Постанова

від 11.04.2019 по справі 759/12205/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/12205/17 Головуючий в суді І інстанції Ул'яновська О.В.

Провадження № 22ц-824/3231/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Лисиці Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грас Савуа Україна на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грас Савуа Україна про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану щорічну відпустку

ВСТАНОВИВ:

-У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати частково наказ ТОВ Грас Савуа Україна №16-к від 31.08.2017 про передачу справ та оформлення звільнення, в частині дати фактичного звільнення позивача та змінити дату звільнення з 12.07.2017 на 31.08.2017, стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 234348 грн. 00 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2017 по 31.08.2017 у розмірі 121800 грн. 00 коп., компенсацію, передбачену умовами трудового контракту у розмірі 62422 грн. 00 коп., суму компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 13.07.2017 по 31.08.207 у розмірі 10440 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 березня 2015 року його призначено на посаду виконавчого директора, члена дирекції ТОВ Грас Савуа Україна та укладено трудовий контракт. 12.05.2017 він повідомив відповідача про намір достроково розірвати контракт з 12.07.2017. У зв'язку з відсутністю реакції від відповідача, 04.07.2017 він повторно проінформував роботодавця про намір звільнення, а 12.07.2017 повідомив відповідача, що дія трудового контракту та його обов'язків є припиненими. 03.08.2017 позивач звернувся з вимогою про видачу трудової книжки та проведення повного розрахунку на дату його звільнення. 31.08.2017 він ознайомився з наказом №16-к про передачу справ та оформлення звільнення від 31.08.2017, після чого отримав трудову книжку та розрахункові кошти. В записі до трудової книжки відповідачем зазначено, що він є звільненим за власним бажанням, датою звільнення записано 12.07.2017року.

Вказує, що в порушення вимог трудового законодавства, відповідач не провів повного розрахунку, йому нараховано посадовий оклад відмінний від того, який зазначено у трудовому контракті, сума недоплати до посадового окладу за період з червня 2015 по липень 2017 становить 234348 грн. 07 коп., а тому і компенсація за невикористану відпустку при звільненні також виплачена в меншому розмірі. Трудова книжка видана йому 31.08.2017, а дата звільнення записана 12.07.2017р., у весь цей період він не мав змоги працевлаштуватися на іншу роботу та матеріально забезпечувати свою родину, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 13.07.2017 по 31.08.2017, також за даний період позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10 440 грн. 00 коп.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року позов задоволено, визнано частково незаконним та скасовано наказ ТОВ Грас Савуа Україна №16-к від 31.08.2017 в частині дати фактичного звільнення ОСОБА_4, змінено дату фактичного звільнення з 12.07.2017р. на 31.08.2017р., стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 234 348 грн.00 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2017 по 31.08.2017 в розмірі грн. 00 коп., компенсацію, передбачену п. 13.2 трудового контракту від 21.12.2016 в розмірі 62 грн. 40 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13.07.2017 по 31.08.2017 у розмірі 10 440 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 3660 грн. 61 коп.

Не погодившись із цим рішенням, представник ТОВ Грас Савуа Україна подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача були порушені трудові права позивача, зокрема у день звільнення 12.07.2017 трудова книжка позивачу не була видана, дата звільнення позивача зазначена невірно, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ТОВ Грас Савуа Україна внести зміни до наказу №16-к від 31.08.2018р. в частині дати його звільнення з 12.07.2017 на 31.08.2017 , на підставі ч. 2.10 Інструкції, крім того у зв'язку із тим, що з позивачем не було проведено усіх розрахунків на день звільнення, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13.07.2017р. по 31.08.2017р., компенсація відповідно до п. 13.2 трудового контракту, а також компенсація за невикористану щорічну відпустку за період з 13.07.2017р. по 31.08.2017р.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2015року ТОВ Грас Савуа Україна та ОСОБА_4 уклали трудовий контракт зі строком дії до 31.12.2015 з можливістю продовження на посаду виконавчого директора, місцем роботи визначається ТОВ Грас Савуа Україна (п.1.2). Відповідно до умов договору, за виконану роботу працедавець виплачує працівнику щомісячну заробітну плату у розмірі 16 920 грн. 00 коп. З вказаної суми вираховуються всі належні до сплати податки та обов'язкові платежі відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1) (а.с.72-81).

09 грудня 2015 року сторони уклали додаткову угоду №1 до трудового контракту від 02.03.2015р., відповідно до умов якого контракт укладено до 31.12.2016р. За виконану роботу працедавець виплачує працівнику щомісячну заробітну плату у розмірі: 16 920 грн. з 02.03.2015р. по 31.12.2015р., 86 922 грн. 72 коп. з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. З вказаної суми вираховуються всі належні до сплати податки та обов'язкові платежі відповідно до чинного законодавства України (а.с.82).

21.12.2016р. позивач та відповідач уклали трудовий контракт (а.с.83-92), терміном дії до 31.12.2017р. (п. 1.1), працівник починає працювати за умовами даного контракту з 01.01.2017р. (п. 1.4). За виконану роботу працедавець виплачує працівнику щомісячну заробітну плату у розмірі 69 600 грн. 00 коп. З вказаної суми вираховуються всі належні до сплати податки та обов'язкові платежі відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1).

Пунктом 12.1.1 контракту визначено, що контракт може бути розірваний за ініціативою однією з сторін за умови попередження іншої сторони за не менш як за 2 місяці до планової дати припинення.

Пунктом 13.2 контракту також визначено, що за виконання працівником обов'язків, передбачених в цій статті 13 та п.2.1.3 контракту, що виконуються після спливу строку контракту, товариство виплачує працівникові компенсацію в розмірі, еквівалентному 1000 євро, що розраховується за офіційним курсом НБУ станом на дату сплати, та виплачується працівникові щомісячно протягом часу тривання вищевказаного обов'язку.

12.05.2017р. позивач письмовою заявою повідомив відповідача про звільнення з посади за власним бажанням з 12.07.2017р. (а.с.93).

04.07.2017р. ОСОБА_4 подав учасникам ТОВ Грас Савуа Україна заяву, якою просив призначити уповноважену особу для передачі справ та підписання акту приймання-передачі цих справ, прийняти рішення для документального оформлення звільнення та здійснення повного розрахунку (а.с.94).

12 липня 2017 року позивач повідомив працедавця про відсутність вчинення дій для документального оформлення його звільнення (а.с.95-97).

У зв'язку із закінчення 12.07.2017р. дії трудового контракту від 21.12.2016р., відсутністю належним чином призначеної уповноваженої особи для передачі справ та підписання акту приймання-передачі справ, позивач видав наказ №23 про призначення головного бухгалтера ОСОБА_5 відповідальною особою за зберігання господарських договорів, кадрової документації, ключів, печаток товариства (а.с.98).

В день звільнення 12.07.2017р. трудова книжка ОСОБА_4 видана не була.

03.08.2017р. позивач відповідно до заяви просив відповідача видати наказ про звільнення, трудову книжку, здійснити розрахунок по день звільнення. Вказану заяву відправлено адресату поштовим відправленням (а.с.99-102).

18.08.2017р. протоколом №33 загальних зборів ТОВ Грас Савуа Україна вирішено призначити на посаду генерального директора підприємства ОСОБА_6, питання щодо відкликання ОСОБА_4 з посади виконавчого директора буде вирішено після результатів аудиторської перевірки, позбавлено позивача права вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, призначено аудиторську перевірку фінансово-господаської діяльності товариства (а.с.53-55).

19.08.2017р. наказом №15-к ОСОБА_6 приступив до виконання обов'язків генерального директора ТОВ Грас Савуа Україна (а.с.50).

Наказом генерального директора №16-к від 31.08.2017р. зобов'язано провести остаточний розрахунок заробітної плати 31.08.2017р. позивачу та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 43 дні, оформити відповідний запис до трудової книжки та видати трудову книжку (а.с.109).

Відповідно до копії трудової книжки позивача в ній зроблено запис про те, що 12.07.2017р. він звільнений за власним бажанням на підставі наказу №16-к від 31.08.2017р. (а.с.110). Листом від 02.10.2017р. позивача повідомлено про проведення всіх належних йому компенсаційних виплат (а.с.116).

На вимогу суду, 27.04.2018р. відповідач направив розрахункові листи по заробітній платі за період з березня 2015року по серпень 2017року. Відповідно до розрахункового листа за липень 2017року позивачу виплачено 25 220 грн. 28 коп., за серпень 2017року - 97 669 грн. 92 коп. (а.с.130-141).

Розмір заробітної плати позивача визначено умовами трудового контракту від 02.03.2015, 21.12.2016 додатковою угодою від 09.12.2015, за умовами яких його щомісячна зарплата складала: 16 920 грн. - з 02.03.2015р. по 31.12.2015р.; 86 922 грн. 72 коп. - з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., і з 21.12.2016р. - 69 600 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 2.4 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 N 58 (далі-Інструкція), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення- у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100 обчислення виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Поряд з цим, відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 р., встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно із п.7 Постанови КМ України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02 1995 № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином з'ясував обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами, а також закон, який їх регулює, правильно встановив порушення трудових прав позивача в частині строків звільнення та виплат, які підлягали сплаті при звільненні, однак помилково не взяв до уваги, що із позовними вимогами про визнання частково незаконним і скасування наказу товариства від 31 серпня 2017 року у частині дати звільнення ОСОБА_4 та зміни фактичної дати звільнення позивач звернувся лише 03 листопада 2017 року, тобто із пропуском місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду із такими вимогами, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Також, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації встановленої п. 13.2 трудового контракту, оскільки наведені положення трудового контракту щодо заборони позивачу під час перебування у трудових відносинах із товариством та протягом двох років після закінчення трудових відносин займатися діяльністю, яка може складати конкуренцію діловій активності товариства, а також заборони вчиняти певні дії, зокрема не брати участь в діяльності інших підприємств, які є конкурентами, постачальниками чи клієнтами товариства тощо, суперечать вимогам трудового законодавства України, погіршують становище працівника та, відповідно до ст. 9 КЗпП України, являються недійсними.

Поряд з цим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 10 440, 00 грн., місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки після їх уточнення позивач просив стягнути 7 960, 70 грн. компенсації, тому у цій частині оскаржуване рішення необхідно змінити і стягненню підлягає компенсація у розмірі саме 7 960, 70 грн.

Разом з тим, інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, суперечливого тлумачення норм матеріального і процесуального права, незгодою із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в іншій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання частково незаконним і скасування наказу № 16-к від 31 серпня 2017 року та стягнення грошової компенсації, встановленої пунктом 13.2 трудового контракту, необхідно скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити, у частині задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку - змінити та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за час вимушеного прогулу у період з 13 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 7960 грн. 60 коп., а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грас Савуа Україна задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у частині задоволення позовних вимог про визнання частково незаконним і скасування наказу № 16-к від 31 серпня 2017 року та стягнення грошової компенсації, встановленої пунктом 13.2 трудового контракту, - скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку - змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грас Савуа Україна (код ЄДРПОУ - 37826956) на користь ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) компенсацію за невикористану щорічну відпустку за час вимушеного прогулу у період з 13 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 7960 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 60 коп.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: