Постанова

від 09.04.2019 по справі 1540/4352/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4352/18

Категорія: 8.3Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Час і місце ухвалення: 06.12.2018р., м. Одеса Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2018 року №0296701305, №0296861305, №0296961305, №0296691305, №0296831305 та №0296921305;

- визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03 липня 2018 року №0296891305;

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24 липня 2018 року №Ф-0296901305.

Позов обґрунтовувала тим, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки №1424/15-32-13-05/3063316784 від 02.07.2018р., на підставі якого податковим органом винесено оскаржувані рішення та податкову вимогу, базуються на припущеннях, так як позивачем надано Головному управлінню ДФС в Одеській області всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з її контрагентами. ФОП ОСОБА_2 вважає, що нею правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на послуги охорони, пожежної безпеки, телекомунікаційні послуги, мобільні послуги (відправку смс - повідомлень), на навчання персоналу, бухгалтерські послуги, витрати на амортизаційні відрахування з вартості основних засобів, оплату оренди. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про порушення нею п.177.6 ст.177 Податкового кодексу України при включенні у 2015 році до складу валового доходу суми від здійснення підприємницької діяльності за надання маркетингових послуг ТОВ Баядера Логістик з відповідним відображенням їх у книзі обліку доходів і витрат, та зазначає, що податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_2 є ТОВ Баядера Логістик і саме вказаний контрагент повинен був утримати з виплати доходу фізичній особі ОСОБА_2 податок в розмірі 4214,51 грн. і відобразити виплату у звіті 1-ДФ. Посилалася позивач і не те, що норми ПК України передбачають право на включення суми орендних платежів сплачених нею на користь ТОВ Берег Строй Сервіс , та пов'язаних з ремонтом та експлуатацією майна, що використовується у господарській діяльності ФОП, до інших витрат підприємця з відображенням їх у графі 8 Книги обліку доходів і витрат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0296961305, №0296831305 та №0296921305 від 24.07.2018р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0296891305 від 03.07.2018р. та податкову вимогу №Ф-0296901305 від 24.07.2018р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині вимог, в задоволенні яких відмовлено, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення від 06.12.2018р. у відповідній частині з прийняттям в цій частині нового судового рішення - про задоволення позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2018р. №0296701305 та №0296691305 суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про не оприбуткування фізичною особою-підприємцем готівкових коштів в сумі 11939,42 грн. При цьому, судом не надано належної правової оцінки твердження позивача, що під час перенесення даних з книги обліку доходів і витрат до декларацій про майновий стан та доходи за 2015-2016 роки були допущені арифметичні помилки, що призвело до завищення суми одержаного доходу. Суми, що вказані у книзі обліку доходів і витрат є достовірними та відповідають даним, що наведені у виписках банку та книги за вказані періоди.

Апелянт вважає, що арифметичні помилки, які допущені під час перенесення даних з книги обліку доходів і витрат до Декларації про майновий стан та доходи жодним чином не пов'язанні з оприбуткуванням готівки, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 не може нести відповідальність за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що фінансові санкції, застосовані на підставі п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995р. №436/95, в розумінні ст.ст.238, 239 ГК України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливо лише в межах строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Посилається апелянт і на помилковість висновків суду при наданні правової оцінки твердженням податкового органу про порушення позивачем п.177.6 ст.177 ПК України при здійсненні господарських операцій з ТОВ Баядера Логістик , оскільки ні нормами ПК України, а ні нормами КУпАП не передбачено відповідальності фізичної особи-підприємця у разі здійснення видів діяльності, не зазначених в її облікових даних.

Головне управління ДФС в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, тобто в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 24.07.2018р. №0296701305, №0296691305 та №0296861305, в задоволенні яких позивачу було відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі ст.77 ПК України, пп.2 ч.1 ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за другий квартал 2018 року, наказу №3532 від 23.05.2018р., Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено акт перевірки №1424/15-32-13-05/3063316784 від 02.07.2018р.

У висновках вказаного акту перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем:

- п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 із змінами та доповненнями, в результаті не оприбуткування готівкових коштів у сумі 11939,42 грн.;

- п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265/95-ВР, в результаті не проведення готівкових коштів у сумі 11939,42 грн.;

- п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік в сумі 4214,51 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень 24.07.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0296701305, яким за порушення п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., на підставі п.54.3 ст.54 ПК України, ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 59697,1 грн.;

- №0296691305, яким за порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265/95-ВР, на підставі п.54.3 ст.54 та п.1 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.;

- №0296861305, яким за порушення п.167.1 ст.167, п.168.2 ст.168, п.177.6 ст.177 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5268,14 грн. (в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 4214,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1053,63 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 в частині вимог про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та п.167.1 ст. 167, п. 168.2 ст.167, п. 177.6 ст.177 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.07.2018р. №0296701305 та №0296691305 стали висновки акту перевірки №1424/15-32-13-05/3063316784 від 02.07.2018р. про проведення ФОП ОСОБА_2 готівкових розрахунків в сумі 11939,42 грн. та не проведення їх через реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Актом перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2, надавши до контролюючого органу декларацію про майновий стан із відображенням сум отриманого доходу за відповідні періоди, не оприбуткувала готівкові кошти у сумі 11939,42 грн., що призвело до порушення вимог п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.

Зокрема, в п.2.8 акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період отримує дохід як в готівковій формі з використанням РРО, так і у безготівковій формі.

Згідно касових книг, даних ІС Податковий блок та ІС Архів електронної звітності обсяг розрахунків, здійснених з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій становить за: 2015 рік - 790061,9 грн. без ПДВ, 2016 рік - 980913,70 грн. без ПДВ, 2017 рік - 1218302 грн. без ПДВ.

Згідно виписок банку отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік - 68558,34 грн. без ПДВ та відсотки банку 4056 грн., 2016 рік - 88952,52 без ПДВ та відсотки банку 154,66 грн., 2017 рік - 145640 грн. без ПДВ та відсотки банку 1876 грн.

Загальна сума валового доходу від здійснення підприємницької діяльності становить: 2015 рік - 862676 грн., 2016 рік - 1070021 грн., 2017 рік - 1365818 грн. Вказані річні суми валового доходу відображено також на сторінках книги обліку доходів та витрат №№ 3, 23, 40. Дані Книги використовуються позивачем для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Аналізуючи дані декларацій про отримані доходи Головним управлінням ДФС в Одеській області встановлено заниження суми валового доходу, відображеного у книгах обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 11939,42 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 9642,41 грн., за 2016 рік на суму 2297,01 грн. Зазначене, за висновками податкового органу, свідчить про не оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку доходів і витрат, а також про не проведення відповідних коштів через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 статті 2 Положення №637 передбачено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Як встановлено під час перевірки контролюючим органом та не спростовано позивачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій, готівкові кошти у сумі 11939,42 грн. не були оприбутковані ФОП ОСОБА_2 з дотриманням вищенаведених приписів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що під час перенесення даних з книги обліку доходів та витрат до Декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки нею були допущені арифметичні помилки, що призвело до завищення суми одержаного доходу за 2015 рік у Декларації про майновий стан і доходи порівняно з підсумком у Книзі обліку доходів і витрат на 9642, 41 грн. і завищення суми одержаного доходу за 2016 рік у Декларації про майновий стан і доходи порівняно з підсумком у Книзі обліку доходів і витрат на 2297,01 грн.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано належних доказів.

Більше того, приписами п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази подання ФОП ОСОБА_2 до податкового органу уточнюючих розрахунків до поданих нею податкових декларацій за 2015-2016 роки як перед проведення перевірки, так і після її здійснення.

Щодо тверджень апелянта про те, що фінансові санкції, застосовані на підставі п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995р. №436/95, в розумінні ст.ст.238, 239 ГК України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливо лише в межах строків, встановлених статтею 250 ГК України, то колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011р. чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки здійснюють органи Державної фіскальної служби.

Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону.

Так, 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України .

Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ №436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах.

Метою прийняття Указу №436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

06 липня 1995 року органом законодавчої влади прийнято Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР , положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій.

За змістом розділу V Закону №265/95 -ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року Указ №436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом №436/95.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 є правомірним.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 05.11.2018р. по справі №803/780/17.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2018р. №0296701305 та №0296691305 за порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0296861305 від 24.07.2018р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5268,14 грн., то підставою для його прийняття став висновок Головного управління ДФС в Одеській області про те, що у 2015 році позивачем було включено до складу валового доходу суми від здійснення підприємницької діяльності за надання маркетингових послуг ТОВ Баядера Логістик з відповідним відображенням їх у книзі обліку доходів і витрат, не маючи на це права в зв'язку з відсутністю даного виду діяльності у реєстраційних даних ФОП ОСОБА_2 Зазначене, на думку контролюючого органу, призвело до порушення п.177.6 ст.177 ПК України.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі висновки контролюючого органу та зазначив, що оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює оподаткування відповідних доходів самостійно, її доводи про те, що податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, згідно п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України, є контрагент ТОВ Баядера Логістик , є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: код КВЕД 81.21 Загальне прибирання будинків; код КВЕД 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; код КВЕД 81.29 Інші види діяльності із прибирання; код КВЕД 81.30 Надання ландшафтних послуг; код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій; код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014р. між ТОВ Баядера Логістик , як Замовником, та ФОП ОСОБА_2, як Виконавцем, укладено договір про надання послуг, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовникові послуги по розповсюдженню інформації про товар, що постачається Замовником, у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві (місце розташування виконавця), в тому числі шляхом розміщення інформації на елементах обладнання та /або оформлення місць торгівлі, згідно додатків до цього договору, а Замовник, у свою чергу зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами пп.164.2.2, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що ФОП ОСОБА_2 не мала права отримані на поточний рахунок підприємця кошти від суб'єкта господарювання - юридичної особи за надання маркетингових послуг включати до складу валового доходу з відповідним відображенням у книзі обліку доходів і витрат підприємця. Такі доходи, у відповідності до вимог п.177.6 ст.177 ПК України, повинні бути оподатковані за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України для платників податку - фізичних осіб.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0296861305 від 24.07.2018р.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ФОП ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції від 06 грудня 2018 року немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Судді: А.І. Бітов

І.Г. Ступакова