Ухвала

від 15.04.2019 по справі 420/6264/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6264/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицький О.І.,

суддів Семенюк Г.В. , Потапчук В.О. ,, розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 р. по справі № 420/6264/18 позивач Приватне підприємство "Агросоюз-2000" відповідач Державна фіскальна служба України , Головне управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 р. позов задоволений.

На зазначене рішення суду Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір (державне мито) за подачу апеляційної скарги та наданий строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно поштового повідомлення Державна фіскальна служба України отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 25 березня 2019 р.

05 квітня 2019 року Державна фіскальна служба України надала клопотання про продовження строку усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати.

Зазначений висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 20 березня 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 72867105.

Крім того колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 07.02.2018, № судового рішення в ЄДРСРУ 72088989.

Так, положеннями статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у наведеному рішенні дійшов висновку, що вказані скаржником підстави для поновлення процесуального строку не є достатніми для визнання причин його пропуску поважними. Відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

При цьому враховуючи, що питання поновлення пропущеного процесуального строку та продовження встановленого судом процесуального строку є близькими за своєю правовою природою, охоплюються однією статтею КАС України та з огляду на положення статті 6 Європейської конвенції з прав людини в контексті справедливого і публічного розгляду справи упродовж розумного строку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати вищенаведену правову позицію Верховного Суду.

Крім того, у пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIУN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).

Застосування наведених рішень Європейського Суду з прав людини узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 12.09.2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 76473936.

Відповідно до частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Державна фіскальна служба України не виконала вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 р., а тому є підстави для повернення апеляційної скарги.

Керуючись частиною 4 статті 169 та частиною 2 статті 298 КАС України -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку усунення недоліків поданої апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 р. повернути скаржнику .

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя-доповідач: О.І. Шляхтицький

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк