Рішення

від 11.04.2019 по справі 917/56/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019. Справа № 917/56/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинського автоцентру "КамАЗ", вул. Дубнівська, 97а, м. Луцьк, Волинська область, 43010

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 19773,53 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники до перерви:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.09.2016.

Представники після перерви:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр "КамАЗ" (далі - позивач/ ТОВ Волинський автоцентр "КамАЗ"") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (далі - відповідач/ ТОВ "Білогір'я молокопродукт") 19773,53 грн., в тому числі 15417,91 грн. основного боргу, 3388,86 грн. інфляційних нарахувань, 966,76 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 085169 від 25.04.2016.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27.02.2019.

27.02.2019 суд для надання можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права відклав розгляд справи на 26.03.2019.

Ухвалою від 26.03.2019 суд відклав розгляд справи на 11.04.2019.

До початку судового засідання 11.04.2019 на електронну адресу суду надійшла копія заяви позивача № 187 від 09.04.2019.

Суд не може прийняти зазначену заяву позивача та залишає її без розгляду, оскільки вона оформлена з порушенням Законів України "Про електронні довірчі послуги" та "Про електронні документи та електронний документообіг", а саме, заяву не скріплено електронним цифровим підписом.

В судове засідання 11.04.2019 представник позивача не з'явився. Про час, дату та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 11.04.2019 суд оголосив перерву до 13 год. 15 хв. 11.04.2019.

Після перерви представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем моменту виникнення зобов'язання відповідача з оплати товару, та застосувати строк позовної давності до позовних вимог відносно стягнення суми пені.

До перерви, в судовому засіданні 11.04.2019 представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № 085169 від 25.04.2016 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. даного Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю запасні частини до транспортних засобів (надалі товар) в асортименті, кількості і по ціні, згідно заявки покупця, узгодженої Сторонами шляхом факсимільного зв'язку, електронної пошти чи в усній формі, а покупець зобов'язується сплатити грошову суму та прийняти його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної або акту приймання-передачі, що після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України.

У листі вих. № 31 від 25.01.2019 на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2019 про залишення позовної заяви без руху позивач зазначив, що ТОВ Волинський автоцентр КамАЗ протягом 2016 року регулярно здійснювало поставки товару ТОВ Білогір'я молокопродукт на підставі заявок останнього. Згідно даних бухгалтерського обліку позивача (відомість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за період з 01.01.2016 по 24.01.2019 - в матеріалах справи), за період з 05.01.2016 по 24.01.2019 позивачем поставлено відповідачу товару на суму 562803,68 грн. Поставлений товар покупець оплатив частково в розмірі 547385,77 грн. Станом на день подання позову розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 15417,91 грн.

При цьому, неоплаченим залишився товар, який було поставлено 24.11.2016 на суму 6948,00 грн. за видатковою накладною № Лц-10431, 22.08.2016 на суму 1974,00 грн. за видатковою накладною № Лц-07116, 16.08.2016 на суму 5712,42 грн. за видатковою накладною № Лц-06936. Товар поставлений 12.08.2016 на суму 6256,80 грн. за видатковою накладною № Лц-06838 відповідач оплатив частково, в сумі 5473,31 грн. (копії відповідних видаткових накладних - в матеріалах справи).

Усі суми та дати поставок товару, а також суми та дати оплат відповідачем товару вказані у відомості по взаєморозрахунках із ТОВ Білогір'я молокопродукт" за підписом головного бухгалтера позивача.

З даних відомостей вбачається, що оплата товару відповідачем здійснювалась як за кожну окремо поставлену партію товару, так і оплачувалося декілька поставок одним платежем.

Останнє зарахування коштів на рахунок ТОВ "Волинський автоцентр "КамАЗ" за поставлений відповідачу товар відбулось 23.11.2016 в сумі 10000 грн.. Оскільки станом на 23.11.2016 за відповідачем рахувалась заборгованість не лише за товар по вказаних вище видаткових накладних, а і за товар поставлений 10.08.2016 на суму 1940,00 грн. та частково (в сумі 2586.69 грн.) за товар поставлений 08.08.2016, то погашення заборгованості відбулось у порядку черговості її виникнення.

Згідно п. 2.8, п. 2.9 Договору сторони передбачили обов'язок відповідача здійснювати попередню оплату товару. Проте, як зазначає позивач, після укладення договору між сторонами було досягнуто усної згоди про поставку товару на умовах відстрочення платежу до 5 днів, якщо вартість партії товару не перевищує 10 тис. грн.

Таким чином позивач вважає, що прострочення зобов'язання по оплаті кожної суми боргу виникало після спливу 5 днів з дати поставки товару.

Оскільки відповідачем порушено строк оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 15417,91 грн.

Крім цього, позивач нарахував відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3388,86 грн. інфляційних та 966,76 грн. 3% річних на суму боргу за період з 25.11.2016 по 27.12.2018.

Вказані суми інфляційних та 3% річних позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві позов заперечує. Зокрема, зазначає, що додані позивачем видаткові накладні містять в собі лише дати їх складання та не вказують на дату їх підписання сторонами. Також позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, коли саме ним було надано відповідачеві передбачені договором документи.

Відповідач вважає, що з наданих позивачем копій первинних документів неможливо відслідкувати момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати поставленого товару, оскільки він виникає до моменту передачі товару і тільки потім оформляються видаткові накладні.

У доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що надана позивачем відомість взаєморозрахунків охоплює відносини між контрагентами, що існували до укладення Договору № 085169 від 25.04.2016. Згідно даних бухгалтерії ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за період дії Договору купівлі - продажу № 085169 від 25.04.2016, тобто з 25.04.2016 і по 31.12.2016 позивачем поставлено товару на загальну суму 277201,72 грн., а відповідачем оплачено товар на загальну суму 281589,73 грн., що свідчить про наявність переплати.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що відповідач заборгував позивачу 15417,91 грн. за поставлений по Договору товар.

Як зазначає сам позивач у листі вих. № 31 від 25.01.2019 на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2019 про залишення позовної заяви без руху після укладення договору між сторонами було досягнуто усної згоди про поставку товару на умовах відстрочення платежу до 5 днів, якщо вартість партії товару не перевищує 10 тис. грн. Таким чином позивач вважає, що прострочення зобов'язання по оплаті кожної суми боргу виникало після спливу 5 днів з дати поставки товару.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, оскільки договір купівлі-продажу № 085169 від 25.04.2016 було укладено у письмовій формі, зміни до договору стосовно строку оплати поставленого товару теж мали б вноситися в письмовій формі. Оскільки зміни до Договору у письмовій формі сторонами не вносилися, при визначенні строків оплати товару необхідно керуватися умовами Договору, відповідно до п. 2.8. якого сторони погодили внесення попередньої плати.

Оскільки попередня оплата відповідачем не була здійснена, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України він повинен був оплатити отриманий товар в день його прийняття від позивача (день складання відповідної видаткової накладної).

Таким чином, строк оплати вказаних зобов'язань настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого від позивача товару у повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо неможливості відслідкування моменту виникнення у нього обов'язку з оплати поставленого товару в зв'язку із відсутністю у видаткових накладних дати передачі товару, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями видаткових накладних, що підписані обома сторонами без зауважень і містять дату, яка і є датою передачі товару.

Суд приймає до уваги зауваження відповідача стосовно того, що надана позивачем відомість взаєморозрахунків охоплює відносини між контрагентами, що існували до укладення Договору № 085169 від 25.04.2016. Так, судом встановлено, що вказана відомість містить інформацію щодо операцій між сторонами в період з 01.01.2016 до 24.01.2019, тоді як Договір сторонами укладено лише 25.04.2016.

Проте, у наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за Договором за період з 25.04.2016 по 24.11.2016, який підписано лише відповідачем, безпідставно внесено відомості про оплати здійснені відповідачем 25.04.2016 на суму 10000 грн. та 26.04.2016 на суму 10000,00 грн.

Так, згідно наданих позивачем платіжних доручень № 26771 від 22.04.2018 на суму 10000,00 грн., яке проведено банком 25.04.2016 та № 16803 від 25.04.2016 на суму 10000,00 грн., яке проведено банком 26.04.2019, які відповідно є доказами вказаних відповідачем у акті звірки оплат від 25.04.2016 та від 26.04.2016, вказані суми вносилися відповідачем за запчастини та матеріали згідно рахунку № Лц-01291 від 11.04.2016, № 01461 від 21.04.2016 (відомості зазначені у графі "Призначення платежу").

Отже, вказані оплати були здійснені відповідачем в рахунок оплати за товар поставлений до укладення сторонами Договору від 25.04.2016.

Інших доказів на підтвердження оплати товару поставленого по Договору відповідач не надав.

Таким чином, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 15417,91 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зазначене у відзиві клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог відносно стягнення суми пені судом відхиляється, оскільки позивачем у позові не заявлялися вимоги про стягнення з відповідача пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 3388,86 грн. інфляційних та 966,76 грн. 3% річних на суму боргу за період з 25.11.2016 по 27.12.2018 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позивач правомірно нарахував відповідачу на суму боргу інфляційні за період з грудня 2016 року по вересень 2018 року та 3% річних за період з 25.11.2016 по 27.12.2018.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних та встановив їхню правильність.

В зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3388,86 грн. інфляційних нарахувань та 966,76 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Проте, всупереч наведених вище правових норм відповідач своїми процесуальними правами не скористався. Належними та допустимими доказами свою правову позицію не довів.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300; код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинського автоцентру "КамАЗ" (вул. Дубнівська, 97а, м. Луцьк, Волинська область, 43010 ; код ЄДРПОУ 05791532) 15417 грн. 91 коп. основного боргу, 966 грн. 76 коп. 3% річних, 3388 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 1762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.04.2019.

Суддя О.С. Семчук