Постанова

від 09.04.2019 по справі 520/9677/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 р.Справа № 520/9677/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кононенко З.О.

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача Чернишова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.01.19 року по справі № 520/9677/18

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання незаконною відмову та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.08.2018 року №К-9774/0-7068/0/95-18 у наданні дозволу ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 31.07.2018 року, незаконною;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву від 31.07.2018 року та надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що всупереч вимог законодавства відповідач надав відповідь, якою безпідставно відмовив позивачу в реалізації права згідно заяви про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки розташовану за межами населеного пункту.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд.21, 8-9 поверх) про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.08.2018 року №К-9774/0-7068/0/95-18 у наданні дозволу ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 31.07.2018 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 31.07.2018 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції у зобов'язальній його частині, зобов'язавши відповідача задовольнити заяву ОСОБА_4 від 31.07.2018 року та надати відповідний дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем вже перевірялась заява ОСОБА_4 від 31.07.2018 року та доданеї до неї матеріали справи, про що зауважує сам відповідач у відповіді від 28.08.2018 року. Визначений спосіб захисту прав позивача повинен бути ефективним, як того вимагає ст. 5 КАС України. Таким чином, на думку позивача, наявні всі підстави для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву та надати відповідний дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її та зобов'язати відповідача задовольнити заяву ОСОБА_4 від 31.07.2018 року надавши відповідний дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.01.2017 року, 22.03.2017 року, 09.08.2017 року ОСОБА_4 через свого представника на підставі статті 118 Земельного кодексу України зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої за межами населеного пункту на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області для подальшого надання у приватну власність.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на вказані заяви надавало відповіді, оформлені листами № Р-2019/0/6-3546/0/21-17 від 28.02.2017, № Р-7275/0/6-8295/0/21-17 від 19.04.2017, № Р-22611/0/6-20730/0/21-17 від 06.09.2017, якими фактично відмовляло у задоволенні вказаних вище заяв позивача.

Не погоджуючись із черговою відмовою відповідача, яка оформлена листом № Р-22611/0/6-20730/0/21-17 від 06.09.2017, ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з метою її оскарження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року по справі № 820/4687/17 адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, згідно заяви від 09.08.2017 р., розташованої на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яку викладено в листі від 06.09.2017 № Р-22611/0/6-20730/0/21-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, згідно її заяви від 09.08.2017 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року по справі № 820/4687/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_4 від 09.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 09.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 820/4687/17 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 відповідач надав відповідь № К-1759/0-2016/0/95-18 від 13.03.2018 року, в якій зазначив, що за інформацією відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Відповідний перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу Повідомляємо, що після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформований новий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. Зазначаємо, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарської призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 року № 258, який розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління за електронною адресою kharkivska.land.gov.ua. Враховуючи вшдевикладене, Головне управління відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для а ведення особистого селянського господарства розміром 2,0000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

31.07.2018 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, з метою оформлення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність.

До вказаної заяви позивачем було додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2017 року, заяву третьої особи про відмову від подальшого оформлення у власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1,

Листом №К-9774/0-7068/0/95-18 від 28.08.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Відповідний перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року, сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Повідомлено, що після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформований новий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок, сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року, затвердженого наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області № 131 від 20.06.2018 року, а також наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.08.2018 року №156 "Про внесення змін до наказу Головного управління від 20.06.2018 року №131", які розміщені на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за електроннои населених пунктів на території Пришибсько

Враховуючи викладене, відповідачем відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву від 31.07.2018 року та надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву від 31.07.2018 року та надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521 (подалі - Положення № 333).

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 зазначеної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_4 відповідь у формі листа.

Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, наданий відповідачем лист №К-9774/0-7068/0/95-18 від 28.08.2018, в якому ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для вирішення порушеного у клопотанні питання, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Наведене узгоджується і з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 06.02.2019 року у справі № 638/20447/14-а.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення, саме з урахуванням висновків суду.

Стосовно доводів апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо втручання у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Під поняттям дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з відповідним клопотанням: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Отже, зазначені повноваження відповідача не є дискреційними, у зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє ці доводи апеляційної скарги.

Підсумовуючи наведене, враховуючи протиправність відмови відповідача, а також те, що клопотання позивача по суті не вирішено уповноваженим органом та за результатами його розгляду не прийнято відповідне рішення, у відповідності до вимог ст. 245 КАС України у поєднанні із ч. 2 ст. 9 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України).

Оскільки зазначені вище обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та змінює рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року по справі № 520/9677/18 виклавши абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 31.07.2018 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду."

Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року по справі № 520/9677/18 змінити.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 31.07.2018 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 15.04.2019 року