018) з проханням поновити з 01.04.2018 виплату пенсії за віком (а.с. 20, 21).

Відповідач листом від 27.07.2018 № 3556/03/І-11 повідомив позивача, що оскільки пенсія за вислугу років її чоловікові була встановлена за рішенням суду, підстави для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутні (а.с.19).

Так, постановою Верховного суду України від 07.11.2006 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.03.2006 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2003, залишено без зміни рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.01.2003 у справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії, яким зобов`язано УМВС України в Чернігівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з дня отримання відповідачем заяви (а.с. 24-25).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних смотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Частиною першою статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 29 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Частинами першою, другою статті 30 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , або є особами з інвалідністю (частина четверта статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ).

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2262 заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Частиною другою статті 50 Закону № 2262 передбачено, що членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивачем заява про призначення пенсії була подана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області 24.01.2018, пенсія в разі втрати годувальника призначена позивачу, однак згідно з атестату про зняття з обліку № 219 пенсію виплачено по 31.03.2018 та позивача знято з обліку.

Вчиняючи дії щодо припинення пенсії позивачу, відповідач послався на те, що пенсія за вислугу років її чоловікові була встановлена за рішенням суду.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, оскільки ні Законом № 1058, ні Законом № 2262 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, як необхідність того, що померлому годувальнику первісна пенсія має бути призначеною не на підставі рішення суду.

Тобто, право на призначення пенсії у позивача в разі втрати годувальника підлягає поновленню з дати припинення виплати такого виду пенсії - 01.04.2018.

Посилання апелянта на відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не відповідають змісту позовних вимог, а тому не досліджуються в межах даної адміністративної справи.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилені твердження відповідача про те, що на день смерті чоловік позивача пенсію згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не отримував, оскільки пенсії в разі втрати годувальника сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців призначаються, якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати, в даному випадку, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а пенсію згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб отримував до 31.10.2010.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: