Рішення

від 17.04.2019 по справі 911/282/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.04.2019 Справа № 911/282/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Профібетон

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп

про стягнення заборгованості у розмірі 107 344, 30 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до господарського суду Донецької області передані позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Профібетон до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп про стягнення заборгованості у розмірі 107 344, 30 грн.

Процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Профібетон" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Атена М" про стягнення 107344,30 гривень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2019 позовну заяву залишено без руху.

07.02.2019 позивачем було подано клопотання про усунення недоліків, в якому він зазначає, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АТЕНА М змінило свою назву на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АХА ОСОБА_2" та змінило місцезнаходження юридичної особи з Київська обл., Броварський р-н., с.м.т. Калинівка, вул. Лісова, 56 на Донецька обл., м. Маріуполь. Центральний район, вул. Миколаївська, буд. 7/17, офіс 58. Код ЄДРПОУ при цьому не змінився. Та просить суд передати матеріали справи № 911/282/19 на розгляд до господарського суду Донецької області відповідно до територіальної юрисдикції (підсудності).

Господарським судом Київської області ухвалою від 11.02.2019 у справі № 911/282/19 встановлено, що як вбачається з даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2019, місцезнаходженням відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АХА ОСОБА_2" є Донецька обл., м. Маріуполь. Центральний район, вул. Миколаївська, буд. 7/17, офіс 58, код 40392286.

Таким чином, зазначений позов територіально не підсудний господарському суду Київської області.

За таких обставин, керуючись статтями 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив позовну заяву від 07.12.2018 № б/н ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Профібетон", разом з доданими до неї матеріалами, передати на розгляд до господарського суду Донецької області (61022, м.Харків, пр.Науки, 5).

Судом встановлено, що копія позовної заяви по справі разом з доданими до неї документами надіслані 07.02.2019 на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АХА ОСОБА_2" (Донецька обл., м. Маріуполь. Центральний район, вул. Миколаївська, буд. 7/17, офіс 58), докази чого наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2019 №911/282/19 позовну заяву прийнято судом до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження.

Господарським судом Донецької області ухвала від 19.02.2019 про відкриття провадження у справі №911/282/19 надіслана на адресу відповідача (м. Маріуполь, Центральний район, вул. Миколаївська, 7/7, офіс 58 ).

Поштове відправлення №6102227526946, в якому надсилалась ухвала суду від 19.02.2019 №911/282/19 не було отримане відповідачем за вказаною адресою та повернуто на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, про що відділенням поштового зв'язку проставлено відповідну відмітку.

Відповідач іншого свого місця знаходження суду не повідомив, судом такого не встановлено.

Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини ст.120 цього Кодексу.

Згідно з п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, з огляду на приписи п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження є врученою, а днем отримання відповідачем ухвали суду від 19.02.2019 є дата поставлення відділом зв'язку відповідної відмітки (штемпель) про закінчення строку його зберігання у відділенні, тобто 23.03.2019.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №911/282/19 повідомлений належним чином.

Позивач ухвалу суду від 19.02.2019 отримав належним чином.

Правова позиція позивача.

Позов обґрунтований тим, що між 01.09.2017 позивачем та відповідачем підписаний договір поставки №75/01-2017, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити бетон та щебенево - пісчяну суміш позивачу, а останній зобоввЂ�язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару, а відповідач отримавши його не здійснив розрахунок з позивачем у повному обсязі. Неоплаченими залишаються товари, які поставлені на виконання договору по накладним: №243 від 05 квітня 2018 року на суму 21 148 грн; № 295 від 25 квітня 2018 року на суму 6 520 грн; №314 від 28 квітня 2018 року на суму 36 640 грн; №340 від 05 травня 2018 року на суму 13 468 грн; №493 від 01 червня 2018 року на суму 4987,5 грн; та за актами про надання послуг №244 від 05 квітня 2018 року на суму 700 грн; №296 від 25 квітня 2018 року на суму 135 грн; №351 від 05 травня 2018 року на суму 400 грн.

Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

01 вересня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Профібетон як постачальником (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АТЕНА М як покупцем підписаний договір на поставку продукції №75/01-2017, відповідно до умов якого постачальник зобоввЂ�язується передати у власність покупцю бетон та щебенево - пісчяну суміш позивачу, а останній зобоввЂ�язався прийняти та оплатити його.

Судом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань встановлено, що за кодом ЄДРПОУ 40392286 станом на момент відкриття провадження по справі та станом на 09.04.2019 значиться ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп (місце реєстрації юридичної особи Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, б. 7/17, офіс 58). Разом з тим відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань станом на 05.04.2016 за кодом ЄДРПОУ 40392286 значиться ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АТЕНА М (код 40392286) (місце реєстрації юридичної особи м. Бровари, вул. Київська, 135).

Відповідно до витягу станом на 28.01.2019 з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань, 05.12.2018 до реєстру внесені зміни щодо зміни повного та скороченого найменування, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АТЕНА М змінило назву на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп .

За таких обставин, станом на момент звернення до суду та станом на момент розгляду справи судом належним відповідачем по справі щодо виконання зобоввЂ�язання по договору №75/01-2017 є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп , яке є покупцем по вказаному договору.

Асортимент, кількість, умови, строки та місце поставки Продукції визначаються в узгоджених сторонами замовленнях та додатковою угодою до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору. (п. 1.2. договору)

Відповідно до п.3.7. договору право власності та ризиків на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.4.4. договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію, поставку, послуги з транспортування шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до п.4.6. договору, датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2.1. договору покупець зобов'язаний придбати продукцію, доставку, послуги з транспортування за цінами, обумовленими в цьому договорі та оплатити його відповідного до умов цього договору.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що розвантаження продукції на обвЂ�єктах покупця повинно бути проведено не більше, ніж за 1 годину автобітонозмішувача обвЂ�ємом 7м3 і не більше , ніж за 1 годину 30 хвилин автобітонозмішувача обвЂ�ємом 10м3. Вартість простою більше вищевказаних годин на обвЂ�єкті покупця оплачується покупцем відповідно діючих тарифів постачальника.

Для оплати будь-яких витрат за цим договором постачальник повинен попередньо, але не пізніше ніж за 3 дні до дати відповідної події направити покупцю відповідний рахунок для оплати відповідних витрат (п.4.8 договору).

Строк дії договору відповідно до розділу 9 сторони погодили з 01.09.2017 до 01.08.2018, з можливістю пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб без зауважень.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №1198 від 25.09.2017 на суму 41720,00 грн; №1202 від 25.09.2017 на суму 2090,00 грн; №1203 від 26.09.2017 на суму 41720,00; №1215 від 27.09.2017 на суму 35860, 00 грн; №1222 від 28.09.2017 на суму 31290,00 грн; №1225 від 29.09.2017 на суму 26820, 00 грн; №1242 від 02.10.2017 на суму 10430,00 грн; №66 від 19.12.2017 на суму 17720, 00 грн; №64 від 18.12.2017 на суму 24600,00 грн; №86 від 23.12.2017 на суму 3560,00 грн; №13 від 17.01.2018 на суму 5360,00 грн; № 12 від 17.01.2018 на суму 10000,00 грн; №235 від 31.03.2018 на суму 38940,00 грн; №243 від 05.04.2018 на суму 34848,00 грн; № 295 від 25.04.2018 на суму 6520,00 грн; №314 від 28.04.2018 на суму 36640,00 грн; №340 від 05.05.2018 на суму 13468,00 грн; №493 від 01.06.2018 на суму 4987,50 грн.

Окрім того, відповідно до умов договору позивачем надано відповідачу послуги з простою бетонозмішувача, що підтверджується актами про надання послуг: №1192 від 26.03.2017 на суму 180,00 грн; №1193 від 26.09.2017 на суму 360,00 грн; №1196 від 27.09.2017 на суму 180,00 грн; №1236 від 29.09.2017 на суму 180,00 грн; №8 від 17.01.2018 на суму 180 грн; №230 від 31.03.2018 на суму 360,00 грн; №244 від 05.04.2018 на суму 700 грн; №296 від 25.04.2018 на суму 135 грн; №351 від 05.05.2018 на суму 400 грн.

Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без зауважень та заперечень.

Позивачем за вказаним договором виписано відповідачу рахунки на оплату: №520 від 25.09.2017 на суму 41720, 00 грн; №548 від 25.09.2017 на суму 2090,00 грн; №547 від 26.09.2017 на суму 41720,00 грн; №538 від 26.09.2017 на суму 180,00 грн; №539 від 26.09.2017 на суму 360,00 грн; №553 від 27.09.2017 на суму 35860,00 грн; №554 від 28.09.2017 на суму 31290, 00 грн; №555 від 29.09.2017 на суму 26820,00 грн; №545 від 27.09.2017 на суму 180,00 грн; №560 від 29.09.2004 на суму 180,00 грн; №561 від 02.10.2017 на суму 10430,00 грн; №45 від 19.112.2017 на суму 17720,00 грн;№46 від 18.12.2017 на суму 24600,00 грн; №61 від 23.12.2017 на суму 3560,00 грн; №9 від 17.01.2018 на суму 180,00 грн; №11 від 17.01.2018 на суму 5360,00 грн; №10 від 17.01.2018 на суму 10000,00 грн; №179 від 31.03.2018 на суму 360,00 грн; №180 від 31.03.2018 на суму 38940,00 грн; №189 від 05.04.2018 на суму 34848,00 грн; №190 від 05.04.2018 на суму 700,00 грн; №229 від 25.04.2018 на суму 6520,00 грн; №230 від 25.04.2018 на суму 135,00 грн; №230 від 25.04.2018 на суму 36640,00 грн; №351 від 05.05.2018 на суму 400,00 грн; № 263 від 05.05.2018 на суму 13468, 00 грн; № 337 від 01.06.2018 на суму 4987,50 грн.

Факт постачання позивачем відповідачу товару за договором також підтверджено товарно-транспортними накладними: №36960 від 25.09.2017; №36963 від 25.09.2017; № 36965 від 25.09.2017; №36968 від 25.09.2017; №36971 від 25.09.2017; №1325 від 26.09.2017 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 1 година); № 1327 від 26.09.2017 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 1 год. 25 хв); №1324 від 26.09.2017; №1323 від 26.09.2019; № 1341 від 27.09.2017; №1343 від 27.09.2017; №36988 від 27.09.2017; №28.09.2017 від 28.09.2017; №1347 від 28.09.2017; №1348 від 28.09.2017; №1354 від 29.09.2017 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 0 год. 40 хв.); №1353 від 29.09.2017; №37078 від 02.10.2017; №37851 від 23.12.2017; №37901 від 17.01.2018; №37900 від 17.01.2018;№ 38383 від 31.03.2018; №38385 від 31.03.2018 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 2 години); №2018 від 05.04.2018; № 2019 від 05.04.2018 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 3 години); №38552 від 25.04.2018 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 0 год 45 хв.); № 38590 від 28.04.2018; № 38589 від 28.04.2018; № 2122 від 28.04.2018; №2208 від 05.05.2018; № 2207 від 05.05.2018 (з зафіксованим простоєм бетонозмішувача 2 год); №1993 від 01.06.2018.

Відповідно до платіжних доручень наявних в матеріалах справи відповідачем частково сплачено грошові кошти за отриманий товар та надані послуги.

Як встановлено судом з відомостей, що містяться в акті звіряння взаєморозрахунків підписаним позивачем та відповідачем, залишаються неоплаченими відповідачем наступні видаткові накладні: №243 від 05 квітня 2018 року на суму 21148 грн; № 295 від 25 квітня 2018 року на суму 6 520 грн; №314 від 28 квітня 2018 року на суму 36 640 грн; №340 від 05 травня 2018 року на суму 13 468 грн; №493 від 01 червня 2018 року на суму 4987,5 грн; та наступні акти про надання послуг №244 від 05 квітня 2018 року на суму 700 грн; №296 від 25 квітня 2018 року на суму 135 грн; №351 від 05 травня 2018 року на суму 400 грн; на загальну суму 83998,50 грн.

Позивач 10.10.2018 звернувся до відповідача з вимогою № 1 до 17 жовтня 2018 року сплатити заборгованість за поставлений товар, відповідно до договору № 1710/2018 від 17.10.2018 яка станом на 10.10.2018 становить 83998,50грн., за поставки: від 05 квітня 2018 року на суму 21 148 грн; від 25 квітня 2018 року на суму 6 520 грн; від 28 квітня 2018 року на суму 36 640 грн; від 05 травня 2018 року на суму 13 468 грн; від 01 червня 2018 року на суму 4987,5 грн; за актами про надання послуг від 05 квітня 2018 року на суму 700 грн; від 25 квітня 2018 року на суму 135 грн; від 05 травня 2018 року на суму 400 грн. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання грошових зобов'язань по договору №75/01-2017 від 01.09.2017 не надав, заборгованість у розмірі 83998,50 грн по договору не спростував.

Отже, матеріалами справи підтверджені, а відповідачем не спростовано наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки №75/01-2017 від 01.09.2017 у сумі 83998,50 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угод, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містять елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України). Також договір містить елементи договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

У пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, відповідач вартість отриманого товару у строки передбачені договором не оплатив, заборгованість за товар становить 81528,50 грн.

Окрім того, позивачем надавались послуги згідно п. 3.12 договору. За вказаним пунктом договору відповідач зобоввЂ�язався здійснити оплату вартості простою. Виконання позивачем послуг підтверджується актами про надання послуг на суму 1235,00 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, відповідач вартість послуг у строки передбачені п. 4.8 договору, тобто протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку на оплату, не здійснив, тому заборгованість за послуги відповідача перед позивачем складає 1235,00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 83998,50 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16995,25 грн; інфляційні втрати у розмірі 4891,63 грн. та 3% річних у сумі 1458,92 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

У випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 904/5922/17.

Разом з тим, дослідивши умови договору №75/01-2017 від 01.09.2017, судом встановлено, що умовами договору не погоджений обоввЂ�язок та умови сплати пені (штрафу). Позивачем не наведено положень закону, який слід застосувати до спірний відносин при вирішенні спору щодо стягнення пені з відповідача, умовами договору розмір пені та порядок її нарахування, сторонами не погоджений.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 16995,25 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначний період прострочення зобов'язання та база нарахування.

За розрахунком суду оплата відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України здійснюється у день поставки товару, тобто 05.04.2018, отже 3 % річних нараховуються наступним чином:

• за видатковою накладною №243 від 05.04.2018 з 06.04.2018 по 13.11.2018, за 222 дні - 385,88 грн, база для нарахування 21148,00 грн (з урахуванням наявної переплати за видатковою накладною №235 від 31.03.2018) грн;

• за видатковою накладною №295 від 25.04.2018 з 26.04.2018 по 13.11.2018, за 202 дні - 180, 25 грн, база для нарахування 6520,00 грн;

• за видатковою накладною №314 від 28.04.2018 з 29.04.2018 по 13.11.2018, за 199 дні - 599,29 грн, база для нарахування 36640,00 грн;

• за видатковою накладною №340 від 05.05.2018 з 06.05.2018 по 13.11.2018, за 199 дні - 212,54 грн, база для нарахування 13468,00 грн;

• за видатковою накладною №493 від 01.06.2018 з 02.06.2018 по 13.11.2018, за 165 дні - 67,64 грн, база для нарахування 4987,5 грн;

Відповідно до п. 4.8. договору поставки продукції оплати будь-яких витрат за цим договором постачальник повинен попередньо, але не пізніше ніж за 3 (три) дні до дати відповідної події направити покупцю відповідний рахунок для оплати відповідних витрат.

Тобто при розрахунку 3% річних, необхідно врахувати 3 денний період, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за актами надання послуг на підставі виставлених рахунків, виходячи з п.4.8. договору, а саме:

• за актом надання послуг №244 від 05.04.2018 з 10.04.2018 по 13.11.2018, за 219 дні - 12,54 грн, база для нарахування 700 грн;

• за актом надання послуг №296 від 25.04.2018 з 06.05.2018 по 13.11.2018, за 196 дні - 2,16 грн, база для нарахування 135,00 грн;

• за актом надання послуг №351 від 05.05.2018 з 10.05.2018 по 13.11.2018, за 188 дні - 6,18 грн, база для нарахування 400 грн;

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 1466,48 грн. (за видатковими накладними у сумі 1445,60 грн, за актами надання послуг у сумі 20,88 грн).

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1458,92 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та ст.ст.17, 18 Закону України Про інформацію використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.

Оскільки право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції виникло на початку квітня 2018, то період нарахування інфляційних втрат починається з 01.05.2018.

За розрахунком суду:

• за видатковою накладною №243 від 05.04.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 21148,00 грн, граничний термін сплати до 05.04.2018, нараховується з 01.05.2018 по 31.10.2018 - 614,75 грн.;

• за видатковою накладною №295 від 25.04.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 6520,00 грн, граничний термін сплати до 25.04.2018, нараховується з 01.05.2018 по 31.10.2018 - 189,53 грн.;

• за видатковою накладною №314 від 28.04.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 36640,00 грн, граничний термін сплати до 25.04.2018, нараховується з 01.05.2018 по 31.10.2018 - 1065,08 грн.;

• за видатковою накладною №340 від 05.05.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 13468,00 грн, граничний термін сплати до 05.05.2018, нараховується з 01.06.2018 по 31.10.2018 - 391,50 грн.;

• за видатковою накладною №493 від 01.06.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 4987,50 грн, граничний термін сплати до 01.06.2018, нараховується з 01.07.2018 по 31.10.2018 - 144,98 грн.;

Також при розрахунку інфляційних втрат, необхідно врахувати 3 денний період, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за актами надання послуг на підставі виставлених рахунків, виходячи з п.4.8. договору, а саме:

• за актом надання послуг №244 від 05.04.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 700,00 грн, граничний термін сплати до 09.04.2018, нараховується з 01.05.2018 по 31.10.2018 - 20,35 грн.;

• за актом надання послуг №296 від 25.04.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 135,00 грн, граничний термін сплати до 02.05.2018 (з урахуванням вихідних та святкових), нараховується з 01.06.2018 по 31.10.2018 - 3,92 грн.;

• за актом надання послуг №351 від 05.05.2018 на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 400,00 грн, граничний термін сплати до 10.05.2019 (з урахуванням вихідних та святкових), нараховується з 01.06.2018 по 31.10.2018 - 11,63 грн.;

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 2477,64 грн. (за видатковими накладними у сумі 2405,84 грн, за актами надання послуг у сумі 71,80 грн).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково на суму 2477,64 грн.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А отже в частині позовних вимог яка не підлягає задоволенню судом, судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю АХА ОСОБА_2 груп (вул. Миколаївська, 7/17, оф.58, м. Маріуполь, Донецька область, 87501, код ЄДРПОУ 40392286) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Профібетон (вул.Лісова, 56, Калинівка, Броварський район, Київська область, 07443 код ЄДРПОУ 35876116) заборгованість у розмірі 83 998 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 50 коп - основного боргу; з% річних у розмірі 1458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) грн 92 коп; інфляційні втрати у розмірі 2477( дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн 64 грн; судовий збір 1573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн 67 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 17 квітня 2019 року.

Суддя Д.М. Огороднік