Постанова

від 09.04.2019 по справі 810/2827/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2112/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Микуляк П.П. у м. Ужгороді) у справі № 810/2827/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007581414 від 23.03.2018, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 125839, 00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 100671, 00 грн, за штрафними санкціями 25168, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо порушення ним положень податкового законодавства в частині формування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ Віоль Компані є необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими відповідачем фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ Віоль Компані .

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що реальність господарських операцій апелянта з контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: прибуткові та видаткові накладні, товарно-транспортні документи, документи щодо оплати вартості товарів (послуг). При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Крім цього перед судовим засіданням від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що на підставі направлення від 19.02.2018 № 368, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, відділом аудиту платників території обслуговування Києво - Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області відповідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2018 № 354 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Віоль Компані (код за ЄДРПОУ 38560023) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Охоронна фірма Вовкодав (код за ЄДРПОУ 40152208) за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, з ТОВ Кейнфор (код за ЄДРПОУ 40947978) за період з 01.12.2016 по 31.01.2017, ТОВ Глобал Майнд (код за ЄДРПОУ 41113861) за період з 01.04.2017 по 30.04.2017, ТОВ Атлантіс Трейд (код за ЄДРПОУ 40976286) за період з 01.02.2017 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2018 № 152/10-36-14-14/38560023.

Позаплановою документальною виїзною перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 100671, 00 грн, в тому числі за: лютий 2017 року в сумі 25000, 00 грн; березень 2017 року в сумі 33333, 00 грн; квітень 2017 року в сумі 6250, 00 грн та травень 2017 року в сумі 36088, 00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень уповноваженими особами Головного управління ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0007581414 від 23.03.2018 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 125839, 00 грн в тому числі за основним платежем в сумі 100671, 00 грн та штрафні санкції в розмірі 25168, 00грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Охоронна фірма Вовкодав , ТОВ Кейнфор , ТОВ Глобал Майнд , ТОВ Атлантіс Трейд .

Так судом першої встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

31.03.2017 укладено договір про надання послуг №2017/03.02 між ТОВ Віоль Компані (Замовник) з одного боку, та ТОВ Глобал Майнд (Виконавець) з іншого боку згідно якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати інформаційно-консультаційні послуги з питань митного законодавства, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Так згідно наданого акту надання послуг від 03.04,2017 на загальну суму 37500 грн за інформаційно-консультативні послуги з питань митного законодавства, не можливо встановити як надавались дані послуги та ким саме.

В ході проведеного аналізу встановлено, що ТОВ Глобал Майнд зареєстроване Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Основний вид діяльності діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Кількість працюючих 1 особа.

Згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладні: бензин, дизпаливо, автомобілі вантажні та інше. В реалізації - навушники, акустичні системи, Послуга з організації збірки металоконструкції, просівка та перевірка на гігроскопічності та інше.

ТОВ Глобал Майнд маючи основний від діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що також підтверджується реалізацією ряду товарів: навушники, акустичні системи, послуга з організації збірки металоконструкції, просівка та перевірка на гігроскопічність та інше, фактично не міг надавати послуги по консультуванню з питань митного законодавства.

Щодо взаємовідносин ТОВ Віоль Компані з ТОВ Атлантіс Трейд , то встановлено наступне.

01.02,2017 укладено договір про надання послуг № 2017/04 між ТОВ Віоль Компані (Замовник) з одного боку, та ТОВ Атлантіс Тренд (Виконавець) з іншого боку згідно якого, Виконавець зобов'язується відповідно до завдань Замовника надати інформаційно-консультаційні послуги щодо застосування норм законодавства України: зокрема Митного кодексу України та нормативних документів, які застосовуються при проведенні митних процедур у зоні митного контролю; застосування норм права при декларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України та інше, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити.

Так згідно наданих актів надання послуг від 01.02.2017 за інформаційно-консультативні послуги з питань митного законодавства, не можливо встановити як надавались дані послуги, що включали в себе такі види послуг та яким чином булі реалізовані.

Згідно реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва внесено запис, про те що ТОВ Атлантіс Тренд зареєстроване (переєстровано) у органах держр-ції ф.о.з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність.

В ході проведеного аналізу встановлено, що ТОВ Атлантіс Тренд зареєстроване у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Кількість працюючих 1 особа.

Згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладні: кава, чай, печиво, приправи та інше. В реалізації -Установка жорсткого диска в відеореєстратор, Ожина заморожена, Гриби, Кизил, Котел водогрійний теплопродуктивністю та інше.

Щодо взаємовідносин ТОВ Віоль Компані з ТОВ Охоронна фірма Вовкодав , суд зазначає наступне.

03.05.2017 укладено договір надання послуг з розміщення реклами №2017/05.04 між ТОВ Віоль Компані (Замовник) з одного боку, та ТОВ Охоронна фірма Вовкодав (Виконавець) з іншого боку згідно якого, Виконавець надає Замовнику на підставі заявок послуги із консультування щодо ведення бухгалтерського обліку, консультування по роботі в програмі 1С: Бухгалтерія, відновлення даних в програмі 1С: Бухгалтерія, розміщення реклами на веб-вузлах, просування сайту в мережі інтернет, рекламні послуги в мережі Інтернет, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги і оплатити їх.

Згідно наданих актів виконаних робіт від 03.05.2017 №70 Просування сайту в мережі Інтернет не можливо встановити як виконувались даний від послуги та які були задіяні ресурси, акт від 04.05.2017 №71 реклама на веб-вузлах не можливо встановити на яких веб-вузлах була розміщена реклама та якого змісту дана реклама, також не можливо встановити цільову аудиторію та не надано жодних звітів котрі б могли підтвердити виконання умов договору від 03.05.2017 №2017/05.04.

Згідно реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва внесено запис, про те що ТОВ Охоронна фірма Вовкодав зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Судом встановлено, що ТОВ Охоронна фірма Вовкодав зареєстроване у Маріупольській ОДПЇ ГУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення). Основний вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб. Кількість працюючих 1 особа.

Згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладні: кава, чай, печиво, приправи та інше. В реалізації - щебінь, шина мідна електротехнічна, чушка алюмінієва, дрібняк коксовий, корм для собак та інше.

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також: можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст та обсяг наданих послуг (не дають можливість ідентифікувати, яку саме продукцію було розміщено, вид рекламного матеріалу), не містять певних медіа планів, вимог до рекламного матеріалу, доказів розміщення в мережі Інтернет.

Крім цього, акти здачі-прийняття робіт є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.06.2018 справа № 826/14171/13-а, від 20.06.2018 справа № 826/3952/13-а, від 25.06.2018 справа № 826/20685/14.

Щодо взаємовідносин ТОВ Віоль Компані з ТОВ Кейнфор встановлено наступне.

Згідно наданої відповіді підприємства, документи що стосуються діяльності ТОВ Віоль Компані з ТОВ Кейнфор вилучені СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2017 про надання тимчасового доступу до документів прокурору Київської міської прокуратури № 8 Тахтарову О.С.

В ході проведеного аналіз встановлено, що ТОВ Кейнфор зареєстроване в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

15.02.2016 року, згідно реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва, внесено запис, про те що підприємство зареєстроване (перереєстровано) у органах держр-ції ф.о.з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність.

Керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що первинні документи, на які покликається позивач, не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції та є такими, що не спростовують висновок контролючого органу.

Крім цього як згадано вище деякі контрагенти взагалі були зареєстровані (переєстровані) у органах держр-ції ф.о.з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність, а деякі мали кількість працюючих лише 1 особу, що підтверджує правомірність прийняття оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи - то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку чи надання товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 05.09.2018 у справі № 826/20258/13-а (№К/9901/2599/18).

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, а спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 810/2827/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга В. З. Улицький Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року