Рішення

від 15.04.2019 по справі 915/1341/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 915/1341/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ордер серії МК № 96928 від 29.05.18;

від відповідача - ОСОБА_2, ордер серії МК № 98872 від 11.01.19

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватної виробничо - комерційної фірми «НІКОТЕРМ» , 54034, м.Миколаїв , вул. Перша Інгульська , буд.1-В,

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» , 54037, м.Миколаїв , вул.Знаменська , буд.4

про: стягнення 184527,56 грн.

Приватна виробничо - комерційна фірма «НІКОТЕРМ» (далі - ПВКФ «НІКОТЕРМ» ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 29.11.2018, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» ) пеню в розмірі 130401,99 грн., відсотки річних у розмірі 13017,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 41 107,75 грн. за порушення умов договору підряду №18/221-16 від 28.10.2016 та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.10.2016 за результатами проведення тендерних торгів на виконання будівельно - монтажних робіт, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №18/221-16 на загальну суму 9 809614,91 грн. Відповідачем розрахунок за виконані та здані роботи здійснено в повному обсязі, але із значною затримкою за кожним підписаним актом виконаних робіт. У зв'язку з простроченням оплат за договором, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які просить суд стягнути.

Ухвалою суду від 04.12.2018 позовну заяву №б/н від 29.11.2018 ПВКФ «НІКОТЕРМ» залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення встановлених при поданні позову недоліків.

Ухвалою суду від 22.12.2018 після усунення недоліків позову, останній прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2019 о 15 год. 00 хв.

11.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову ПВКФ «НІКОТЕРМ» повністю. Зазначає, що ним виконано п. 2.3 договору щодо сплати авансу в розмірі 60% від суми договору згідно платіжних доручень № 4940 від 23.11.2016 р., № 5062 від 05.12.2016 р. та № 5191 від 09.12.2016 р., а всього в сумі 5 885 768,95 грн., а також виконано умови п. 2 додаткової угоди № 3 від 25.04.2017 р. до договору, якою збільшений розмір авансового платежу до 71% від суми договору та умови п. 2 додаткової угоди № 4 від 12.07.2017 р., якою збільшено розмір авансового платежу до 75% від суми договору, та здійснено наступні платежі: на суму 1000 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 10.05.2017 р. № 1765; на суму 100 000 грн. згідно платіжного доручення від 17.11.2017 р. № 3988; на суму 150 000 грн. згідно платіжного доручення від 23.11.2017 р. № 407; на суму 1560 476,53 грн. згідно платіжного доручення від 13.12.2017 р. № 4382; на суму 545 897,34 грн. згідно платіжного доручення від 30.01.2018 р. № 431. Всього станом на 30.01.2018 відповідачем перераховано на виконання умов договору та додаткових угод суму авансу в розмірі 9242142 грн. 82 коп. При цьому відповідач зазначає, що в позовній заяві позивачем не наведено жодного обґрунтування граничних строків сплати авансових платежів з посиланням на норми договору, а тому позивачем жодним чином не обґрунтовано факт пропуску строку сплати таких платежів. Далі відповідач відзначає, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт від 02.11.2017 №№1-8 та від 29.12.2017 №№8-12 загальна вартість робіт склала 9621913 грн. 42 коп. та враховуючи сплачений аванс остаточному розрахунку підлягала сплаті сума в розмірі 379770 грн. 60 коп., яку сторони визначили сплатити до 17.08.2018 за укладеним між ними протоколом від 06.07.2018 р. Платіжними дорученнями від 13.07.2018 р. № 3247 та № 3248, відповідачем сплачено позивачу 379770 грн. 60 коп., тобто - проведено остаточний розрахунок за договором в строк, встановлений цим договором (з урахуванням змін до нього, які викладені у протоколі від 06.07.2018 р.). За викладених обставин відповідач вважає, що виконав свої грошові зобов'язання за договором в повному обсязі.

18.01.2019 від відповідача до суду надійшла заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 130401 грн. 99 коп., оскільки остання нарахована ним до 29.11.2017.

18.01.2019 від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.226 ГПК України. В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач не надав суду обґрунтований розрахунок позовних вимог та доказів направлення копії договору про надання правових послуг адвоката.

У судовому засіданні 21.01.2019 судом оголошено перерву до 19.02.2019 до 11 год. 30 хв.

19.02.2019 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду з підстав того, що позивачем так і не усунуті недоліки позову, оскільки він не направив відповідачу додатків до позовної заяви та не надав суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог, копії договору про надання правових послуг адвоката та копію касового ордеру про сплату гонорару.

За результатами проведення судового засідання 19.02.2019 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом відмовлено та ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 14.03.2019 на 10 год. 30 хв.

14.03.2019 від позивача до суду надійшли пояснення від 13.03.2019 б/н , в яких позивач зазначає, що 02.11.2017 сторонами були підписані акти виконаних робіт на загальну суму 8706661 грн. 06 коп. До підписання цих актів відповідачем було перераховано позивачу передплату в сумі 6885768 грн. 95 коп. Таким чином станом на 05.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем склала 1820892 грн. 11 коп. Після цього 29.12.2017 підписано ще два акта на загальну суму 915252 грн. 36 коп. та станом на 29.12.2017 заборгованість склала 10415 грн. 58 коп. Потім, 30.01.2018 відповідачем повністю закрито заборгованість по одному із актів, який було підписано 29.12.2017 у сумі 544897 грн. 34 коп. Станом на 30.01.2018 заборгованість відповідача по актам, які були підписані 02.11.2017 склала 10415 грн. 58 коп. та по актам, підписаним 29.12.2017 - 369355 грн. 02 коп., а разом 379770 грн. 60 коп. остаточно вказану суму було погашено 13.07.2018.

Ухвалою суду від 14.03.2019 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 10.04.2019 на 12 год. 00 хв.

09.04.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в яких позивач перелічує акти приймання виконаних робіт, за несвоєчасну сплату яких нараховані штрафні санкції та пояснює виникнення сум, на які здійснено відповідні нарахування. З урахуванням даних пояснень позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 157039 грн. 41 коп., яка складається з пені в сумі 120653 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 11959 грн. 16 коп. та інфляційних втрат в сумі 24427, 08 грн.

10.04.2019 від відповідача до суду надійшла заява про залишення заяви про зменшення позовних вимог без розгляду, оскільки остання подана після закінчення підготовчого засідання з порушенням строку, встановленого п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Також 10.04.2019 від позивача до суду надійшли докази вручення відповідачу заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем з порушенням порядку та строку, визначеного п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, суд не приймає її до розгляду та розглядає позовні вимоги ПВКФ «НІКОТЕРМ» в редакції первісних позовних вимог, з урахуванням пояснень від 13.03.2019 (а.с.198-199).

У судовому засіданні 10.04.2019 судом оголошено перерву до 12.04.2019 до 11 год. 00 хв.

12.04.2019 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що пеня, проценти річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися саме на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (тобто - на суму кожного платежу), розмір яких залежить від цієї суми та періоду прострочення виконання такого зобов'язання, проте позивач нарахував заборгованість на суму боргу, що протирічить ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, зазначає, що у розрахунку позивача, після кожного часткового платежу перебіг періоду нарахування пені починається спочатку, що є прямим порушенням ч.6 ст. 232 ГК України. Також відповідач вважає, що до 29.12.2017 у нього не виник обов'язок щодо оплати виконаних робіт, оскільки договором передбачено попередню оплату виконаної роботи лише частково та не передбачено оплату окремих її етапів. Далі відповідач зазначає, що протоколом від 06.07.2018 сторони погодили провести розрахунок на суму 379770 грн. 60 коп. до 17.08.2018 та сплативши платіжними дорученнями №3247 та №3248 від 13.07.2018 вказану суму, ним проведено остаточний розрахунок за договором. У додаткових поясненнях відповідач наводить свій контррозрахунок відповідних нарахувань.

У судовому засіданні 12.04.2019 розгляд справи відкладено на 15.04.2019 на 12 год. 50 хв.

У судове засідання 15.04.2019 з'явилися представники обох сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Також представник відповідача просив суд за наявності підстав для задоволення позову зменшити розмір пені до 10%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28 жовтня 2016 року між державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» , як замовником, та приватною виробничо-комерційною фірмою «НІКОТЕРМ» , як генеральним підрядником, був укладений договір підряду за №18/221-16, відповідно до умов якого останній зобов'язався за завданням замовника на свій ризик своїми та/або залученими силами, з використанням своїх матеріалів та обладнання, виконати та здати йому в установлений строк будівельно-монтажні роботи, а саме: «Будівництво котелень на альтернативних видах палива для опалення та побутових потреб адміністративних, виробничих будівель ДП «НАРП» за адресою вул. Знаменська , 4 в ОСОБА_3» , а замовник зобов'язався надати генеральному підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на генерального підрядника), прийняти від генерального підрядника закінчені роботи (об'єкта будівництва) й оплатити їх на умовах даного договору.

Фінансування робіт (будівництва об'єкта) здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника (п. 2.1 договору).

Загальна вартість робіт за цим договором складає 9809614 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ 20% у сумі 1634935 грн. 82 коп. Склад та вартість робіт за цим договором визначається на підставі проектної та кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна є динамічною та визначена відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1-1-2013 (п. 2.2 договору).

Відповідно до умов п.2.3 договору, після його підписання замовник в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 60% від суми договору на підставі рахунків, виставлених генеральним підрядником.

Остаточна оплата за цим договором здійснюється з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість робіт форми КБ-3, які генеральний підрядник надає замовнику протягом 3 робочих днів після їх завершення. Замовник приймає виконані роботи та підписує акт виконаних робіт за формою КБ-2В та довідку про вартість робіт форми КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання. Замовник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт здійснити оплату виконаних робіт за вирахуванням (урахуванням) сплаченого замовником авансу (п. 2.7 договору).

Згідно п. 4.3.3 ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» зобов'язалося оплатити роботу, передбачену розділом 1 цього договору, у розмірах і в терміни, встановлені договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до виконання взятих зобов'язань сторін - до повного їх виконання (п.11.1 договору).

Зважаючи, що згідно з умовами договору загальна вартість робіт складає 9809614,91 грн., то 60% від суми становить 5885768,95 грн.

Позивач сплатив вказану суму за період листопад-грудень 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями №4940 від 23.11.2016р. на суму 1500000,0 грн., №5062 від 05.12.2016р. на суму 1500000,0 грн., №5191 від 09.12.2016р. на суму 2885768,95 грн.

Факт сплати авансу в сумі 5885768,95 грн. в розмірі 60% від суми 9809614,91 грн. встановлений рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2018 у справі 915/276/18 за позовом ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до ПВКФ «НІКОТЕРМ» про стягнення з останнього неустойки у розмірі 1527911 грн. 09 коп. за неналежне виконання строків виконаних робіт. Вказаним рішенням у задоволенні позову ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до ПВКФ «НІКОТЕРМ» відмовлено повністю.

Дане рішення набрало законної сили і є преюдиційним для вирішення спору в даній справі та факт сплати авансу в сумі 5885768,95 грн. на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню у справі, котра розглядається.

В подальшому, сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими змінювали умови договору в частині порядку оплати та строків виконання робіт.

Зокрема, додатковою угодою №2 від 10.03.2017 змінено п. 2. 7 договору щодо оплати робіт, викладено цей пункт в новій редакції: «оплата робіт за цим договором здійснюється з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість робіт форми КБ-3, які генеральний підрядник має право надати замовнику не пізніше 25 числа кожного місяця, замовник приймає виконані роботи та підписує акт виконаних робіт за формою КБ-2В та довідку про вартість робіт форми КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання. Замовник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт здійснити оплату виконаних робіт» .

Додатковою угодою №3 від 25.04.2017, зокрема змінено п. 2.3 договору, а саме: «після підписання цього договору замовник, в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 71% від суми договору на підставі рахунків виставлених генеральним підрядником» .

Після укладання вказаної додаткової угоди ПВКФ «НІКОТЕРМ платіжним дорученням від 10.05.2017 №1765 перерахував ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» грошові кошти в сумі 1000000 грн. згідно виставленого рахунку№15 від 20.04.2017.

Додатковою угодою №4 від 12.07.2017, зокрема змінено п. 2.3 договору, а саме: «після підписання цього договору замовник, в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 75% від суми договору на підставі рахунків виставлених генеральним підрядником» .

Таким чином до моменту підписання актів приймання виконаних робіт відповідачем було перераховано позивачу попередню оплату в сумі 6885768 грн. 95 коп. (5885768 грн. 95 коп.+1000000 грн.).

Після укладання додаткових угод, 02.11.2017 сторонами підписані акти виконаних робіт на загальну суму 8706661 грн. 06 коп. (далі - акти виконаних робіт за 02.11.2017), а саме: №1 на суму 68568 грн. 49 коп. та №1 на суму 548851 грн. 84 коп.; №2 на суму 489257 грн. 52 коп. та №2 на суму 2713015 грн. 85 коп.; №3 на суму 1766168 грн. 24 коп. та №3 на суму 27144 грн. 10 коп.; №4 на суму 22343 грн. 47 коп. та №4 на суму 170060 грн. 43 коп.; №5 на суму 221667 грн. 50 коп. та №5 на суму 234247 грн. 22 коп.; №6 на суму 138555 грн. 71 коп. та №6 на суму 2042070 грн. 88 коп.; №7 на суму 159137 грн. 93 коп., №7 на суму 49816 грн. 27 коп., №7 на суму 16068 грн. 25 коп.; №8 на суму 22728 грн. 42 коп. та №8 на суму 16958 грн. 94 коп.

З урахуванням авансового платежу в сумі 6885768 грн. 95 коп. оплаті за виконані роботи після підписання актів виконаних робіт підлягали грошові кошти в сумі 1820892 грн. 11 коп., які за умовами п. 2. 7 договору ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» повинно було сплатити протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів.

Усупереч умов п. 2.7 договору ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» грошові кошти в сумі 1820892 грн. 11 коп. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів не сплатило та розраховувалося з простроченням частинами, а саме:

17.11.2017 - в сумі 100000 грн. платіжним дорученням від 17.11.2017 №3988 (а.с . 140);

23.11.2017 - в сумі 150000 грн. платіжним дорученням від 23.11.2017 № 4076 (а.с . 139);

13.12.2017 - в сумі 1560476 грн. 53 коп. платіжним дорученням від 13.12.2017 № 4382 (а.с.144);

Після вказаних сплат заборгованість відповідача перед позивачем за підписаними актами виконаних робіт від 02.11.2017 року склала станом на 14.12.2017 суму 10415 грн. 58 коп.

29.12.2017 сторонами підписано акти виконаних робіт на загальну суму 915252 грн. 36 коп., а саме: № 8 на суму 81938 грн. 39 коп. та №8 на суму 102067 грн. 60 коп.; №9 на суму 274702 грн. 21 коп. та №9 на суму 338696 грн. 15 коп.; №10 на суму 12714 грн. 42 коп. та №10 на суму 35875 грн. 76 коп.; №11 на суму - (мінус) 18320 грн. 95 коп.; №12 на суму 87578 грн. 78 коп.

Згідно п. 2.7 договору ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» повинно було сплатити грошові кошти в сумі 915252 грн. 36 коп. по актам виконаних робіт від 29.12.2017 протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів, проте всупереч вказаного пункту договору оплату здійснило частинами з простроченням строку оплати, а саме:

30.01.2018 - в сумі 545897 грн. 34 коп. платіжним доручення № 431 (а.с.141)

13.07.2018 - в сумі 369355 грн. 02 коп. платіжним дорученням №3247 (а.с . 142);

А також 13.07.2018 відповідачем сплачена остаточна заборгованість в сумі 10415 грн. 58 коп. платіжним дорученням №3248 (а.с . 143).

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 1 та 3 ст. 843 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст.. 854 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Сторонами узгоджений порядок розрахунків в п. 2.7 договору в редакції додаткової угоди №2 (з моменту підписання акту виконаних робіт), що спростовує твердження відповідача про його обов'язок щодо здійснення оплати робіт після остаточної здачі робіт - 29.12.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з порушенням строків оплати виконаних робіт, визначених п. 2.7 договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені, 3% річних і інфляційних втрат, нарахованих на підставі п. 5.1 із зазначенням таких періодів та сум штрафних санкцій (розрахунок а.с. 198-199):

початок кінецьсумапеня %інфляційні втрати 1 05.11.17 17.11.17 1820892,11 17510,24 1945,61 16388,03 2 17.11.17 23.11.17 1720892,11 8910,78 990,1 0 3 23.11.17 13.12.17 1570892,11 24402,20 2711,4 0 4 13.12.17 29.12.17 10415,58 139,54 14,55 104,16 5 02.01.18 30.01.18 925667,94 21708,82 2206,39 13885,02 6 30.01.18 13.07.18 379770,6 57735,54 5150,31 10732,24 Законодавством визначено, що у разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Укладеним сторонами договором передбачено, що за порушенням замовником терміну оплати, зазначеного в п. 2.3, 2.7 даного договору замовник зобов'язаний сплатити на користь генерального підрядника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, 3%річних від простроченої суми і пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, з розрахунком позивача суд погодитися не може.

По-перше, позивачем невірно визначена дата початку періоду прострочення. Згідно п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 10.03.2017 замовник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт здійснити оплату.

Акти приймання виконаних робіт за 02.11.2017 підписані сторонами 02.11.2017, отже п'ятий банківський день (з вирахуванням неділі - 05.11.2017) припадає на 08.11.2017. Таким чином період прострочення оплати актів приймання виконаних робіт за 02.11.2017 починається з 09.11.2017. Натомість, позивачем дата початку періоду прострочення зазначена - 05.11.17.

Акти приймання виконаних робіт за 29.12.2017 підписані сторонами 29.12.2017, отже п'ятий банківський день (з вирахуванням неділі - 31.12.2017, вихідного святкового дня - 01.01.2018) припадає на 05.01.2018. Таким чином період прострочення оплати актів приймання виконаних робіт за 29.12.2017 починається з 06.01.2018. Натомість, позивачем дата початку періоду прострочення зазначена - 02.01.18.

По-друге, позивачем в період прострочення заборгованості враховані дні часткової оплати заборгованості. Проте згідно п. 1. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

По-третє, позивачем в розрахунку невірно вказані суми, на які здійснені нарахування.

Так, з урахуванням авансового платежу в сумі 6885768 грн. 95 коп. оплаті за виконані роботи після підписання актів виконаних робіт підлягали грошові кошти в сумі 1820892 грн. 11 коп., які за умовами п. 2. 7 договору ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» повинно було сплатити протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів. Усупереч умов п. 2.7 договору ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» грошові кошти в сумі 1820892 грн. 11 коп. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів не сплатило та розраховувалося з простроченням частинами.

Після часткової оплати актів приймання виконаних робіт за 02.11.2017 в сумі 100000 грн. згідно платіжного доручення від 17.11.2017 №3988 (а.с . 140) заборгованість склала 1720892 грн. 11 коп.

Після часткової оплати актів приймання виконаних робіт за 02.11.2017 в сумі 150000 грн. платіжним дорученням від 23.11.2017 № 4076 грн. (а.с . 139) заборгованість склала 1570892 грн. 11 коп.

Після часткової оплати актів приймання виконаних робіт за 02.11.2017 в сумі 1560476 грн. 53 коп. платіжним дорученням від 13.12.2017 № 4382 (а.с.144) заборгованість склала 10415 грн. 58 коп.

Після вказаних оплат заборгованість відповідача перед позивачем за підписаними актами виконаних робіт від 02.11.2017 склала станом на 14.12.2017 суму 10415 грн. 58 коп.

Після підписання актів виконаних робіт за 29.12.2017 на загальну суму 915252 грн. 36 коп. ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» не оплатив виконані роботи протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цих актів, а тому саме на вказану суму повинні здійснюватися відповідні нарахування, а ні на суму 925667 грн. 94 коп., як зазначено позивачем в розрахунку (а.с.199 - зворот).

Після часткової оплати актів приймання виконаних робіт за 29.12.2017 в сумі 545897 грн. 34 коп. платіжним дорученням від 13.12.2017 № 431 (а.с.141) заборгованість склала 369355 грн. 02 коп., і саме на цю суму повинні здійснюватися відповідні нарахування, а ні на суму 379770 грн. 60 коп., як зазначено позивачем в розрахунку (а.с.199 - зворот.).

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що у розрахунку ним зазначені суми, які не відповідають сумам заборгованості за виконані роботи, оскільки він допустив помилку.

По-четверте, суд не може погодитися із нарахуванням позивачем у період 05.11-17.11.2017 інфляційних втрат в сумі 16388 грн. 03 коп. (розрахунок на а.с.199 - зворот), оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавство» . Обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з відповідача судом визнані суми:

початоккінецьсумапеня %інфляційні втрати 1 09.11.17 16.11.17 1820892,11 10775,69 1197,30 0 2 17.11.17 22.11.17 1720892,11 7637,93 848,66 0 3 23.11.17 12.12.17 1570892,11 23240,60 2582,29 0 4 13.12.17 29.12.17 10415,58 139,54 14,55 83,32 5 06.01.18 29.01.18 915252,36 17753,39 1805,43 13728,79 6 30.01.18 12.07.18 369355,02 55797,91 4978,70 10437,90 Всього 151022 грн., з яких: пеня - 115345,06 грн., відсотки річні - 11426,93 грн., інфляційні втрати - 24250,01 грн.

18.01.2019 від відповідача до суду надійшла заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, яка нарахована до 29.11.2017.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що відповідачем заявлено про застосування по даній справі строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені, яка нарахована до 29.11.2017, та позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про переривання чи зупинення перебігу позовної давності, або про існування поважних причин пропущення позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені, пред'явлені до 29.11.2017, тобто після спливу позовної давності (позов подано 29.11.2018), відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України , є підставою для відмови в задоволенні пені, яка виникла до 29.11.2017.

У зв'язку з обставиною спливу позовної давності щодо нарахованої позивачем пені до 29.11.2017, судом здійснено відповідний перерахунок пені на суму 1570892,11 за допомогою програми «Законодавство» , виходячи з періоду 30.11.-12.12.2017, яка за вказаний період склала суму 15106 грн. 39 коп., а за всі періоди -склала загальну суму 88797 грн. 23 коп., яка є обгрунтованою .

За таких обставин, стягненню з ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» підлягають грошові кошти в загальній сумі 124474 грн. 17 коп., з якої: пеня - 88797,23 грн., 3% річних - 11426,93 грн., інфляційні втрати - 24250,01 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції (пеню) посилаючись на норми ст. 233 ГК України та те, що позивачем не зазначено в позові про факт понесення ним збитків, а роботи були виконані ним з прихованими недоліками.

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись вказаними нормами права, враховуючи те, що відповідач повністю розрахувався за виконані позивачем роботи та затримки щодо сплати за виконані роботи були не більш трьох місяців, а також специфіку діяльності відповідача, який є державним підприємством, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за договором, причини неналежного виконання зобов'язання, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені ні до 10%, як того просив відповідач, а на 50% (88797,23 грн. х 50%) до 44398 грн. 62 коп . Зменшення пені з зазначеної відповідачем підстави - у зв'язку з виконанням позивачем робіт з прихованими недоліками, судом не приймається, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доведеності даної обставини.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, без урахування зменшення неустойки.

Твердження відповідача про те, що протоколом від 06.07.2018 сторони змінили строк оплати за виконані роботи та погодили інший порядок розрахунків, ніж визначено договором, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В договорі сторони встановили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами (п.8.1). Внесення змін у даний договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін та за умов, встановлених даним договором та діючим законодавством України (п.8.2).

Хоч протокол від 06.07.2018 і оформлений у письмовій формі, підписаний обома сторонами, проте не є додатковою угодою щодо зміни порядку та строків розрахунку саме за договором підряду від 28.10.2016 №18/221-16 та не може свідчити про внесення змін до договору, невиконання умов якого є предметом в даній справі, з додержанням вимог, встановлених ст. 654 ЦК України. До того ж, усі зміни до договору раніше сторони укладали саме додатковими угодами (№1-4).

Поданий відповідачем контрозрахунок судом відхиляється, оскільки пеня, 3% річних та інфляційні втрати у цьому розрахунку нараховані не на суми простроченої заборгованості з оплати за виконані роботи, а на суми часткових оплат, що суперечить предмету позову, так як позивачем заявлені позовні вимоги саме у зв'язку з несвоєчасною сплатою за виконані роботи, а ні у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум часткових платежів.

Також суд не погоджується з висновком відповідача про те, що розрахунок позивача містить порушення ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки після кожного часткового платежу перебіг періоду нарахування пені починається спочатку, так як із наданого позивачем розрахунку періоди внаслідок часткових погашень заборгованості фактично не перериваються, залишаються незмінними, позивач тільки зазначає дату, з якої сума заборгованості зменшується.

Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між адвокатом ОСОБА_1 (далі - адвокат) та ПВКФ «НІКОТЕРМ» (замовник) укладено договір про надання правової допомоги б/н від 11.10.2018, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а змовник зобов'язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Розмір оплати праці адвокати при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

У додатку №1 до договору міститься почасовий розрахунок суми гонорару з розрахунку 1 година - 1000 грн. за надану правову допомогу, а всього на суму 22000 грн., з якої: 3000 грн. - первісна консультація 11.10.2018 (3 години); 3000 грн. - консультація щодо можливого розгляду справи з ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» 15.10.2018 (3 години); 14000 грн. - підготовка позовної заяви, вивчення документів на 450 арк. 15-25.10.2018 (14 годин); 2000 грн. - участь адвоката у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2018 клієнтом було сплачено адвокату гонорар у розмірі 22000 грн. згідно договору від 11.10.2018, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1, а ні 25000 грн., як то зазначає позивач.

Позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, проте в сумі 22000 грн., а саме: договір про надання правової допомоги б/н від 11.10.2018, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 02.10.2018 про сплату 22000 грн., а також розрахунок гонорару (додаток № 1 до договору про надання правової допомоги б/н від 11.10.2018).

Отже, позивачем надано суду докази на понесення витрат на правничу допомогу тільки на суму 22000 грн., у зв'язку з чим у задоволенні витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. - слід відмовити.

Крім того, враховуючи те, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, правнича допомога підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 14740 грн. (124474,17 (сума доведених позовних вимог) : 184527,56 (сума заявлених позовних вимог) = 0,67%*22000 (сума доведених витрат на правничу допомогу).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, у разі наявності заперечень останнього щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також час, який витратив адвокат, як кваліфікований фахівець на підготовку позовної заяви та додатків до неї, суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення позивачеві 10000 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ПВКФ «НІКОТЕРМ» оплачено позов судовим збором у сумі 2768 грн. за платіжними дорученнями від 04.10.2018 №368 та від 01.11.2018 № 351, виходячи із ціни позову 184527 грн. 56 коп.

Враховуючи те, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1854 грн. 51 коп. (124474,17 (сума доведених позовних вимог) : 184527,56 (сума заявлених позовних вимог) = 0,67%*2767,92 (1,5% від суми заявлених позовних вимог згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» )).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» ( 54037, м.Миколаїв , вул.Знаменська , буд. 4, ідентифікаційний код 09794409) на користь Приватної виробничо - комерційної фірми «НІКОТЕРМ» (54034, м.Миколаїв , вул. Перша Інгульська , буд.1-В, ідентифікаційний код 31498169) грошові кошти в загальній сумі 80075,56 грн., з якої: пеня - 44398,62 грн., 3% річних - 11426,93 грн., інфляційні втрати - 24250,01 грн., а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі: 1854,51 коп. - судовий збір; 10000 - витрати на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 15.04.2019, повний текст рішення складено 17.04.2019.

Суддя Н.О. Семенчук