Постанова

від 04.07.2019 по справі 266/3163/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1612/19

266/3163/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєва Д.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Тулянкіної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №2 від 16 червня 2016 року, поновити його на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога з 16 червня 2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2016 року по 17 грудня 2018 року в сумі 94 972 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він працював на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога з 01 липня 2015 року на підставі договору, укладеного на невизначений термін. Наказом відповідача №2 від 16 червня 2016 року його було звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України в зв`язку із закінчення строку трудового договору. При поданні заяви про прийом на роботу відповідачем не було надано інформацію, що вказаний договір є строковим та укладається на час знаходження іншого працівника в декретній відпустці. Вказана відмітка зазначена в трудовій книжці позивача. Резолюція на заяві про прийом на роботу була поставлена після фактичного прийняття на роботу.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що доводи позовної заяви є необґрунтованими.

Не погодившись з рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що є незаконним звільнення позивача з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, який працює за безстроковим трудовим договором. Відповідач у порушення вимог трудового законодавства не попередив про наявність на цієї посаді іншого працівника, який знаходився у відпустці. Вимоги, встановлені статтею 29 КЗпП України відповідач не виконав, що привело до порушення конституційних та законних прав.

У відзиві на апеляційну скаргу Донецька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв`язку з тим, що позивача ОСОБА_1 01 липня 2015 року було прийнято на посаду провідного лікаря ветмедицини - бактеріолога тимчасово, про що свідчить заява від ОСОБА_1 із резолюцією директора лабораторії про прийняття на роботу тимчасово, до виходу з відпустки по догляду за дитиною до З-х років основного працівника - ОСОБА_2 та наказ від 01 липня 2015року № 3. Позивачу ОСОБА_1 було відомо, що його прийнято на роботу тимчасово до виходу основного працівника. Також, його було належним чином повідомлено про звільнення, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з особистим підписом ОСОБА_1

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням №3 від 01 липня 2015 року останнього було прийнято на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога бактеріологічного відділу Першотравневої міжрайонної держаної лабораторії ветеринарної медицини на період відсутності основного працівника (т.1 а.с.26).

Вказане розпорядження підписано ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду з умовами прийняття на роботу на період відсутності основного працівника .

У витязі із журналу обліку наказів за 2015 рік зазначено, що наказом №3 від 01 липня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога бактеріологічного відділу тимчасово, на час відпустки основного працівника ОСОБА_2 (т.1 а.с.27).

Також відомості про роботу внесені до трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу про прийняття на роботу від 01 липня 2015 року, містять вказівку на тимчасову посаду на час знаходження ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною (т.1 а.с. 48-49).

Наказом №2 від 16 червня 2016 року у зв`язку із закінченням декретної відпустки основного працівника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.2 ч.1 т.36 КЗпП України (т.1 а.с.28).

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За положеннями ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

У справі, що переглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога Першотравневої міжрайонної держаної лабораторії ветеринарної медицини на строк перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога ОСОБА_2 .

Закінчення строку відпустки по догляду за дитиною є підставою для звільнення працівника, який перебував на посаді такого працівника.

В наказі Першотравневої міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини №15 від 22 серпня 2013 року був визначений строк відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.29).

Заявою від 18 травня 2016 року ОСОБА_2 повідомила про своє бажання стати до роботи з 17 червня 2016 року. Наказом №4 від 10 червня 2016 року у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 стати до роботи з 17 червня 2016 року (т.1 а.с. 44,45).

Фактичний вихід та виконання роботи ОСОБА_2 вбачається в довідці Мангушської ОДПІ про нарахування виплат (т.1 а.с.56-159).

Отже, після закінчення відпустки ОСОБА_2 по догляду за дитиною відповідач правомірно звільнив позивача з посади провідного лікаря ветеринарної медицини бактеріолога відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому не було відомо про прийняття на роботу саме за строковим трудовим договором.

Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 показав, що приступивши до роботи він дізнався, що займає декретну посаду, але будучи незгодним з цим, жодних дій до переведення на іншу вакантну посаду не вчинив.

Згідно акту службового розслідування від 29 червня 2016 року була проведена перевірка фактичних обставин звільнення ОСОБА_1 на підставі його заяви та доручення Голови Держпродспожив служби України, встановлено відсутність зловживань з боку відповідача (т.1 а.с. 34-36).

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях і не спростовують обґрунтованих висновків суду, викладених у рішенні.

Частина 3 ст. 40 КЗпП України встановлює заборону звільнення працівника з роботи в період його тимчасової непрацездатності лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Зазначена заборона не поширюється на випадок звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 36 зазначеного Кодексу.

Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. У такому разі звільнення має бути проведено саме на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, витрати по сплаті судового збору підлягають прийняттю на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 08 липня 2019 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева