Постанова

від 08.04.2019 по справі 29/5005/6325/2011

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року м.Дніпро Справа № 29/5005/6325/2011

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.

судді: Вечірко І.О., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

За участю представників сторін :

від ТОВ "Таміра": Войналович Б.В., довіреність б/н від 11.03.2019 р., представник;

інші учасники судового процесу не з"явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" та Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019р ., повний текст ухвали складено 25.01.2019р., суддя Калиниченко Л.М., у справі №29/5005/6325/2011

за заявою ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича, м.Київ,

до відповідача: Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4, с.Дубівка,

ОСОБА_5, смт.Безлюдівка,

про витребування майна та визнання права власності

у справі № 29/5005/6325/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра",м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, 9 (код ЄДРПОУ 22610495)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019р. у справі №29/5005/6325/2011 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича до відповідача: Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна та визнання права власності у справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, 9 (код ЄДРПОУ 22610495) на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101 та нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101.

Судові витрати, пов'язані з розглядом заяви, віднесено на ТОВ "Таміра".

Скасувано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 по справі № 29/5005/6325/2011, а саме арешти накладені на об'єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким:

- задовольнити заяву ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича до відповідача: Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна та визнання права власності у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, 9 (код ЄДРПОУ 22610495) на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101 та нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101:

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101.

Як зазначено скаржником, відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд стверджував, що Боржник, звертаючись до суду з Заявою, пропустив трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні Заяви та унеможливлює повернення спірного Нерухомого Майна у ліквідаційну масу Боржника з огляду на приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З зазначеними доводами суду щодо застосування до спірних правовідносин у цій справі строку позовної давності як підстави для відмови у задоволенні Заяви Боржник не погоджується. З огляду на це, ліквідатором ставиться вимога про перегляд оскаржуваної ухвали лише в частині застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у цій справі. В іншій частині оскаржувана ухвала Боржником не оскаржується.

Так, скаржником зазначено, що Ліквідатором 18.08.2015 до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/4709/15 було подано позов про витребування спірного Нерухомого Майна до одного з його попередніх володільців, ТОВ Легат- 2013 . Як вже зазначалося у відповіді на відзив та у судовому засіданні безпосередньо, зазначеною дією Боржника (поданням позову 18.08.2015) було перервано перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення спірного Нерухомого Майна у власність Боржника.

Отже, за твердженням скаржника з 19.08.2015 (з урахуванням правил початку перебігу строку, встановлених ст. 253 ЦК України) почався перебіг нового трирічного строку позовної давності щодо вимог Боржника про повернення спірного Нерухомого Майна у володіння Боржника. Зазначений строк мав би сплинути 19.08.2018, якби Ліквідатор не звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із Заявою в межах цієї справи про банкрутство ТОВ Таміра .

В той же час, 15.08.2018 (за 4 дні до спливу позовної давності) Ліквідатором подано Заяву про витребування майна до СУАП Європоль як останнього відомого володільця спірного Нерухомого Майна. А отже, Заяву по цій справі подано Ліквідатором в межах трирічного строку позовної давності.

Незважаючи на те, що у справі № 922/4709/15 Боржнику було відмовлено у задоволенні позовних вимог, саме звернення до суду з належним чином поданою позовною заявою є підставою для переривання строку позовної давності у порядку ст. 264 ЦК України. Достатньою підставою для переривання строку позовної давності згідно з приписами ЦК України є сама лише обставина звернення до суду з позовом, поданим з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Як зазначено скаржником, у свою чергу, дії, пов'язані з поданням позову у справі №922/4709/15 і цього позову (Заяви) у межах справи про банкрутство ТОВ Таміра , спрямовані на досягнення одного результату - відновлення порушених прав Боржника шляхом повернення у власність останнього спірних об'єктів Нерухомого Майна, а тому одна з таких дій (подання позову у справі № 922/4709/15) перервала строк позовної давності 18.08.2015.

Свої вимоги до СУАП Європоль Боржник міг пред'явити не раніше дати набуття СУАП Європоль права власності на спірні об'єкти Нерухомого Майна.

Як вбачається з матеріалів справи, СУАП Європоль придбав спірні об'єкти Нерухомого Майна 02.04.2018. З огляду на це, строк позовної давності щодо вимог, пов'язаних з поверненням спірного Нерухомого Майна саме до СУАП Європоль , почався саме з дати набуття права власності останнім на спірні об'єкти Нерухомого Майна.

Підстави для первинного вибуття спірних об'єктів Нерухомого Майна з володіння Боржника відпали (визнані такими, що не породжують жодних правових наслідків) задовго до реєстрації права власності на спірні об'єкти Нерухомого Майна за СУАП Європоль . Зокрема, рішення Господарського суду від 29.01.2013 у справі № 922/295/13, на підставі якого спірні об'єкти Нерухомого Майна вибули з права власності Боржника, було скасоване ще 18.12.2014. Також, результати торгів щодо реалізації, зокрема, і спірного Нерухомого Майна Боржника, були скасовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2015.

Отже, порушниками права власності Боржника на Нерухоме Майно є ТОВ Харківспецнадра , ТОВ Легат-2013 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 (як попередні володільці) та СУАП Європоль (як останній володілець) протягом усього періоду з дня вибуття спірних об'єктів Нерухомого Майна з володіння Боржника до дати звернення до ГСДО із Заявою.

Зважаючи на те, що станом на 18.12.2014 була відсутня будь-яка правова підстава для вибуття спірного Нерухомого Майна з володіння Боржника, спірне Нерухоме Майно перебувало у володінні зазначених вище осіб з 18.12.2014 безпідставно, а кожен із вказаних вище власників був окремим порушником прав Боржника щодо спірного Нерухомого Майна.

Про набуття СУАП Європоль права власності на спірні об'єкти Нерухомого Майна Боржник міг дізнатися не раніше 02.04.2018, а отже, саме з цієї дати варто відраховувати трирічний строк позовної давності, в межах якого Боржник може звернутися з позовом до СУАП Європоль . Тому вважаємо, що строк позовної давності щодо витребування спірного Нерухомого Майна у СУАП Європоль Боржником не пропущений.

За твердженням скаржника, станом на 15.06.2016, коли між ТОВ Легат-2013 як продавцем та фізичними особами ОСОБА_10 та ОСОБА_5 як покупцями було укладено договори купівлі-продажу спірного Нерухомого Майна, вже були відсутні будь-які підстави для вибуття спірного Нерухомого Майна з володіння ТОВ Таміра . Право на подання позову про витребування Нерухомого Майна на підставі ст. 387 ЦК України виникло у ТОВ Таміра після придбання 15.06.2016 Нерухомого Майна першим недобросовісним набувачем - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Саме з цієї дати почався відлік строку позовної давності щодо витребування спірного Нерухомого Майна в порядку ст. 387 ЦК України.

На думку скаржника, не дослідивши питання недобросовісності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та СУАП Європоль , ГСДО невірно визначив початок відліку строку позовної давності щодо вимог Боржника про повернення спірного Нерухомого Майна в порядку ст. 387 ЦК України, що стало причиною неправильного застосування інституту позовної давності до спірних правовідносин у цій справі та неправомірної відмови у задоволенні Заяви Ліквідатора. В оскаржуваній ухвалі питання витребування спірного Нерухомого Майна в порядку ст. 387 ЦК України не досліджено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 року у справі змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до цієї скарги, в іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 року у справі №29/5005/6325/2011 залишити без змін.

Скаржник вважається, що ухвала місцевого суду не відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального права, зважаючи на зазначення підставами для відмови в задоволенні позовних вимог - пропуск строку позовної давності. При цьому, СУАП Європоль ТОВ вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстації на той факт, що висновки, зроблені Господарським судом Дніпропетровської області щодо можливості витребування спірного нерухомого майна у СУАП Європоль ТОВ є передчасними та такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи, а відтак ухвала підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.

Позивач в заяві, а так само і суд в оскаржуваній ухвалі посилається на наявність права витребувати Майно від СУАП Європоль ТОВ на підставі статті 388 ЦК України. Однак, скаржник вважає, що такі твердження не відповідають нормам чинного в Україні законодавства. Так, витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) може бути індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Як зазначено скаржником, ТОВ "Легат 2013" у липні 2014 року звернулося до КП "Харківське міське БТІ" щодо технічної можливості виділення приміщень підвалу № 32-37, 1-го поверху № 9, 10, 50-77, загальною площею 2382,7 м. кв., по АДРЕСА_1 в самостійну нежитлову будівлю.

На підставі Висновку про можливість поділу об'єкту нерухомого майна від 05.08.2014 № 1790097, 18.08.2014 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю "АГ- 1", загальною площею 2 382,7 м. кв. за ТОВ "Легат 2013", свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.08.2014 та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2014. ТОВ "Легат 2013" з травня по серпень 2015 року провело реконструкцію нежитлової будівлі літ. "АГ-1" у багатофункціональний комплекс.

Таким чином, за твердженням скаржника, під час виділу нежитлових приміщень з нежитлової будівлі літ. Г-1 по АДРЕСА_1 було сформовано нову нежитлову будівлю літ. АГ-1 , у зв'язку з чим змінилось функціональне призначення виділених приміщень на громадський будинок, що відображено в технічному паспорті, який міститься в матеріалах справи.

В ході реконструкції нежитлової будівлі літ. АГ-1 по АДРЕСА_1, нежитлову будівлю було розділено на два самостійних об'єкти нерухомого майна, яким присвоєно нові реєстраційні номери.

Як зауважено скаржником, відповідно до декларації ДАБК у Харківській області про готовність об'єкту до експлуатації після реконструкції функціональне призначення об'єктів нерухомого майна також було змінено під багатофункціональний комплекс. Відповідно до технічних паспортів, що містяться в матеріалах справи (від 01.08.2014 та від 23.08.2015), нежитлові приміщення, про витребування яких подано позов є зовсім іншими об'єктами нерухомого майна, ніж той, що належав ТОВ Таміра .

15.06.16 ТОВ Легат 2013 уклало договори купівлі-продажу нежитлових приміщень в нерухомому майні з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 02.04.18 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договори купівлі-продажу нежитлових приміщень в нерухомому майні з СУАП Європоль ТОВ. Отже, встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху та підвалу у будівлі літ. "Г-1", за адресою АДРЕСА_1, на які мало право власності ТОВ "Таміра" (індивідуально визначена річ) перестали фактично (в натурі) в тому ж вигляді існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи з реконструкції приміщень й право власності на об'єкт у літ. "АГ-Г було зареєстровано за ТОВ "Легат 2013".

Скаржник вважає, що позивач намагається витребувати майно, яке не зберіглося внатурі як індивідуально визначена річ, видозмінилось та було перероблене.

На думку скаржника, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Проте, в рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ ТАМІРА було включено нежитлові приміщення літ. Г-1 загальною площею 2 382,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належало останньому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, який був укладений між ТОВ ТАМІРА та Спільним підприємством Технопарк-Пожтехніка та посвідчений 08 квітня 2005 року та зареєстрований в реєстрі за номером 1333. 28 грудня 2012 року Товарною біржою Європейська проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства ТОВ Таміра .

З огляду на вищенаведене вбачається, що вказані нежитлові приміщення, які належали на праві власності позивачу були відчужені останнім під час проведення ліквідаційної процедури з банкрутства, яка взагалі не передбачає волі банкрута на відчуження належному йому майна, а є наслідком його неплатоспроможності. Разом з тим, приймаючи до уваги добровільне звернення позивача до суду з заявою про визнання його банкрутом, можливо дійти висновку, що позивач чітко усвідомлював наслідки такого звернення та ризик втрати належного йому майна, шляхом продажу його іншим особам для задоволення вимог кредиторів в рамках справи про банкрутство.

Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та фактичні обставини справи, скаржник вважає, що твердження позивача про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Позивач в заяві зазначаючи, що Майно вибуло не з його волі посилається на визнання недійсними результатів прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна (Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області у справі №29/5005/6325/11 від 24.03.15) та постанову ХАГС від 18.12.14, якою скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.13, відповідно до якого ТОВ Харківспецнадра набуто право власності на Майно. Однак, п.26 ПП ВССУ №5 від 07.02.14 визначено, що недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі. Додатково необхідно звернути увагу на той факт, що стаття 388 ЦК України регламентує право на витребування майна у тому разі, якщо воно вибуло саме з володіння власника поза його волею.

Скаржник вважає, що воля ТОВ Таміра на вибуття майна з її володіння була в момент передання права управління та розпорядження майном ліквідатору, у зв'язку з чим застосування у спірних правовідносинах норм статті 388 ЦК України є недопустимим.

Стосовно заяви ТОВ Таміра скаржником також зазначено, що позивач дізнався про порушення на його думку прав в момент вибуття Майна з власності ТОВ Таміра - 14.02.13 - дата державної реєстрації права власності на Майно за ТОВ Харківспецнадра . Заяву ж про витребування нерухомого майна у цій справі та визнання права власності подано лише 14.08.2018 зі спливом трирічного строку позовної давності, який сплив 14.02.16. Так, саме 14.02.13 позивач дізнався про порушення його права на нерухоме майно та міг заявити позов до ТОВ Харківспецнадра в порядку ст. 387 ЦК України. Що ж стосується заявления вимоги за статтею 388 ЦК України, то вважається, що цей строк також сплив 14.02.16, враховуючи обізнаність позивача про порушення його права та вже винесення рішення у справі з таким же предметом та підставам, про що зазначено в цій скарзі. Більш того, вважається, що поділ позову у контексті застосування строків позовної давності буде суперечити нормам чинного цивільного законодавства, а від так, позов повинен бути розглянутий як єдине ціле, що в свою чергу свідчить про факт наявності у позивача можливості звернутись з аналогічними підставами до суду ще з 14.02.13. Таким чином, вважається, що строки позовної давності вцілому по позову також минули.

Враховуючи факт спливу строків позовної давності для звернення ТОВ Таміра до суду з позовом про витребування нерухомого майна та визнання права власності, на думку скаржника необхідним є застосування ч.4 ст. 267 ЦК України та відмови ТОВ Таміра у задоволенні заяви про витребування майна та визнання права власності на - нежитлові приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. АГ-1 по АДРЕСА_1.

У відзиві на апеляційну скаргу СУАП Європоль ТОВ Таміра просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі ТОВ Таміра .

Зокрема, боржником зазначено, що жодного нового розділу в ДРРП, і так само жодного нового реєстраційного номера спірному об'єкту нерухомості в результаті реконструкції не присвоювалося, про що помилково зазначає СУАП Європоль . Реконструкція призвела лише до зміни зовнішніх та внутрішніх параметрів вже існуючого об'єкта, а начебто новий об'єкт нерухомості створений з прив'язкою до вже існуючого, раніше належного Боржнику об'єкта нерухомості.

Що стосується поділу належного Боржнику нерухомого майна, то він відбувся лише 14.06.2016, однак жоден новий об'єкт нерухомості в результаті такого поділу не створювався.

Таким чином, Позивач наполягає на тому, що Майно на жодному етапі провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" не було продане чи іншим чином відчужене, адже не було укладено жодних правочинів щодо відчуження, згідно якими законодавство пов'язує перехід права власності на нерухоме майно від підприємства- банкрута, до будь-яких третіх осіб.

Позивач стверджує, що строк позовної давності для подання цього позову не був пропущений. Доводи Позивача щодо дотримання строків позовної давності викладені в апеляційній скарзі ТОВ Таміра на оскаржувану ухвалу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Таміра СУАП Європоль ТОВ просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зокрема СУАП Європоль ТОВ зазначено, що позивач дізнався про порушення, на його думку, прав в момент вибуття майна з власності ТОВ Таміра - 14.02.13 - дата державної реєстрації права власності на майно за ТОВ Харківспецнадра . Заяву ж про витребування нерухомого майна у цій справі та визнання права власності подано лише 14.08.2018 - зі спливом трирічного строку позовної давності, який сплив 15.02.16. Так, саме 14.02.13 позивач дізнався про порушення його права на нерухоме майно та міг заявити позов до ТОВ Харківспецнадра з підстав, що зазначені у заяві в цій справі.

Що ж стосується заявления вимоги за ст. 388 ЦК України або окремо за ст. 87 ЦК України, як вважає СУАП Європоль ТОВ, поділ позову у контексті застосування строків позовної давності за конкретними підставами буде суперечити процесуальному закону, а від так, позов повинен бути розглянутий як єдине ціле, що в свою чергу свідчить про факт наявності у позивача можливості звернутись з аналогічними підставами до суду ще з 14.02.13. Таким чином, вважається, що строки позовної давності вцілому по позову минули саме 15.02.16.

Стосовно переривання строку позовної давності у зв'язку з подачею ТОВ Таміра позову до ТОВ Легат-2013 про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України на підставі ч.2 ст. 264 ЦК України, СУАП Європоль ТОВ вважає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки подаючи позов до ТОВ Легат-2013 з підстав статті 388 ЦК України, не було перервано строку позовної давності для подання позову з підстав статей 387, 388 ЦК України взагалі, а так само і з будь-якого роду іншими матеріально-правовими підставами.

Як зазначено СУАП Європоль ТОВ, позов до ТОВ Легат-2013 було вирішено, в позові відмовлено, рішення набрало законної сили. Від так, приймаючи до уваги той факт, що строк позовної давності подачі позову з підстав ст.ст. 387, 388 ЦК України не було перервано, то й перебіг строку позовної давності не може обліковуватись заново.

Стосовно неможливості подання позовної заяви саме до СУАП Європоль ТОВ, то останнє вважає, що взагалі таке твердження не може бути розглянуте судом як довод початку перебігу строку позовної давності з моменту укладення договору купівлі-продажу майна з СУАП Європоль ТОВ. Так, відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 4 ГПК України, право на звернення до суду виникає з моменту порушення прав особи. Враховуючи викладене вище, ТОВ Таміра дізналась про порушення своїх прав на нерухоме майно 14.02.13, у зв'язку з чим у ТОВ Таміра виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, саме з цього моменту і відраховується строк позовної давності звернення до суду, оскільки першопричиною звернення є не суб'єктний склад у справі, а саме факт порушення прав. Від так, звернення до суду повинне було відбутись в трирічний строк з 14.02.13, а в разі, якщо протягом розгляду справи у суді змінювались володільці спірного майна, судом до участі у справі залучається процесуальний правонаступник, яким би був кожний наступний володілець спірного майна. Таким чином, посилання ТОВ Таміра на початок обліку строків позовної давності з дати укладання договору купівлі-продажу СУАП Європоль ТОВ є необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з огляду на викладене нижче.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011р. відповідно до ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ТОВ "Таміра" було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначено ліквідатора.

В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ "Таміра" включено нежитлові приміщення, які є предметом спору в даному судовому засіданні.

Спірне майно ТОВ "Таміра" отримано на підставі Договору купівлі-продажу, що укладений з Спільним підприємством "Технопарк-Пожтехніка", який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1333.

В ліквідаційній процедурі вищеозначене майно реалізоване.

Так, 28.12.2012р. ТБ "Європейська" проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства.

Переможцем аукціону було визнано ТОВ "Харківспецнадра". Відповідно до протоколу №7, останній повинен був протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна оплатити суму 5 276 690,10грн. та перерахувати кошти на рахунок ТОВ "Таміра".

ТОВ "Харківспецнадра" вищеозначену суму на рахунок ТОВ "Таміра" не перерахував, а звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, де відповідачем була ТОВ "Таміра".

29.01.2013р. господарський суд Харківської області по справі № 922/295/13 прийняв рішення, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ "Харківспецнадра", визнав за останнім право власності на майно, яке було придбане на аукціоні.

На підставі вищеозначеного судового рішення прийнято рішення, за яким ТОВ"Харківспецнадра" набуло право власності на майно.

11.11.2013р. відбулись загальні збори, на якому ТОВ "Харківспецнадра" відчужило спірне майно шляхом його передачі до статутного капіталу ТОВ "ЛЕГАТ 2013" (код ЄДРПОУ 38980665) нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ "ЛЕГАТ 2013" з травня по серпень 2015р. провело реконструкцію нежитлової будівлі літ. "АГ-1" у багатофункціональний комплекс (шляхом демонтажу приміщень першого поверху, антресолі першого поверху, підвалу).

На підставі декларацій, зареєстрованих в ДАБК у Харківській області, 16.09.2015р. Реєстраційною службою ХМУЮ в Харківській області зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1- :-1 -5, загальною площею 2303,9 м. кв. в літ. "АГ-1" по АДРЕСА_1 за ТОВ "ЛЕГАТ 2013".

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.15р. по справі №922/4709/15 зазначено, що нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1- :-1 -5, загальною площею 2303,9 м. кв. в літ. "АГ-1" по АДРЕСА_1, є новоствореним майном, право власності на яке виникає з підстав, передбаченою ч.1 ст.182 та ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України, після закінчення будівельних робіт та проведення державної реєстрації права власності.

15.06.2016р. ТОВ "ЛЕГАТ 2013" уклав Договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, за яким останній придбав нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", реєстраційний номер 947872663101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та другий Договір купівлі-продажу з ОСОБА_5, за яким покупець придбав нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", реєстраційний номер 947900663101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

02.04.2018р. СУАП "Європоль" у формі ТОВ уклав Договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо придбання нежитлових приміщень, які належали останнім на підставі Договорів купівлі-продажу від 15.06.2016р. Таким чином, СУАП "Європоль" у формі ТОВ придбав наступні нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1, а саме:

- нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1 -:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1";

- нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1".

18.12.2014р. Харківський апеляційний господарський суд прийняв постанову по справі №922/295/13-г, в якій рішення господарського суду Харківської області від 29.01.13 у справі №922/295/13-г скасував, відповідно до якого ТОВ "Харківспецнадра" набув право власності на майно ТОВ "Таміра", прийняв нове рішення, яким в позові ТОВ "Харківспецнадра" відмовив.

Крім того, 24.03.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра" визнано недійсним результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ "Таміра", які проведені 28.12.2012р. ТБ "Європейська", м.Дніпродзержинськ.

В матеріалах справи є рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. по справі № 922/4709/15, в якому позивач був ТОВ "Таміра", а відповідач- ТОВ "ЛЕГАТ 2013" про витребування у останнього нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1 -:-1 -5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1" загальною площею 2303,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. в задоволенні позову ТОВ "Таміра" було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. вищеозначене рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. по справі №922/4709/15 залишено без змін.

Ліквідатор по справі ТОВ "Таміра" арбітражний керуючий Куліченко М.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою, в якій просить суд:

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101;

- судовий збір стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду від 24.01.2019р. у справі, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича про витребування майна та визнання права власності у справі.

Розглядаючи доводи апеляційних скарг щодо відповідності закону та обґрунтованості винесеної судом першої інстанції ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як було зазначено вище, спірне майно ТОВ "Таміра" отримано на підставі Договору купівлі-продажу, що укладений з Спільним підприємством "Технопарк-Пожтехніка", який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1333.

28.12.2012р. ТБ "Європейська" проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства. Переможцем аукціону було визнано ТОВ "Харківспецнадра".

18.12.2014р. Харківський апеляційний господарський суд прийняв постанову по справі №922/295/13-г, в якій рішення господарського суду Харківської області від 29.01.13 у справі №922/295/13-г скасував, відповідно до якого ТОВ "Харківспецнадра" набув право власності на майно ТОВ "Таміра", прийняв нове рішення, яким в позові ТОВ "Харківспецнадра" відмовив.

24.03.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра" визнано недійсним результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ "Таміра", які проведені 28.12.2012р. ТБ "Європейська", м.Дніпродзержинськ.

Право власності на спірний об'єкт на час розгляду даного спору зареєстровано за СУАП "Європоль" у формі ТОВ на підставі Договору купівлі-продажу від 02.04.2018р.

За твердженням СУАП "Європоль" у формі ТОВ, останнє набуло право власності на новостворені об'єкти нерухомості, яким присвоєно нові індивідуальні реєстраційні номери, шо є відмінними від того майна, яке належало ТОВ "Таміра" на праві власності, а нерухоме майно перестало фактично існувати з того часу, як проведено його поділ і право власності на новостворені об'єкти літ. "АГ-1" нежитлове приміщення підвалу, площею 566,7 кв.м. та нежитлове приміщення 1-го поверху, площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1" зареєстровано за СУАП "Європоль" у формі ТОВ.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомості про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача.

Відповідно доказам, наявних в матеріалах справи, спірний об'єкт поділений шляхом створення нових записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто існуюче майно поділено і до Реєстру внесені записи про поділ.

Виникнення речових прав на новостворене майно врегульовано статтею 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Аналіз вказаної статті вказує на те, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим, створеним тощо.

Таким чином, жодного нового майна не створювалось, а лише було поділено в реєстрі вже існуюче майно. Створені внаслідок формального поділу об'єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм Цивільного кодексу України.

Так, місцевим судом зроблені висновки, з якими погоджується колегія суддів, що спірне нерухоме майно створене шляхом поділу і не є новоствореним майном, а лише складовим елементом об'єкту ліквідаційної маси, належною банкруту у даній справі, а реєстраційна дія по поділу майна не є підставою для припинення права власності.

Вказана правової позиції викладена Верховним Судом України у постанові від 06.07.2016р. по справі №6-121цс16).Так, Верховний Суд України вказував на те, що не є новоствореним об'єктом об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011, який дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, встановив, що ліквідатором доведено, що ТОВ "Таміра" є власником спірного майна, яке перебуває у незаконному володінні СУАП "Європоль" у формі ТОВ на час звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком місцевого про наявність підстав для витребування у СУАП "Європоль" у формі ТОВ спірного майна відповідно до ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на роз'яснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в пункті 2.15 Постанови від 29.05.2011 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями), в якому зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного України. При цьому, необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 року у справі №916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що у випадку, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про необхідність задоволення вимоги ліквідатора банкрута про визнання права власності на майно, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Верховного Суду України від 07.11.2012 року у справі № 6-107цс12 зазначено, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Таким чином, вимоги ліквідатора про витребування майна на підставі ст.388 Цивільного кодексу України та визнання права власності на спірне майно на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню.

За результатами розгляду заяви Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо пропуску строку позовної давності, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов наступних висновків, що строк позовної давності слід відраховувати від 14.05.2015р., коли Дніпропетровський апеляційний господарський суд виніс постанову про залишення без змін ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015р. по справі №29/5005/6325/2011.

Господарський суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст.261 Цивільного кодексу України, зазначив, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо судом встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Враховуючи наведені норми законодавства, фактичні обставини справи, Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви, у зв'язку зі спливом позовної давності. Апеляційна інстанція не погоджується з висновками, викладеними в ухвалі від 24.01.2019 року у справі № 29/5005/6325/2011 стосовно відмови у задоволені заяви, у зв'язку зі спливом строку позовної давності з наступних підстав.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 261, 257 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

З урахуванням частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Статтею 264 ЦК визначено порядок переривання перебігу позовної давності.

Так, за приписами статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз вказаної норми статті 264 ЦК призводить до висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 ЦК), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

За змістом частини 2 статті 264 ЦК переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2011 року, відповідно до ст.51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ТОВ Таміра було визнано банкрутом. 28.12.2012 року ТБ Європейська проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в ліквідаційній процедурі.

24.03.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра визнано недійсним результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна ТОВ Таміра , які проведені 28.12.2012р. ТБ Європейська , м.Дніпродзержинськ. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року вищезазначена ухвала залишена без змін.

Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності слід відраховувати від 14.05.2015 року - з дня винесення Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови про залишення без змін ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 року у справі 29/5005/6325/2011.

При цьому, Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що в матеріалах справи є рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. по справі №922/4709/15, в якому позивач був ТОВ Таміра , а відповідач- ТОВ "ЛЕГАТ 2013" про витребування у останнього нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1 -:-1 -5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1" загальною площею 2303,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. в задоволенні позову ТОВ Таміра було відмовлено, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. вищеозначене рішення залишено без змін. В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015р. по справі №922/4709/15 залишено без змін.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра 18.08.2015 року з вищезазначеним позовом до Господарського суду Харківської області, в силу вимог статті 264 ЦК України мало наслідком переривання строку позовної давності. При цьому відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що, починаючи з 18.08.2015, перебіг позовної давності розпочався заново та на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра з позовом до Спільного Українсько-Американського підприємства Європоль у формі товариства з обмеженою відповідальністю про витребування майна та визнання права власності - 16.08.2018 - не сплив.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про витребування майна та визнання права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні справи апеляційний господарський суд враховує правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011.

Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.269,275,277, 281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019р. у справі №29/5005/6325/2011 - скасувати.

Задовольнити заяву ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Куліченко Максима Валерійовича до відповідача: Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна та визнання права власності:

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- витребувати у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.18, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101.

Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" судовий збір у розмірі 51 034, 00 грн., в тому числі за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.04.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.А. Коваль