Постанова

від 09.04.2019 по справі 910/13180/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. Справа№ 910/13180/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М.

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 (повний текст складено 07.12.2018)

у справі №910/13180/18 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Фаворит

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Радикал Банк

про визнання права власності та зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Тракер (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Фаворит (далі, відповідач) про визнання права власності на транспортні засоби: автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1; автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4; автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5; та зняття всіх арештів та розшуку транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на вищевказані транспортні засоби.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежною поведінкою відповідача за лізинговими договорами (договір: ФЛТ №33 від 02.04.2014; ФЛТ №34 від 02.04.2014; ФЛТ №35 від 02.04.2014; ФЛТ №36 від 02.04.2014; ФЛТ № 337 від 02.04.2014) та порушення умов останніх у вигляді не підписання актів про перехід права власності на предмети лізингу, що призвело до неможливості реалізації права власності позивача на майно відповідно до законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Тракер на транспортні засоби: автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1; автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4; автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5.

Знято всі арешти та розшук транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на транспортні засоби: автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1; автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4; автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Фаворит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер судовий збір в розмірі 58 129 (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М. (далі, Банк або скаржник) звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що суд першої інстанції, дійшовши до висновку про задоволення позовних вимог, належним чином не дослідив та не піддав належному юридичному аналізу умови договорів лізингу, на яких ґрунтуються позовні вимоги, наслідком чого стало порушення норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Банк зазначає, що суд, приймаючи оскаржене рішення, вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки Банк є кредитором відповідача за кредитними договорами, у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за якими Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Фаворит передано у заставу Банку транспортні засоби, що є предметом спору в даній справі. Таким чином, підписання актів про перехід права власності на предмет лізингу без повідомлення Банку, відповідно до умов договорів застави, прямо порушує вимоги договорів застави, укладені між ПАТ Радикал Банк та відповідачем у справі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представники позивача та відповідача відзивів на апеляційну скаргу суду не надали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радикал Банк у справі №910/13180/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №910/13180/18 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18 залишено без руху . Роз'яснено Публічному акціонерному товариству Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М., що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 87 193,50 грн.

07.02.2019 представник Публічного акціонерного товариства Радикал Банк за допомогою засобів поштового зв'язку направив на адресу суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/13180/18, до якої додано платіжне доручення №104031 від 04.02.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 87 193,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 12.03.2019.

Представник апелянта у судове засідання, призначене на 12.03.2019, не з'явився, 11.03.2019 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєва А.М. подала через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні.

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 12.03.2019, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 розгляд справи було відкладено на 09.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 залучено Публічне акціонерне товариство Радикал Банк (скаржника) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Явка представників сторін

У судове засідання 09.04.2019 представники скаржника та сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявні належні докази повідомлення скаржника, позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 Банку, повідомлення про вручення поштового відправлення із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відповідачу, та повідомлення про вручення поштових відправлень із ухвалою суду від 12.03.2019, які направлялися на адресу позивача та відповідача та були повернуті поштовим відділенням на адресу суду із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на обмеженість суду встановленими частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України процесуальними строками розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників Банку, позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.04.2018 між позивачем, як лізингоодержувачем та відповідачем, як лізингодавцем, було укладено наступні договори лізингу: договір фінансового лізингу ФЛТ №33 від 02 квітня 2014 року; договір фінансового лізингу ФЛТ №34 від 02 квітня 2014 року; договір фінансового лізингу ФЛТ №35 від 02 квітня 2014 року; договір фінансового лізингу ФЛТ №36 від 02 квітня 2014 року; договір фінансового лізингу ФЛТ №37 від 02 квітня 2014 року (далі - договори лізингу).

Відповідно до пунктів 1.1. договорів лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність предмет лізингу (індивідуальні ознаки визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ДИНАТ ГРУП , відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату, визначену в Додатку 2 до договору.

На виконання умов договорів лізингу ТОВ Лізингова компанія Фаворит передало позивачу у користування транспортні засоби:

- Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ № 33 від 02 квітня 2014 року);

- Автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2- 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ № 34 від 02 квітня 2014 року);

- Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3 - 1 шт;

- Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4 - 1 шт;

- Автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5 - 1 шт.

Вказана обставина підтверджується актами приймання-передачі транспортного засобі (автомобіля) від 04.06.2014 та від 15.09.2014.

Відповідно до пунктів 16.2. договорів лізингу по закінченню строку лізингу або за згодою сторін раніше закінчення строку лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за цим договором, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором.

Згідно пунктів 16.3. договорів лізингу датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в день закінчення Договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце) відповідно до умов цього Договору. В цьому випадку останній лізинговий платіж згідно Додатку №2 до цього Договору є викупною вартістю предмета лізингу.

Позивач зазначив, що відповідно до затвердженого сторонами додатку №2 до договорів здійснив дострокову оплату у повному обсязі, що підтверджується додатковими угодами до Договорів лізингу №3 від 02 квітня 2014 року.

Згідно з додатковими угодами №3 від 01.02.2017, 24.02.2017, 28.04.2017, 30.06.2017 до договорів лізингу, договір лізингу ФЛТ №35 від 02 квітня 2014 року припинив дію з 01.02.2017, договір лізингу ФЛТ №34 від 02 квітня 2014 року припинив дію з 01.02.2017, договір лізингу ФЛТ №33 від 02 квітня 2014 року припинив дію з 24.02.2017, договір лізингу ФЛТ №36 від 02 квітня 2014 року припинив дію з 28.04.2017, договір лізингу ФЛТ №37 від 02 квітня 2014 року припинив дію з 30.06.2017.

Зі змісту вказаних додаткових угод вбачається, що сторони вирішили припинити їх дію у зв'язку з тим, що зобов'язання сторін за договором є виконаними.

Позивач звертався до ТОВ Лізингова компанія Фаворит з претензією №74/09 від 07.09.2018 щодо неналежного виконання зобов'язань за договорами фінансового лізингу та вимогою вчинити дії, пов'язані із наданням необхідних документів для реєстрації права власності на предмет лізингу, у якій просив здійснити підписання акту про перехід права власності на автобуси, що є предметом спору в даній справі, здійснити перереєстрацію права власності на вказані автобуси за договорами лізингу, надати оригінали необхідних документів для вчинення реєстраційних дій в сервісному центрі МВС (акт про перехід права власності на автобуси, що є предметом договорів лізингу; довідку про відсутність будь-яких невиконаних зобов'язань за договорами лізингу ТОВ Тракер перед ТОВ Лізингова компанія Фаворит з зазначенням загальної суми оплати щодо кожного автобусу окремо; решта документів, що вимагаються чинним законодавством для вчинення реєстраційних дій в сервісному центрі МВС. Вказана претензія була отримана відповідачем 07.09.2018, про що на ній міститься відповідна відмітка.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на предмети лізингових договорів, позивач наголошує, що ТОВ Тракер виконано всі умови лізингових договорів та здійснено сплату лізингових платежів за предмет лізингу, а ТОВ Лізингова компанія Фаворит , у свою чергу, порушено умови пунктів 16.3. договорів лізингу, а саме не здійснено підписання акту про перехід права власності та не здійснено перереєстрацію транспортних засобів на нового власника ТОВ Тракер , що порушує, на думку ТОВ Тракер , право власності позивача на спірні автобуси.

Також, позивач у позові зазначив, що два транспортні засоби, а саме: Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ № 33 від 02 квітня 2014 року); Автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2- 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ №34 від 02 квітня 2014 року) були вилучені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Солом'янський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) у ТОВ Тракер . Солом'янським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження (№ АСВП 5600163) та накладено арешт на майно боржника, яким являється ТОВ Лізингова компанія Фаворит .

Враховуючи зазначене, позивач, посилаючись, зокрема, на норми частини 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження , також просив суд зняти всі арешти та розшук транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на транспортні засоби: автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1; автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4; автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5.

Відповідач позовні вимоги під час розгляду справи судом першої інстанції визнав у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Апеляційне провадження у даній справі відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Публічного акціонерного товариства Радикал Банк , який наголошує, що рішенням суду вирішено питання про його права та інтереси як заставодержателя спірного майна (транспортних засобів), що є предметом позову в даній справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 254 Господарського процесуального кодексу України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційного скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Тобто, особи, яких не було залучено до участі у справі, звертаючись до суду апеляційної чи касаційної інстанції повинні довести, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Із доданих Банком до апеляційної скарги документів судом встановлено, що 29.05.2014 та 22.07.2014 між ПАТ Радикал Банк та ТОВ Лізингова Компанія Фаворит було укладено п'ять договорів застави рухомого майна (№К-6853/14-980, №К6853/17-980, ЖС-6853/16-980, №К-6853/15-980, ЖС-6853/18-980; далі разом - договори застави), відповідно до умов яких в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Лізингова Компанія Фаворит за кредитними договорами №К-6853/18-980 від 22.07.2014, №К-6853/17-980 від 22.07.2014, №К-6853/16-980 від 29.05.2014, №К-6853/15-980 від 29.05.2014, №К-6853/14-980 від 29.05.2014, в заставу Банку були передані транспортні засоби, які є предметом судового спору у даній справі, а саме: автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1; автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3; автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4; автобус ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пунктів 2.1.1. договорів застави рухомого майна, заставодержатель має право після укладення договору зареєструвати обтяження, що виникають на його підставі у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ПАТ Радикал Банк було внесено відповідну інформацію про обтяження спірних автотранспортних засобів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Умовами пунктів 3.1.5. договорів застави передбачено, що заставодавець (ТОВ Лізингова Компанія Фаворит ) зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та без отримання на це попередньої письмової згоди Заставодержателя.

За змістом підпунктом 4.1.1. Договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави якщо, зокрема, у момент настання строку виконання Основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитним коштів та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором.

З огляду на вказані обставини, постановлене Господарським судом міста Києва рішення від 30.11.2018 у справі №910/13180/18, стосується прав та інтересів Банку, який не був залучений до участі у справі, оскільки спір стосується майна, обтяженого заставою і правами зазначеного банку на нього.

У даному контексті апеляційним судом враховано також ту обставину, що сторонам у справі, як і суду першої інстанції, було відомо, що рішення суду в даній справі буде безпосередньо впливати на права та обов'язки Банку, адже у резолютивній частині рішення місцевий господарський суд на вимогу позивача зняв всі арешти та розшук транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на транспортні засоби. При цьому, позивачем до матеріалів справи були надані постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (ТОВ Лізингова компанія Фаворит ) у ВП №56500163 від 05.07.2018 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, якими накладено арешт на автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1 та автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2. Стягувачем за вказаним наказом у виконавчому провадженні, як вбачається зі змісту наведених постанов, значиться Публічне акціонерне товариство Радикал Банк .

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою, в силу пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, у зв'язку з тим, що суд прийняв рішення про права Банку, який не був залучений до участі у справі.

Водночас колегія суддів, переглядаючи судове рішення та враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлені статею 269 Господарського процесуального кодексу України, встановила, що судом першої інстанції при вирішенні спору в даній справі було також невірно застосовано норми матеріального права, про що свідчить наступне.

Як уже зазначалося, позивач стверджує, що відповідачем, попри сплату ТОВ Тракер всіх лізингових платежів за договорами фінансового лізингу, було порушено умови пунктів 16.3. вказаних договорів, а саме не здійснено підписання акту про перехід права власності та не здійснено перереєстрацію транспортних засобів на нового власника ТОВ Тракер , що порушує, на думку ТОВ Тракер , право власності позивача на спірні автобуси.

В якості нормативного обґрунтування заявленого позову в частині визнання права власності позивач посилається на норми статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, власник має право звернутися до суду з позовом про визнання його права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Отже, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016 у справі №3-576гс16, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі №914/904/17.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права , і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

Згідно пунктів 16.3. договорів лізингу датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в день закінчення Договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце) відповідно до умов цього Договору. В цьому випадку останній лізинговий платіж згідно Додатку №2 до цього Договору є викупною вартістю предмета лізингу.

У матеріалах справи відсутні докази підписання між сторонами акту про перехід права власності на предмети договорів лізингу, що свідчить про те, що станом на дату подання позову в даній справі позивач не був власником спірних автобусів, а тому неможливим є застосування до спірних правовідносин положень статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки, як уже наголошувалось, позивачем у позові про визнання права власності на підставі вказаної статті може бути особа, яка вже має право власності на спірне майно, а не намагається стати його власником через пред'явлення позову.

Позов про визнання права власності у даній справі пред'явлено позивачем до ТОВ Лізингова Компанія Фаворит - лізингодавця за договорами фінансового лізингу ФЛТ №33, ФЛТ №34, ФЛТ №35, ФЛТ №36, ФЛТ №37 від 02 квітня 2014 року.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, відповідач під час вирішення справи у суді першої інстанції надіслав на адресу суду заяви про визнання позову (том 1, а.с. 178-180). Крім того, відповідач не заперечував проти повного виконання сторонами умов договорів фінансового лізингу, що підтверджується підписаними сторонами додатковими угодами №3 до договорів фінансового лізингу.

При цьому судом встановлено, що позивач, звертаючись до ТОВ Лізингова компанія Фаворит з претензією №74/09 від 07.09.2018, у якій, зокрема, просив відповідача здійснити підписання акту про перехід права власності на автобуси, що є предметом спору в даній справі, підписаного зі своєї сторони акту до останньої не додавав, а відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач відмовлявся підписувати відповідні акти прийому-передачі.

Відтак, відповідач - ТОВ Лізингова компанія Фаворит не оспорює заявлене право власності позивачем на предмет спору в даній справі, що також виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 392 Цивільного кодексу України. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Крім того, колегія суддів наголошує, що застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Враховуючи зазначені обставини справи, з огляду на те, що станом на дату подання позову позивач не є власником спірних автобусів, відсутність встановленого факту оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на спірні об'єкти, з яким у позивача наявні зобов'язальні правовідносини на підставі договорів фінансового лізингу, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ Тракер у частині визнання права власності на предмет спору в даній справі на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Стосовно заявлених ТОВ Тракер позовних вимог про зняття всіх арештів та розшуку транспортних засобів (спірних автобусів, що є предметом спору в даній справі) Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилаючись на те, що є власником спірних п'яти автобусів, наголошує на тому, така обставина викликає сумніви у Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким накладений арешт на відповідні транспортні засоби.

Так позивачем до позову були додані копії постанов Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.07.2018 про опис та арешт майна (коштів) боржника (ТОВ Лізингова компанія Фаворит ) у межах ВП №56500163, якими накладено арешт на два транспортні засоби, а саме: Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ № 33 від 02 квітня 2014 року); Автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ №34 від 02 квітня 2014 року).

Як на нормативно-правову підставу для зняття вказаних, а також будь-яких інших арештів та розшуку транспортних засобів позивач посилається на норми частини 1, 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження , згідно яких особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог позивача, оскільки, як уже зазначалося вище, станом на дату подання позову в даній справі ТОВ Тракер не є власником спірних транспортних засобів. Водночас, колегія суддів зазначає, що позовна вимога сформульована позивачем як зняти всі арешти та розшук транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер , що накладені Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві… , тобто не є конкретизованою та взагалі не могла бути задоволена у такій редакції.

У даному контексті колегією суддів також взяті до уваги наступні обставини.

Як вбачається із доданих до апеляційної скарги ПАТ Радикал Банк документів, на виконанні у Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ перебуває зведене виконавче провадження ВП №54265780 з виконання наказів Господарського суду міста Києва №910/1176/17 від 31.03.2017 (ВП №54230845), №910/2546/17 від 21.04.2017 (ВП №54654288), №910/2545/17 від 04.05.2017 (ВП №54654154), №910/3348/17 від 24.04.2017 (ВП 56500163) про стягнення з ТОВ Лізингова Компанія Фаворит на користь ПАТ Радикал Банк заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Банком, у загальному розмірі 3 802 335,29 грн.

Саме у межах вказаних ВП Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві були накладені арешти на майно боржника ТОВ Лізингова Компанія Фаворит . Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є ПАТ Радикал Банк .

Згідно постанов ДВС про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.07.2018 у межах ВП №56500163 накладено арешт на два транспортні засоби, а саме: Автобус ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_1 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ № 33 від 02 квітня 2014 року); Автобус ATAMAN А-092Н4, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_2 - 1 шт (договір фінансового лізингу ФЛТ №34 від 02 квітня 2014 року).

При цьому, як вбачається із доданих до апеляційної скарги документів (протоколів проведення електронних торів №364808, №364812; актів про проведені електронні торги від 12.11.2018 та 14.11.2018), 24 жовтня 2018 року Державною виконавчою службою в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , в межах відкритого зведеного виконавчого провадження ВП 54265780, ДП Сетам були проведені електронні торги з реалізації вищевказаних двох автобусів, переможцями у яких визнано фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Крім того, ще два з п'яти автобусів ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_4 та ATAMAN А-092Н04, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_5 описані, арештовані ДВС згідно постанов ВП №54230845 від 24.10.2018 та передані державним виконавцем на ДП СЕТАМ для проведення електронних торгів з метою їх реалізації для погашення боргу боржника ТОВ Лізингова Компанія Фаворит перед ПАТ Радикал Банк .

Також, стосовно одного з п'яти спірних автобусів ATAMAN А-09204, 5193, 2013 року випуску, жовтий ДНЗ НОМЕР_3 постановою ДВС №54230845 від 29.03.2018 оголошено розшук.

Отже, з огляду на всі вищевстановлені обставини справи, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову ТОВ Тракер у задоволенні його позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 254, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радикал Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк Савельєвої А.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 у справі №910/13180/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тракер (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 30554740) на користь Публічного акціонерного товариства Радикал Банк (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавліська Борщагівка, вул. Леніна, 2-В; код ЄДРПОУ 36964568) 87 193 (вісімдесят сім тисяч сто дев'яносто три) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/13180/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.04.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова