Ухвала

від 15.04.2019 по справі 2-1383/2010

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 2-1383/2010

провадження № 22-ц/818/845/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариства комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року (в складі судді Білецької А.М.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Публічне акціонерне товариства комерційний банк ПриватБанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 103/Р-08 та договором поруки за цією ж датою, що станом на 13 листопада 2009 року склала 228 603,40 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 202 544,85 грн., у тому числі 17 651,18 грн. - за простроченим кредитом; 24 212,81 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, у тому числі 21 867,69 грн. - за простроченими відсотками; 1 845,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позов мотивований тим, що відповідно до умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 215 000 грн. зі сплатою 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за користування ним, а в разі порушення зобов'язань за цим кредитом - у розмірі 50 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти 4.1, 4.3 кредитного договору) з кінцевим терміном повернення - 27 серпня 2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 103/Р-08 у повному обсязі як солідарний боржник (пункту 4 договору). Узяті за кредитним договором зобов'язання Банк виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси, однак ОСОБА_1 зобов'язань не виконував належним чином, допустивши заборгованість, яка станом на 13 листопада 2009 року становила 228 603,40 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 202 544,85 грн., у тому числі 17 651,18 грн. - за простроченим кредитом; 24 212,81 грн. - за відсотками за користування кредитом, у тому числі 21 867,69 грн. - за простроченими відсотками; 1 845,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Відповідачі на порушення умов кредитного договору та договору поруки не виконали взятих зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному розмірі.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 103/Р-08 у розмірі 228 603,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умов договору щодо повернення кредитних коштів, а тому поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність за невиконання боржником своїх зобов'язань.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу без відповідача, не маючи даних про належне його повідомлення про час та місце розгляду справи; що суд відкрив провадження і розглянув справу за позовною заяви особи, яка не мала повноважень; що суд вирішив стягнути заборгованість з фізичної особи ОСОБА_1, тоді як кредитний договір банк укладав з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1; що суд задовольнив позов за відсутністю належних та допустимих доказів про виникнення у відповідачів зобов'язань, їх порушень, суми заборгованості.

Крім того, вказує представник відповідача, наданий позивачем розрахунок є неправильним та некоректним. Так, валютою кредитування за кредитним договором виступала гривня, однак в наданому позивачем розрахунку заборгованості у розділі боргу за відсотками розрахунок проводився в доларах США.

В порушення положення п. 4.10 кредитного договору, з огляду на розрахунок заборгованості позивачем неправомірно завищено строк нарахування відсотків за період з 28.08.2008 по 28.08.2009 (один рік) нараховано відсотки за 366 днів, що прямо суперечить умовам договору, внаслідок чого неправомірно збільшується розмір заборгованості відповідача.

Також апелянт посилається на те, що позивачем взагалі не надано жодних доказів які б свідчили, що грошові кошти дійсно були перераховані на рахунок ОСОБА_1 та дійсно у заявленій сумі. Більше того, не надано будь-яких доказів навіть того, що відповідні розрахункові рахунки взагалі відкриті для ОСОБА_1

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року скасовано. Провадження у справі в частині позову ПАТ КБ ПриватБанк до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 закрито. У задоволенні позову ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що кредитний договір укладено між Банком і ФОП ОСОБА_1, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2, суд зазначив, що Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження цих позовних вимог; матеріали справи не містять доказів на підтвердження висновків суду про виконання позивачем умов кредитного договору та перерахування кредитних коштів у сумі 215 000 грн. на рахунки позичальника, зазначені у кредитному договорі. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором апеляційний суд вважав таким, що не доводить розміру заборгованості, вказаного у позовній заяві. Крім того, у розрахунку заборгованості борг за відсотками визначено в іноземній валюті, що не відповідає умовам кредитного договору, а саме пунктам 1.2, 4.7.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

14 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із клопотання про закриття провадження у справі, оскільки такий самий спір з тих самих підстав 19 червня 2018 року вже розглянуто Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Банк проти задоволення заявленого клопотання не заперечував.

Обговоривши заявлене клопотання, пояснення з'явившихся осіб та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 28 серпня 2008 року ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103/Р-08 з додатком №1 до нього, що є графіком погашення кредиту за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 215 000грн. на придбання автотранспорту та оплати послуги реєстрації застави зі сплатою 24 % на рік на суму залишку заборгованості за користування кредитними коштами, а в разі порушення зобов'язань за цим кредитом - у розмірі 50 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти 4.1, 4.3 кредитного договору) з кінцевим терміном повернення - 27 серпня 2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого остання поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. За цим договором ОСОБА_2 як поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником у тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, штрафів, пені та інших платежів, тобто як солідарні боржники.

Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит в розмірі 215 000грн. ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 13 листопада 2009 року мається заборгованість у розмірі 228 603,40грн., яка складається з: 202 544,85грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі 17 651,18грн. - за простроченим кредитом; 24 212,81грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, у тому числі 21 867,69 грн. - за простроченими відсотками; 1 845,74грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Разом з тим, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №103/Р-08 від 28 серпня 2008 року, станом на 13 листопада 2009 року в розмірі 228603,40грн., яка складається з 202 544,85грн. - заборгованість за кредитом; 24 212,81грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1845,74грн. - пені, з відрахуванням 200грн.

Стягнуто на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №103/Р-08 від 28 серпня 2008 року, станом на 13 листопада 2009 року в розмірі 200грн. солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ УФА Верус .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №134/Р-08 від 09 жовтня 2008 року, станом на 13 листопада 2009 року в розмірі 8227,89 євро, що еквівалентно 98158,73грн., яка складається з: 7684,34євро - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 91674,18грн.; 543,55євро, що еквівалентно 6484,55грн. - відсотків за користування кредитом; 260,91грн. - пеня, з відрахування 200грн., на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №134/Р-08 від 09 жовтня 2008 року, станом на 13 листопада 2009 року в розмірі 200грн. солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ УФА Верус .

В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ Приват Банк про стягнення штрафів - відмовлено.

Вирішено питання про судові збір.

Рішення набрало законної сили.

Згідно з п.3) ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстав позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

У справі яка переглядається, та у справі, рішення в якій набрало законної сили сторонами у справі є в т.ч. ПАТ КБ Приват Банк , ОСОБА_2, та ОСОБА_1

Предметом розгляду обох справ в т.ч. є солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приват Банк заборгованості за кредитним договором №103/Р-08 від 27 серпня 2008 року станом на 13 листопада 2009 року в розмірі 228603,40грн., яка складається з 202 544,85грн. - заборгованість за кредитом; 24 212,81грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1845,74грн. - пені.

Тобто, сума заборгованості та стягнень в обох судових рішеннях є ідентичною.

Згідно п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Статтею 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цього Кодексу.

З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року Про судовий збір (далі - Закон) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадженняу справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом),у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5) ч.1 ст.7 Закону).

Оскільки в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заявляв клопотання про повернення судового збору у зв'язку із задоволення апеляційної скарги та закриттям провадження у справі, колегія суддів вказане питання не вирішує.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - задовольнити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу складено 15 квітня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко