Постанова

від 02.04.2019 по справі 910/22699/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа№ 910/22699/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Київенерго

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.09.2018 (повний текст рішення складено 08.10.2018)

у справі № 910/22699/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Авіатор

про стягнення 234 799, 23 грн

та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу Авіатор

до Публічного акціонерного товариства Київенерго

про зобов'язання вчинити перерахунок

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - ПАТ Київенерго , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Авіатор (далі - ЖБК Авіатор , відповідач) про стягнення 234 799,23 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №031-0450-3 від 10.07.1999 щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.10.2017 у нього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2014 по 01.10.2017 в розмірі 78 952,67 грн., відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у згаданому розмірі, а також 20 871,34 грн. 3% річних та 134 975,22 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2014 по жовтень 2017, однак за період з вересня 2014 по листопад 2015 позивачем належним чином не надавались обумовлені Договором послуги з постачання гарячої води, про що спільно складались відповідні акти обстеження, згідно яких у період з вересня 2014 по листопад 2015 температура гарячого водопостачання на вході до будинку не перевищувала 39 градусів, а 11.11.2015 будинки відповідача взагалі було відключено від гарячого водопостачання.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач вказував, що відповідачем не доведено правомірності складання актів обстеження, якими зафіксовано рівень температури гарячого водопостачання. Крім цього, зазначав, що у разі неналежного виконання абонентом обов'язку з оплати вартості гарячого водопостачання за теплопостачальною організацією залишається право на введення обмеження встановленої кількості теплової енергії шляхом зниження температури в трубопроводі або зниження об'єму теплопостачання до повного його припинення.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ПАТ Київенерго про зобов'язання вчинити перерахунок за фактично спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 по жовтень 2015, оскільки за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2014 по жовтень 2017 й не враховано, що в період з вересня 2014 по листопад 2015 позивачем належним чином не надавались обумовлені Договором послуги з постачання гарячої води, а в подальшому, з 11.11.2015 будинки останнього взагалі було відключено від гарячого водопостачання.

У поданому суду першої інстанції відзиві на зустрічний позов, ПАТ Київенерго заперечило проти задоволення вимог ЖБК Авіатор , зазначивши про їх безпідставність та необґрунтованість, відтак просило відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/22699/17 у задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ Київенерго оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням вимог матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи місцевим судом порушено загальні принципи судочинства, які закріплено положеннями ст. 233 (порядок прийняття судових рішень), ст.ст. 81, 86 (без належного з'ясування та обговорення усіх обставин справи), ст.ст. 73, 74, 78 (без належного аналізу наданих доказів) ГПК України. За твердженнями апелянта, заборгованість відповідача підтверджується обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії, корінцями нарядами на підключення/відключення централізованого опалення, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію. Проте, ухвалюючи рішення по суті спору судом першої інстанції взято до уваги лише заперечення відповідача щодо неналежної температури поставленої гарячої води, яка нібито в період з 01.10.2014 по 01.10.2015 становила 30-39 °С, на підтвердження яких відповідач долучив до матеріалів справи акти фіксації температури гарячої води, складені представниками відповідача та слюсарем позивача з обслуговування ТП ОСОБА_2 На переконання апелянта, місцевим судом не враховано, що дані акти підписано неповноважним представником позивача ОСОБА_2, адже згідно посадової інструкції слюсаря з обслуговування ТП не вбачається повноважень щодо складання відповідних актів. Крім цього, ці акти не містять інформації щодо способу заміру температури гарячої води та зазначення приладу за допомогою якого було здійснено замір температури гарячої води, відсутня також інформація щодо державної повірки даного приладу. На думку апелянта, навіть якщо б температура гарячої води була дійсно нижче 50 °С, відповідно до п. 28 Правил користування тепловою енергією у разі наявності заборгованості за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві. Також апелянт вказував, що суд першої інстанції мав всі можливості для перевірки та обрахунку вартості, оплат та обсягів наданих послуг з ЦО, ГВП, оскільки в матеріалах справи наявна довідка про надходження коштів за спожиту теплову енергію із сумами сплачених відповідачем коштів із зазначенням дати здійснення кожного окремого платежу та його призначення, а щодо вартості теплової енергії потрібно - наявні облікові картки (табуляграми) та відомості приладів обліку спожитої теплової енергії тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що позивачем надано суду розрахунок ціни позову, згідно якого відповідачу нараховано заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 по жовтень 2015, проте відповідач довів безпідставність зазначених розрахунків належними доказами, які підтверджують відсутність факту споживання відповідачем теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2014 по жовтень 2015. При цьому, судом враховано, що згідно санітарних норм і правил СНиП 2.08-01-89 Житлові будинки температура гарячої води повинна забезпечуватися цілий рік - не нижче +50 і не вище +70 градусів. За твердженнями відповідача, акти обстеження складено в присутності голови правління ЖБК Авіатор , слюсара ЖБК ОСОБА_3 та представника СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго - слюсара з обслуговування ТП Байрамової І. Г., такі засвідчують, що за період з вересня 2014 по листопад 2015 температура гарячого водопостачання на вході в будинки не перевищувала 39 градусів, тобто була холодною. Крім цього, ПАТ Київенерго надало письмові пояснення свого представника - слюсаря з обслуговування теплових пунктів Байрамової І.Г., яка підтвердила, що голова правління Лупеха В. В. неодноразово звертався до неї з повідомленнями про неякісне постачання гарячої води на будинки за адресами АДРЕСА_1. На переконання відповідача, поясненнями ОСОБА_2 підтверджується той факт, що вона виконувала заміри температури (контроль температури води) на вході в житлові будинки за адресами: АДРЕСА_1 в період з жовтня 2014 по жовтень 2015, перебуваючи на посаді слюсаря з обслуговування ТП СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго , тобто показники температури води, які зазначено в актах обстеження, визначено на підставі замірі, проведених особою, яка має належну кваліфікацію та в розпорядженні якої наявні необхідні прилади. Згідно п. 2.1.1 Робочої інструкції слюсар зобов'язаний проводити обхід теплових пунктів не менше одного разу в два тижні, при собі мати набір необхідних інструментів та приладів, а на підставі п.2.2.2 Робочої інструкції слюсар зобов'язаний знімати показники контрольно-вимірювальних приладів у теплових пунктах споживачів тепла. Крім цього, ОСОБА_2 в своїх поясненнях підтвердила, що вимір температури води здійснювався термометром, який встановлено на запірній арматурі для подачі горячого водопостачання в будинки за адресами: АДРЕСА_1, ці данні записано в актах, під якими ОСОБА_2 поставила свій підпис. Показаннями свідка - слюсаря ЖБК Авіатор ОСОБА_3 також підтверджено факт участі ОСОБА_2 у щомісячних замірах температури води на вході у вищезгадані житлові будинки в період з жовтня 2014 по жовтень 2015, а також факт використання для цього належних приладів - термометру, який встановлено на запірній арматурі для подачі горячого водопостачання в будинки тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 02.04.2019 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове про задоволення первісного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 10.07.1999 між Акціонерною енергопостачальною організацією Київенерго , яка в подальшому змінила своє найменування на ПАТ Київенерго (позивач, енергопостачальна організація за договором) та ЖБК Авіатор (відповідач, абонент за договором) укладено Договір №031-0450-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого за умовами п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до Договору.

За змістом п. 2.2.2 Договору енергопостачальна організація зобов'язалася підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 Договору.

Абонент зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначено у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, а також своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 Договору).

Положеннями п. 2.3.2 Договору сторони погодили, що абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачено в Додатку №4 до Договору.

Додатком 1 до Договору визначено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2037,9 Гкал/рік.

За умовами п. 2 Додатку №4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділенні із збуту теплової енергії №1 за адресою: вул. Жилянська, буд.63 ( розрахункова група) табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включено вартість теплової енергії на поточний місць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

За змістом п. 3 цього Додатку сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми. обумовленої чинним законодавством України (п. 3.5 Додатку №4).

Вказаний Договір згідно п. 8.1 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) згідно ч. 1 ст. 275 ГК України відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 згаданої статті розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартістю прийнятих ресурсів.

Договір на підставі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду та вказуючи, що станом на 01.10.2017 за відповідачем рахується заборгованість за надані в період з 01.10.2014 по 01.10.2017 послуги в розмірі 78 952,67 грн., позивач посилався на облікові картки за спірний період, відомості реєстрації параметрів теплоспоживання, відомості обліку споживання теплової енергії за період з жовтня 2014 по жовтень 2017.

За наявними в матеріалах справи Актами обстеження встановлено, що у період з вересня 2014 по листопад 2015 температура гарячого водопостачання на вході в будинки відповідача коливалась від 30 до 38 градусів Цельсія. Вказані акти обстеження складено, як вище згадувалось. в присутності голови правління ЖБК Авіатор , слюсара ЖБК та представника СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго - слюсара з обслуговування ТП ОСОБА_2

В якості доказів неналежного надання позивачем послуг, відповідачем долучено до матеріалів справи копії заяв мешканців будинку, згідно яких температура гарячої води у квартирах була низькою.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що відповідач звертався до позивача (лист №51 від 07.10.2015) по питанню постачання гарячої води неналежної якості й просив зробити в зв язку з цим перерахунок вартості наданих послуг за період з вересня 2014 по вересень 2015. Проте жодних відповідей енергопостачальної організації матеріали справи не містять.

За приписами п. 4 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам.

В той же час, згідно із санітарними нормами і правилами СНіП Житлові будинки температура гарячої води повинна забезпечуватися цілий рік не нижче +50 і не вище +70 градусів Цельсія.

Відповідно до п.п. 1,5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Положеннями ч.4 згаданої статті встановлено, що виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №151 від 17.02.2010, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку. Виконавець зобов'язаний провести протягом місяця, що настає за розрахунковим, перерахунок розміру плати за надані споживачеві послуги у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості незалежно від наявності заборгованості за надані послуги.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту вчинення ПАТ Київенерго будь-яких дій щодо перерахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії.

Крім цього, з наявних в матеріалах справи Актів опломбування №150 від 06.10.2015 та №160 від 11.11.2015 вбачається, що в теплових пунктах відповідача встановлено пломби, що свідчить, що в ці дні позивачем не надавались послуги теплопостачання для потреб гарячого водопостачання відповідачу. Факт ненадання послуг також підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, згідно яких у період з травня по серпень 2016 та після лютого 2017 нарахування відповідачу не здійснювались.

Заперечення позивача (апелянта) щодо неналежної форми Актів на опломбування правомірно відхилено місцевим судом, адже позивачем не зазначено, якими нормативними актами затверджено форму належного акту та в чому полягає його невідповідність.

Позаяк Акт підписано зі сторони ПАТ Київенерго Байрамовою І.Г., яка згідно пояснень представника ПАТ Київенерго на час виникнення спірних правовідносин була працівником позивача та обіймала посаду слюсаря з обслуговування теплових пунктів.

Як вище згадувалось, згідно наявних в матеріалах справи пояснень Байрамової І.Г., нею у 2015 році за зверненням голови правління ЖБК Авіатор здійснювались заміри температури теплоносія на запірній арматурі на подачі ГВП на будинки відповідача та підписувались відповідні акти, які в той же час до підрозділів ПАТ Київенерго не надавались.

Таким чином, поясненнями ОСОБА_2 підтверджується той факт, що вона виконувала заміри температури (контроль температури води) на вході в житлові будинки за адресами: АДРЕСА_1 в період з жовтня 2014 по жовтень 2015, перебуваючи на посаді слюсаря з обслуговування ТП СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго . Отже, показники температури води, які зазначено в Актах обстеження, визначено на підставі замірів, які проводилися особою, що має належну кваліфікацію та в розпорядженні якої є необхідні прилади. За змістом п. 2.1.1. Робочої інструкції слюсар зобов'язаний проводити обхід теплових пунктів не менше одного разу в два тижні, при собі мати набір необхідних інструментів та приладів, а на підставі п. 2.2.2. Робочої інструкції слюсар зобов'язаний знімати показники контрольно-вимірювальних приладів у теплових пунктах споживачів тепла.

Показаннями свідка - слюсаря ЖБК Авіатор ОСОБА_3 також підтверджено факт участі ОСОБА_2 у щомісячних замірах температури води на вході в житлові будинки за вищенаведеними адресами в період з жовтня 2014 по жовтень 2015, а також факт використання для цього належних приладів - термометру, який встановлено на запірній арматурі для подачі горячого водопостачання в будинки тощо. Відповідно доводи позивача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене та наявність документів на підтвердження фактів надання послуг неналежної якості та відключення будинків відповідача від ГВП з осені 2015, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведенність позивачем наявної заборгованості відповідача за отримані послуги у спірний період в заявленому до стягнення розмірі. За наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі й щодо здійснених платежів відповідача як за послуги ГВП. так і за послуги опалення, враховуючи факт надання послуг неналежної якості та відключення відповідача від ГВП, суд позбавлено можливості самостійно обрахувати вартість наданих та оплачених послуг та встановити факт заборгованості або переплати.

За таких обставин, апеляційний суд вважає відсутніми правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 78 952,67 грн. заборгованості, відповідно й задоволення похідних позовних вимог про стягнення 20 871,34 грн. 3% річних та 134 975,22 грн. інфляційних втрат, відтак в задоволенні первісного позову має бути відмовлено.

З приводу зустрічних позовних вимог ЖБК Авіатор про зобов'язання ПАТ Київенерго провести перерахунок за фактично спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 по жовтень 2015, слід зазначити, що оскільки судом відмовлено у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за період з жовтня 2014 по жовтень 2015 за недоведеності факту її наявності, відповідно відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості за цей період.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно враховано внесені до Закону України Про житлово-комунальні послуги зміни щодо удосконалення розрахунків за електроносії, адже внаслідок цих змін виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є ПАТ Київенерго , що не позбавляє балансоутримувача (управителя) будинку (тобто відповідача) бути споживачем або виконавцем послуг, відхиляються судом апеляційної інстанції як підстави для скасування оскаржуваного рішення. Так, вищенаведений закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, які виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. В свою чергу, ці обставини жодним чином не звільняють сторін від належного виконання їх зобов'язань за Договором.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування судом вимог матеріального та процесуального права, зокрема, порушення загальних принципів судочинства, закріплених ст. 233 (порядок прийняття судових рішень), ст.ст. 81, 86 (без належного з'ясування та обговорення усіх обставин справи), ст.ст. 73, 74, 78 (без належного аналізу наданих доказів) ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/22699/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/22699/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.04.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

ОСОБА_1