Постанова

від 31.05.2007 по справі 01/116-38.1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

01/116-38.1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 травня 2007 р.                                                                                   № 01/116-38.1  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача: касаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіКардаш І.Д.Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп"

на постановувід 15.11.2006

Львівського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 01/116-38.1

господарського судуВолинської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго"

доВідкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп"

простягнення 43460,59 грн.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" про стягнення з відповідача 43460,59 грн. заборгованості за перевищення п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної (граничної) величини електроенергії.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.09.2006 у справі № 01/116-38.1 позов задоволено. Стягнено з ВАТ "Волиньрибгосп" на користь ВАТ "Волиньобленерго" 43460,59 грн. реструктуризованої заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.11.2006, рішення суду першої інстанції від 13.09.2006, а справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 77, 101 ГПК України, ст.ст. 202, 204, 215, 526 ЦК України, ст.ст. 67, 193 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 31.01.2002 та 08.06.2004 між сторонами у справі були укладені договори № 74 та № 528-0074000, згідно з якими позивач взяв на себе зобов'язання відпускати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язувався її оплачувати у строки та в розмірі передбаченому даними договорами.

У цьому зв'язку, позивачем, за перевищення відповідачем граничних (договірних) величин споживання електричної енергії, в період з серпня 2002 року по лютий 2005 року виставлялись рахунки на загальну суму 52405,07 грн., з яких останнім було оплачено 6944,48 грн., тобто за відповідачем залишилась сума заборгованості за перевищення ліміту споживання електричної енергії в сумі 45460,59 грн.

Судами також було встановлено, що листом від 11.02.2005 ВАТ “Волиньрибгосп” просило позивача, враховуючи сезонність рибного господарства, реструктуризувати борг в сумі 45460,59 грн. на 18 місяців.

23.02.2005 між сторонами було укладено графік до договору № 528-0074000 від 08.06.2004 про постачання електричної енергії, відповідно до якого, враховуючи звірку взаєморозрахунків станом на 23.02.2005, вони домовились про реструктуризацію заборгованості в сумі 45460,59 грн., починаючи з березня 2005 року по серпень 2006 року включно, зі сплатою платежів до 10 числа кожного місяця в сумі згідно графіку.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості згідно графіку від 23.02.2005, який в даному випадку слід розглядати як правочин, а оплатив лише 2000,00 грн., у зв'язку з чим за ним залишилась заборгованість в сумі 43460,59 грн., яка і підлягає стягненню.  

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як це вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, стверджував про те, що в період 2002-2005 років відповідач неодноразово перевищував граничні величини споживання електричної енергії. Зазначена обставина, на думку позивача, свідчить про таке порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, за яке він має нести відповідальність у вигляді сплати п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електроенергії, що передбачено ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктом 7.26 Правил користування електричною енергією, пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам у їх відповідній редакції.

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, вищезазначених доводів позивача суди не перевірили, не встановили чи дійсно відповідач допускав порушення договірних зобов'язань, пов'язаних із перевищенням граничних величин споживання електроенергії, не з'ясували наявність у тому його вини, а тобто не встановили фактичних обставин справи, пов'язаних із споживанням відповідачем електричної енергії у вищезазначений період часу та, як  наслідок цього, не з'ясували наявність передбачених законодавством підстав для його відповідальності.

У цьому зв'язку посилання судів на узгоджений між сторонами графік погашення заборгованості, нарахованої відповідачу у зв'язку із перевищенням ним договірних величин споживання електричної енергії, не можна визнати достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки зазначена обставина має похідний характер від питання щодо підстав для відповідальності відповідача, а наявність таких підстав, як про це вже йшлось вище, судами встановлена не була.  

Наведене дає підстави вважати, що обставини справи були встановлені судами неповно, а отже прийняті ними по справі рішення не можна визнати такими, що ґрунтуються на законі.

З огляду на це, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних доказів повно встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 та рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2006 у справі № 01/116-38.1 скасувати.

Справу передати до господарського суду Волинської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.