Рішення

від 11.04.2019 по справі 906/994/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/994/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник за довіреністю від 08.11.2018,

посвідчення №000978 від 14.08.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат ордер серії КВ №421172 від 29.03.2019,

посвідчення №2675 від 08.12.2006,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" (м.Житомир)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ)

про продовження строку договору оренди.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Окружним адміністративним судом міста Києва.

Приватне підприємство "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Коростенська дирекція залізничних перевезень" про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №890 від 10.06.2009 року за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2 строком до 31.12.2018 року включно.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.11.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Розгляд справи в підготовчому засіданні неодноразово відкладався. Зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.02.2019 судом оголошено перерву до 18.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.03.2019, зокрема, замінено відповідача у справі на Акціонерне товариство "Українська залізниця"; прийнято до розгляду заяву позивача від 15.02.2019 в частині зміни предмету позову та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №890 від 10.06.2009, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2 строком до 31.12.2018 року включно; продовжено строк підготовчого провадження та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 29.03.2019.

У підготовчому засіданні 29.03.2019 оголошувалась перерва до 05.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2019 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 15.02.2019 про зміну предмету позову, просила позов задовольнити та визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890 від 10.06.2009. Заперечила, щодо доводів відповідача з підстав наведених у відповідях на відзив від 09.01.2019 (т.1, а.с.185-189), від 31.01.2019 (т.2, а.с.1-3) та від 04.04.2019 (т.2, а.с.235-237).

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2019р проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві №НЮ-7/546 від 02.04.2019 на позов (т.2, а.с.238-241, т.3, а.с.2-8). Крім того, в матеріалах справи містяться: відзив Регіональної філії "Південно-західна залізниця" від 14.12.2018 №ДНЮ-4/263 на позовну заяву (т.1, а.с.88-91), заперечення Регіональної філії "Південно-західна залізниця" від 21.01.2019 на відповідь на відзив (т.1, а.с.239-241), заперечення Регіональної філії "Південно-західна залізниця" від 25.02.2019 на додаткову відповідь на відзив (т.2, а.с.120-122).

Крім того, 11.04.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення №НЮ-7/570 від 11.04.2019 (т.3, а.с.19-20). В судовому засіданні представник відповідача просив долучити до матеріалів справи вказані заперечення та врахувати їх при прийнятті рішення. Посилаючись на те, що заперечення №НЮ-7/570 від 11.04.2019 не могли бути подані відповідачем раніше, оскільки про необхідність спростування доводів позивача у відповіді на відзив від 04.04.2019, відповідачу стало відомо лише 05.04.2019.

Представник позивача не заперечила щодо прийняття вказаних заперечень до розгляду.

В судовому засіданні 11.04.2019 судом розглянуто клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи поданих заперечень №НЮ-7/570 від 11.04.2019. Суд задовольнив вказане клопотання з огляду на таке.

Частиною 3 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом приймається до уваги той факт, що на стадії підготовчого засідання позивачем подавалась відповідь на відзив на позовну заяву від 04.04.2019, при цьому, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2019. Судом також враховуються пояснення представника відповідача про те, що заперечення №НЮ-7/570 від 11.04.2019 не могли бути подані відповідачем раніше, оскільки про необхідність спростування доводів позивача у відповіді на відзив від 04.04.2019, відповідачу стало відомо лише 05.04.2019 під час судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд вважає наведені відповідачем обставини пропуску строку на подання заперечень поважними та приймає до розгляду подані представником відповідача заперечення №НЮ-7/570 від 11.04.2019 на стадії розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 17.06.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Торгово-промислова Компанія "Медвейс" (позивач/орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №216 (далі-договір оренди) (т.1, а.с.14-15).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9кв.м. (надалі-майно), що знаходиться на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці за адресою: м.Житомир, вул.Товаро-Вантажна, 12. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, виконаним ТОВ багатопрофільною фірмою "Консул Лтд" станом на 01.03.2005р, і становить 212364,00грн (Двісті дванадцять тисяч триста шістдесят чотири грн. 00 копійок).

Згідно з пунктом 1.2 договору, майно передається в оренду під склад.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу за участю орендодавця, або підприємству, вказаному орендодавцем. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 2.5 договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Цей договір діє з 17.06.2005р. до 15.05.2006 включно (пункт 10.1 договору).

17.06.2005 за актом приймання-передачі орендованого державного майна, орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9кв.м. (надалі-майно), що знаходиться на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці за адресою: м.Житомир, вул.Товаро-Вантажна, 12. Майно знаходиться в задовільному стані і придатне для експлуатації (т.1, а.с.16 на звороті).

У період з 13.03.2007 по 16.04.2008 сторонами укладено додаткові договори №1-2 до договору оренди №216, якими продовжувалась дія договору, змінювався розмір орендної плати та інші умови договору (т.1, а.с.17-18).

10.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Торгово-промислова Компанія "Медвейс" (позивач/орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890 (далі-договір оренди) (т.1, а.с.19-21).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину будівлі складу №3 з рампами площею 589,9кв.м. (надалі-майно), що знаходиться на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці (надалі - балансоутримувач) та знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку за станом на 31.01.2009 і за незалежною оцінкою становить 493253,00грн (Чотириста дев'яносто три тисячі п'ятдесят три грн. 00 копійок).

Згідно з пунктом 1.2 договору, майно передається в оренду для розміщення складу.

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 10.06.2009р. до 08.06.2012 включно (пункт 10.1 договору).

У період з 01.06.2012 по 16.06.2015 сторонами укладено додаткові договори №2-5 до договору оренди №890, якими продовжувалась дія договору, змінювався розмір орендної плати та інші умови договору (т.1, а.с.22-26).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області листом від 25.01.2016 №06/267 повідомило позивача про зміну власника майна та припинення договору оренди №890 від 10.06.2009 з 31.12.2015 (т.1, а.с.28).

ПАТ "Укрзалізниця" набуло статусу орендодавця, у зв'язку з чим 04.03.2016 було укладено додатковий договір (т.1,а.с.29), яким внесені наступні зміни до договору оренди:

- орендодавцем майна за договором оренди №890 від 10.06.2009 є ПАТ "Укрзалізниця". Найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця";

- орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року - становить 9695,90 грн. без ПДВ.;

- орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць;

- орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця";

- договір діє з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно.

Інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишені без змін.

04.03.2016 за актом приймання-передачі ПАТ "Українська залізниця" передало, а Приватне підприємство "Торгово-промислова Компанія "Медвейс" прийняло в строкове платне користування нерухоме майно - частини складу №3 з рампами, що знаходяться за адресою: Житомир, майдан Привокзальний, 2 площею 589,9кв.м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 травня 2015р і становить за незалежною оцінкою 763843,00грн (т.1, а.с.30).

У подальшому, у період з 12.04.2016 по 30.01.2018 сторони уклали ряд додаткових договорів до договору оренди нерухомого майна від 10.06.2009 №890, якими продовжували строк дії договору та узгоджували розмір орендної плати (т.1, а.с.32-42).

Також, 11.05.2018 між ПАТ "Укрзалізниця" та ПП "Торгово-промислова Компанія "Медвейс" укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження" (т.1, а.с.43).

Вищевказаний договір, додаткові договори та акти приймання-передання підписані та скріплені печатками сторін.

Таким чином, за додатковою угодою сторін від 11.05.2018 договір було продовжено на три календарні місяці.

В матеріалах справи містяться листи Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 18.04.2018 №ДН-4/01-4/592, від 18.07.2018 №ДН-4-01-4/1151, від 31.08.2018 №ДН-4-01-4/1421 та Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 26.04.2018р №НЗР-5/450, посилаючись на надіслання яких позивачу, а також умови укладеної між сторонами додаткової угоди від 11.05.2018, відповідач вказує про повідомлення позивача щодо припинення договірних відносин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилаючись на положення ст.764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказує, що оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Позивач зазначає, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір №890 від 10.06.2009 вважається продовженим на такий же строк, тобто з 01.07.2018 до 30.09.2018, а враховуючи відсутність відповідних заяв також і в період з 01.10.2018 по 31.10.2018, договір був продовжений на строк з 01.10.2018 по 31.12.2018. Однак, оскільки відповідач не визнає право позивача на оренду за продовженим договором оренди, то його право, як вважає позивач, підлягає захисту в судовому порядку.

За вказаних обставин позивач просить суд визнати продовженим договір оренди №890 від 10.06.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частини складу №3 з рампами, що знаходяться за адресою: Житомир, майдан Привокзальний, 2 площею 589,9кв.м, на тих самих умовах, строком до 31.12.2018 включно.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що згідно з пунктом 1 додаткового договору від 11.05.2018 сторони дійшли згоди, що договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року без подальшого продовження, а тому відсутні підстави для визнання договору №890 від 10.06.2009 продовженим на новий строк. Вказує, що Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень листами 18.04.2018, від 26.04.2018, від 18.07.2018 та від 31.08.2018 повідомляли орендаря про закінчення 30.06.2018 строку дії договору оренди нерухомого майна та про необхідність повернення майна орендодавцю. А також зауважив, що відповідно до Порядку розпорядження майном ПАТ "Українська залізниця", затвердженого Постановою КМУ від 22.11.2017 №1054, позивач може брати участь у електронних торгах на загальних підставах. Разом з тим, у разі невивільнення приміщень орендарем, орендодавець не зможе розмістити інформацію стосовно зазначеного об'єкта на електронних майданчиках для проведення електронних аукціонів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд враховує вищенаведене, а також таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка узгоджується з ст.759 Цивільного кодексу України, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

У п.10.4. договору оренди №890 сторони також погодили, що продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Таким чином, оскільки додатковим договором від 11.05.2018 до договору оренди нерухомого майна №890 від 10.06.2009 (т.1, а.с.43) сторони погодили строк дії останнього до 30.06.2018, відповідач, на підставі умов п.10.4. договору та в силу приписів ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повинен був у період з 01.07.2018 по 31.07.2018 (протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору) повідомити позивача про свої заперечення.

Відповідачем подано до матеріалів справи лист Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 18.04.2018 №ДН-4/01-4/592, адресований директору ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" в якому йдеться про те, що подальше продовження за договорами, зокрема договором №890 від 10.06.2009, буде припинено з 01.07.2018 та просив після закінчення терміну дії договору повернути нерухоме майно з оренди (т.1 а.с.139). Вказаний лист за твердженням представника відповідача отримано 19.04.2018 директором позивача.

Представник позивача заперечила факт отримання вказаного листа позивачем посилаючись на те, що відомості про його отримання вчинені невідомою особою, а не директором ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс".

Також відповідачем подано до справи лист Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 26.04.2018р за №НЗР-5/450, адресований ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" в якому, посилаючись на закінчення строку дії договору №890 від 10.06.2009, заступники директора регіональної філії "Південно-Західна залізниця" повідомляють позивача, що вважають договір оренди таким, що припиняє свою дію (розірваним) з 01.07.2018 та вимагають негайно повернути майно за договором №890 від 10.06.2009 за актом приймання-передавання про повернення майна (т.1, а.с.137). На підтвердження доказів надіслання вказаного листа відповідач посилається на повідомлення пошти про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.138).

Однак, вказані листи не розцінюється судом як підстава для припинення дії договору №890, оскільки по-перше, з напису на листі від 18.04.2018 "Отримав 19.04.2018 підпис" неможливо встановити особу яка його вчинила, оскільки ні прізвища, ні посади вказаний напис не містить; по-друге, вказані листи направлялись орендарю під час дії договору оренди, а не упродовж одного місяця після його закінчення, тому навіть достеменне встановлення факту їх отримання позивачем не впливає на спірні відносини.

Матеріали справи також містять лист Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 18.07.2018 №ДН-4-01-4/1151 в якому останній вимагав від позивача терміново повернути балансоутримувачу орендоване майна, відповідно до умов договору оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі (повернення) (т.1,а.с.141). При цьому, адресатом у вказаному листі зазначено директора ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" ОСОБА_3Я."; адреса - вул.Вокзальна, 23а, м.Житомир, 10001, тоді як вірною є адреса ПП "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс": АДРЕСА_1, 10001, тобто лист містить невірну адресу позивача.

На підтвердження доказів направлення вказаного листа відповідач подав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.140). Враховуючи заперечення позивача щодо отримання вищевказаного листа, судом було встановлено, що дане повідомлення містить відмітку пошти про вручення 30.07.2018 та напис в графі "за довіреністю ОСОБА_3", однак з нього неможливо встановити на яку саме адресу направлялось таке відправлення (адреса взагалі не вказана). Крім іншого суд враховує, що лист адресований від імені балансоутримувача, а не орендодавця. До того ж, відповідачем не надано доказів того, що саме направлялося Виробничим підрозділом Коростенської дистанції електропостачання позивачу, оскільки опису вкладення до вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.

За вказаного, суд не розцінює лист Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень №ДН-4-01-4/1151 від 18.07.2018 як належне повідомлення орендаря про припинення договору оренди майна (заперечення щодо його продовження).

Щодо листа Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 31.08.2018 №ДН-4-01-4/1421 про закінчення договору та необхідності повернення майна (т.1, а.с 142), то суд враховує, що вказаний лист було направлено після 31.07.2018, тобто після поновлення договору. До того ж вказаний лист було направлено на адресу вул.Вокзальна, 23а, м.Житомир, 10001, а не адресу позивача - АДРЕСА_1, 10001.

Відповідач посилається на те, що керівника позивача було повідомлено про припинення договірних відносин на спільній нараді з орендарями по ст.Житомир на підтвердження чого до справи додано протокол спільної наради від 19.07.2018 та нотаріально посвідчену заяву начальника сектору майнових і земельних ресурсів у Виробничому підрозділі Коростенська дирекція залізничних перевезень - ОСОБА_4 (т.1, а.с.179-180) в якій йдеться про те, яким чином проводилась спільна нарада.

Проте, протокол спільної наради з орендарями по ст.Житомир є внутрішнім документом відповідача, який жодним чином засвідчує факт присутності на нараді уповноваженої особи позивача та повідомлення ПП ТПК "Медвейс" про закінчення терміну дії саме договору оренди №890 від 10.06.2009.

В свою чергу, для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Судом встановлено, що за поданими доказами, відповідач як орендодавець за договором №890 від 10.06.2009 не довів надіслання (вручення) ним позивачу як орендарю листів упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору (30.06.2018). Позивач після цієї дати продовжував і наразі продовжує користуватись майном, а отже і наслідків у вигляді припинення дії договору оренди договору №890 від 10.06.2009 з 01.07.2018 не відбулося.

Таким чином, за результатами аналізу умов укладеного між сторонами договору оренди та норм чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, доводи відповідача про те, що договір оренди припинено з 01.07.2018 у зв'язку з закінченням строку його дії, не знайшли свого підтвердження, оскільки досліджені судом листи, які за твердженням відповідача були надіслані позивачу, не є доказами, які б свідчили про повідомлення позивача про припинення дії договору.

Матеріалами справи підтверджується, що після 30.06.2018 позивачу як і раніше продовжували виставлятись рахунки за орендну плату, який сплачував кошти на підставі вказаних рахунків (т.1, а.с.194-222). Враховуючи зміст рахунків, твердження відповідача щодо їх виставлення за фактичне користування нерухомим майном суд оцінює критично.

Суд також зазначає, що згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Однак, права на пролонгацію договору оренди сторона позбавлена бути не може, оскільки воно гарантовано імперативно нормою закону (частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Вказану правову позицію висловлено у п.16 постанови Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №910/321/18.

З огляду на вказані норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що мають вищу юридичну силу, посилання відповідача на п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №1054 "Про затвердження Порядку розпорядження майном публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", також є безпідставними.

Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Як встановлено ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи імперативні приписи статей 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.4 договору №890, зважаючи що відповідачем не доведено належним чином, що на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо його поновлення, суд дійшов висновку, що договір оренди №890 від 10.06.2009 є продовженим на новий строк на тих самих умовах, відповідно до 30.09.2018 та до 31.12.2018.

Разом з тим, враховуючи, що позивач просить суд визнати продовженим строк дії вказаного договору до 31.12.2018 року включно, слід зазначити таке.

Згідно з п.4.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права. Господарський суд відмовляє в позові і в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому у відповідних випадках господарський суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви або припиняти провадження у справі з тієї підстави, що відповідні вимоги не підлягають розгляду господарськими судами.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України, яка кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога позивача визнати продовженим строк договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №890 від 10.06.2009 на тих самих умовах строком до 31.12.2018 включно, є неефективним правовим засобом захисту права позивача, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Торгово-Промислова Компанія "Медвейс" (10001, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер 31739051) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, буд.5; ідентифікаційний номер 40075815) про визнання продовженим договору оренди №890 від 10.06.2009 на тих самих умовах, строком до 31.12.2018 включно - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.04.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).