Рішення

від 19.03.2019 по справі 910/15689/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2019Справа № 910/15689/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "НЬЮ ТВ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет"

про спростування недостовірної інформації та стягнення шкоди в розмірі 331 500,00 грн.

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Долгополов П.В. - директор відповідно до наказу № 3 від 12.06.2018 р.;

від відповідача: Заянчуковський С.О. - представник за довіреністю № б/н від 11.02.2019 р.;

вільний слухач: ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, 26.08.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства "НЬЮ ТВ" до товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" про спростування недостовірної інформації та стягнення шкоди в розмірі 331 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у своєму листі № 125929 від 22.08.2018 відповідач поширив недостовірну інформацію про позивача, яку останній просить визнати недостовірною та зобов'язати відповідача її спростувати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2018 р.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.01.2019 р.

15.01.2019 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.

У судове засідання 22.01.2019 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про виправлення описки в п. 5 прохальної частини позовної заяви, оскільки помилково зазначив в п.5 прохальної частини позовної заяви 6 734,50 грн. замість 8 496,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 12.02.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.

11.02.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення.

В судовому засіданні 12.02.2019 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.02.2019 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.02.2019 року.

В судовому засіданні 26.02.2019 року судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2019 року.

В судовому засіданні 19.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" направлено повідомлення №125929 від 22.08.2018 року адресоване: Голові Правління Інтернет Асоціації України; Голові Правління Асоціації правовласників та постачальників контенту; директору Громадського об'єднання Закарпатської асоціації операторів телекомунікацій та провайдерів програмної послуги; Генеральному директору Спілки кабельного телебачення України; директору Телекомунікаційної палати України; Президенту Асоціації "Укртелемережа"; директору Спілки операторів телекомунікацій Одеси і Одеської області; Генеральному директору Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж; директору Дніпропетровської обласної Асоціації ОКТБ.

В повідомленні зазначено, що на підставі укладених ліцензійних договорів про надання виключно суміжного права "1+1 Інтернет" має право (виключну ліцензію) на розповсюдження на території України телеканалів "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "УНІАН ТБ", "Kvartal TV", "Paramaunt Comedy", "Bolt", "Star Cinema", "Star Family", "Nickelodion HD", "Nick JR", "MTV", "MTV Live HD", "Vh1 European", "Vh1 Classic", "MTV Dance", "MTV Rocks", "MTV Hits", "Spike" (далі - телеканали), а також вчиняти дії, направлені на захист порушених прав правовласників зазначених телеканалів.

ТОВ "1+1 Інтернет" висловлює своє занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 роках провайдерам програмної послуги та операторам телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених телеканалів сторонніми компаніями, зокрема: товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ЕС.ПІ"; товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Мережа"; товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс"; товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс ТВ"; товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс"; товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мережі України"; товариство з обмеженою відповідальністю "Пряма Мова"; товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Телекомпані"; Приватне підприємство "Нью ТВ".

Доводимо до Вашого відома, що ТОВ "1+1 Інтернет" не передавало невиключне суміжне право на розповсюдження телеканалів вищезазначеним компаніям та будь-яким іншим компаніям, що використовують торгівельну марку "Телетранс", "Starcards TV" "New TV". У ТОВ "1+1 Інтернет" не має жодних договірних відносин з вищезазначеними компаніями, тобто вони не наділені повноваженнями укладати договори на розповсюдження телеканалів. Просимо проінформувати учасників та членів Вашої асоціації (об'єднання) з цього приводу та попередити їх про можливе порушення ними прав та законних інтересів ТОВ "1+1 Інтернет". Лист підписаний керівником департаменту розповсюдження програм ТОВ "1+1 Інтернет" ОСОБА_5.

Відповідачем не заперечується та обставина, що повідомлення № 125929 від 22.08.2018 був направлений всім адресатам, зазначеним у листі.

Отже, на думку позивача, відповідач розповсюджував інформацію про те, що позивач здійснює ретрансляцію телеканалів без відповідних договорів. Проте, зазначена інформація спростовується, зокрема, наявністю укладеного договору. Розповсюдження інформації відповідачем порушило немайнові права позивача - недоторканість ділової репутації та завдало збитку (упущеної вигоди). У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогами про:

- визнати недостовірною та такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації приватного підприємства "Нью ТВ" (код ЄДРПОУ 41783002), наступну інформацію поширену товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (код ЄДРПОУ 37726069):

ТОВ "1+1 Інтернет" висловлює своє занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 роках провайдерам програмної послуги та операторам телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених телеканалів ("1+1 Інтернет" має право (виключну ліцензію) на розповсюдження на території України телеканалів "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "УНІАН ТБ", "Kvartal TV", "Paramaunt Comedy", "Bolt", "Star Cinema", "Star Family", "Nickelodion HD", "Nick JR", "MTV", "MTV Live HD", "Vh1 European", "Vh1 Classic", "MTV Dance", "MTV Rocks", "MTV Hits", "Spike") сторонніми компаніями, зокрема: … приватне підприємство "Нью ТВ"…

ТОВ "1+1 Інтернет" не передавало невиключне суміжне право на розповсюдження телеканалів вищезазначеним компаніям та будь-яким іншим компаніям, що використовують торгівельну марку "Телетранс", "Starcards TV" "New TV". У ТОВ "1+1 Інтернет" не має жодних договірних відносин з вищезазначеними компаніями, тобто вони не наділені повноваженням укладати договори на розповсюдження Телеканалів. .

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (код ЄДРПОУ 37726069) спростувати недостовірну інформацію, викладену у листі товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" №125928 від 22 серпня 2018 року, а саме наступні фактичні дані:

ТОВ "1+1 Інтернет" висловлює своє занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 роках провайдерам програмної послуги та операторам телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених телеканалів ("1+1 Інтернет" має право (виключну ліцензію) на розповсюдження на території України телеканалів "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "УНІАН ТБ", "Kvartal TV", "Paramaunt Comedy", "Bolt", "Star Cinema", "Star Family", "Nickelodion HD", "Nick JR", "MTV", "MTV Live HD", "Vh1 European", "Vh1 Classic", "MTV Dance", "MTV Rocks", "MTV Hits", "Spike") сторонніми компаніями, зокрема: … приватне підприємство "Нью ТВ"…

ТОВ "1+1 Інтернет" не передавало невиключне суміжне право на розповсюдження телеканалів вищезазначеним компаніям та будь-яким іншим компаніям, що використовують торгівельну марку "Телетранс", "Starcards TV" "New TV". У ТОВ "1+1 Інтернет" не має жодних договірних відносин з вищезазначеними компаніями, тобто вони не наділені повноваженням укладати договори на розповсюдження Телеканалів. шляхом направлення товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" листа зі спростуванням цієї недостовірної інформації наступним адресатам: Голові Правління Інтернет Асоціації України ОСОБА_6; Голові Правління Асоціації правовласників та постачальників контенту ОСОБА_7, директору Громадського об'єднання Закарпатської асоціації операторів телекомунікацій та провайдерів програмної послуги ОСОБА_8, Генеральному директору Спілки кабельного телебачення України ОСОБА_9, директору Телекомунікаційної палати України ОСОБА_10, Президенту Асоціації "Укртелемережа" ОСОБА_11, директору Спілки операторів телекомунікацій Одеси і Одеської області ОСОБА_12 Людвиговуичу, Генеральному директору Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж ОСОБА_13, директору Дніпропетровської обласної Асоціації ОКТБ ОСОБА_14,

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" на користь приватного підприємства "Нью ТВ" відшкодування немайнової шкоди, завданої у зв'язку із приниження ділової репутації приватного підприємства "Нью ТВ" у розмірі 331 50,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2018 року між приватним підприємством "НЬЮ ТВ" (ліцензіат) та товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права №2018/0457 від 16.05.2018 року, відповідно до умов якого ліцензіар на умовах визначених у цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм (невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під комерційним найменуванням що визначено у додатку №1 до цього договору, використовуючи ресурс телемережі, а ліцензіат зобов'язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Згідно з ч. 1 статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до додатку №1 від 16.05.2018 року до ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2018/0457 від 16.05.2018 року, ліцензіат здійснює розповсюдження на території України за допомогою телекомунікаційної системи (технології) ОТТ під комерційним найменуванням Нью ТВ наступних узгоджених пакетах: "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "Уніан . Строк надання ліцензії з 16.05.2018-31.12.2018.

Загальна щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п.2.1 договору щодо програм вказаних в п.2.1 цього договору становить 16.05.18-31.05.18 - 10 000,00 грн. без ПДВ, 01.06.18-31.08.18 - 20 000,00 грн. без ПДВ (п.2 додатку №1 від 16.05.2018 року до ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2018/0457 від 16.05.2018 року).

Згідно з п.6.1 договору, цей договір набуває чинності з 16 травня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п.3.6 договору ліцензіар надає акт і рахунок-фактуру упродовж перших 10 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Ліцензіат зобов'язаний протягом 2 робочих днів з дня отримання підписання акти і повернути один примірних акту ліцензіару. Не повернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 календарних днів з дня отримання від ліцензіара, є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов'язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій (п.3.9.1 договору).

Як зазначено відповідачем, виконуючи умови договору, він надіслав позивачу акти про надання невиключного права за травень, червень, липень та червень 2018 року разом з рахунками за зазначені місяці. Проте, жодного платежу за використання невиключної ліцензії відповідач не отримав.

Факт неоплати зазначених платежів позивачем не спростовано та відповідних доказів щодо оплати не надано.

Відповідачем зазначено, що 13.07.2018 року відповідач електронною поштою направив позивачу лист необхідність погашення заборгованості за договором, відповіді на який не отримав.

16.07.2018 року відповідач направив на юридичну адресу позивача додаткову угоду про розірвання договору з 16 серпня 2018 року в односторонньому порядку. Відповідно до звіту з офіційного сайту Укрпошти, лист позивача не отримано.

20.07.2018 року відповідач направив на поштову адресу позивача, зазначену ним в договорі, аналогічний примірник додаткової угоди до договору про розірвання договору з 16 серпня 2018 року, проте позивач також її не отримав.

Оскільки, відповідач вжив всіх заходів для повідомлення позивача про розірвання договору у зв'язку з неоплатою невиключної ліцензії, він вважає його розірваним з 16 серпня 2018 року.

Згідно з п.6.4 договору, цей договір може бути достроково розірвано у випадках, передбачених пп.5.7 та 9.2 договору.

Сторони мають право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу однієї із сторін за 30 календарних днів до дати припинення договору.

Відповідно до п.5.7 договору, у випадку прострочення оплати ліцензіару винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), або її частини, більш ніж на 30 календарних днів ліцензіар має право в односторонньому порядку відкликати надану ліцензіату невиключну ліцензію та /або припинення цей договір .

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 статті 1110 ЦК України ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У зв'язку з чим, суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що станом на 22.08.2018 року договір між сторонами є розірваний в односторонньому порядку у зв'язку з неоплатою позивачем щомісячної винагороди.

Суть ліцензії на право використання об'єктів права інтелектуальної власності полягає в набутті цього права за умов належної оплати за користування такою ліцензією. Відсутність оплати робить неможливим легальне використання об'єктів права інтелектуальної власності. Ліцензія була відкликана в силу несплати позивачем платежів.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У статті 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Крім того, судом взято до уваги те, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що: кожна людина має право на свободу виявлення поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів; ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіо-, теле- або кіно підприємств (пункт 1); здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (пункт 2).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини в справі Лінгенса (12/1984/84/131) зазначено, що: свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 (Конвенції про захист прав і основних свобод людини), становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 (статті 10 цієї Конвенції) свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Частиною 7 ст. 277 Цивільного кодексу України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Виходячи з положень ст. 277 Цивільного кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказується, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Разом тим, в матеріалах справи відсутні докази так званих репутаційних втрат, чи інших доказів того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право.

Отже, зазначене у листі, що позивач просить спростувати як недостовірну інформацією не є інформацією, а є оціночним судженням відповідача, яке не може бути визнано достовірним чи не достовірним та не може бути спростовано.

Таким чином, на підставі аналізу наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність сукупності обставин, що входять до юридичного складу правопорушення, та які є підставою для задоволення позову в даній справі, а також про відсутність фактичного та стверджувального характеру спірних окремих обставин (тверджень), які викладені в наданому листі, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача немайнову шкоду завданої діловій репутації в розмірі 331 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.4 ч.2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано, жодного доказу на підтвердження завдання позивачу саме моральної шкоди при розповсюдженні відповідачем інформації, а також враховуючи, що вимога про спростування недостовірної інформації задоволенню не підлягає, похідна вимога про стягнення моральної шкоди також залишається без задоволення.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 16.04.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий