Рішення

від 08.04.2019 по справі 910/1274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 910/1274/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерджі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи продакт

про визнання додаткової угоди укладеною.

Представники сторін:

від позивача: Фоменко С.О., ордер серія ДН № 058104; Петренко Р.О., ордер серія КВ № 406661;

від відповідача: Бодюк В.А., довіреність № 2/11-18 від 02.11.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газенерджі звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи продакт про визнання додаткової угоди укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок коливання цін на природний газ, позивачем, 30.08.2018 направлено відповідачу Додаткову угоду № 15 до Договору, якою запропоновано ціну природного газу у вересні 2018 в розмірі 11 900,02 грн. з ПДВ та з 01.09.2018 на виконання умов Договору позивачем розпочато постачання природного газу, а відтак, відповідач погодився на підвищення ціни за одиницю природного газу у вересні 2018 в розмірі 11 900,02 грн. з ПДВ, не надавши жодних заперечень щодо укладення змін до Договору щодо встановлення ціни на природний газ на вересень 2018 року, що свідчить про прийняття запропонованих позивачем змін, у зв'язку з чим, позивач просить визнати укладеною Додаткову угоду № 15 від 30.08.2018 до Договору постачання природного газу № 2003/2 від 20.03.2017 між сторонами в редакції викладеній позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

08.02.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019.

04.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 11.03.2019 представники сторін з'явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 08.04.2019.

11.03.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 08.04.2019 представники сторін з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.04.2019, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 08.04.2019 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 08.04.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08.04.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення, у разі його задоволення, заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерджі (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджи продакт (далі - відповідач, споживач) укладено Договір постачання природного газу №2003/2 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (надалі - газ) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.4 Договору постачальник передає газ споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (далі - Пункт призначення), при цьому споживач самостійно сплачує всі послуги з транспортування до цих точок виходу відповідно до укладених договорів транспортування.

Пунктом 2.1 Договору узгоджено, що постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений Договором період.

За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Договірні місячні обсяги постачання газу споживачеві є наступними:

МісяцьОбсяг, тис.куб.мМісяцьОбсяг, тис.куб.мМісяцьОбсяг, тис.куб.мМісяцьОбсяг, тис.куб.м Січень Квітень 350Липень 390Жовтень 390 Лютий Травень 380Серпень 390Листопад 380 Березень Червень 380Вересень 280Грудень 360 І квартал ІІ квартал 1110ІІІ квартал 1160ІV квартал 1130 У відповідності до п. 2.2 Договору споживач надає постачальнику письмову заявку з плановим обсягом поставки газу до 16 числа місяця, який передує місяцю поставки газу. Постачальник до 20 числа місяця, який передує місяцю поставки газу, надає ЦДД ПАТ Укртрансгаз (далі - оператор ГТС) номінації та/або місячну номінацію для підтвердження необхідного обсягу природного газу на відповідний період для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача.

При відсутності заявки від споживача на відповідний місяць поставки постачальник має право надати до ЦДД встановлені в п. 2.1 цього Договору обсяги.

Плановий обсяг постачання вважається попередньо підтверджений постачальником з моменту підтвердження номінації оператором ГТС на відповідний місяць постачання.

Споживач не має права відмовитись від приймання узгодженого сторонами згідно п. 2.1 та п 2.2цього Договору планового обсягу постачання після надання постачальником місячної номінації до ЦДД ПАТ Укртрансгаз та/або підтвердження цієї номінації ГТС на відповідний місяць постачання.

Відповідно до п. 2.3 Договору споживач та постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Збільшення (зменшення) планового обсягу газу у поточному місяці споживання здійснюється на підставі письмових заявок споживача, поданих впродовж поточного розрахункового місяця.

Заявки (листи, повідомлення) можуть бути надіслані споживачем електронною поштою або факсом за реквізитами, зазначеними у Договорі, з подальшим дублюванням оригіналу заявки поштою.

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що загальна вартість 1000 м 3 газу встановлюється у гривнях України і складає на момент укладення цього договору, без врахування вартості транспортування газу 6640,02 грн. в тому числі: ціна - 5533,35 грн., ПДВ 20% - 1106,67 грн.

За умовами п. 3.2 Договору розмір покупної ціни на газ, що встановлена в цьому договорі та/або додаткових угодах до нього може змінюватися за взаємною домовленістю сторін про що складається додаткова угода. У випадку внесення відповідних змін до діючого законодавства, що може вплинути на формування ціни газ, в тому числі встановлення додаткових податків, зборів тощо, або суттєвої зміни ціни на ринку газу, вартість буде коригуватись відповідно до цих документів та змін, що є обов'язковим для постачальника та споживача з моменту введення їх в дію, про що буде укладено відповідну додаткову угоду до договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця споживання.

Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що оплата за природній газ, що поставляється згідно умов цього договору, здійснюється у порядку: 100% вартості газу, що запланована у відповідному календарному місяці оплачується не пізніше 25 числа, що передує місяцю постачання. Газ передається постачальником споживачеві в обсягах фактично здійсненої оплати за природний газ.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2017 включно.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.1 Договору).

Згідно з п. 9.2 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.

Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 5 днів після настання таких змін, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із ним несприятливих наслідків.

Додатковою угодою № 14 від 01.08.2018 до Договору сторони дійшли згоди, що з серпня 2018 року ціна за 1 000 куб.м. газу встановлена в розмірі 9 799,04 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 15 від 23.08.2018 до Договору сторони погодили нову ціну за постачання газу, яка буде сплачуватися з вересня місяця, а саме у розмірі 10 430,00 грн.

Додатковою угодою № 14/1 від 31.08.2018 до Договору сторони, зокрема дійшли згоди збільшити узгоджений раніше обсяг поставки природного газу в серпні 2018 року на 10,694 тис.куб.м. та узгодили ціну на додатковий обсяг природного газу в 10,694 тис.м.куб. в розмірі 11 900,04 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок коливання ціни на природний газ позивачем 30.08.2018 направлено відповідачу Додаткову угоду № 15 до Договору, якою запропоновано ціну природного газу у вересні 2018 в розмірі 11 900,02 грн. з ПДВ.

Також, як зазначає позивач, 03.09.2018 та 13.09.2018 позивачем направлено відповідачу лист № 432 від 30.08.2018 та № 400 від 13.09.2018, щодо суттєвого підвищення ціни природного газу на ринку природного газу України.

Як зазначає позивач, 01.09.2018 на виконання умов Договору позивач почав постачати природний газ, який постачався позивачем, відтак, відповідач погодився на підвищення ціни за одиницю природного газу у серпні 2018 року, а при укладенні Додаткової угоди щодо встановлення ціни на природний газ у вересні 2018 в розмірі 11 900,02 грн. з ПДВ проігнорував оферту позивача. При цьому, позивач зазначає, що протягом часу споживання природного газу відповідач не надав жодних заперечень щодо укладення змін до Договору щодо встановлення ціни на природний газ на вересень 2018 року, що свідчить про прийняття запропонованих позивачем змін.

У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати укладеною Додаткову угоду № 15 від 30.08.2018 до Договору постачання природного газу № 2003/2 від 20.03.2017 між сторонами в редакції викладеній позивачем.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що 23.08.2018 сторони погодили нову ціну за постачання газу, яка буде сплачуватися з вересня 2018 року, а саме у розмірі 10 430 грн., шляхом підписання Додаткової угоди № 15.

Відповідач зазначає, що на вересень 2018 року відповідач замовив поставку природного газу в розмірі 370 тис.м 3 , згідно заявки № 194 від 20.08.2018, в зв'язку з чим, відповідач виставив відповідачу рахунок № 50 на суму 3 859 101,48 грн., який 22.08.2018 оплачений відповідачем у повному обсязі.

Як зазначає відповідач, протягом вересня 2018 року відповідачем спожито природний газ в обсязі 297,184 тис.м 3 , що підтверджується актом прийому-передачі від 30.09.2018, на загальну суму 3 099 629,12 грн.

Однак, відповідач зазначає, що в акті приймання-передачі природного газу від 30.09.2018 встановлено загальну вартість за використаний відповідачем газ протягом вересня 2018 року у розмірі 3 536 494,36 грн., який не був підписаний відповідачем, оскільки позивач в односторонньому порядку без підписання додаткової угоди з відповідачем встановив в акті завищену ціну за поставку газу, а саме в розмірі 11 900 грн. з ПДВ.

Відповідач зазначає, що позивач намагається визнати укладеною Додатковою угоду № 15 від 30.08.2018 з метою зменшення власної заборгованості перед відповідачем, яка утворилась внаслідок переплати.

Крім того. відповідач зазначає, що позивач до позовної заяви додає накладну нової пошти в якості підтвердження направлення та отримання відповідачем Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018, однак, відповідачем не було отримано Додаткову угоду, а зазначена накладна є неналежним доказом, оскільки на ній відсутній підпис та ім'я особи, яка отримала відправлення.

Разом з тим, відповідач зазначає, що 03.09.2018 на електронну адресу відповідача від позивача надійшов лист за вих. № 432 про повідомлення щодо внесення змін до постанови КМУ № 187 від 30.08.2018 на ціну природного газу, а 30.08.2018 відповідачем складено Додаткову угоду № 15, при цьому даний лист носить інформаційний характер та не містить пропозицій з боку позивача щодо укладення додаткової угоди, яка на адресу відповідача так і не надходила, відповідно угода з боку відповідача не підписувалась.

Відповідач зазначає, що Додаткова угода № 15 від 30.08.2018, яка є предметом позову, не містить посилань на законодавчі акти, на підставі яких позивач вирішив в односторонньому порядку внести зміни щодо ціни на газ.

Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач підписавши Додаткову угоду № 14/1 до Договору визнав нову ціну за природний газ у розмірі 11 900 грн. є безпідставними, оскільки така ціна за вказаною угодою була встановлена лише у серпні 2018 року, а у вересні 2018 року ціна на газ була встановлена в розмірі 10 430 грн. згідно Додаткової угоди № 15 від 23.08.2018.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем у позові не наведено обґрунтованого пояснення щодо того, на підставі чого він вирішив самостійно встановити ціну на газ у розмірі 11 900 грн., в той час як у листі за вих. № 432 від 30.08.2018 зазначав про ціну у розмірі 12 249,60 грн. та 13 338 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Окрім цього, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Закон України Про ринок природного газу визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Статтею 12 розділу 2 Закону України Про ринок природного газу визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Постачальники зобов'язані створювати страховий запас природного газу в розмірі не більше 10 відсотків запланованого місячного обсягу постачання природного газу споживачам на наступний місяць. Розмір страхового запасу встановлюється щорічно Кабінетом Міністрів України на однаковому рівні для всіх постачальників.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Правил постачання природного газу N 1418 від 11 серпня 2016 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1382/27827, було затверджено Правила постачання природного газу (далі - правила).

Ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так розділом II Правил визначено порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими.

Згідно з п. 2-4 розділу II Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог:

споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником;

договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби з власного підтвердженого обсягу природного газу;

договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.

Для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи:

заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний EIC-код та очікувані об'єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору;

належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт споживача;

копії документів на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах;

довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності).

Відповідно до п. 5 розділу II Правил, Договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору:

1) місце і дата укладення договору, а також найменування/прізвища, імена, по батькові постачальника і споживача та їх EIC-коди як суб'єктів ринку природного газу;

2) предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об'ємах (обсягах);

3) EIC-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник);

4) найменування Оператора ГРМ/ГТС, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу;

5) річні, місячні та добові планові об'єми (обсяги) постачання/споживання природного газу за договором, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності);

6) порядок перегляду та коригування договірних планових об'ємів (обсягів) постачання/споживання природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду;

7) режими постачання та споживання природного газу протягом відповідного періоду;

8) ціна постачання природного газу за договором;

9) порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ;

10) порядок звіряння фактичного об'єму (обсягу) спожитого природного газу на певну дату чи протягом відповідного періоду;

11) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін);

12) перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок обмеження/припинення, а по споживачу, що не є захищеним відповідно до Правил про безпеку постачання природного газу, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, додаткові вимоги, визначені в зазначених Правилах;

13) порядок зміни постачальника;

14) строк дії договору та умови і порядок його продовження, припинення чи розірвання, у тому числі інформація щодо можливості його одностороннього розірвання;

15) місцезнаходження/місце проживання, банківські реквізити сторін;

16) інформація, що стосується прав споживачів, у тому числі щодо розгляду скарг (вирішення спорів) постачальником, і засоби спілкування та/або публічного оголошення інформації, що подається постачальником згідно з цими Правилами;

17) порядок вирішення спорів відповідно до пункту 9 розділу VI цих Правил;

18) право споживача на отримання інформації, визначеної Законом України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, Листом вих. № 194 від 20.08.2018 відповідач просив позивача надати ліміт природного газу на вересень в обсязі 370 тис.м 3 .

Додатковою угодою № 15 від 23.08.2018 до Договору сторони погодили нову ціну за постачання газу, яка буде сплачуватися з вересня місяця, а саме у розмірі 10 430,00 грн.

При цьому, 22.08.2018 згідно платіжного доручення № 7729 від 22.08.2018 відповідачем перераховано на користь позивача 3 859 101,48 грн.

Таким чином, сплачена відповідачем сума узгоджується із замовленим відповідачем обсягом газу та узгодженою у Додатковій угоді № 15 від 23.8.2018 ціною (370 тис.м 3 х 10 430,00 грн.).

Водночас, за доводами позивача, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 669 від 29.08.2018 про внесення змін до постанови № 187 від 22.03.2017 вплинуло на середньо ринкові ціни на природний газ в серпні на вересень 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу № 187 від 22.03.2017 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 р. N 187 N 669 від 29 серпня 2018 року внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 р. N 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (Офіційний вісник України, 2017 р., N 29, ст. 847, N 92, ст. 2783, N 100, ст. 3059; 2018 р., N 24, ст. 856) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 р. N 596, зміни, які набирають чинності з 1 вересня 2018 року, а саме:

- у пункті 3 постанови слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.".

- у Положенні про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженому зазначеною постановою:

1) в абзаці першому пункту 6 слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.";

2) в абзаці першому пункту 7 слова і цифри "по 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "по 1 жовтня 2018 р.";

3) в абзацах першому і другому пункту 10, абзацах першому та третьому пункту 12 слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.";

4) у пункті 13:

в абзаці другому слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.";

в абзаці одинадцятому слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.";

5) в абзаці першому пункту 14 слова і цифри "до 1 вересня 2018 р." замінити словами і цифрами "до 1 жовтня 2018 р.".

Однак, будь-яких обґрунтувань щодо пов'язаності цін із даними змінами позивачем не наведено.

Разом з тим, за умовами п. 3.2 Договору розмір покупної ціни на газ, що встановлена в цьому договорі та/або додаткових угодах до нього може змінюватися за взаємною домовленістю сторін про що складається додаткова угода. У випадку внесення відповідних змін до діючого законодавства, що може вплинути на формування ціни газ, в тому числі встановлення додаткових податків, зборів тощо, або суттєвої зміни ціни на ринку газу, вартість буде коригуватись відповідно до цих документів та змін, що є обов'язковим для постачальника та споживача з моменту введення їх в дію, про що буде укладено відповідну додаткову угоду до договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця споживання.

При цьому, загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

При цьому, відповідно до Правил, споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.

Як зазначає позивач, 30.08.2018 позивачем направлено на адресу відповідача проект Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018 щодо зміни ціни на газ.

Відповідач в свою чергу, заперечує отримання проекту Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018.

Однак, надана позивачем накладна служби кур'єрської доставки ASS Service не містить підпису, прізвища та ініціалів особи, яка б отримала проект Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018.

Також, означена накладна і не містить інформації про неможливість такого вручення або відмови від отримання проекту Додаткової угоди.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У даному випадку, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання, відмови від отримання або неможливості отримання відповідачем проекту Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018, що свідчить про недотримання позивачем ст. 188 ГК України та умов Правил.

Водночас, відповідач зазначає, що 03.09.2018 на електронну адресу відповідача від позивача надійшов лист за вих. № 432 про повідомлення щодо внесення змін до постанови КМУ № 187 від 30.08.2018 на ціну природного газу, при цьому даний лист носить інформаційний характер та не містить пропозицій з боку позивача щодо укладення додаткової угоди, яка на адресу відповідача так і не надходила, відповідно угода з боку відповідача не підписувалась.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Листа позивача вих. № 432 від 30.08.2018, останній не містить будь-яких пропозицій щодо внесення змін до Договору, як і проекту Додаткової угоди, а носить виключно інформаційний характер про зміну ціни на газ.

Разом з тим, як вбачається з означеного Листа, позивач зазначив про підвищення цін до рівня 12 249,60 грн. з ПДВ та протягом або після періоду поставки газу до 13 338 грн.

Однак, у редакції Додаткової угоди № 15 від 30.08.2018, яку позивач просить визнати укладеною, позивачем визначено ціну на рівні 11 900,02 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

В ч. 2, ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зазначено, зміна ціни після укладення договорах допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, оскільки 23.08.2018 сторонами укладено Додаткову угоду № 15 до Договору, якою сторонами узгоджено ціну газ, з огляду на наявний в матеріалах справи Акт № 244-9315-1ТХГ наданих послуг розподілу природного газу за вересень 2018 рік, який свідчить про фактичне отримання газу відповідачем, а позивач просить фактично визначити укладеною Додаткову угоду № 18 від 30.08.2018, якою внести зміни в частині ціни газу, що суперечить ч. 3 ст. 632 ЦК України, не доведення наявності умов передбачених п. 3.2 Договору для зміни ціни газу, недотримання ст. 188 ГК України та Правил, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова