Постанова

від 16.04.2019 по справі 2140/1586/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №2140/1586/18

адміністративне провадження №К/9901/6908/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства Скіф

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у складі судді Бездрабка О.І.

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у складі суддів Потапчука В.О., Шляхтицького О.І., Семенюка Г.В.

у справі №2140/1586/18

за позовом Фермерського господарства Скіф

до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року № 0081961205,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року Фермерське господарство "Скіф" (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року № 0081961205 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на 73 290,04 грн, з яких за основним платежем на 58 632,03 грн, за штрафними санкціями на 14 658,01 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

09 жовтня 2018 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень статті 288 Податкового кодексу України, зокрема пункту 288.5.1 цієї статті, в редакції норми, яка діяла протягом 2015 року, встановлення нею нижньої граничної межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки - 3% нормативної грошової оцінки. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали правомірним донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за 2015 рік спірним податковим повідомленням-рішенням.

12 березня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Господарства, у якій позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган викладає фактичні обставини, висновки судів попередніх інстанцій, положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції Законів №1797-VII від 21 грудня 2016 року, №2245-VIII від 07 грудня 2017 року), за яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку зокрема для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій необхідно було встановити правовий статус земельної ділянки, яка передавалася в оренду, зазначаючи при цьому, що передана в оренду земельна ділянка за своїм цільовим призначенням є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а відтак розмір орендної плати мав становити не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Позивач доводить, що задеклароване ним грошове зобов'язання з орендної плати в розмірі 0,8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає положенням Податкового кодексу України та правовим позиціям Верховного Суду.

14 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Господарства та витребувано справу №2140/1586/18 з суду першої інстанції.

27 березня 2019 року справа №2140/1586/18 надійшла до Верховного Суду.

25 березня 2019 року податковим органом подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 16 липня 2003 року між Верхньорогачицькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Скіф" укладено договір оренди землі терміном на п'ять років, відповідно до якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 101,63 га, для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту смт. Верхній Рогачик.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі двічі на рік рівними частинами по 50 грн за один га орендованої землі; всього орендна плата за період оренди складає двадцять п'ять тисяч грн. Орендна плата коректується кожного року з урахуванням коефіцієнту індексації у відповідності до індексу інфляції.

Додатковою угодою, яку зареєстровано 03 березня 2010 оку за № 041071800009, внесено зміни до договору оренди від 21 серпня 2003 року, а саме щодо: площі земельної ділянки - 101,18 га, строку дії договору - 10 років, починаючи з дати реєстрації цього договору, розміру орендної плати - 173,13 грн. за 1 га ріллі на рік, що становить 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Додатковою угодою, яка зареєстрована 17 березня 2010 року за № 041071800009.1, внесено зміни щодо строку дії договору - 20 років, починаючи з дати реєстрації цього договору.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 вересня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 21 серпня 2003 року на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25 червня 2015 року по справі № 923/693/15 23 грудня 2015 року за № 12735166 зареєстровано зміни щодо розміру орендної плати - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

За даними Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20 червня 2017 року № 11-21-0.63-4936/2-17, площа земельної ділянки, наданої в оренду ФГ "Скіф", складає 99,55 га, а згідно інформації відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23 жовтня 2017 року № 78/407-17-0.23, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФГ "Скіф" площею 99,55 га станом на 01 січня 2015 року складає 2 671 954 грн.

20 лютого 2015 року ФГ "Скіф" подано декларацію з плати за землю за 2015 рік № 1500000498, у якій задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати в розмірі 0,8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 21 526,59 грн на рік.

28 листопада 2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 31 жовтня 2017 року № 986 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фермерського господарства "Скіф" з питань повноти обчислення податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 29 листопада 2017 року № 19/21-22-12-05/32151422.

В акті зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань з орендної плати за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 58 632,03 грн.

19 грудня 2017 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0081961205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на 73 290,04 грн, з яких за основним платежем - 58 632,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 658,01 грн.

Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини не є спірними між сторонами. Спірним питанням є розмір орендної плати, визначений позивачем в декларації - 0,8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 21 526,59 грн на рік, а податковим органом - 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки, внаслідок чого донараховано податкове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) користування землею в Україні є платним.

Плата за землю в розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII Податкового кодексу України.

Суд застосовує норми Податкового кодексу України, законів України, інших нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. В межах цієї справи правовідносини щодо сплати орендної плати за землю виникли у 2015 році, протягом якого положення зокрема підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України діяли в редакції Закону № 71-VIII від 28 грудня 2014 року.

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2. статті 288 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3. статті 288 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4. статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 288.7. статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, здійсненим за результатами аналізу наведених норм, які діяли протягом 2015 року, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки) незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при обчисленні орендної плати за надану Господарству земельну ділянку за 2015 рік відповідач використав розмір нормативної грошової оцінки ділянки, який зазначено в інформації відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 23 жовтня 2017 року № 78/407-17-0.23.

Згідно цих даних станом на 01 січня 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку надано Господарству, становить 2 671 954 грн.

Позивачем у поданій до контролюючого органу податковій декларації з плати за землю від 20 лютого 2015 року № 1500000498 задекларовано податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 0,8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме - 21 526,59 грн.

Відтак, Суд погоджується з висновок судів попередніх інстанцій, здійсненим з правильним застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо нижньої граничної межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки - 3 %, із врахуванням вказаної відділом у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області нормативної грошової оцінки наданої позивачу земельної ділянки - 2 671 954 грн, що розмір орендної плати за 2015 рік має становити для позивача 80 158,62 грн ((2 671 954 грн х 3 %) : 100 %).

Враховуючи той факт, що позивачем задекларовано в податковій декларації розмір орендної плати за 2015 рік у сумі 21 526,59 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність донарахування податковим органом грошового зобов'язання з орендної плати за 2015 рік у сумі 58 632,03 грн. (80 158,62 грн. - 21 526,59 грн.).

Самостійне визначення контролюючим органом податкового зобов'язання обумовлює застосування штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Посилання позивача в касаційній скарзі на норму підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в редакції Законів №1797-VII від 21 грудня 2016 року, №2245-VIII від 07 грудня 2017 року, є неприйнятним з огляду на загально правовий принцип дії норми права у часі, відсутності цієї норми на час виникнення спірних правовідносин.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства Скіф залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі №2140/1586/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер