Постанова

від 17.07.2007 по справі 9/453-06-11608

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/453-06-11608

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 9/453-06-11608  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу українсько-болгарського спільного підприємства "Вітінформ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2007

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007

зі справи № 9/453-06-11608

за позовом українсько-болгарського спільного підприємства "Вітінформ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Товариство)

до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі –БТІ), м. Одеса,

про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання дій БТІ протиправними та стягнення моральної шкоди в сумі 159 469 грн.

Рішенням названого суду від 17.01.2007 (суддя Бакланова Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 (колегія суддів у складі: Лавренюк О.Т. –головуючий суддя, судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), провадження у справі в частині визнання дій БТІ протиправними припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України); в іншій частині позову відмовлено.

Прийняті судові рішення в частині припинення провадження мотивовано посиланням на те, що вимога про визнання дій БТІ протиправними не підлягає розгляду господарським судом у порядку господарського судочинства, тоді як в іншій частині позову належить відмовити внаслідок недоведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди.  

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- позивач, звернувшись до суду в порядку господарського судочинства, вимагав визнання протиправними дій БТІ як суб'єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно;

- позивачем не подано доказів на підтвердження факту заподіяння відповідачем Товариству саме моральної шкоди;

- наявність судових спорів за участю Товариства і БТІ не свідчить про приниження ділової репутації позивача, про посягання на його фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці та вчинення інших дій, спрямованих на зниження престижу Товариства чи підрив довіри до його діяльності.  

Причиною подання касаційної скарги є питання щодо наявності правових підстав для визнання дій БТІ протиправними та прийняття рішення про відшкодування Товариству матеріальної шкоди.  

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, попередні судові інстанції, встановивши, що Товариство оскаржує дії БТІ, пов'язані з виконанням відповідачем делегованих повноважень відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, з огляду на приписи статті 12 ГПК України дійшли обґрунтованого висновку щодо неможливості  розгляду цієї вимоги господарським судом у порядку господарського судочинства, а тому прийняли правильне рішення про припинення провадження у справі в цій частині.

Водночас стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні її ділової репутації.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши недоведеність позивачем самого факту заподіяння Товариству моральної шкоди, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови в задоволенні відповідної позовної вимоги.

У свою чергу, відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 зі справи № 9/453-06-11608 залишити без змін, а касаційну скаргу українсько-болгарського спільного підприємства "Вітінформ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю –без задоволення.

Суддя                                                                                                 В.Селіваненко

Суддя                                                                                                 І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б.Львов