Постанова

від 16.04.2019 по справі 804/3910/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/3910/16

адміністративне провадження №К/9901/41589/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року у складі судді Турової О.М.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у складі суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Кругового О.О.

у справі № 804/3910/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Термет

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Термет (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 2 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0000461401 та №0000471401.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій дійшоли висновку, що податковий орган безпідставно не врахував того, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили би недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли би його права на податковий кредит.

У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи заперечення на позов та доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство вказує, що всі обставини справи ретельно досліджені судами першої та апеляційної інстанції, їм надано належну правову оцінку, тому, на його думку, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом з 20 січня 2016 року по 1 березня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 10 березня 2016 року складено акт № 105/04-36-14-01-07/13456569.

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством, зокрема:

- пункту 138.2 пункту 138.8 статті138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 306355,00 грн, у тому числі:

- за 2013 рік на суму 287202 грн

- за 2014 рік на суму 19153 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14796,00 грн.

Висновки акту обумовлені тим, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що не дає змогу встановити транспортування, навантаження та розвантаження реалізованого товару, довіреності на отримання ТМЦ, картки складського обліку з зазначенням осіб, яким було передано товар.

Разом з тим, надані до перевірки товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Амарант Груп виписані з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у контрагентів позивача відсутні основні засоби, складські приміщення для здійснення господарських операцій, контрагенти позивача мають заборгованість зі сплати податків до бюджетів, не подають податкові звітності, та перебувають у стані 12 (припинено, але не знято з обліку) або віднесені до реєстру фіктивних суб'єктів господарювання.

Встановлено розбіжності по податку на додану вартість між сумою податкових зобов'язань Товариства та сумами податкового кредиту контрагентів; з аналізу зареєстрованих податкових накладних видно, що у контрагентів відсутнє придбання ТМЦ, встановлено невідповідність придбаного та проданого товару.

Податковим органом під час перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання металопродукції від ТОВ Науково-виробниче підприємство Термет до його контрагентів та здійснення господарських операцій без мети реального настання правових наслідків. Сплачені ТОВ Дженерал Трейд Компані , ТОВ Дженерал Компані ЛТД , ТОВ Орбита 2002 , ТОВ Мета-Днепр , ТОВ Днепртехноком , ТОВ Амарант Груп , ТОВ Боба-2013 суми коштів за безтоварними господарськими операціями, на думку податкового органу, мають бути віднесені до складу оподатковуваних доходів як безповоротна фінансова допомога.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року:

- № 0000471401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20553,00 грн, з яких за основним платежем 13702,00 грн, та нараховано штрафні санкції на суму 6851,00 грн;

- №0000461401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 459532,50 грн, з яких за основним платежем 306355,00 грн, та нараховано штрафні санкції на суму 153177,50 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мета-Днепр (покупець) 2 вересня 2013 року укладено договір поставки № 61-13. Згідно специфікацій до договору Товариство передало товар (ланцюг круглоланковий) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Мета-Днепр сплатило позивачу за отриманий товар відповідно до видаткових накладних. Як вбачається з рахунків-фактур, товар вивозився покупцем на умовах самовивозу.

Між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Днепртехноком (покупець) 31 липня 2013 року укладено договір поставки № 56-13. Згідно специфікацій до договору, Товариство передало покупцю товар (ланцюг круглоланковий) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Днепртехноком сплатило позивачу за отриманий товар відповідно до видаткових накладних та рахунків на оплату, наявних в матеріалах справи. Згідно рахунків-фактур, товар вивозився покупцем на умовах самовивозу.

Також між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амарант Груп (покупець) 5 червня 2013 року укладено договір поставки № 51-14. Згідно специфікації до договору, Товариство передало покупцю товар (ланцюг крес) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Амарант Груп сплатило позивачу за отриманий товар.

Крім того, між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Боба-2013 (покупець) 31 липня 2013 року укладено договір поставки № 60-13. Згідно специфікації до договору, Товариство передало покупцю товар (ланцюг круглоланковий) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Боба-2013 сплатило позивачу за отриманий товар. Як вбачається з рахунків-фактур, товар вивозився позивачем самовивозом.

Між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Орбита 2002 (покупець) 24 січня 2013 року укладено договір поставки № 38-13. Згідно специфікацій до договору, Товариство передало покупцю товар (сталь 1КП, прокат звичайної якості) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Орбита 2002 сплатило позивачу за отриманий товар. Згідно рахунків-фактур, товар покупцем вивозився самостійно.

Також між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Компані ЛТД (покупець) 3 січня 2014 року укладено контракт № 31-14, згідно умов контракту продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар. Згідно специфікацій, Товариство передало покупцю товар (сталь 3пс, прокат із вуглецевої сталі) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Дженерал Компані ЛТД сплатило позивачу за отриманий товар. Згідно рахунків-фактур, покупець товар вивозив самовивозом.

Крім того між Товариством (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Трейд Компані (покупець) 17 грудня 2012 року укладено контракт № 33-13, згідно умов контракту продавець зобов'язувався передати у власність покупця визначений товар, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар. Згідно специфікацій, Товариство передало покупцю товар (сталь 20, сталь 40Х, сталь 45, сталь 3пс, сталь 4пс, сталь 35, сталь 10КП, сталь 43, сталь 10КП, сталь 20КП) у визначеній кількості та за визначеною ціною. Товариство з обмеженою відповідальністю Дженерал Трейд Компані сплатило позивачу за отриманий товар. Згідно рахунків-фактур, покупець товар вивозив самовивозом.

Судами попередніх інстанцій досліджено договори, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, копії яких є в матеріалах справи.

Як вбачається з листа ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг від 21 березня 2013 року № 42-10/1П, Товариство є партнером з питання розробки технічних документів по виробництву сталі, супроводження виробництва та продажу на ринку України, умови чого передбачені договором № 4S13 від 10. Грудня 2012 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство купує у ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг металопрокат у відповідності з договором, що діє на один календарний рік, металопрокат вивозиться з комбінату вантажними автомобілями, металопрокат ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг вироблений відповідно до заздалегідь оформлених замовлень.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що такі договірні відносини не суперечать чинному законодавству. Первинними документами підтверджуються господарські відносини позивача з контрагентами - покупцями та контрагентами, у яких позивач купував металопрокат. Продані ТОВ Дженерал Трейд Компані , ТОВ Дженерал Компані ЛТД , ТОВ Орбита 2002 , ТОВ Мета-Днепр , ТОВ Днепртехноком , ТОВ Амарант Груп , ТОВ Боба-2013 товари, перебували на обліку у ТОВ Науково-виробниче підприємство Термет .

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство придбало у ПАТ Артемівський машинобудівний завод Вістек , у ТОВ Компанія Алтекс , у ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг товари, які в подальшому реалізувало своїм контрагентам. Судами досліджено відповідні договори та первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи

Після дослідження первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Також судами встановлено, що Товариством отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба Люкс готельні послуги. Користування готельними послугами Товариством підтверджується маршрутними листами, відмітками про відрядження працівників, звітами про використання коштів, виданих на відрядження.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1, частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1, підпункту 44.3 - 44.5 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена. Надано картки обліку товарів, сальдові відомості, за якими позивачем приймались на зберігання товари.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній господарській діяльності. Витрати, здійснені позивачем як засіб оплати за отримані від контрагента послуги підтверджуються виписками з банківських рахунків.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 804/3910/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер