Рішення

від 15.04.2019 по справі 266/3163/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/3163/16-ц

Провадженя№ 2/266/26/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Циганкової М.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №2 від 16.06.2016 року, поновити його на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога з 16.06.2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час змушеного прогулу з 17.06.2016 року по 17.12.2018 року в сумі 94972 грн. 50 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він працював на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога з 01 липня 2015 року на ріж ставі договору, укладеного на невизначений термін. Наказом відповідача №2 від 16.06.2016 року його було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України в зв'язку із закінчення строку трудового договору. При поданні заяви про прийом на роботу відповідачем не було надано інформацію, що вказаний договір є строковим та укладається на час знаходження іншого працівника в декретній відпустці. Вказана відмітка зазначена в трудовій книжці позивача. Резолюція на заяві про прийом на роботу була поставлена після фактичного прийняття на роботу. На підставі викладеного просить суд просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №2 від 16.06.2016 року, поновити його на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога з 16.06.2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час змушеного прогулу з 17.06.2016 року по 17.12.2018 року в сумі 94972 грн. 50 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що до початку роботи у відповідача працював в районній лікарні Перевальського району Луганської області. З початком бойових дій на території Перевальського району Луганської області він звернувся до державного комітету ветеринарної медицини з метою отримання місця роботи. Йому було рекомендовано переїхати до м. Маріуполь, оскільки його мати уродженка м. Маріуполь та в нього є житло. В м. Маріуполь він отримав рекомендацію звернутись до відповідача, оскільки на той момент в нього звільнився лікар. В бесіді з директором лабораторії йому повідомили, що в травні 2015 року лікар дійсно звільнився. Через тиждень він отримав пропозицію на зайняття вакантної посади після подання звіту 01.07.2015 року. Також йому було надано рекомендацію звернутись до служби зайнятості, однак при зверненні туди йому було відмовлено в постановці на облік не зважаючи на наявність довідки про те, що його взято на облік як тимчасово переміщену особу. При прийомі на роботу його не повідомляли, що він буде прийнятий на посаду тимчасово. Про те, що посада декретна - його не проінформували. Після надання трудової книжки почав працювати, директор підприємства обіцяла погодити записи в ній з керівництвом. З записом в трудовій книжці не ознайомився. В колективі була негативна атмосфера. Був звільнений під час знаходження на лікарняному, після його закриття з'явився на роботу та дізнався про своє звільнення. Керівництво робило пропозицію звільнитись за власним бажанням. Погрожували труднощами при атестації. Був прийнятий на роботу на посаду звільненої ОСОБА_5, яка можливо на роботу не вийшла.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з викладених підстав. Суду пояснив, що відповідачем було не проінформовано позивача про умови прийому на роботу, строковість трудового договору. Також відповідач незаконно звільнив позивача під час його знаходження на лікарняному.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що ОСОБА_1 звернувся з приводу працевлаштування в липні 2015 року, вказавши що має статус тимчасово переміщеної особи. Йому також пропонувалась вакансія в Хмельницькій області. ОСОБА_1 було запропоновано посаду лікаря - бактеріолога на час декретної відпустки іншого співробітника. ОСОБА_1 погодився на працевлаштування на вказаних умовах, не заперечував проти них. Про це його інформувала особисто, також він був проінформований головним бухгалтером та під час ознайомлення зі штатним розкладом. ОСОБА_1 властиво вивчати документи перед їх підписанням, він ретельно ознайомився з наказом про його прийняття на роботу тимчасово, на час відпустки ОСОБА_5, погодився з ним, про що свідчить його підпис. Був проінформований про тимчасове прийняття на роботу. Попереджений 18.04.2016 року про вихід ОСОБА_5 в усній формі. 18.05.2016 року від ОСОБА_5 надійшла заява, в якій вона повідомила про вихід на роботу після декретної відпустки з 19.06.2016 року. Після надходження заяви в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1 був повідомлений про звільнення в зв'язку із виходом з лікарняного ОСОБА_5, він заперечував, наполягаючи на тому, що відповідач зобов'язаний знайти йому вакантну посаду. Він був проінформований про відсутність вакантної посади. З ОСОБА_1 повний розрахунок було проведено при звільненні, розрахункові листи йому надані. Також направлявся лист на адресу ОСОБА_1 для інформування його про необхідність отримання трудової книжки. За скаргами ОСОБА_1 було проведено перевірки, порушень не знайдено. Запис в його трудовій книжці робився одразу після прийому на роботу. Лікарняні листи було оплачено в повному обсязі а не по дату звільнення. Штатний розклад з 01.01.2015 року затверджується Головним управлінням аграрно - промислового комплексу. На момент звернення ОСОБА_1 були наявні посади лікаря - бактеріолога та лікаря по ветеринарно санітарній експертизі. ОСОБА_1 тривалий час не працював на посаді ветеринарно санітарній експертизі, тому вказана посада йому не пропонувалась. На час звільнення ОСОБА_1 цю посаду обіймала з 01.06.2016 лікар ОСОБА_6 ОСОБА_1 за своєю кваліфікацією не міг належним чином виконувати обов'язки лікаря по ветеринарно санітарній експертизі, тому його як кандидата на цю посаду не розглядали. ОСОБА_1 не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності в зв'язку із тим, що був тимчасово переміщеною особою та його вирішили не піддавати дисциплінарним стягненням. ОСОБА_5 не працювала з 01.08.2016 року в зв'язку із хворобою дитини. На день звільнення ОСОБА_1 посада лікаря по ветеринарно санітарній експертизі була зайнята іншою особою. Надання вільної додаткової посади не передбачена КЗпП України. Під час знаходження ОСОБА_1 на посаду лікаря по ветеринарно санітарній експертизі була прийнята з 01.06.2016 року ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, підтримала раніше надані пояснення, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює секретарем - діловодом, знайома з ОСОБА_1 Він був прийнятий на роботу 01.07.2015 року лікарем бактеріологом на час знаходження в декретній відпустці ОСОБА_5 В трудовій книжці записи були внесено в належні строки на та належним чином. Наказом його було прийнято тимчасово. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис. ОСОБА_5 з'явилась 18.05.2016 року, надавши заяву про вихід на роботу після декретної відпустки з 17.06.2016 року. 19.05.2016 року ОСОБА_1 був проінформований про вихід на роботу ОСОБА_5, 20.05.2016 року він не вийшов на роботу без повідомлення та пояснення причини. 16.06.2016 року ОСОБА_1 був звільнений, оскільки до роботи стала ОСОБА_5 Йому направлялись листи з повідомленнями про вручення, які він отримував. З'явився особисто, забрав трудову книжку. З ОСОБА_1 було проведено розрахунок в повному обсязі, також йому проведено повну оплату лікарняного листа. ОСОБА_5 стала до роботи 17.06.2016 року, але була змушена в зв'язку із хворобою дитини подовжити декретну відпустку з 01.07.2016 року.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що до досягнення пенсійного віку він працював на посаді у відповідача. З ОСОБА_1 знайомий, відносини нормальні, спілкування підтримують. ОСОБА_1 звернувся за працевлаштуванням в зв'язку із тим, що він був тимчасово переміщеною особою. ОСОБА_1 був працевлаштований на посаду лікаря - бактеріолога. На даній посаді працювали ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Після того, як ОСОБА_5 пішла в декретну відпустку - був прийнятий ОСОБА_1 Він знав, що ОСОБА_1 прийшов на роботу на постійну посаду. Після року праці чув, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді на думку його начальника, ОСОБА_3 Потім ОСОБА_1 був на прийомі у ОСОБА_3, яка йому сказала написати заяву про звільнення за власним бажанням, однак захворів та пішов на лікарняний. Після цих подій був звільнений. Була інформація, що ОСОБА_1 прийнято на посаду на час декретної відпустки ОСОБА_5, в якої відпустка закінчувалась. ОСОБА_5 вийшла на роботу з декретної відпустки, однак через тиждень через хворобу дитини подовжила декретну відпустку. Працював до грудня 2017 року, ОСОБА_5 на роботу не виходила, іншого співробітника на посаду не взяли. ОСОБА_3 колективу казала про претензії до ОСОБА_1 Під час працевлаштування ОСОБА_1 у відділі була лише ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 знаходились в декретних відпустках. Інколи працювала ОСОБА_6, але вона мешканка м. Донецьк.

Суд, заслухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Наказом №508 Першотравнева міжрайонна державна лабораторія ветеринарної медицини реорганізована шляхом перетворення на Донецьку регіональноу державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (а. с. 178-179, 180, 181)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття його на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріологічного відділу з 01.07.2015 року (а. с. 25)

На підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням №3 від 01.07.2015 року його було прийнято на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога бактеріологічного відділу на період відсутності основного працівника (а. с. 26)

Вказане розпорядження було підписано ОСОБА_1, який таким чином погодився з умовами прийняття його на роботу, які були зазначені як на період відсутності основного працівника

В витязі з журналу обліку наказів за 2015 рік зазначено, що наказом №3 від 01.07.2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога бактеріологічного відділу тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_5 (а. с. 27)

Відпустка по пологам та догляду за дитиною до трьох років надана ОСОБА_5 згідно її заяви на період з 22.08.2013 року по 16.06.2016 року (а. с. 29, 30)

Наказом №2 від 16.06.2016 року в зв'язку із закінченням декретної відпустки основного працівника, ОСОБА_5, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. (а. с. 28)

ОСОБА_1 від підпису в наказі відмовився, що засвідчено підписами працівників ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Актом досудового розслідування від 29.06.2016 року встановлено відсутність порушень та зловживань збоку відповідача (а. с. 34-36)

Листом від 10.06.2016 року позивач був повідомлений про звільнення з посади провідного лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога в зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до трьох років лікаря ОСОБА_5 (а. с. 38)

Заявою від 18.05.2016 року ОСОБА_5 повідомила про своє бажання стати до роботи з 17.06.2016 року (а. с. 45)

Відомості про роботу, внесені до трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу про його прийняття на роботу від 01.07.2015 року, містять вказівку на тимчасову посаду на час знаходження ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною (а. с. 48-49)

Наказом №4 від 10.06.2016 року в зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 стати до роботи з 17.06.2016 року (а. с. 44)

Фактичний вихід та виконання роботи ОСОБА_5 вбачається в довідці, наданій Мангуською ОДПІ, в якій відображено нарахування працівнику ОСОБА_5 (а. с. 156-159)

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13 , 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановою №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів Пленум Верховного Суду України в ч.1 звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці .

У відповідність до ч.1 ст.3 КЗпП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу України про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( ст.4 КЗпП України ). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи ( ч. 6 ст.5-1 КЗпП України ).

Відопвідно до п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 ), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 2 Закону України Про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом

Пунктом 7 постанови №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

На підставі ст. 17 Закону України Про відпустки на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (ст. 18 Закону України Про відпустки ).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Оцінюючі надані докази, враховуючи пояснення сторін по справі та свідків суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Викладені ним в позовній заяві факти недостатнього ознайомлення його з умовами праці в якості тимчасового співробітника спростовуються як наявними в матеріалах справи наказом про прийняття на роботу, який був особисто підписаний ОСОБА_1, який таким чином визнав факт його прийняття на посаду тимчасово, так і показами свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про умови праці на умовах заміщення постійного працівника ОСОБА_5

Також суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що його було звільнено під час знаходження на лікарняному та не виконання обов'язків збоку відповідача, оскільки такі дані в доказах по справі відсутні а від того свого підтвердження не знайшли.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12 , 13 , 81 , 141 , 258-259 , 263-265 , 279 , 430 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 (87553 м. Маріуполь, вул. Лисенка, б. 69 РНОКПП НОМЕР_1) до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (87534 м. Маріуполь, вул. Гризодубової, б. 3 ЄДРПОУ 33361343) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за всіма вимогами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2019 року.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.