Постанова

від 16.04.2019 по справі 804/2376/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/2376/16

адміністративне провадження №К/9901/26331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у складі судді Верби І.О.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у складі суддів Чумака С. Ю., Гімона М.М., Юрко І.В.

у справі № 804/2376/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Стейнлес"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

25 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю МК Стейнлес (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати бездіяльність щодо неподання до органів Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, зобов'язати податковий орган подати висновок про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 29616 грн, відображеного у декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, згідно із поданою Товариством заявою від 2 грудня 2015 року.

Зобов'язано податковий орган подати до Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська висновок про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 29616 грн, відображеного у декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, згідно із поданою Товариством заявою від 2 грудня 2015 року.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що невідшкодованими по декларації за грудень 2014 року залишись суми податку на додану вартість у розмірі 29616 грн. Відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України, не надав казначейству висновок про бюджетне відшкодування із врахуванням частини вказаної суми. Це призвело до самостійного визначення відповідачем такої суми в інтегрованій картці платника податку переплатою, та направлення останньої 30 березня 2016 року за самостійним рішенням інспекції на погашення поточних зобов'язань за лютий 2016 року за декларацією від 14 березня 2016 року.

У жовтні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, 17 січня 2015 року Товариством подано до податкового органу податкову декларацію № 9078112171 за грудень 2014 року з податку на додану вартість з визначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 167989 грн, яка заявлена до відшкодування на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за листопад 2014 року.

В період з 27 квітня 2015 року по 13 травня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 167989 грн відображеного по декларації з податку на додану вартість, поданій за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2015 року № 530/15-1/3798674.

Перевіркою встановлено порушення пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме, неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 167989 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення від 22 травня 2015 року №114, за результатами розгляду яких висновок акту від 20 травня 2015 року № 530/15-1/3798674 викладено в наступній редакції: в порушення пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Товариством неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 154646 грн та сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню складає 13343 грн .

Таким чином, з заявлених до відшкодування 167989 грн, контролюючий орган підтвердив відшкодування лише 13343 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2015 року №0001331501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 154646 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 77323 грн за період грудень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року по справі № 804/7672/15 адміністративний позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2015 року №0001331501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 154646 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 77323 грн за період грудень 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року по справі №804/7672/15 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року залишено без змін.

2 грудня 2015 року Товариством подано до податкового органу лист за вх. №17431/10 з проханням направити до Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська висновок про суми відшкодування податку на додану вартість.

26 квітня 2016 року відповідачем подано до Управління ДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська висновок №212-07 на відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року на суму 125030 грн, яка відшкодована 28 квітня 2016 року.

Станом на час звернення до суду, невідшкодованою залишається сума в розмірі 29616 грн (сума бюджетного відшкодування, заявленого в декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, та підтверджена судом у розмірі 154646 грн, мінус відшкодована сума податку на додану вартість у розмірі 125030 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року були врегульовані положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наслідками проведення перевірки, на підставі пунктів 200.12 статті 200 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний, серед іншого, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Підпунктами 200.7.1, 200.7.1 пункту 200.7 зазначеної статті встановлено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 52 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797) визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (з урахуванням доповнень, внесених Законом N 1797) до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, дозволяє прийти до висновку, що право платника на бюджетне відшкодування реалізується ним шляхом подання податкової декларації за відповідний період та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яку відображено у податковій декларації.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або прийняти на підставі пунктів 200.14, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податкове повідомлення.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням цього суди правильно застосували наведені положення Податкового кодексу України при правовій оцінці бездіяльності відповідача.

З 01 січня 2017 року законодавцем змінено порядок бюджетного відшкодування та запроваджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому на податковий орган покладено обов'язок до 10 січня 2017 року сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження, до якого включаються усі заяви, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року.

До 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний сформувати у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Таким чином обов'язки відповідача щодо спірних сум бюджетного відшкодування змінилися вже під час розгляду справи, що не впливає на висновки судів першої та апеляційної інстанції про бездіяльність відповідача, що мала місце у 2015 році.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі № 804/2376/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер