Постанова

від 08.04.2019 по справі 2040/6934/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 р.Справа № 2040/6934/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., Мороза М.М.

представника відповідача Миронова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.11.18 року по справі № 2040/6934/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/947, №123/31/948, №123/31/949 від 08.06.2018 р..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права . а саме: неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2017 р. перебувають нежитлові будівлі, а саме: інженерний корпус з котельнею на земельній ділянці селищної ради, загальною площею 2668,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; комплекс будівель і споруд на земельній ділянці селищної ради, загальною площею 25789,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; будинок (дитячий садок-яслі Сонечко ) з надвірними будівлями на земельній ділянці селищної ради, загальною площею 2214,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.

Дата набуття позивачем вищевказаних об'єктів нерухомого майна у власність 17.11.2017 р.

У зв'язку з наявними у позивача об'єктами нерухомого майна Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області 08.06.2018 р. прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

№123/31/947, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 206317,6 грн(а.с.14);

№123/31/948, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 17716,0 грн(а.с.13);

№123/31/949, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21348.0 грн(а.с.12).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та на підставі наданих контролюючому органу повноважень, а відтак скасуванню не підлягають

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII, яким було внесено зміни до ПК України та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, відповідно до пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2017 р. між ПАТ Бетонікс (в якості продавця) та ОСОБА_2 (в якості покупця) укладено договір купівлі-продажу(а.с.15-16).

Відповідно до п. 1 договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, нежитлову будівлю (інженерний корпус з котельнею) на земельній ділянці селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Опис об'єкта нерухомого майна: інженерний корпус літ. Г-4 , котельня літ. г , ґанок з навісом г1 загальною площею 2668,50.

Будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2391 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Також в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на громадський будинок (а.с.19-31) інженерного корпусу з котельнею.

Крім того, 17.11.2017 р. між ПАТ Бетонікс (в якості продавця) та ОСОБА_2 (в якості покупця) укладено договір купівлі-продажу(а.с.32-33).

Відповідно до п. 1 договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, комплекс будівель і споруд на земельній ділянці селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Опис об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля (центральна прохідна з ґанком (ліва)) літ. Б , будівля головного корпусу літ. Р , насосна літ. р , БСУ літ. р1 , нежитлова будівля прохідної (північна) літ. І , будівля котельні з прибудовами літ. Л , прибудова літ. л1 , прибудова літ. л2 , прибудова літ. л3 , будівля РМЦ літ. М , битові приміщення літ. м2 , компресорна літ. Ю , матеріальний склад літ. К , навіс літ. к1 , прибудова літ. к2 , ворота літ. к3 , огорожа літ. к4 , склад цементу літ. П , розширитель складу підвал літ. П1 , навіс літ. п , склад інертних літ. Т , бункер розвантаження вагонів літ. т , пульт керування літ. т1 , дробівка щебеню літ. т2 , трьохбункерний та підштабельний коридори літ. Т1 , битова літ. У , відділ головного енергетика літ. Н , столова літ. Н-1 , погріб літ. Н2 , тамбур літ. НЗ , ґанок літ. Н4 , котельня літ. Н5 , гараж літ. О , адміністративно-побутовий корпус літ. С , котельня літ. с , тамбур літ. сі , КНС літ. N , склад готової продукції літ. Ч , ґанок літ. ч , споруди складу готової продукції літ. ч1 , загальною площею 25789,7 кв.м.

Згідно технічного паспорту будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є виробничим будинком (а.с.35-141).

З матеріалів справи встановлено, що 01.12.2017 р. між ОСОБА_2 (в якості орендодавця) та ПАТ Бетонікс (в якості орендаря) укладено договір оренди №1(а.с.153-167).

Відповідно до п. 1.3 договору оренди об'єкт оренди знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Актом приймання-передачі майна до договору оренди №1 передано та отримано приміщення та споруди згідно з описом(а.с.167-178).

В подальшому договором суборенди №1 від 01.12.2017 р. ПАТ Бетонікс передано в тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 (а.с.210-213) приміщення, устаткування, споруди, складові об'єкту оренди, вказані у додатках №1, №2, №3, №4, №5, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.179-196), що також підтверджується актом приймання-передачі майна(а.с.197-209).

Отже, п.п.266.2.2 п.266.2 ст,266 Податкового кодексу України містить перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, юридична техніка даного підпункту по різному визначає такі об'єкти.

Зокрема, законодавець у певних випадках надає вказівку на тип нерухомості з додатковим урахуванням інших ознак (наприклад: об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину (пп. д ), об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках (пп. е ).

Однак, в інших випадках законодавець надає конкретну вказівку на тип нерухомості (наприклад: будівлі дитячих будинків сімейного типу (пп. в ), гуртожитки (пп. г ).

У такому разі сама по собі кваліфікація нерухомості (наприклад як гуртожитку) є достатньою умовою для виключення її з кола об'єктів оподаткування.

Таким чином, норма пп. є п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не містить формулювання, яке би давало можливість зробити однозначний висновок про те, що не є об'єктом оподаткування лише ті будівлі промисловості, які належать промисловим підприємствам.

Крім цього, даний підпункт містить приклади такого роду об'єктів, які наведені після слова зокрема , при цьому, такий перелік не має значення вичерпності, а припускає можливість його продовження й розширення в рамках категорії будівель промисловості (а прислівник зокрема є тотожним серед іншого , наприклад ). Тобто, не відносяться до об'єктів оподаткування не лише виробничі корпуси, цехи, складські приміщення , а й інші будівлі промисловості, та не лише об'єкти промислових підприємств , а й об'єкти інших суб'єктів.

Таким чином, словосполучення з пп. є п.п.266.2.2 Податкового кодексу України промислових підприємств відноситься лише до наведеного законодавцем невичерпного переліку прикладів будівель промисловості, який допускає його розширення в рамках категорії будівель промисловості .

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи 125 Будівлі промислові та склади (розділ 1 Будівлі , підрозділ 12 Будівлі нежитлові ) належить клас 1251 Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо, До класу 1252 Резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належать на праві приватної власності придбані в ВАТ БЕТОНІКС об'єкти нерухомого майна промислового призначення складають комплекс, придатний для промислового виробництва, та за своїми ознаками дані об'єкти відповідають класу будівель промисловості, тому вони не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної

Відповідно до приписів податкового законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.43 рішення в справі Серков проти України , пар.57 рішення в справі Щокін проти України , при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід. який є найбільш сприятливим для платника податку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення №123/31/947 та №123/31/949 від 08.06.2018 р.. є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 р. №123/31/948, колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить будинок (дитячий садок - яслі Сонечко ) з надвірними будівлями загальною площею 2214,5 кв.м: основна будівля літ.А-2,; підвал літ. а ; ґанки літ. а1-а10 , об'єкт незавершеного будівництва готовністю 30% літ. Б , сарай літ. В ; сарай літ. Г , погріб літ. Н , хвіртка літ. № , ворота літ. №1 , ворота літ. №2 , огорожа літ. N3 , огорожа літ. №4 ., розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі - продажу між ПАТ БЕТОНІКС та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Матейченко О.В. від 17.11.2017 року за реєстровим номером 2971(а.с.142-143) та зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_4 від 17.11.2017 року, згідно витягу №104251181 про реєстрацію права власності на нерухоме майно(144), та технічними паспортами на нежитлові будівлі, виданими КП Нововодолазьке архітектурно - інвентаризаційне бюро: інвентаризаційна справа №6714, реєстровий номер №4-313(а.с.145-152).

Зазначені приміщення знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2. Цільове призначення вказаної ділянки є будівництво та обслуговування будівель закладів освіти.

У відповідності до пп. і) п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебуває на обліку в Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як фізична особа - підприємець (стан 12 припинено, але не знято з обліку), під час здійснення діяльності мав КВЕД 51.53.2 - Оптова торгівля будівельними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не надавалась податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік з відображенням доходу від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайом), що свідчить про те, що будинок (дитячий садок - яслі Сонечко ) не використовувався за призначенням, а саме - для надання освітніх послуг, як того вимагає ст. 266 ПК України.

Отже, виходячи з вищезазначеного, будинок (дитячий садок - яслі Сонечко ) з надвірними будівлями загальною площею 2214,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 є об'єктом оподаткування згідно з п. і) пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №123/31/948 від 08.06.2018 р.. є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його часткового скасування та часткового задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при її прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволені позову щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 123/31/947 та № 123/31/949 від 08.06.2018 р. та прийняття в цій частині нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги. .

Керуючисьч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі № 2040/6934/18 скасувати, в частині відмови в задоволені позову щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 123/31/947 та № 123/31/949 від 08.06.2018 р.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.06.2018 р. № 123/31/947 та № 123/31/949.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі № 2040/6934/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 15.04.2019 року