Постанова

від 03.04.2019 по справі 1940/1603/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 рокуЛьвів№857/2640/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представника позивача Козак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі №1940/1603/18, головуючий суддя Осташ А.В., рішення проголошене о 11.28 год, у м. Тернополі повний текст рішення складений 25.01.2019 р., за адміністративним позовом Приватного підприємства Білявинці до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Біля винці (далі - позивач, ПП біля винці ) звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 травня 2018 року №0005111401 та №0005121401 та №0005131401.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, результати якої оформлено актом від 27.04.2018 №1500/19-00-14-01/30811807, на підставі якого відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року

позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 травня 2018 року №0005111401 (форми Р ), №0005121401 (форми Р ) та №0005131401 (форми П ). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь приватного підприємства Біля винці судовий збір в сумі 54 833, 17 грн. сплачений згідно платіжних доручень №840 від 14.08.2018 та №877 від 26.09.2018.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на висновки Акту перевірки, якою встановлено ряд порушень. Вважає, що перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції цукрових буряків та не підтверджено легальність руху продукції в ланцю постачання від Клієнта (фізична особа) до Посередника (ПП Білявинці ); отримано дохід ПП Білявинці від реалізації (перепродажу) транспортно-експедиційних послух в сумі 2678085,31 грн. та відповідно включено до бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиційні послуги на суму 2678085,31 грн.; ТОВ Бахус Трейд не міг надавати послуги позивачу по експедируванню та перевезенню цукрового буряка, навантаження цукрового буряка в кількості 15625 тон на загальну суму 2250000 грн в т.ч. ПДВ 37500 грн. та ТОВ Компанія Агро-К по відновленню та налаштуванню програмного забезпечення, поточного технічного обприскувача самохідного ДЖОН ДІРР 4930 2011 року випуску на загальну суму 162159 грн. в т.ч. ПДВ 27026,50 грн. у зв'язку з відсутністю достатньої кількості трудових ресурсів, виходячи з розрахункової форми 1-ДФ; ТОВ Компанія Галичина Цукор відповідно до умов Договору про переробку давальницької сировини відпустило ПП Білявинці мішки відповідно до податкових накладних, оскільки суми ПДВ за отримані мішки включено до податкового кредиту; відсутності поставок меляси бурякової та послуг, від контрагентів ТОВ ГАМОРА СЕРВІС , ТОВ ТАНОС ГРУП , ТОВ БАХУС ТРЕЙД , ТОВ КЛЕВЕНС , ТОВ АГРО-К , ТОВ ВІВАТ-ПРОМ та ТОВ РІДЖ ВЕЙ ТРЕЙД . Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з метою визначення суті змінених контролюючим органом підприємству позивача порушень, необхідно встановити чи відповідають проведені операції меті, завданням і предмету діяльності господарюючого суб'єкта (співставленням проведених господарюючим суб'єктом операцій діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, що є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат). За випискою з ЄДРПОУ основним видом діяльності ПП Білявинці визначена допоміжна діяльність у рослинництві . Цей клас включає: сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту: передпосівну підготовку полів, сівбу та садіння сільськогосподарських культур, оброблення сільськогосподарських культур, обприскування сільськогосподарських культур, розсаджування та прополювання буряку, збирання врожаю, підтримку угідь у належному сільськогосподарському й екологічному стані, експлуатацію сільськогосподарського зрошувального устаткування. Цей клас також включає: надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом. Таким чином, проведені позивачем господарські операції із вирощування цукрового буряку, придбання його на давальницьких умовах у третіх осіб, перевезення його з поля до місця зберігання, пізніше транспортування до цукрового заводу та проведення відповідних розрахунків і отримання кінцевих продуктів переробки - цукрового буряку і меляси - повністю відповідає як виду діяльності позивача так відповідно і обґрунтованому включенню витрат в зменшення оподатковуваного доходу.

Зазначає, що сукупність поданих первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ПП Білявинці та її основним видам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечила з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. 03.04.2019 р. телефаксом було надано клопотання від представника ГУ ДФС у Тернопільській області Чорнописької В.В. про перенесення розгляду справи, оскільки у сторони відповідача відсутня можливість забезпечити участь уповноваженого представника на вищезазначену судом дату через участь у судовому засідання у Тернопільському окружному адміністративному суді у справі №500/2395/19 за позовом ТзОВ Аскор -Україна до ГУ ДФС у Тернопільській області, третя особа ГУ ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Апеляційний суд вважає таке необґрунтованим, оскільки розгляд апеляційної скарги відповідача у даній справі ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду призначено завчасно 11.03.2019р., про що повідомлено сторони у справі. Крім цього, до зазначеного клопотання представника відповідача не долучено доказів на підтвердження обставини зазначеної у клопотанні, а саме копії судової повістки та ГУ ДФС у Тернопільській області у своєму розпорядженні має штат працівників та є можливим забезпечити явку іншого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну документальну перевірку ПП Біля винці (код за ЄДРПОУ 30811807) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, результати якої оформлено актом від 27.04.2018 №1500/19-00-14-01/30811807.

За результатами перевірки було встановлено, ряд порушень, а саме:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999, № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, внаслідок чого встановлено: заниження податку на прибуток всього у сумі 1430636 грн, в тому числі: за II квартал 2016 року в сумі 16268 грн, за III квартал 2016 року в сумі 244465 грн, за IV квартал 2016 року в сумі 1085702 грн, за І квартал 2017 року в сумі 84201 грн;

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) всього у сумі 166600 грн, в т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 166600 грн;

- п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.1 п.198.3 п.198.5 п. 198.6 ст. 198, п.201 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 895327 грн, у тому числі за квітень 2016 року в сумі 14054 грн, за травень 2016 року в сумі 19468 грн, за жовтень 2016 року в сумі 105581 грн, за листопад 2016 року в сумі 88795 грн, за грудень 2016 року в сумі 436595 грн, за січень 2017 року в сумі 187500 грн, за березень 2017 року в сумі 43334 грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП Білявинці не складено та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних при списанні мішків в грудні 2016 року на суму ПДВ 101 278,91 грн (загальна сума списання 506 394,57 грн.).

На підставі акта перевірки відповідач виніс наступні податкові повідомлення рішення від 25.05.2018: податкове повідомлення-рішення №0005111401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2145954 грн, з них за основним платежем в сумі 1430636 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 715318 грн.; податкове повідомлення-рішення №0005131401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 166600 грн.; податкове повідомлення-рішення №0005121401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1342090,50 грн, з них за основним платежем в сумі 895327 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 447663,50 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на них від 06.06.2018 та доповнення до скарги від 19.07.2018.

Державна фіскальна служба України від 02.08.2018 прийняла рішення про результати розгляду скарги №25364/6/99-99-1-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.05.2018 №0005111401, №0005121401, №0005131401, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся із даним позовом у суд.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що в ході розгляду справи, порушення, викладені відповідачем у Акті перевірки не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом ( п.п.14.1.181 ст.14 ПК України ).

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 198.1 якої, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що в періоді, що перевірявся, позивач здійснював діяльність з операцій із реалізації покупної меляси та жому, надання транспортних послуг, посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

Між фізичними особами (виробниками цукрових буряків) та позивачем укладені договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною на виконання яких оформлено акти приймання - передачі давальницької сировини (матеріалів) та акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) та передачі готової продукції за Договорами про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

У вказаних договорах містяться паспортні дані, ідентифікаційні коди фізичних осіб (виробників цукрових буряків) довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок.

У Акті перевірки зазначено, що перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції цукрових буряків та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від Клієнта (фізична особа) до Посередника (ПП Білявинці ).

Під час перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області відібрано пояснення з фізичних осіб, з якими ПП Білявинці оформляло Договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

Згідно отриманих пояснень встановлено, що фізичні особи (виробники цукрового буряка), за переліком, наведеним в окремому додатку до Акту перевірки не мали жодних розрахунків із ПП Білявинці протягом 2016 року, та відповідно цукровий буряк на давальницьких умовах на ПП Білявинці не передавали.

Суд першої інстанції вірно не погодився із таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічі звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентовано ст.73 Податкового кодексу України та Постановою КМУ Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом від 27 грудня 2010 року №1245.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником, заступником керівника органу державної податкової служби і повинен містити перелік запитуваної інформації та документів що її підтверджують. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня надходження запиту.

Законодавець передбачив форму запиту та надання відповіді на нього платником податків, однак ніде не передбачив надання пояснень на нього чи форми при яких обставинах таке могло би відбутися.

Також, положеннями ст.73.5 ПК України регламентовано, що за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін , про складання якої відповідач не зазначає.

Таким чином, проведення зустрічних звірок передбачено тільки суб'єктами господарювання у формі та спосіб, затвердженій наказом Міністерства фінансів України 28.02.2017 №299 та п.4 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вищеописані Поясненя фізичних осіб не несуть жодного інформаційного наповнення, яке б спростовувало чи доводило ті чи інші обставини, факти чи події.

Із змісту пояснень слідує, що вказаним особам невідоме ПП Білявинці , а цукровий буряк вони здавали безпосередньо на цукровий завод. Разом з тим, в цих поясненнях не міститься даних про те, а хто ж підписував договори та акти виконаних робіт від їх імені з ПП Білявинці , хто надавав ПП Білявинці їх персональні дані, у який спосіб проводилися розрахунки за поставлений буряк.

Таким чином, пояснення фізичних осіб-виробників цукрового буряка, на які посилається контролюючий орган в Акті перевірки, не є належними та допустимими доказами, а відтак твердження контролюючого органу про не віднесення позивачем до складу інших доходів та не відображення у Звіті про фінансові результати за 2016 рік доходу від безоплатно одержаного оборотного активу - цукрового буряку на суму 6 743 243,51 грн. є безпідставними.

Крім цього, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Представлені відповідачем ксерокопії пояснень містять лише штамп копія , без зазначення з оригіналом згідно та підписом уповноваженої особи, яка здійснила їх звіряння з оригіналами документів, тому з урахуванням норм КАС України, апеляційний суд вважає, що такі докази не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 р. у справі № 813/4647/17. Так, Верховний Суд зазначив, що Суд звертає увагу на те, що всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями в розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Зазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки належності та допустимості доказів в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України .

Щодо твердження відповідача з приводу отриманого доходу ПП Білявинці від реалізації (перепродажу) транспортно-експедиційних послух в сумі 2678085,31 грн. та відповідно включення до бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиційних послуг на суму 2678085,31 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Позивачем представлено Договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною, які укладалися між фізичними особами та Приватним підприємством Білявинці за умовами п.2.2. яких позивач, як посередник зобов'язався здійснити ряд зобов'язань, серед яких п.2.2.4 - організувати перевезення давальницької сировини Клієнта (фізичної особи) до виконавця (заводу, який здійснює операції з давальницькою сировиною: власне переробку (обробку) давальницької сировини, у результаті чого створюється готова продукція) на умовах укладеного з останнім договору, визначеного у п.п.2.2.1 цього Договору.

Організація перевезення давальницької сировини здійснюється на умовах оплати, витрати сумарно за які частково відшкодовуються посереднику ПП Білявинці заводом, як виконавцем за договором, а решта суми транспортних витрат закладаються в калькуляцію собівартості як компенсаційні витрати, як це передбачено п.9.2 Договору про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною у розмірі 5% від заставної ціни (ціни відшкодування) за кожну одиницю прийнятої від Клієнта давальницької сировини, що була перероблена (оброблена) виконавцем чи надана йому в якості плати за надані послуги з давальницькою сировиною.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_4 (неплатник ПДВ) надав транспортно-експедиційні послуги по перевезенню цукрових буряків відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг), які підписані ФОП ОСОБА_4 та директором ПП Білявинці Третяком В.В. на загальну суму 3212322 грн.

ПП Білявинці виписало ТОВ Компанія Галичина цукор транспортно-експедиційні послуги по перевезенню цукрових буряків (відшкодування транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_4) згідно Актів наданих послуг.

Усього відшкодовано транспортно-експедиційні послуги на суму 2678085,31 грн. та суму ПДВ 535617,07 грн., разом 3213702,38 грн.

Таким чином, ПП Білявинці отримало дохід від реалізації (перепродажу) транспортно-експедиційних послуг в сумі 2678085,31 грн., та відповідно включило до бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиційні послуги на суму 2678085,31 грн.

На підставі вказаного відповідачем, зроблено висновок, що ПП Білявинці занизило базу оподаткування ПДВ з постачання транспортно-експедиційних послуг на адресу ТОВ Компанія Галичина Цукор , які попередньо були придбані у ФОП ОСОБА_4 всього у сумі 148792 грн., в тому числі: за жовтень 2016 року в сумі 105580,96 грн., за листопад 2016 року в сумі 21539,03 грн., за грудень 2016 року в сумі 21671,76 грн. та не складено податкові накладні на суми, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Апеляційний суд вважає такі висновки та доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.

Умови Договорів про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною, укладених в 2016 році між ПП Білявинці (посередник) та фізичними особами - виробниками цукрових буряків (Клієнти), передбачено, що посередник зобов'язаний забезпечити відправку давальницької сировини від Клієнта (фізична особа-виробник) і одержання готової продукції від Виконавця (ТОВ Компанія Галичина цукор ); посередник (ПП Білявинці ) зобов'язаний організувати перевезення давальницької сировини від Клієнта до Виконавця на умовах укладеного з останнім договору; посередник зобов'язаний організувати та забезпечити надання інших допоміжних послуг, необхідних чи пов'язаних з переробкою давальницької сировини (збирання, перевірку кількості та стану, завантаження та вивантаження давальницької сировини, за необхідності - зберігання готової продукції до передачі її Клієнту).

За цим Договором Клієнт повинен виплатити Посередникові (винагороду) в розмірі 5% (п'ять відсотків) від заставної ціни (ціни відшкодування) за одиницю прийнятої від Клієнта давальницької сировини, що була перероблена Виконавцем чи надана йому в якості плати за надані послуги з давальницькою сировиною (компенсація витрат на переробку давальницької сировини) в врахуванням ПДВ за ставкою 20%, тобто, організація перевезення давальницької сировини від Клієнта Виконавця (цукрового заводу) є складовою зобов'язань Посередника (складовою послуги Посередника) за вказаним вище договором, що підлягає компенсації Клієнтом як витрата на переробку давальницької сировини через виплату Посереднику плати за вказаним договором.

Разом з тим, Договором від 07.09.2016 №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2016 року, укладеного між ПП Білявинці та ТОВ Компанія Галичина Цукор , передбачено, що у випадку транспортування цукрових буряків силами за рахунок Господарства на бурякозбиральний пункт Заводу. Завод відшкодовує Господарству витрати на транспортування за розцінками, вказаними у додатку 4 до даного Договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посадовими (службовими) особами контролюючого органу не взято до уваги, що витрати, понесені ПП Білявинці на транспортування цукрових буряків на бурякозбиральний пункт цукрового заводу (у даному разі - ТОВ Компанія Галичина Цукор ) через залучення до надання вказаної послуги третьої особи перевізника ФОП ОСОБА_4, частково відшкодовуються безпосередньо цукровим заводом (ТОВ Компанія Галичина Цукор ) за розцінками, вказаними в додатку 4 Договору від 07.09.2016 року №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків, а в іншій частині - компенсуються клієнтами (фізичними особами виробниками цукрових буряків) як витрату, понесену посередником (ПП Білявинці на переробку давальницької сировини, через виплату йому плати за договорами надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

На виконання умов зазначеного вище договору, сума ПДВ з транспортно-експедиційних послуг наданих ФОП ОСОБА_4 в розмірі 148792 грн. не повинна нараховуватися позивачем у податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки в цій частині не була компенсованою заводом-виробником, а проведена, як відшкодування фізичними особами за надані позивачем послуги, згідно договору, що відповідно повністю спростовує доводи апелянта про те, що ПП Білявинці занизило базу оподаткування ПДВ по операції з відшкодування ТОВ Компанія Галичина Цукор витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, які попередньо були придбані у ФОП ОСОБА_4, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Крім цього, апелянт вважає, що ТОВ Бахус Трейд не міг надавати послуги позивачу по експедируванню та перевезенню цукрового буряка, навантаження цукрового буряка в кількості 15625 тон на загальну суму 2250000 грн в т.ч. ПДВ 37500 грн. та ТОВ Компанія Агро-К по відновленню та налаштуванню програмного забезпечення, поточного технічного обприскувача самохідного ДЖОН ДІРР 4930 2011 року випуску на загальну суму 162159 грн. в т.ч. ПДВ 27026,50 грн. у зв'язку з відсутністю достатньої кількості трудових ресурсів, виходячи з розрахункової форми 1-ДФ. При цьому, вказує на ненадання підприємством позивача укладених договорів, рахунків, звіту про виконані роботи чи інших документів, що свідчать про надання послуг по експедируванню та перевезенні цукрового буряка, навантаження цукрового буряка при проведенні перевірки посадовими особами.

Натомість із матеріалів справи слідує, що дані факти не відповідають дійсності, оскільки про ненадання первинних документів позивачем щодо господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання не зазначено ні в акті перевірки, ні в будь-якому документі до подання відзиву у справі.

В матеріалах справи наявні копії договорів про надання послуг із зазначеними товариствами та акти про безпосереднє надання послуг. Зокрема, позивачем надано акт надання послуг від 30.12.2016 №120 та звіт про надання послуг від 30.12.2016 з ТОВ Бахус Трейд та акти про надання послуг від 31.03.2017 №51 та від 31.03.2017 №52 з ТОВ Компанія Агро-К , що відповідно спростовує твердження відповідача та повністю підтверджує факт надання послуг, а відповідно і завищення витрат, що були враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, визначеного за правилами бухгалтерського обліку в сумі 187500 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Бахус Трейд та в сумі 216662,50 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Агро-К .

Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ Компанія Галичина Цукор відповідно до умов Договору про переробку давальницької сировини відпустило ПП Білявинці мішки відповідно до податкових накладних, оскільки суми ПДВ за отримані мішки включено до податкового кредиту.

Відповідно до Національного стандарт ДСТУ 4623-2006 Цукор білий. Технічні умови , затвердженого наказ Держспоживстандарту України №177 від 29.06.2006, кристалічний цукор пакують масою нетто 50 кг, пресований - насипом масою нетто 40 кг в нові тканинні або поліпропіленові мішки .... і забезпечують зберігання продукції. Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що використання цукру, як товарного продукту, без упаковки не здійснюється.

Крім того, Договором від 07.09.2016 №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2016 року, укладеного між Білявинці та ТОВ Компанія Галичина Цукор передбачено, що Завод як оплату за надані послуги по переробці частини товару (цукрових буряків) Господарства, з якої виготовлено решту готової продукції (цукор) належну Господарству, отримує у власність частину товару, з якої виготовлено решту готової продукції, що залишається у власності Заводу (п. 5.6 договору); оплата вартості тари (мішків) здійснюється шляхом зустрічної поставки на належної Господарству частини готової продукції з розрахунку 0,75 кг за 1 мішок. За окремою домовленістю Сторін допускається оплата вартості грошовими коштами в національній валюті (п. 5.8 договору).

З метою наглядного відображення операцій з тарою для пакування цукру за договорами купівлі-продажу та переробки цукрових буряків урожаю 2016 року на давальницьких умовах, заводами для ПП Білявинці сформовано акти виконаних робіт та прийому-передачі сировини та готової продукції. Зокрема, актом ТОВ Компанія Галичина-Цукор відображено видача мішків для фасування в кількості 61539 шт. на суму 624620,85 грн., актом №4380 - 453 шт. на суму 4602,48 грн.; ТзОВ Радехівський цукор за актом виконаних робіт №400000475 - 972 шт.

В акті з ТзОВ Радехівський цукор сформовано відомості: надано Замовником Товаровиробнику послуги по переробці цукрових буряків - 269615,02 грн. в т.ч. ПДВ; передано Товаровиробником Замовнику цукрові буряки в розрахунок за послуги по переробці цукрових буряків - кількість/сума; передано Товаровиробником Замовнику мелясу в розрахунок за послуги по переробці цукрових буряків - кількість/сума; передано Товаровиробником Замовнику цукор-пісок в розрахунок за мішки для фасування цукру - 0,535 т. на суму 7864,00 грн. в т.ч. ПДВ (чим фактично підтверджено використання у господарській діяльності цукрового заводу мішків і відповідно проведений товарний розрахунок за мішки для фасування); мішки для фасування цукру - 972 шт.

На суму послуг по переробці цукрових буряків - 269615,02 грн. заводом сформовано податкову накладну №792 від 26.12.2016, яка зареєстрована в ЄРПН та відповідно включена ПП Білявинці в податковий кредит, а потім підприємством сформовано податкове зобов'язання, про що оформлено податкову накладну №7 від 26.12.2016 на суму 269615,02 грн.

Аналогічні операції щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання відображені в обліку і з мішками, зокрема ТзОВ Радехівський цукор сформовано ПН №505 від 31.05.2017, ПН №593 від 31.03.2017, та 31.01.2017, ПН №325, на загальну суму 7864,00 грн., а ПП Білявинці - ПН №8 від 26.12.2016 на суму 7864,00 грн.

Таким чином, наведене підтверджує, що розрахунки з цукровим заводом (ТОВ Компанія Галичина Цукор ) за мішки під цукром, виробленого з давальницької сировини, що був належний клієнтам ПП Білявинці (посередника), проводилися ПП Білявинці за рахунок клієнтів належною їм готовою продукцією, відповідно позивачем мішки віднесені на розрахунки з фізичними особами-виробниками цукрових буряків.

В рахунок вартості мішків, у які заводом упаковувався цукор - належний фізичним особам-виробникам цукрового буряку, останні розраховувалися належним їм цукровим буряком, який було прийнято ПП Білявинці переробку та відображено на позабалансовому обліку.

Таким чином, ПП Білявинці від операцій по розрахунках з фізичними особами - виробниками цукрових буряків не мали ні права ні можливості списання мішків, оскільки такі відпущені як розрахунок цукром, на умовах визначених договором.

Отримуючи від ТОВ Компанія Галичина Цукор мішкотару для фасування готової продукції, ПП Білявинці відповідно до норм п.189.4 ст. 189 та п.198.2 ст. 198 ПК України на підставі складеної ТОВ Компанія Галичина Цукор та належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на вказані господарські операції сформовано податковий кредит з ПДВ. В свою чергу, на вартість частини готової продукції, відрахованої (переданої) ТОВ Компанія Галичина Цукор в якості розрахунку за мішкотару (в структурі власності на яку 5% припадало на ПП Білявинці , а решта 95% - на фізичних осіб-виробників цукрових буряків пропорційно до прав на перероблений цукровий буряк), ПП Білявинці належним чином склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні на вказані товарообмінні операції, нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ та задекларувало їх шляхом подання податкових декларацій по податку на додану вартість.

Таким чином, за закінченими посередницькими угодами з придбання для клієнтів (ФО-виробників ЦБ) мішкотари та проведення за їх дорученням розрахунку за вказану мішкотару за рахунок належної їм готової продукції (цукром), посередник (ПП Білявинці ) забезпечив збалансування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за посередницькими операціями та, відповідно, у повному обсязі дотримався та виконав приписи чинного податкового законодавства України.

ПП Білявинці як посередником окремо нараховано та задекларувано податкове зобов'язання з ПДВ з належної йому винагороди (плати за надані послуги) за посередницькими договорами, укладеними з ФО-виробникам цукрових буряків при фактичній передачі їм ФО-виробникам цукрових буряків готової продукції (цукру) після повного виконання посередником прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Щодо правомірності віднесення позивачем сум по господарським операціям з придбання товару (меляси) у постачальників - ТОВ Гамора Сервіс , ТОВ Танос Груп , ТОВ Бахус Трейд , ТОВ Клевенс , ТОВ Агро-К , ТОВ Віват-Пром та ТОВ Рідж Вей Трейд в сумі 2920028,16 грн, які стали об'єктом перевірки контролюючого органу до складу податкового кредиту, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з ПДВ.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між ТОВ Гамора Сервіс , ТОВ Танос Груп , ТОВ Бахус Трейд , ТОВ Клевенс , ТОВ Агро-К , ТОВ Віват-Пром та ТОВ Рідж Вей Трейд" (постачальник) та ПП Білявинці (покупець) укладено договора поставки меляси бурякової.

Відповідно до положень зазначених договорів Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мелясу бурякову.

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата меляси здійснена на підставі платіжних доручень шляхом безготівкового перерахування коштів відповідно до п.2.2 договорів, зокрема умовами договору визначено, що поставка товару відбувається на умовах бази поставки EXW згідно редакції Інкотермс 2010 року, місце поставки - склад Постачальника.

Також були укладені договора про надання послуг найму транспортних засобів між контрагентами та ПП Білявинці .

У межах спірних господарських операціях складено товарно-транспортні накладні. На виконання умов п.3.4 зазначених договорів видано видаткові накладні підписані від ПП Білявинці та іншими контрагентами. Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорах. ПП Білявинці виписано податкові накладні.

Надані позивачем виписки по банківських рахунках про отримання грошових коштів від даних контрагентів засвідчують факт виконання зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає набуття позивачем права власності на ці кошти. Доказів наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Що стосується факту транспортування товару, то відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Позивачем на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до покупця надано товарно-транспортні накладні.

Щодо відсутності певних товарно-транспортних накладних, то суд першої інстанції вірно вказав, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи продажу товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання чи продаж товару, відсутність певних документів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Щодо документів, які підтверджують якість меляси, позивачем зазначено, що на час перевірки уже продав, відпустив зазначений товар та мав зобов'язання передати документи, що засвідчують якість покупцю за договором, тому наявність на підприємстві гігієнічних висновків чи інших документів відсутні, оскільки знаходились в покупця.

Щодо висновку відповідача, що перевіркою не встановлено джерело походження (підміни номенклатури товару), виробника продукції меляси та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від виробника до покупця - позивача. Фіктивне введення в обіг товару, це первинне нереальне постачання ідентифікованого товару платником податків, який його документально оформив. Фіктивне введення в обіг товару характеризується обривом ланцюгів постачання, або постачанням товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього одержання (купівлі).

Судом вірно зазначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів.

Платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податкові витрати та податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Таким чином, ПП Білявинці під час здійснення господарських операцій діяло відповідно до вимог чинного законодавства, тому порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Щодо механізму підтвердження реальності тих господарських операції, по яких визначений податок на прибуток та був сформований податковий кредит з ПДВ. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та податку на прибуток. Як свідчать пред'явлені документи, такий порядок позивачем було дотримано.

Щодо висновку відповідача про відсутність у контрагентів основних фондів для здійснення господарських операції, то наявність або відсутність основних фондів не позбавляє можливості проведення господарських операцій.

З рахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та податок на прибуток від контрагентів-постачальників товару (меляси) та ПП Білявинці доведений факт отримання товару, що підтверджує реальність господарських операцій, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Що стосується інформації Головного Управління ДФС у Кіровоградській області за №23/11-28-14-06/4С699549 від 27.01.2017 з приводу контрагентів позивача в акті, зокрема по ТОВ Гамора Сервіс (ЄДРПОУ 40699549), відповідно якої зроблено висновок про те, що номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності працівником без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій, то апеляційний суд зазначає наступне.

П.5.2. зазначеної інформації, стверджує відсутність участі ТОВ Гамора Сервіс, код ЄДРПОУ 40699549 у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та відсутність оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період грудень 2016 року та січень 2017 року згідно з даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також згідно з наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів - не підтверджено.

Із двох суперечливих суджень податкової інформації, суд першої інстанції правильно вказав, що твердження відповідача в акті про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій, за відсутності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей реалізацію широкої номенклатури товарів та виконання різноманітного комплексу робіт і послуг є лише висновком-твердженням інспектора ДФС, яке будь-якими допустимими доводами не підтверджене.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, а тому позовні вимоги про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі №1940/1603/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 15.04.2019р.