Рішення

від 08.04.2019 по справі 910/16505/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 910/16505/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Смарт Солюшнз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс-Ремонт

про стягнення заборгованості в розмірі 330 116,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: Крупка М.П., ордер серія КВ № 703398;

від відповідача: Радзивіл І.О., ордер серія КС № 521257.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Правова група Смарт Солюшнз звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс-Ремонт про стягнення заборгованості в розмірі 330 116,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання юридичних послуг № 85-2015/VM від 06.11.2015, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2019.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Смарт Солюшнз" подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Правова група Смарт Солюшнз про забезпечення позову відмовлено.

15.01.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

17.01.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 21.01.2019 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.02.2019.

07.02.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що ТОВ Укртранс-ремонт є сумніви щодо реального існування Актів приймання-передачі наданих послуг, так як у відповідача відсутні оригінали вищевказаних документів, а відповідно до даних обліку відповідача, заборгованість перед позивачем становить лише 30 000,00 грн., що значно менше заявлених позовних вимог. Також, позивачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

У судове засідання 11.02.2019 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні представником позивача надано для огляду оригінали Актів приймання-передачі наданих послуг.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 04.03.2018

25.02.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 04.03.2019 представники сторін з'явились.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2019.

01.04.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

01.04.2019 представником відповідача подано клопотання про розстрочку виконання рішення.

У судове засідання 01.04.2019 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.04.2019 представником позивача подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

03.04.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.04.2019 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.04.2019 представником позивача подано заяву про долучення доказів про оплату витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 08.04.2019 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 08.04.2019 представником позивача було зроблено заяву про те, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у разі задоволення позову розстрочити його виконання на вісім місяців.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення, у разі його задоволення, заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс-Ремонт (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Правова група Смарт Солюшнз (далі - виконавець, позивач) укладено Договір про надання юридичних послуг № 85-2015/VM (далі - Договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання юридичних послуг, що передбачають: надання усних та письмових консультацій з широкого кола галузей права; складання та аналіз договорів та інших документів; врегулювання спорів; інші юридичні послуги, які будуть погоджені сторонами.

Послуги надаються українською мовою, в робочі дні з 9.00 до 18.00. У разі виникнення необхідності надання послуг у інший час, такі послуги сплачуються у подвійному розмірі (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору обумовлено, що виконавець зобов'язується належним чином надавати послуги, що є предметом цього Договору.

Згідно з п. 3.2.2 та п. 3.2.3 Договору замовник зобов'язаний прийняти послуги, що є предметом цього Договору та сплатити винагороду виконавцю у строки та у розмірі, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку необхідності отримання послуг замовник повідомляє виконавця про перелік необхідних послуг, бажаний термін їх надання, а також надає всі необхідні документи та інформацію стосовно цих послуг. Сторони домовляються про те, що звернення замовника із заявкою про надання послуг може здійснюватись: у разі якщо необхідна усна консультація - в усній або письмовій формі; у разі якщо необхідна письмова консультація або складання будь-якої документації - у письмовій формі. Письмова заява про надання послуг направляється виконавцю електронною поштою за реквізитами, вказаними в цьому Договорі.

Згідно з п. 4.2 Договору щомісячно виконавець надає замовнику акт наданих послуг та у разі необхідності звіт виконавця і документи, що були складені виконавцем у процесі виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти надані послуги і надати виконавцю підписаний акт виконаних робіт, наданих послуг у триденний строк із моменту одержання документів зазначених у попередньому пункті.

У відповідності до п. 4.4 Договору якщо надані послуги не відповідають умова цього Договору, замовник зобов'язаний у триденний строк після одержання вищевказаних документів надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

У випадку якщо в зазначені у пунктах 4.3 та 4.4 строки замовник не надасть виконавцю передбачені ними документи, надані послуги вважаються прийнятими і такими, що відповідають умовам цього Договору (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору виконавець надає послуги, передбачені даним Договором, у строк, вказаний замовником у заявці або у усному зверненні, проте цей строк не може бути меншим двох календарних робочих днів. Результати наданих послуг надаються виконавцем замовнику не пізніше трьох днів від дати закінчення надання послуг, передбаченої даним пунктом Договору.

Пунктом 5.3 Договору погоджено, що при виявленні замовником недоліків, виконавець здійснює їх усунення протягом трьох календарних днів, з моменту одержання письмового повідомлення замовника про їх виявлення. Наданий строк на виправлення недоліків є строком, на який збільшується період надання послуг та не є порушенням зобов'язань виконавця.

Згідно з п. 6.1 Договору за надані протягом відповідного календарного місця послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, виходячи з тарифу за кожну годину наданих послуг у розмірі 2 000 грн.

У відповідності до п 6.2 Договору витрати, пов'язані з відрядженням спеціалістів для надання послуг, не входять до вартості послуг, зазначеної у п. 6.1 статті 6 цього Договору, та у разі необхідності погоджуються сторонами додатково.

За умовами п. 6.3 Договору оплата послуг здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми винагороди на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строк дії цього Договору жодна із сторін не направить письмового повідомлення про своє бажання припинити дію цього Договору, він вважається автоматично переукладеним на тих же умовах на наступний календарний рік (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).

Позивач зазначає, що ТОВ Правова група Смарт Солюшнз взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, надавши у період з листопада 2015 року по червень 2016 року послуги, що підтверджується підписаним між сторонами без зауважень Актами наданих послуг на загальну суму 242 000 грн., однак відповідачем порушено договірні зобов'язання та не здійснено оплату за отримані послуги у повному обсязі, в зв'язку з чим, за позивачем обліковується заборгованість в розмірі 150 000 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для сторін.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.2 Договору щомісячно виконавець надає замовнику акт наданих послуг та у разі необхідності звіт виконавця і документи, що були складені виконавцем у процесі виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти надані послуги і надати виконавцю підписаний акт виконаних робіт, наданих послуг у триденний строк із моменту одержання документів зазначених у попередньому пункті.

У відповідності до п. 4.4 Договору якщо надані послуги не відповідають умова цього Договору, замовник зобов'язаний у триденний строк після одержання вищевказаних документів надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

У випадку якщо в зазначені у пунктах 4.3 та 4.4 строки замовник не надасть виконавцю передбачені ними документи, надані послуги вважаються прийнятими і такими, що відповідають умовам цього Договору (п. 4.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на суму 242 000 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2015 на суму 26 000 грн., від 30.11.2015 на суму 5 000 грн., від 25.12.2015 на суму 48 000 грн., від 29.01.2016 на суму 7 000 грн., від 29.02.2016 на суму 36 000 грн., від 31.03.2016 на суму 31 000 грн., від 29.04.2016 на суму 49 000 грн., від 30.06.2016 на суму 40 000 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 6.3 Договору оплата послуг здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми винагороди на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отримані послуги розрахувався з позивачем частково, а саме сплативши 23.11.2015 - 26 000 грн., 30.11.2015 - 5 000 грн., 30.12.2015 - 48 000 грн., 23.05.2016 - 13 000 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 150 000 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 119 407,74 грн., 3 % річних в розмірі 11 707 грн. та інфляційні втрати в розмірі 49 001,59 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору за прострочення перерахування коштів, зазначених у пункті 6.1 цього Договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховувалась пеня, від суми винагороди, виплата якої була прострочена, за кожний день невиконання зобов'язання по оплаті послуг.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, у п. 8.4 Договору сторонами узгоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення стороною виконання взятих на себе зобов'язань не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконано, а продовжується без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, сторонами узгоджено інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 119 407,74 грн.

Водночас суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 ГК передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-1217гс-16 від 08.02.2017.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач здійснює нарахування пені на суми за актами приймання-передачі наданих послуг від 29.02.2016 з 04.03.2016 по 06.12.2018, від 31.03.2016 з 06.04.2016 по 06.12.2018, від 29.04.2016 з 06.05.2016 по 06.12.2018, від 30.06.2016 з 06.07.2016 по 06.12.2018.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була подана позивачем безпосередньо до суду 07.12.2018.

Відтак, річний строк для нарахування пені складає період з 07.12.2017 по 07.12.2017.

З огляду на викладене, враховуючи узгоджений сторонами на власний розсуд п. 8.4 Договору, здійснені позивачем нарахування пені на суму наданих послуг у період до 07.12.2017, здійснені поза межами річного строку.

Відтак, з урахування пропуску строку позовної давності, враховуючи узгоджений сторонами на власний розсуд інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 ГПК України, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 50 597,26 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 11 707 грн. та інфляційні втрати в розмірі 49 001,59 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, 01.04.2019 представником відповідача подано клопотання про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої, відповідач просить в разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду на 8 місяців з дня винесення.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, про скрутне фінансове становище та велику заборгованість перед відповідачем іншими суб'єктами господарювання.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення, у разі його задоволення, заперечив.

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв'язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

При цьому, з наданого фінансового звіту відповідача не вбачається неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

У даному випадку суд враховує, послуги за Договором були отримані відповідачем у період з листопада 2015 року по червень 2016 року, при цьому, у грудні 2015 року відповідачем було здійснено останню оплату за Договору, будь-яких доказів вчинення дій з метою погашення заборгованості за період з грудня 2015 року по грудень 2018 року, до моменту звернення позивача з позовом до суду, матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав боржник на підтвердження заяви про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності у відповідача конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв'язку з чим, суд відмовляє у з задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс-Ремонт" (01042, м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 914; ідентифікаційний код: 38365232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Смарт Солюшнз" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 38, квартира 51; ідентифікаційний код: 32343796) заборгованість в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 49 001 (сорок дев'ять тисяч) грн. 59 коп., 3% річних в розмірі 11 707 (одинадцять тисяч сімсот сім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 50 597 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова