Постанова

від 16.04.2019 по справі 820/6937/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №820/6937/15

адміністративне провадження №К/9901/26291/18, №К/9901/26286

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрний дім ім. Горького та Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у складі суддів Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М., Шевцової Н.В.,

у справі №820/6937/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрний дім ім. Горького до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрний дім ім. Горького (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області (правонаступником якої є Південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 27 лютого 2015 року за № 0000251500 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 836744 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 грудня 2015 року Товариством подано заяву, в якій позивач просить суд не розглядати вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу від 27 лютого 2015 року № 0000251500 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46311,34 грн, оскільки позивач визнає завищення суми податку на додану вартість у розмірі 46311,34 грн в частині безпідставного віднесення ним до складу рядку 16.3 декларації (загальної "0110") зазначеної суми ПДВ по списанню норм добрива, які використані не для виробництва та збуту експортованої продукції, в порушення пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

23 грудня 2015 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року №0000251500 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46311,34 грн (сорок шість тисяч триста одинадцять гривень 34 копійки) - залишено без розгляду, у зв'язку з відкликанням зазначеної частини вимог позивачем.

23 грудня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 27 лютого 2015 року № 0000251500 в частині суми зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 790432,66 грн (сімсот дев'яносто тисяч чотириста тридцять дві гривні 66 копійок).

10 серпня 2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року по справі №820/6937/15 скасовано в частині задоволення позову Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 27 лютого 2015 року за № 0000251500 в частині суми зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 747801,5 грн та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вказаної частини позову Товариства відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

02 вересня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

07 жовтня 2016 року відповідачем подане до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу Товариства, у якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення в частині скасування рішення суду першої інстанції.

05 вересня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №820/6937/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

01 вересня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

02 вересня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №820/6937/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

18 жовтня 2016 року справа №820/6937/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа №820/6937/15 разом із матеріалами касаційних скарг К/9901/26291/18, К/9901/26286/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30772496, перебуває на податковому обліку з 30 березня 2001, є сільськогосподарським підприємством, платником податку на додану вартість з 11 квітня 2001 року, суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком податку на додану вартість.

Податковим органом у січні - лютому 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 10 лютого 2015 року №44/20-16-15-21/30772496 (далі - акт перевірки).

27 лютого 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000251500, яким зменшено розмір від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року у сумі 83744 грн за порушення положень пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 209.2, 209.4, 209.15 статті 209 цього кодексу. Позивач оскаржує зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 790 432,66 грн.

Одне з правопорушень згідно акта перевірки за висновком податкового органу мотивовано порушенням позивачем норм пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 209.2, 209.4, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, та підпунктів 3, 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13 листопада 2013 року № 678 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за № 2094/24626) виявилося у не відображенні позивачем у складі податкових зобов'язань загальної декларації суми перевищення звичайної ціни реалізації соняшника над фактичною ціною по операціях з реалізації насіння соняшника на загальну суму податку на додану вартість 88943 грн, а також у безпідставному віднесенні позивачем до складу ряд.16.3 суми ПДВ по придбаним ТМЦ, використаним не для виробництва експортованої продукції (ячменя та зерна озимої пшениці) та не пов'язаних зі збутом сільськогосподарської продукції.

Суди попередніх дійшли до висновку щодо недоведеності контролюючим органом порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що виявилося у відображенні позивачем суми перевищення звичайної ціни соняшника над фактичною ціною реалізації у складі податкових зобов'язань податкової декларації за кодом "0121" "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" за жовтень 2014 року висновуючись на системному аналізі означених норм.

Системний аналіз зазначених норм зумовив серед іншого висновки про те, що за пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, пунктом 187.1 статті 187 цього кодексу встановлена дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.

Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин закріплено, що декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

За положеннями пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України Декларація 0121 - 0123/0130/0140 подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування або особливий порядок сплати податку на додану вартість за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник податку таку діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 13 листопада 2013 року, №678 до рядка 1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання, здійснені на митній території України, та ті, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу визначено на митній території України.

У рядку 1 декларації 0121 - 0123 вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Також встановлено, що за положеннями пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не заперечував, що насіння вирощене та зібране безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму, тому дана операція є операцію з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів /послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а отже має бути відображена у рядку 1 декларації з кодом 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства".

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та вважає неприйнятними доводи податкового органу щодо неправомірного відображення позивачем суми перевищення звичайної ціни соняшника над фактичною ціною реалізації у складі податкових зобов'язань податкової декларації за кодом "0121" "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" за жовтень 2014 року, що обумовлює безпідставність (неправомірність) зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 88943 грн.

Оцінюючи порушення позивачем пунктів 209.4, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України в частині віднесення позивачем до складу рядку 16.3 декларації (загальної "0110") сум ПДВ по придбаним ТМЦ та послугам, які використані не для виробництва та збуту експортованої продукції, а саме ячменю та зерна озимої пшениці та пов'язаних зі збутом сільськогосподарської продукції на суму 701489,66 грн суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем (як продавцем) укладено зовнішньоекономічні форвардні контракти з Компанією Inerco Trade S.A., Швейцарія (як покупцем) № 1415-FMW-I-AD від 01 серпня 2014 року та №1415-FB-I-AD від 01 серпня 2014 року на поставку ячменю та пшениці, предметами яких поставка товару на умовах FOB - порти Одеси, Южний, Ілічивськ, згідно Інкотермс -2010.

Встановлено, що до зовнішньоекономічних контрактів №1415-FMW-I-AD від 01 серпня 2014 року та №1415-FB-I-AD від 01 серпня 2014 року між його сторонами складено акти приймання - передачі коносаментів та постачання товару до Компанії Inerco Trade S.A. за ВМД від 21 жовтня 2014 року, від 03 жовтня 2014 року та додаткових декларацій від 30 жовтня 2014 року, від 09 жовтня 2014 року. Для здійснення перевезення пшениці та ячменю до Компанії Inerco Trade S.A., позивачем укладено та виконано договори на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів з ТОВ Фірма "ЛААД" №18/09/14-АД від 18 вересня 2014р. та з ТОВ "Кернел-Трейд" №15/09/14-01 від 15 вересня 2014року, що підтверджується залізничними накладними, укладення та виконання договору зберігання з ТОВ "СП" Трансбалктермінал" №1208/14-К15 від 12 серпня 2014 року та договору доручення №1415/К15 від 12 серпня 2014 року, предметом якого є надання послуг по організації митного оформлення товарів, які відправляються через ТОВ "СП"Трансбалктермінал" до 31 серпня 2015 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій операції, факт їх здійснення та підтвердження належними первинними документами не є спірними між сторонами.

Податковий орган доводить, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 701489,66 грн, у зв'язку з безпідставним віднесенням позивачем до складу ряд.16.3 суми ПДВ по придбаним ТМЦ, використання яких для виробництва експортованої продукції (ячменя та зерна озимої пшениці) та пов'язаних зі збутом сільськогосподарської продукції документально не підтверджено.

Встановлюючи склад цього податкового правопорушення, суд апеляційної інстанції здійснив буквальний та системний аналіз положень пункту 209.4, підпункту 209.15.1 пункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, згідно яких при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів та визначений перелік виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит, що зумовило висновок про те, що законодавцем визначено певний перелік послуг/товарів, які підприємством можуть бути віднесені до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку №678 у рядку 16.3 відображаються суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських або переробних підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту.

Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121-0123/0140 до рядка 16.3 декларації 0110. Сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларацій 0121-0123/0140 відображається, згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої): постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах), вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121-0123); та включеної до податкового кредиту суми податку постачальникам товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, вартість яких включена до вартості експортованої продукції власного виробництва (декларація 0140).

Відтак, бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Аналізуючи значення зведеної розшифровки по витратам, які були включені в розрахунок по бюджетному відшкодуванню за підписом директора та головного бухгалтера Товариства судом апеляційної інстанції встановлено, що такими витратами є: запасні частини та ремонт ОЗ, послуги залізниці (підвезення добрив), МШП (спец одяг), оренда ОЗ (техніка, склади для зберігання, паливо, транспортні послуги, відвантаження зерна, зберігання зерна, транспортування зерна, інші витрати на збут. Предметом дослідження були також розшифровки витрат на збут ячменю, пшениці 2014 року.

За результатами дослідження розшифровки витрат, переліку податкових накладних, за якими позивачем сформований податковий кредит суд апеляційної інстанції встановив, що до загальновиробничих витрат позивачем віднесені витрати на послуги з відвантаження зерна залізничним транспортом, зважування зерна на залізничних вагах, оформлення ВМД, товарно-супровідних документів, придбання знаків дорожніх, транспортно-експедиторських послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що транспортні послуги, послуги з відвантаження зерна, зберігання зерна, транспортування зерна, оформлення товарно-супровідних документів та ВМД, інші витрати на збут не є послугами, які відносяться до виробничих факторів у відповідності до приписів підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, за рахунок яких формується податковий кредит.

Також, цим судом зазначено, що позивачем документально не доведено, що товари, витрати на придбання яких брали участь у формуванні податкового кредиту, який позивачем включений до р. 16.3 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, а саме: рушники, паста авто майстер, шини автомобільні до легкових автомобілів, спецодяг, спец рукавиці, послуги з енергопостачання, будматеріали та електротовари використані позивачем саме у виробництві обсягів спірної сільськогосподарської продукції (пшениці та ячменю), що зумовило висновок про те, що витрати понесені позивачем на придбання вказаних вище послуг/товарів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, не можуть брати участь у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Товариство доводить, що при розрахунку суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті, ним використовувалась власна Методика, яка повною мірою оцінена судом апеляційної інстанції шляхом дослідження наказу №48-ОД від 30 червня 2011 року про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку, зі змінами наказом №68-ОД від 01 жовтня 2014 року, якими доповнено пункт 3.11, за яким при проведенні експорту сільськогосподарської продукції власного виробництва розрахунок податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню проводиться згідно Методики визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва (додаток 11). У відповідності до цієї Методики (додаток №11), сума податкового кредиту розраховується шляхом вирахування коефіцієнта, який застосовується до податкових накладних, згідно з якими визначено суму коригування податку на додану вартість по кожній податковій накладній, на підставі яких проведено отримання робіт, послуг та вартість яких враховано в обліку підприємства у прямих, не прямих витратах та витратах на збут.

Відтак, Товариством запроваджено здійснення коригування податкового кредиту по прямим та загальновиробничим витратам на підставі власної методики у відсотковому відношенні.

Оцінюючи спір у цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що жодним Положенням про бухгалтерський облік та жодним нормативним актом, яким передбачені основні принципи облікової політики підприємства для ведення фінансової звітності, не передбачено право підприємства на розроблення власної методики розрахунку суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції у відповідності до вимог пунктів 209.4 та 209.15 статті 209 Податкового кодексу України.

Позивачем 20 листопада 2014 року до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ та додатками за жовтень 2014 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації у розмірі 1 220 898 грн, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року є перенесення до загальної декларації зі спеціальної декларації сум податкового кредиту по придбаним ТМЦ, використаних на виробництво експортованої пшениці та ячменю, а саме: в жовтні реалізовано на експорт всього 7957,144 т. на суму 20585843,86 грн (р.2.1 спецдекларації за жовтень 2014 року від 20 листопада 2014 року), відсоток експортних операцій у складі ряд.19-100%, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації складає 1220898 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що за положеннями податкового законодавства формування податкового кредиту передбачено виключно на умовах безпосередньої участі сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість постачальникам за напрямами господарської діяльності такого платника податку на додану вартість, тобто позивач для перенесення податкового кредиту зі скороченої до загальної декларації з податку на додану вартість мав використати виключно податок на додану вартість, сплачений (нарахований) для виробництва та продажу експортованої сільськогосподарської продукції (пшениці та ячменю). Бухгалтерська довідка, у випадку коригування рядка 16.3 декларації, складається на підставі повного переліку податкових накладних, складених постачальниками на поставлені сільськогосподарські товари (супутні послуги), вартість яких була включена до складу виробничих факторів, пов'язаних із виробництвом експортованої пшениці та ячменю. Докази на підтвердження того, що розшифровки по витратам, які включені в розрахунок бюджетного відшкодування сформовано на підставі податкових накладних, які містять фактично сплачену постачальникам товарів/послуг суму, що включена до складу виробничих факторів, пов'язаних із виробництвом саме обсягів експортованої пшениці та ячменю відсутні.

Відтак, позивачем документально не доведено, що витрати позивача, включені до складу виробничих факторів, які були включені в розрахунок бюджетного відшкодування, пов'язані із виробництвом саме обсягів експортованої пшениці та ячменю, а тому Суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пунктів 209.4, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 701 489,66 грн, у зв'язку з безпідставним віднесенням Товариством до складу ряд.16.3 суми ПДВ по придбаним ТМЦ, використання яких для виробництва експортованої продукції (ячменя та зерна озимої пшениці) та пов'язаних зі збутом сільськогосподарської продукції документально не підтверджено.

Доводи касаційної скарги Товариства не спростували дослідження та висновки суду апеляційної інстанції, що обумовлює відмову у задоволені касаційної скарги.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги позивача та відповідача залишаються без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції та в частині залишеній без змін постанова суду першої інстанції - залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрний дім ім. Горького та Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції у справі №820/6937/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер