Постанова

від 10.04.2019 по справі 350/710/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/710/18

Провадження № 22-ц/4808/436/19

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участі секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене суддею Максимівом І.В. 20 грудня 2018 року в смт. Рожнятів Рожнятівського району Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 28 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, в якому просила визнати незаконним та скасувати пункти один та два рішення Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №20/13-07 від 15.03.2018 року Про затвердження акту земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме: пункт один, в якому вказано: затвердити акт земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та пункт два, в якому зазначено: Керуючись ст. 107 Земельного Кодексу України та заслуханим і затвердженим актом від 01.02.2018 року, земельні ділянки між домогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважати розмежованими і рекомендувати сторонам виготовити документацію по передачі земельних ділянок у власність для уникнення в подальшому спірних ситуацій .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,1021 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

01.02.2018 року Рівнянська сільська рада в складі земельної комісії провели розмежування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що складено відповідний акт. Згідно вказаного акту комісією було вирішено розподілити земельні ділянки між будинками на рівні частини та встановити заїзд до будинку ОСОБА_4, яким будуть користуватися обидві сторони, про що складено відповідну схему розмежування земельних ділянок, яка є невід'ємною частиною даного акту. У вказаній схемі розмежування земельних ділянок відображено дві земельні ділянки, площами 0,0578 га та 0,0258 га, на яких розташований житловий будинок та господарські будівлі позивача, між ними відображена дорога довжиною 47,53 метри і земельна ділянка площею 0,809 га третьої особи.

Рішенням Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №20/13-07 від 15.03.2018 року вказаний акт про розмежування земельних ділянок було затверджено, а пунктом другим вказаного рішення рекомендовано сторонам виготовити документацію про передачу розмежованих земельних ділянок у власність.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає до скасування, оскільки згідно план-схеми земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запроектована комісією дорога проходить через господарські будівлі, а саме шопу та криницю, що належать їй на праві власності. Тобто, при влаштуванні дороги-заїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 вказані шопа та криниця підлягають знесенню, що призведе до позбавлення позивача права власності на зазначенні об'єкти.

Також вважає, що сільська рада незаконно провела розмежування між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою ОСОБА_4, яка не може бути передана їй у приватну власність, оскільки є прибережною водоохоронною зоною природного потічка та належить на праві власності територіальній громаді села Рівня.

На підставі наведеного просила позов задовольнити.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти один та два рішення Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №20/13-07 від 15.03.2018 року Про затвердження акту земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5 , а саме: пункт один, в якому зазначено про затвердження акту земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4, та пункт два, в якому зазначено: керуючись ст. 107 Земельного Кодексу України та заслуханим і затвердженим актом від 01.02.2018 року, земельні ділянки між домогосподарствами гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 вважати розмежованими і рекомендувати сторонам виготовити документацію по передачі земельних ділянок у власність для уникнення в подальшому спірних ситуацій. Стягнуто з Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області в користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в розмірі 2804 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Рівнянська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим за неповного з'ясування обставин справи.

Зазначають, що судом не було враховано, що фактичним власником домоволодіння АДРЕСА_2 з березня 2013 року є ОСОБА_6, який проживає і зареєстрований там разом з дружиною та дітьми, однак по даний час не оформив договір купівлі-продажу нотаріально, так як земельна ділянка для будівництва та обслуговування даного домоволодіння не приватизована та не має кадастрового номера. Саме в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_4 комісія Рівнянської сільської ради 01.02.2018 року розглядала з виходом на місце спірне питання щодо влаштування заїзду до домоволодіння ОСОБА_4 Зокрема комісією було враховано реконструкцію з добудовою житлового будинку ОСОБА_6 в майбутньому, відсутністю криниці в спірному місці і наявністю діючої криниці в іншому місці, яку влаштував сам ОСОБА_6, наявність на місці влаштування заїзду тимчасової будівлі (шопи), яка перебуває в аварійному стані і буде ним знесена, що підтверджується наданими фотографіями, а також заяви ОСОБА_4 про відчуження в подальшому на користь ОСОБА_6 частини земельної ділянки, на якій він за її згодою посадив фруктові дерева. Вважають, що обране місце для влаштування заїзду зручне для обох сторін, в даному місці заїзд існував і раніше.

Однак, з урахуванням того, що розмежування земельних ділянок між сусідами здійснювалося з тією метою, що ОСОБА_3 має намір приватизувати ділянку, щоб оформити нотаріально договір купівлі-продажу домоволодіння з ОСОБА_6, то вважають, що ОСОБА_6 слід було залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того зазначають, що постановляючи оскаржуване рішення, суд неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат та стягнув на користь позивача 500 грн. за проведення інвентаризаційної експертизи будівель експертом ОСОБА_7, якої суд не призначав, а сам ОСОБА_7 не є судовим експертом і відомості про нього в Державному реєстрі судових експертів відсутні, суд же допитував його як свідка і він надав суду свої письмові пояснення, а відшкодування витрат на письмові пояснення свідка законом не передбачені.

Також зазначають, що суд першої інстанції при вирішенні даного земельного спору не застосував норми матеріального права, а саме норми Земельного кодексу України, які регулюють відносини щодо приватизації земельних ділянок, а керувався лише загальними нормами Конституції України та ст. 321 ЦК України щодо регулювання відносин власності, хоча дана земельна ділянка перебуває в користуванні громадян, а не у їх власності, і повноваження щодо розпорядження нею належать виключно органу місцевого самоврядування.

На підставі наведеного просять рішення Рожнятівського районного суду від 20 грудня 2018 року скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що сім'я ОСОБА_6 з березня 2013 року дійсно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1, а не житловому будинку АДРЕСА_2, як вказано в апеляційній скарзі, однак, на правах наймача. Тому твердження апелянта про те, що влаштування заїзду через криницю і шопу проводилось в його інтересах та інтересах ОСОБА_4 не відповідають дійсності. Відповідно, у суду немає підстав для залучення даної особи до участі у справі в якості третьої особи. Також вважає надуманими твердження відповідача про знесення ОСОБА_6 шопи позивача та про домовленість останнього з ОСОБА_4 про продаж йому частини її земельної ділянки. Щодо тверджень апелянта про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати за проведення інвентаризаційної експертизи, то вважає, що такі суперечать вимогам процесуального закону, оскільки поданий висновок експерта складений як письмовий документ на підставі візуального огляду домоволодіння ОСОБА_3 та інших документів експертом ОСОБА_7, який згідно Кваліфікаційного сертифікату від 31.07.2015 року володіє кваліфікацією по технічній інвентаризації об'єктів нерухомого майна, а відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних з наданням такого доказу. Також вважає безпідставними посилання апелянта на те, що суд при вирішенні спору не застосував норми Земельного кодексу України, які регулюють відносини приватизації земельних ділянок, оскільки предметом позову є визнання та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено акт розподілу земельних ділянок, в якому встановлено дорогу через криницю та шопу, що є об'єктами права власності ОСОБА_3, тому суд правильно застосував норми цивільного закону, які регулюють захист права власності на майно. Просить апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 20.12.2018 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивача та її представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.06.2012 року, виданого після смерті ОСОБА_9, належить на праві власності домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, і в цілому складається з: житлового дерев'яного будинку житловою площею 28,8 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м., позначеного в плані літерою А , шопи, позначеною в плані літерою Б , загальною площею 10,9 кв.м, стодоли, позначеної в плані літерою В , загальною площею 15,9 кв.м, стайні, позначеної в плані літерою Г , загальною площею 20,3 кв.м, стодоли, позначеної в плані літерою Д , загальною площею 21,5 кв.м, вбиральні, позначеної в плані літерою Ж , загальною площею 1,2 кв.м, криниці, позначеної в плані 1 . Власником даного домоволодіння була заповідач (а.с. 9).

Наведене підтверджується також копією Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, складеного Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість 01.04.2004 року, реєстраційний номер 6104343 (а.с. 48-50).

Згідно копії архівного витягу з рішення шістнадцятої сесії двадцять першого скликання Рівнянської сільської ради від 30 грудня 1993 року Про затвердження заяв громадян сіл Рівня та Сл. Рівнянська на приватизацію земельних ділянок за померлою ОСОБА_9 було закріплено земельну ділянку площею 0,38 га (а.с. 35).

Відповідно до копії Довідки виконкому Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 18.06.2014 року №415 на день смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно погосподарської книги №3 за нею рахувалось 0,58 га землі (а.с. 17).

Як вбачається з копії кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3, складеного ПП Геоукрпроект 29.11.2015 року, площа даної земельної ділянки, на якій розташовані житловий будинок, господарські будівлі та споруди, складає 0,1021 га (а.с. 18).

Встановлено також, що 01.02.2018 року земельною комісією Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області було складено Акт про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами ОСОБА_3, яка успадкувала будинок в АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, яка успадкувала будинок в АДРЕСА_3, та схему розмежування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із нанесеним заїздом до домогосподарств, яка є невідємною частиною даного акту (а.с. 12-14).

Рішенням Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №20/13-07 від 15.03.2018 року було затверджено акт земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між домогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (п. 1), рекомендовано сторонам виготовити документацію по передачі земельних ділянок у власність для уникнення в подальшому спірних ситуацій (п. 2) (а.с. 11).

Згідно план схеми земельної ділянки, складеного за результатами зйомки ПП ОСОБА_10 2018 року, площа земельної ділянки під житловим будинком та під господарськими будівлями ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 складає 0,0616 га та 0,0265 га відповідно. Площа запроектованої дороги до гр. ОСОБА_4 складає 0,0132 га (а.с. 94).

Відповідно до вищевказаного план схеми земельної ділянки ОСОБА_3, а також план схеми земельної ділянки ОСОБА_3, складеної КП Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради 2018 року, зазначена у акті земельної комісії від 01.02.2018 року та відображена у плані земельної ділянки дорога, що веде до господарства ОСОБА_4, та розмежовує земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проходить через належні позивачу господарські будівлі та споруди, а саме через шопу та колодязь. (а.с. 12-14, 34, 94).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений у акті земельної комісії Рівнянської сільської ради від 01.02.2018 року та відображений у плані земельної ділянки заїзд до домогосподарства ОСОБА_4 проходить через належні позивачу на праві власності господарські будівлі, а тому рішення Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №20/13-07 від 15.03.2018 року в частині затвердження акту земельної комісії від 01.02.2018 року та в частині рекомендування сторонам виготовити документацію по передачі розмежованих земельних ділянок у власність є незаконним та в цій частині підлягає до скасування.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.ч. 1-2 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що при затвердженні акту земельної комісії від 01.02.2018 року про розмежування земельних ділянок між її домогосподарством та домогосподарством ОСОБА_4 сільською радою не враховано, що при влаштуванні дороги-заїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 підлягають знесенню належні їй на праві власності господарські споруди (шопа та криниця), що призведе до позбавлення її права власності на зазначенні об'єкти.

Однак, при вирішенні справи судом не враховано, що спірне рішення сільської ради, яке судом першої інстанції частково скасовано, стосувалось прав та обов'язків в тому числі ОСОБА_4 Суд першої інстанції не залучив її до участі у справі в якості співвідповідача, тоді як права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші, ніж права третьої особи.

Незалученням ОСОБА_4 належною стороною у справі в порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України, порушуються її процесуальні права, передбачені ст.ст. 43, 49 ЦПК України. Цим самим суд порушив вимогу п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України.

На стадії апеляційного розгляду апеляційний суд позбавлений права відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України залучати осіб до участі у розгляді справи і не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, посилання апелянта на незалучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6, не заслуговують на увагу, оскільки твердження про придбання ним будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з позивачем, є голослівними та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно Договору найму житлового приміщення від 05.03.2013 року власник будинку ОСОБА_3 здає наймачеві ОСОБА_6 в тимчасове користування житлове приміщення по АДРЕСА_1 для проживання в ньому строком на 5 років (а.с. 149).

З огляду на викладене апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, встановлених п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому з ОСОБА_3 слід стягнути на користь Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду від 20 грудня 2018 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_2) на користь Рівнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04355272, вул. Шевченка, 18, с. Рівня Рожнятівського району Івано-Франківської області, 77631) 1056 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2019 року.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук