Постанова

від 01.07.2019 по справі 915/1341/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1341/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Л.В. Лавриненко,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 (суддя Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 17.04.2019)

у справі № 915/1341/18

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми НІКОТЕРМ

до відповідача Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП

про стягнення 184 527,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року Приватна виробничо-комерційна фірма (далі - ПрВКФ) НІКОТЕРМ звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства (далі - ДП) Миколаївський авіаремонтний завод НАРП про стягнення пені у розмірі 130401,99 грн., відсотки річні - 13017, 82 грн. та інфляційні втрати - 41107, 75 грн. за порушення умов Договору підряду №18/221-16 від 28.10.2016 року. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення тендерних торгів на виконання будівельно-монтажних робіт, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №18/221-16 на загальну суму 9809614,91 грн. Відповідачем розрахунок за виконані та здані роботи здійснено в повному обсязі, але із значною затримкою за кожним підписаним актом виконаних робіт. У зв`язку з простроченням оплат за договором, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції.

09.04.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в яких позивач перелічує акти приймання виконаних робіт, за несвоєчасну сплату яких нараховані штрафні санкції та пояснює виникнення сум, на які здійснено відповідні нарахування, у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 157039,41 грн., яка складається з пені в сумі 120653,17 грн., 3% річних в сумі 11959,16 грн. та інфляційних втрат в сумі 24427, 08 грн.

Однак, вищевказану заяву суд першої інстанції не прийняв до розгляду, оскільки вона була подана з порушенням п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, тому суд розглянув позовні вимоги ПрВКФ НІКОТЕРМ в редакції первісних позовних вимог, з урахуванням пояснень від 13.03.2019.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 80075,56 грн., з якої: пеня - 44398,62 грн., 3% річних - 11426,93 грн., інфляційні втрати - 24250,01 грн., а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі:1854,51 грн. - судовий збір та 10000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дійсно відповідач розрахувався за виконані та здані роботи в повному обсязі, але із значною затримкою за кожним підписаним актом виконаних робіт. Крім цього, господарський суд здійснив власні розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляції, виправивши помилки позивача. Також, суд за заявою відповідача, застосував строки позовної давності стосовно стягнення пені, яка нарахована до 29.11.2017, а залишок суми пені зменшив на 50 %, таким чином частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені до 10%.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Скаржник не погоджується із доводами, викладеними в зазначеному судовому рішенні, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Так, відповідач зазначає, що ухвалою суду від 04.12.2018 позовну заяву залишено без розгляду. 17.12.2018 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, у зв`язку з чим, суд ухвалою від 22.12.2018 відкрив провадження у справі. Однак, скаржник вважає, що заявою про усунення недоліків від 17.12.2018 позивач їх не усунув, оскільки не надав (не направив) відповідачу усіх додатків до позовної заяви та не надав обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Крім цього, скаржник зазначає, що ухвала господарського суду від 14.03.2019 була прийнята без проведення судового засідання, внаслідок чого суд не надав навіть можливості представнику відповідача надати пояснення щодо підстав залишення позову без розгляду, а також не з`ясував думки сторін, щодо можливості закінчувати підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті. Враховуючи, що станом на момент закінчення розгляду справи по суті відповідач не отримав від позивача розрахунку суми позовних вимог, він не мав можливості до моменту закінчення підготовчого провадження надати контррозрахунок, а зробив це лише за декілька днів до закінчення строку для розгляду справи по суті.

Скаржник вважає, що Договором передбачено попередню оплату виконаної роботи частково та не передбачено оплату окремих її етапів, остаточна оплата виконаних робіт в частині, не погашеній попередньою оплатою, повинна бути здійснена не раніше дати остаточної здачі робіт, тобто на думку відповідача, дата остаточної здачі робіт є датою підписання останніх актів приймання виконаних будівельних робіт, тобто - 29.12.2017, отже до 29.12.2017 у відповідача не виник обов`язок щодо оплати виконаних робіт.

Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що п. 2.7 Договору умовою оплати робіт є складання як акту виконаних робіт, так і довідки про вартість виконаних робіт. Матеріали справи взагалі не містять жодної довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, а суд першої інстанції не встановлював факт підписання сторонами такої довідки. Отже, суд першої інстанції помилково вважав, що грошові зобов`язання Відповідача виникли через п`ять банківських днів після підписання акту виконаних робіт (не врахувавши та не дослідивши факт підписання довідки про вартість виконаних робіт) та обрахував строк, з якого у Відповідача виникли такі зобов`язання, невірно, з порушенням умов Договору.

Скаржник вважає, що підписавши протокол від 06.07.2018, сторони змінили умови договору щодо строку остаточного розрахунку і таким останнім строком є 17.08.2017, а оскільки 13.07.2018 відповідач провів остаточний розрахунок за Договором, то останній виконав свої грошові зобов`язання за Договором в повному обсязі та в строк, у зв`язку з чим відсутні підстави нарахування штрафних санкцій.

Крім цього, на думку відповідача, врахувавши ступінь вини останнього в простроченні виконання зобов`язання за Договором, причини неналежного виконання зобов`язання, беручи до уваги, відсутність доказів понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання по Договору, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності суд безпідставно не зменшив розмір пені на 90 % який підлягає стягненню з відповідача.

05.06.2018 до суду апеляційної інстанції від ПрВКФ НІКОТЕРМ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що 02.11.2017 сторонами були підписані акти виконаних робіт на загальну суму 8706661,06 грн. До підписання цих актів відповідачем було перераховано позивачу передплату в сумі 6885768,95 грн. Станом на 05.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становила 1820892,11 грн. Після цього, 29.12.2017 підписано ще два акта на загальну суму 915252,36 грн. Потім, 30.01.2018 відповідачем повністю закрито заборгованість за одним із актів, який було підписано 29.12.2017 на суму 544 897,34 грн. Станом на 30.01.2018 заборгованість відповідача за актами, які були підписані 02.11.2017 склала 10415,58 грн. та по актам, підписаним 29.12.2017 - 369355,02 грн., а разом 379770,60 грн. Остаточно вказану суму було погашено 13.07.2018. Підстави, які наводить апелянт не відносяться до прядку розрахунків. У зв`язку з чим, позивач просить, залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2016 року між ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (замовник) та ПрВКФ НІКОТЕРМ , (генеральний підрядник), був укладений договір підряду за №18/221-16, за умовами якого останній зобов`язався за завданням замовника на свій ризик своїми та/або залученими силами, з використанням своїх матеріалів та обладнання, виконати та здати йому в установлений строк будівельно-монтажні роботи, а саме: Будівництво котелень на альтернативних видах палива для опалення та побутових потреб адміністративних, виробничих будівель ДП НАРП за адресою вул. Знаменська, 4 в м. Миколаєві , а замовник зобов`язався надати генеральному підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на генерального підрядника), прийняти від генерального підрядника закінчені роботи (об`єкта будівництва) й оплатити їх на умовах даного договору.

Фінансування робіт (будівництва об`єкта) здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника. Загальна вартість робіт за цим договором складає 9809614,91 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 1634935,82 грн.. Склад та вартість робіт за цим договором визначається на підставі проектної та кошторисної документації, яка є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна є динамічною та визначена відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1-1-2013 (п. п. 2.1., 2.2. договору).

Після підписання цього договору замовник в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 60% від суми договору на підставі рахунків, виставлених генеральним підрядником (п. 2.3. договору).

Оскільки, згідно з умовами договору загальна вартість робіт складає 9809614,91 грн., то 60% від суми становить 5885768,95 грн.

Згідно з п. 2.7 договору, оплата робіт за цим договором здійснюється з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість робіт форми КБ-3, які генеральний підрядник має право надати замовнику не пізніше 25 числа кожного місяця, замовник приймає виконані роботи та підписує акт виконаних робіт за формою КБ-2В та довідку про вартість робіт форми КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання. Замовник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт здійснити оплату виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3.3 замовник зобов`язався оплатити роботу, передбачену розділом 1 цього договору, у розмірах і в терміни, встановлені договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до виконання взятих зобов`язань сторін - до повного їх виконання (п.11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу 60% авансу в сумі 5 885768,95 грн. за період листопад-грудень 2016 року від загальної вартості робіт, що підтверджується платіжними дорученнями №4940 від 23.11.2016 на суму 1500000,00 грн., №5062 від 05.12.2016 на суму 1 500 000,00 грн., №5191 від 09.12.2016 на суму 2885768,95 грн. (т.1, а.с. 161-163), а також факт сплати авансу встановлений рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2018 у справі 915/276/18, яке набрало законної сили та є преюдиційним для вирішення спору в даній справі, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

В подальшому, сторони додатковими угодами, змінювали умови договору в частині порядку оплати та строків виконання робіт.

Так, додатковою угодою №2 від 10.03.2017 змінено п. 2.7 договору щодо оплати робіт, викладено цей пункт в наступній редакції: оплата робіт за цим договором здійснюється з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість робіт форми КБ-3, які генеральний підрядник має право надати замовнику не пізніше 25 числа кожного місяця, замовник приймає виконані роботи та підписує акт виконаних робіт за формою КБ-2В та довідку про вартість робіт форми КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання. Замовник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт здійснити оплату виконаних робіт .

Додатковою угодою №3 від 25.04.2017, зокрема змінено п. 2.3 договору, а саме: після підписання цього договору замовник, в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 71% від суми договору на підставі рахунків виставлених генеральним підрядником .

Платіжним дорученням від 10.05.2017 №1765 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 1000000,00 грн. згідно виставленого рахунку №15 від 20.04.2017 (т. 1, а.с. 164).

Додатковою угодою №4 від 12.07.2017, зокрема змінено п. 2.3 договору, а саме: після підписання цього договору замовник, в рахунок загальної вартості робіт, сплачує генеральному підряднику аванс у розмірі не більш ніж 75% від суми договору на підставі рахунків виставлених генеральним підрядником .

Отже, до моменту підписання актів приймання виконаних робіт відповідачем було перераховано позивачу попередню оплату в сумі 6885768,95 грн. (5885768,95 грн. + 1000000,00 грн.).

02.11.2017 сторонами підписані акти виконаних робіт на загальну суму 8706661,06 грн., а саме:

№1 на суму 68 568,49 грн. та №1 на суму 548851,84 грн.;

№2 на суму 489 257,52 грн. та №2 на суму 2713015,85 грн.;

№3 на суму 1766168,24 грн. та №3 на суму 27144,10 грн.;

№4 на суму 22343,47 грн. та №4 на суму 170060,43 грн.;

№5 на суму 221667,50 грн. та №5 на суму 234247,22 грн.;

№6 на суму 138555,71 грн. та №6 на суму 2 042070,88 грн.;

№7 на суму 159137,93 грн., №7 на суму 49816,27 грн., №7 на суму 16068,25 грн.;

№8 на суму 22728,42 грн. та №8 на суму 16958,94 грн..

З урахуванням авансового платежу в сумі 6885768,95 грн. залишок оплати за виконані роботи після підписання актів виконаних робіт становив 1820892,11 грн., який відповідно до п. 2.7 договору відповідач повинен був сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання зазначених актів, проте в порушення строків встановлених п. 2.7. договору ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП розрахувалось за виконанні роботи наступним чином: 17.11.2017 - в сумі 100000,00 грн. платіжне доручення №3988 (т. 1, а.с. 140); 23.11.2017 - в сумі 150000,00 грн. платіжне доручення № 4076 (т.1, а.с. 139); 13.12.2017 - в сумі 1560476,53 грн. платіжне доручення № 4382 (т. 1, а.с.144).

Станом на 14.12.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за виконанні роботи становила 10 415,58 грн.

В подальшому, 29.12.2017 сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 915252,36 грн., а саме:

№ 8 на суму 81938,39 грн. та №8 на суму 102067,60 грн.;

№9 на суму 274702,21 грн. та №9 на суму 338696,15 грн.;

№10 на суму 12714,42 грн. та №10 на суму 35875,76 грн.;

№11 на суму - (мінус) 18320,95 грн.;

№12 на суму 87578,78 грн.

За вказаними актами виконаних робіт від 29.12.2017 відповідач розрахувався з позивачем також з порушенням строків встановлених п. 2.7 договору, а саме: 30.01.2018 - в сумі 545897,34 грн., платіжне доручення № 431 (т.1, а.с.141); 13.07.2018 - в сумі 369355,02 грн., платіжне доручення №3247 (т. 1, а.с. 142); 13.07.2018 відповідачем сплачена остаточна заборгованість в сумі 10415,58 грн., платіжне доручення №3248 (т.1, а.с. 143).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем виконано передбачене договором будівництво котелень на альтернативних видах палива для опалення та побутових потреб адміністративних, виробничих будівель відповідача за адресою вул. Знаменська, 4 в м. Миколаєві, даний факт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та актами вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт (додатки до актів приймання виконаних робіт), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Наявні в матеріалах справи докази у сукупності свідчать про виконання позивачем робіт за спірним договором.

Дані роботи проводились позивачем відповідно до укладеного з відповідачем договору, в якому позивач є генеральним підрядником. Відсутність доказів відмови відповідача від прийняття за договором підряду робіт, а так само відсутність доказів виконання вказаних робіт відповідачем власними силами, чи залучення третіх осіб для виконання (усунення недоліків) робіт у зв`язку з невиконанням вказаних робіт позивачем свідчить про виконання зазначених робіт саме позивачем. Будь-яких, претензій та зауважень з боку відповідача, з цього приводу матеріали справи не містять.

У зв`язку з чим, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні довідки по формі КБ-3, оскільки позивач належно відповідно до умов договору підряду №18/221-16 від 28.10.2016 виконав будівельні роботи, а відповідач без заперечень та зауважень прийняв, отже відсутність довідки по формі КБ-3 не спростовує факту виконання вказаних робіт (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.02.2018 у справі № 910/12058/16).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

У разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми пені, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих позивачем та дійшла до висновку, що розрахунки суми пені, інфляційних втрат та 3% річних позивача мали, як арифметичні так і методологічні помилки, які господарським судом були виправлені, у зв`язку з чим, судова колегія погоджується з розрахунками суми пені, інфляційних втрат та 3% річних суду першої інстанції, адже суми розраховані господарським судом співпали з розрахунками судової колегії.

Також, судова колегія зазначає, що при розрахунку вищевказаних штрафних санкцій позивачем були вказані помилкові періоди нарахування останніх, які судом першої інстанції були виправленні на вірні періоди, з врахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду та періодів сплати відповідачем грошових коштів позивачеві за виконанні роботи.

У зв`язку з вищевикладеним, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що розрахунок позовних вимог як позивача, так і суду першої інстанції складені методологічно не вірно, оскільки методологічні помилки які були допущені позивачем при розрахунку штрафних санкцій, були виправлені господарським судом.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, яка нарахована до 29.11.2017, судова колегія зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. ст. 261 ЦК України). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Задовольняючи заяву відповідача, господарський суд вірно зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про переривання чи зупинення перебігу позовної давності, або про існування поважних причин пропуску позовної давності, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені, пред`явлені до 29.11.2017, тобто після спливу позовної давності (позов подано 29.11.2018), відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в задоволенні пені, яка виникла до 29.11.2017.

З врахуванням задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, яка нарахована до 29.11.2017, колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми пені за період з 30.11.2017 по 12.12.2017 за допомогою методики, визначеної у програмно-технічному комплексі Законодавство , та дійшла до висновку, що розрахунок пені, арифметично і методологічно вірно та за вказаний період сума пені склала 15106,39 грн., а за всі періоди (з 13.12.2017 по 29.12.2017 - 139,54 грн., з 06.01.2018 по 29.01.2018 - 17753,39 грн., з 30.01.2018 по 12.07.2018 - 55797,91 грн.) - становить загальний розмір 88797,23 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача та зменшив суму пені на 50 % на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо зменшення суми пені на 90%, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).

Детально дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:

специфіку діяльності відповідача, який є державним підприємством;

оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за договором, відповідач повністю розрахувався за виконані позивачем роботи та затримки щодо сплати за виконані роботи були не більш трьох місяців;

в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Отже, враховуючи інтереси обох сторін та причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені підлягає зменшенню на 50 % до 44398, 62 грн. (50% від 88797,23 грн.)

Судова колегія не приймає до уваги одну з підстав про зменшення суми пені, що позивач виконав роботи з прихованими недоліками, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведеності даної обставини.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволення вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 44398,62 грн., 3% річних в сумі 11426,93 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24250,01 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, що протоколом від 06.07.2018 сторони змінили строк оплати за виконані роботи та погодили інший порядок розрахунків, ніж визначено договором, судова колегія зазначає наступне.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2. договору сторони встановили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами. Внесення змін у даний договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін та за умов, встановлених даним договором та діючим законодавством України.

Судова колегія вважає, що протокол від 06.07.2018 не може свідчити про внесення змін до договору підряду від 28.10.2016, оскільки усі зміни до договору раніше сторони укладали саме додатковими угодами.

Крім цього, судова колегія вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що суд ухвалою від 22.12.2018 відкрив провадження у справі, однак позивач не усунув недоліки які були встановлені судом при подання позовної заяви до суду, адже з матеріалів справи вбачається, що позивач надав до суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і додані до неї документи (т.1, а.с. 10-17) та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (т. 1, а.с. 130, 150).

Твердження скаржника, що ухвала господарського суду від 14.03.2019 була прийнята без проведення судового засідання, внаслідок чого суд не надав можливості представнику відповідача надати пояснення щодо підстав залишення позову без розгляду, а також не з`ясував думки сторін, щодо можливості закінчувати підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті, не відповідає матеріалам справи, оскільки 14.03.2019 відбулось судове засідання, про що свідчить протокол судового засідання (т. 1, а.с. 201-202), сторони про його проведення були належним чином повідомленні, проте своїм правом не скористались та в судове засідання не з`явились.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 року у справі № 915/1341/18, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Миколаївської області неправильного судового рішення у справі.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 року у справі № 915/1341/18 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 року у справі № 915/1341/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і правові підстави для його скасування відсутні.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 року у справі № 915/1341/18 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Лавриненко