Постанова

від 17.07.2007 по справі 25-16-17/195-05-6820

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25-16-17/195-05-6820

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 25-16-17/195-05-6820  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зенал” ЛТД, м. Одеса (далі -  ТОВ “Зенал” ЛТД)

на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2007

зі справи  № 25-16-17/195-05-6820

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові Чернігівської області, м. Чернігів (далі -  відділення виконавчої дирекції Фонду)

до ТОВ “Зенал” ЛТД

про стягнення 2 666, 50 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення в порядку регресу суми                               2 666, 50 грн., виплаченої гр. Гостару І.І. як допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2006 зі справи № 16-17/195-05-6280 рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справа одержала номер 25-16-17/195-05-6820.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2006 (суддя Малярчук І,А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 (колегія суддів у складі: Жукова А.М. –головуючий, судді Величко Т.А. і Бойко Л.І.), позов задоволено; з ТОВ “Зенал” ЛТД стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду суму 2 666, 50 грн. і на назване товариство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України                   ТОВ “Зенал” ЛТД просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанції з даної справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано неналежною оцінкою судовими інстанціями обставин справи та доказів у ній, незалученням до участі у справі фізичної особи (Жочно І.В.), яку, на думку скаржника, слід було залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також незастосуванням позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.  

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 23.04.2002 на автодорозі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі сталася ДТП з автомобілем ГАЗ-33021 (д.н. 046-51 МН), яким керував гр. Гостар І.І. і власником якого було приватне підприємство “Скорпіон плюс” (далі -  ПП “Скорпіон плюс”) і автомобілем МАЗ-53323 (д.н. 097-96 ОВ), яким керував Жочно І.В. і власником якого було ТОВ “Зенал” ЛТД;

- внаслідок ДТП Гостару І.І. було заподіяно ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим він з 24.04.2002 по 21.08.2002 перебував на лікарняному;

- із витягу з трудової книжки Гостара І.І. вбачається, що він працював водієм на ПП “Скорпіон плюс” з 03.01.2002 по 30.06.2003. На момент ДТП він виконував трудові обов'язки (повертався з відрядження до м. Києва);

- ПП “Скорпіон плюс” здійснювало –за рахунок його страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -  Фонд) –виплату Гостару І.І. допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у квітні, червні, липні та серпні 2002 року в загальній сумі 2 666, 50 грн., що підтверджується відповідними довідками від 28.04.2002 № 33, від 24.06.2002 № 34, від 27.07.2002 № 35 і від 21.08.2002 № 36;

- виплата допомоги в сумі 1 427, 49 грн., здійснена у квітні та червні 2002 року, була відображена ВВ “Скорпіон плюс” у розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за ІІ квартал 2002 року, а виплати, здійснені у липні та серпні               2002 року, –в розрахунковій відомості за ІІІ квартал 2002 року;

- згідно з довідкою ДПС від 23.04.2002 та актом про нещасний випадок на виробництві від 25.04.2002, складеним за фактом ДТП, відповідна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху гр. Жочно І.В., що керував автомобілем, власником якого було ТОВ “Зенал” ЛТД;

- відділення виконавчої дирекції Фонду відшкодувало шкоду, заподіяну Гостару І.І. внаслідок ушкодження його здоров'я у зв'язку з ДТП;

- ТОВ “Зенал” ЛТД заявило про те, що строк позовної давності для заявлення названим відділенням вимог стосовно стягнення з цього товариства коштів у сумах 512, 12 та 726 грн. закінчився;

- для відділення виконавчої дирекції Фонду перебіг строку позовної давності щодо суми 1 239, 01 грн. починається з наступного дня після дати прийняття названим відділенням розрахункової відомості за ІІ квартал 2002 року, тобто з 11.07.2002, а щодо суми 1 427, 49 грн. –з наступного дня після прийняття цим же відділенням розрахункової відомості за ІІІ квартал 2002 року, тобто з 19.10.2002. Позовну заяву подано в межах строку позовної давності;

- посилання ТОВ “Зенал” ЛТД на неправомірність оформлення факту нещасного випадку та на неперебування Гостара І.І. при виконанні трудових обов'язків у момент ДТП не підтверджені доказами; до того ж обставини, пов'язані з оформленням ДТП, “не є предметом розгляду в даній справі”.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- доводи ТОВ “Зенал” ЛТД про те, що гр. Тарануха П.В. (зазначений в актах за формами Н-1, Ф-5 як член комісії, працівник названого товариства) ніколи не направлявся у ПП “Скорпіон плюс” для оформлення актів про нещасний випадок, не заслуговують на увагу, оскільки: факт ДТП мав місце; від потерпілого Гостара І.І. в присутності свідків (Кривицького В.М. і Таранухи П.В.) відбиралася розписка (т.2, а. с. 27) про відсутність претензій до водія Жочно І.В.;

- що ж до зазначення у довідці ДАІ, виданій Жочно І.В. (т. 2, а. с. 28) з місця роботи Гостара І.І. на ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат”, то це “не має принципового значення для вирішення питання про регресне стягнення суми коштів із власника джерела підвищеної небезпеки на користь ФССНВ, за рахунок коштів якого потерпілому здійснено відшкодування шкоди”.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами.

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

У прийнятті оскаржуваних рішення та постанови з даної справи попередні судові інстанції виходили насамперед з необхідності відшкодування відділенню виконавчої дирекції Фонду шкоди, якої воно зазнало у зв'язку з виплатою страхувальником коштів потерпілій особі (Гостарю І.І.) за рахунок його (страхувальника) внесків до Фонду. При цьому господарські суди виходили також з того, що страхувальником у даному разі виступало ПП “Скорпіон плюс”, а застрахованою особою –Гостар І.І.

Проте скаржник з посиланням на подані ним господарським судам документи зазначає про те, що:

- Гостар І.І. на момент ДТП працював не на ПП “Скорпіон плюс”, а у ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат”, що, на думку скаржника, підтверджується таким:

·          постановою органу дізнання від 03.05.2002;

·          листом ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат” від 06.06.2002;

·          платіжними дорученнями від 05.06.2002 №№ 4070, 4071 на відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля ГАЗ-033021                            (д.н. 046-51 МН);

·          письмовим поясненням Жочно І.В. про те, що у Гостара І.І. на момент ДТП були документи (свідоцтво на автомобіль, шляхові листи, талони на бензин), належні ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат”.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на такі обставини:

·          працівник ТОВ “Зенал” ЛТД гр. Тарануха П.В., зазначений в акті форми Н-1 про нещасний випадок і в акті форми Н-5 розслідування нещасного випадку як член комісії з такого розслідування, відповідних актів не підписував, членом комісії не призначався, а його підписи сфальсифіковано;

·          підписи іншого члена комісії, Шкурко М.І., на цих актах є різними;

·          надана позивачем судові ксерокопія договору між ПП “Скорпіон плюс” і ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат” не свідчить про передачу останнім автомобіля ГАЗ-033021 (д.н. 046-51 МН).

Документи, на які посилається скаржник, дійсно наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 111-115, т. 2, а.с. 3-5), проте оцінки їх попередніми судовими інстанціями не здійснено і більшість їх не згадується в судових рішеннях. Не можна погодитися з твердженням апеляційної інстанції про те, що “зазначення місця роботи Гостера І.І. на ВАТ “Чернігівський хлібокомбінат” у довідці ДАІ” нібито “не має принципового значення”. Сукупність усіх наведених скаржником відомостей в разі їх належного підтвердження може свідчити про неправомірність як здійснення ПП “Скорпіон плюс” страхових виплат за рахунок коштів Фонду, так і в зв'язку з цим –про безпідставність прийняття цих виплат відділенням виконавчої дирекції Фонду, що, в свою чергу, ставить під сумнів наявність підстав для відшкодування відповідних виплат в порядку регресу.

Отже, попередні судові інстанції мали перевірити належними засобами доказування обґрунтованість відповідних доводів ТОВ “Зенал” ЛТД та встановити пов'язані з цим обставини й здійснити оцінку поданих ТОВ “Зенал” ЛТД доказів. Однак названими судовими інстанціями цього не здійснено, у зв'язку з чим вони припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому оскаржувані судові рішення з даної справи підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді судові необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зенал” ЛТД задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006 та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 зі справи № 25-16-17/195-05-6820 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов