Постанова

від 16.04.2019 по справі 804/3436/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/3436/16

адміністративне провадження №К/9901/40004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Евро Плюс

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у складі суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

у справі № 804/3436/16

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Приватного підприємства Евро Плюс

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач у справі) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Евро Плюс (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі) з урахуванням уточнень до позову, просив стягнути податковий борг з податку на додану вартість в сумі 140331,20 грн.

18 серпня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суд не може самостійно встановити спосіб забезпечення стягнення податкового боргу без зазначення позивачем заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, оскільки в такому випадку буде мати місце втручання в дискреційні повноваження податкового органу.

04 квітня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства Евро плюс на користь Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 103387,19 грн.

Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції висновувався з того, що враховуючи законодавчо встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, погашення визначеного позивачем податкового боргу з податку на додану вартість має бути здійснено з поточного рахунку платника до державного бюджету, отже вимоги про стягнення з відповідача за рішенням суду суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 103387,19 грн є належним способом реалізації наданого контролюючому органу права.

У травні 2017 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. У касаційній скарзі платник податків зазначає, що суд апеляційної інстанції надав власну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, чим фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи без належного мотивування. Доводить, що суд не може самостійно встановити спосіб забезпечення стягнення податкового боргу, адже в такому випадку буде мати місце втручання в дискреційні повноваження податкового органу, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства.

29 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 15 травня 2017 року, та витребувано справу №804/3436/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

16 січня 2018 року справа №804/3436/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №804/3436/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/40004/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне підприємство Евро плюс (код ЄДРПОУ 30192477) перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно з довідкою розрахунків з бюджетом на 16 серпня 2016 року податковий борг Підприємства з податку на додану вартість складає 171594,29 грн, у тому числі фінансові санкції - 18866,42 грн, основний платіж - 140331,20 грн, залишок несплаченої пені - 12396,67 грн.

Зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, визначених підприємством самостійно в поданих ним податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 30 липня 2015 року по 20 травня 2016 року та грошових зобов'язань, визначених податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 03 серпня 2015 року № 0013531501, від 25 вересня 2015 року № 0016691501, від 25 вересня 2015 року № 0016681501, від 02 березня 2016 року № 0000161501, від 15 грудня 2015 року № 0019401501, від 29 червня 2016 року № 0004851201, від 29 червня 2016 року № 0004971201.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході розгляду справи сума податкового боргу відповідача змінювалась за рахунок самостійного погашення частини податкового боргу та подання підприємством до податкового органу уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість. Станом на день прийняття судом першої інстанції рішення від 18 серпня 2016 року, що підтверджується даними облікової картки підприємства, відповідачем не спростовано, податковий борг підприємства становить 103387,19 грн.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов'язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги податкового органу обґрунтовані наявним у відповідача грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 103387,19 грн, яке є узгодженим, але несплаченим у добровільному порядку в установлені строки, внаслідок чого набув статусу податкового боргу і має бути стягнутий у судовому порядку, однак податковим органом не встановлено способу забезпечення погашення цього податкового боргу, передбаченого законодавством.

Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що враховуючи законодавчо встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, погашення визначеного позивачем податкового боргу з податку на додану вартість можливо здійснити з поточного рахунку платника до державного бюджету, оскільки зазначене не відповідає вимогам Податкового кодексу України, меті та порядку електронного адміністрування податку на додану вартість.

За викладених обставин, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не може самостійно встановити спосіб забезпечення стягнення податкового боргу, адже в такому випадку буде мати місце втручання в дискреційні повноваження податкового органу, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, внаслідок чого є наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства Евро Плюс задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 804/3436/16 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі №804/3436/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер