Постанова

від 09.04.2019 по справі 1540/4352/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4352/18

Категорія: 8.3Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Час і місце ухвалення: 15.01.2019р., м. Одеса Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2018 року №0296701305, №0296861305, №0296961305, №0296691305, №0296831305 та №0296921305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03 липня 2018 року №0296891305, податкової вимоги від 24 липня 2018 року №Ф-0296901305.

Також, позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0296961305, №0296831305 та №0296921305 від 24.07.2018р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0296891305 від 03.07.2018р. та податкову вимогу №Ф-0296901305 від 24.07.2018р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21.12.2018р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2019р. стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2019р. стягнувши з Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача 15000 грн. у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що задовольняючи частково вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції не враховано, що повна документально підтверджена сума витрат на правничу допомогу складає 15000 грн., а тому, враховуючи складність справи, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України . Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2018р. між ФОП ОСОБА_2 (клієнт) та Чайкою Ольгою Михайлівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права та інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленості сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку із розглядом даної справи позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., в підтвердження чого позивачем надано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, прибуткові касові ордери №№ 2, 3 від 03.10.2018р. та від 04.10.2018р. відповідно, квитанції до прибуткового ордеру №2 від 03.10.2018р., квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 04.10.2018р.

Колегією суддів встановлено, що підставою для часткового задоволення клопотання ФОП ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області понесених позивачем витрат на правничу допомогу не став висновок суду про недоведеність позивачем належними доказами понесених нею витрат на оплату послуг адвоката або не співмірність таких витрат, як про це зазначає апелянт.

При постановленні додаткового рішення суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки рішенням від 06.12.2018р. позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, тому розподіл судових витрат необхідно здійснювати за правилами, визначеними частиною 3 статті 139 КАС України, якою передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальних прав, ухвалив законне додаткове судове рішення про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Судді: А.І. Бітов

І.Г. Ступакова