Постанова

від 16.04.2019 по справі 804/6358/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/6358/16

адміністративне провадження №К/9901/40321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсплав

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у складі cуддів Чумака С.Ю., Гімона М.М., Юрко І.В.

у справі № 804/6358/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсплав

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецсплав (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою від 28 листопада 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002642205 від 28 серпня 2014 року.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить повного об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування. Таким чином, обставини, наведені відповідачем в акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції Товариства із його контрагентом за відповідний період щодо отримання/постачання товарів не спричиняють реального настання правових наслідків

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2017 року скасував рішення суду першої інстанцій та відмовив у задоволені позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження господарських відносин з контрагентом, а також стосовно змін в майновому стані позивача та руху його активів суду так і не було надано, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства, а відтак суд першої інстанції дійшов помилково висновку про задоволення позовних вимог без наявності та дослідження первинних документів, якими б ці вимоги підтверджувались.

У серпні 2017 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на не врахування істотних доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 7 серпня 2014 року по 8 серпня 2014 року на підставі абзаців 1, 3, 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та згідно з наказом № 775 від 7 серпня 2014 року фахівцями податкового органу проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка господарської діяльності Товариства під час здійснення правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Альянс Груп за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №776/22.05/31932704 від 8 серпня 2014 року.

Висновком акта перевірки встановлено порушення Товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищення Товариством податкового кредиту за березень 2014 року на суму 144983,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 144983, 00 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані податковим органом наступним:

а) згідно із отриманої контролюючим органом податкової інформації (акт Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Альянс Груп (код за ЄДРПОУ 38916909) контрагент позивача (ТОВ Глобал Альянс Груп ) має ознаки фіктивності,

б) згідно інформаційних баз центрального сервера ДАЇ встановлено, що власником транспортного засобу, за допомогою якого у відповідності до ТТН здійснювалось перевезення товару за договором є відмінна від перевізника (ФОП ОСОБА_1.) особа - ОСОБА_2.;

в) платником не надано до податкового органу свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1., акти виконаних робіт, платіжних доручення, виписок банку.

На підставі акта перевірки контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення № 00002642205 від 28 серпня 2014 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання Товариства по податку на додану вартість на загальну суму 217474,50 грн (в т.ч. - за основним платежем в сумі 144983,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 72491,50 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг (товару) від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Податковим органом встановлено, що між Товариством (Покупець) та ТОВ Глобал Альянс Груп (Постачальник) укладений договір поставки № 0226/01 від 26 лютого 2014 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, ціна якого наведена у Специфікаціях до договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

У відповідності до Специфікації №2 до договору, ТОВ Глобал Альянс Груп здійснено постачання товару (Круг Ст. - 3 у кількості 8100 кг, феррохром у кількості 9500 кг, Кварцит КМ-6 у кількості 2 т) на загальну суму 329926,80 грн (в т.ч. ПДВ - 54 987, 80 грн).

На підтвердження виконання договору сторонами даного договору складено такі первинні документи:

- видаткова накладна № 0321/01 від 21 березня 2014 року, податкова накладна № 20 від 21 березня 2014 року, рахунок-фактура № 0321/01 від 21 березня 2014 року виписані на товар (Круг Ст. - 3 у кількості 8100 кг, феррохром у кількості 9500 кг, Кварцит КМ-6 у кількості 2 т) вартістю 329926,80 грн (в т.ч. ПДВ - 54987,80 грн);

- видаткова накладна № 0328/01 від 28 березня 2014 року, податкова накладна № 58 від 28 березня 2014 року, рахунок-фактура № 0328/01 від 28 березня 2014 року виписані на товар (феррохром у кількості 16140 кг, Круг Ст.-3 у кількості 9000 кг) вартістю 539971,20 грн (в т.ч. ПДВ - 89995,20 грн).

Вказані документи досліджені податковим органом під час перевірки, перелічені в акті перевірки, жодних зауважень до форми та змісту документів в акті не наведено.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що Товариство є кінцевим споживачем поставленого товару по ланцюгу постачання та отримані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності для виробництва продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що головною підставою для висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Глобал Альянс Груп стала отримана від іншого контролюючого органу податкова інформація, зокрема, акт Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Альянс Груп (код за ЄДРПОУ 38916909) по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за весь період діяльності Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київський області №180/22-03/38916909 від 17 квітня 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, в акті на момент перевірки не зазначені об'єктивно підтверджені відомості чи докази, що проведення операції між позивачем та його контрагентом було фіктивним, що вчинялось порушення в сфері оподаткування, документувалось безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладались нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства.

В свою чергу, рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, що підтверджують господарські відносини позивача з ТОВ Глобал Альянс Груп за перевірений період та які підтверджували б реальні зміни майнового стану позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Центрально-міського районного суду від 19 листопада 2014 року слідчим органом проведений обшук Товариства. Під час обшуку вилучено документи здійснення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується протоколом обшуку від 20 листопада 2014 року.

Проте в зазначеному протоколі не вказаний конкретний перелік вилучених документів, а також, чи залишені слідчим органом позивачу копії вилучених документів.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи, що всі необхідні первинні документи надані під час перевірки, про що зазначено в акті. Наявність таких документів не спростовується доводами податкового органу, який не висловив жодного зауваження до первинних документів в акті перевірки.

Крім того, в протоколі обшуку від 20 листопада 2014 року (тобто вже після перевірки) зазначено виявлені та вилучені певні документи, серед яких пунктом 7 зазначено документи здійснення фінансово-господарської діяльності та операції, зокрема, з ТОВ Глобал Альянс Груп .

За таких обставин, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження господарських відносин, а також стосовно змін в майновому стані позивача та руху його активів суду не було надано, це в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час перевірки) встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як зазначено у акті перевірки, наказ про проведення перевірки видано 7 серпня 2014 року, у той же день перевірку розпочато і вже наступного дня, 8 серпня 2014 року складено акт про результати перевірки. Повідомлення про проведення перевірки та копія наказу направлені поштою 7 серпня 2014 року.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсплав задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі № 804/6358/16 скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 804/6358/16.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер