Рішення

від 04.04.2019 по справі 310/2063/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/2063/17

2/310/33/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.

при секретарі - Олійник Н.М.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення втрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь борг у сумі 94148,51 грн., що складається з витрат на утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності, та судові витрати в розмірі 941,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.2010 року, що було видано виконавчим комітетом Бердянської міської ради, йому на праві власності належала нежитлова будівля, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 16-в (далі - Готель).

10.05.2012 року між ним та Бердянською міською радою Запорізької області був укладений договір оренди землі, згідно з яким йому було передано у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,2348 га, для розміщення та обслуговування Готелю, яка знаходиться по вул. Макарова, 16-в в м. Бердянську Запорізької області.

25.08.2009 року він уклав з ВАТ Запоріжжяобленерго договір №1670 на постачання електричної енергії до вказаного вище Готелю.

19.10.2012 року між ним та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір дарування, за яким останній прийняв у дар 1/2 частину Готелю.

11.10.2016 року ОСОБА_4 на нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу здійснив відчуження 1/4 частини Готелю на користь ОСОБА_5

Таким чином у період з 19.10.2012 року по 11.10.2016 року ОСОБА_4 належала на праві спільної часткової власності 1/2 частина Готелю, а у період з 11.10.2016 року по 20.03.2017 року - 1/4 частина Готелю.

Оскільки всі договори з постачальниками комунальних послуг та договір оренди земельної ділянки під Готелем були укладені з ним, він був вимушений оплачувати усі рахунки по Готелю власними коштами.

Лише у липні 2015 року ОСОБА_4, зважаючи на його неодноразові вимоги та вимогу його батька - ОСОБА_3, компенсував незначну частину зазначених витрат в сумі 1000 грн., мовляв, що решту коштів він оплатить протягом липня-жовтня 2015 року.

Проте, ні протягом 2015 року, ні протягом 2016 року, ні протягом 2017 року ОСОБА_4 не сплатив жодної гривні на утримання спільного майна, знов посилаючись на відсутність коштів.

Отже за період з 19.10.2012 року по 20.03.2017 року ОСОБА_4 має йому сплатити борг за утримання, управління та збереження спільного майна в сумі 94148,51 грн., що складається з відповідної частки орендної плати за землю в сумі 77866,45 грн. та за спожиту електроенергію в сумі 17282,06 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити. Пояснив, що відповідач має намір укласти окремий договір оренди землі та самостійно сплачувати орендну плату. Електричною енергією, що поставляється ПАТ Запоріжжяобленерго відповідач не користувався, оскільки використовував для власних потреб дизельний генератор. Окрім того, позивач пошкодив меблі належні відповідачу, що позбавило останнього можливості використовувати за призначенням належні йому приміщення. Окремо просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.2010 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 16-в.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19.10.2012 року ОСОБА_4 набув право власності на 1/2 частину вказаної вище нежитлової будівлі, а на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11.10.2016 року - здійснив відчуження 1/4 її частини.

Позивач зазначає, що витрати з утримання нежитлової будівлі, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, станом на 20.03.2017 року склали: орендна плата за землю 166232,89 грн., за спожиту електроенергію 34564,12 грн., на підтвердження чого надав відповідні квитанції.

У відповідності до ч.3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Божник, який виконав солідарний обов'язок, має право зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.1 ст. 544 ЦК України).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовляється нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

З огляду на викладене, та враховуючи, що нежитлова будівля по вул. Макарова 16-в в м. Бердянську Запорізької області належить сторонам на праві спільної часткової власності, відповідач самоусунувся від тягаря утримання майна, а тому плату за спожиті комунальні послуги та витрати, пов'язані з утриманням майна, сторони мають нести пропорційно до їх часток в праві спільної часткової власності.

Позивачем наданий розрахунок, відповідно до якого борг відповідача з утримання спільного майна складає 94148,51 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 77-79 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приймає до уваги наявні письмові докази, і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача щодо наявності перешкод зі сторони позивача у користуванні майном, що є у спільній частковій власності, здійснення позивачем крадіжки дизельного генератора та пошкодження іншого майна відповідача не підтвердженні матеріалами справи та не спростовують висновки суду щодо обов'язку співвласників нести витрати з утримання спільного майна.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) борг у сумі 94148,51 грн., що складається з витрат на утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір у сумі 941,49 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. І. Крамаренко