Рішення

від 26.02.2019 по справі 810/4953/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Київ № 810/4953/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства НК Славутич

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство НК Славутич (далі - позивач, ПП НК Славутич ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просить суд:

- визнати рішення ДФС України № 790418/41658608 від 13.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним і скасувати його та зобов'язати ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної в Єдиному реєстр податкових накладних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням протиправно відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної, незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржуване рішення ДФС України не містить жодної інформації щодо невідповідності накладної законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

Позивач стверджує, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідну податкову накладну.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оспорюваного рішення не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкової накладної.

При цьому позивач вказує, що ним було подано скаргу на рішення комісії, проте остання була залишена без задоволення та не було надано роз'яснень чому саме відмовлено у реєстрації податкової накладної і які саме документи потрібно надати для здійснення реєстрації податкової накладної.

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребував докази по справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 суд на підставі статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

На час прийняття рішення у даній справі відповідач вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 не виконав, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подав та не зазначив, які були поважні причини для ненадання відзиву у визначений судом строк.

У судове засідання, призначене у справі з'явився представник позивача, яка підтримала доводи викладені в обґрунтування позову та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0113329617520.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Приватне підприємство НК Славутич зареєстроване як юридична особа основними видами діяльності якого за КВЕД 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдями для автотранспортних засобів; КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний) ; КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.; КВЕД 47.30 роздрібна торгівля пальним (а.с.21-25).

Судом встановлено, що з метою реалізації основного виду економічної діяльності позивача, між ТОВ Інтер Роял (постачальник) з однієї сторони, і позивачем ПП НК Славутич (покупець) з другої сторони було укладено договір № 04-18/1 поставки нафтопродуктів від 18.04.2018.

Пунктом 1.1. Розділу 1 Договору № 04-18/1 передбачено, що постачальник зобов'язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом товар. Загальна кількість товару по даному договору складає кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.4 визначено, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ та, у випадку передбаченим діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору № 04-18/1 поставка товару здійснюється окремими партіями за погодженими письмовими заявками покупця, на підставі яких постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Виставлення рахунку-фактури є погодженням постачальника на поставку замовленої партії товару. Номенклатура, кількість, ціна партії товару визначається у рахунках фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Пунктом 3.3. Договору № 04-18/1 визначено, що сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

Згідно з пунктом 2.2.2 покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов'язані з перевезенням товару.

18.04.2018 ТОВ Інтер Роял було виставлено ПП НК Славутич рахунок на оплату № 0418-2 на поставку товару згідно коду УКТ ЗЕД НОМЕР_1 - палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С кількість - 28 840 л. на загальну суму 666 2204,00 грн., в тому числі ПДВ 111034,00 грн. (а.с.46).

Так, згідно даних товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №04-18/№08 від 18.04.2018 автопідприємством ТОВ Синько було поставлено ПП НК Славутич паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С в розмірі 28840 куб. дм.(а.с.48).

Так, судом встановлено, що органом сертифікації нафтопродуктів та систем якості Масма-Сепро видано сертифікат відповідності на паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С (а.с. 32).

Відповідно до паспорту № 4558, виданого ВАТ Мозирський нафтопереробний продукт паливо дизельне відповідає стандартам СТБ 1658-2015 и ТР ТС 013/2011 у відношенні еклогогічного класу К-5 (а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи вказаний товар був оплачений частинами ПП НК Славутич на рахунок ТОВ Інтер Роял № 26005455025411, що підтверджується відповідним платіжними дорученнями № 717 від 05.06.2018 на суму 50000,00 грн.; №718 від 05.06.2018 на суму 50000 грн.; № 731 від 07.06.2018 на суму 50000,00грн.; № 730 від 07.06.2018 на суму 50000,00 грн..

Відповідно до договору оренди приміщення № 32 від 01.12.2017 ТОВ Синько передав у тимчасове користування ПП НК Славутич приміщення для розміщення офісу за адресою: смт. Макарів, Київської області, вул. Калініна, 37 (а.с.53-55).

Крім того, 01.12.2017 між ТОВ Синько (орендодавець) та ПП НК Славутич (орендар) також укладено договір оренди № 31, згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування цистерну для зберігання ПММ за адресою: Київська область, м. Макарів, вул. Калініна, 37 (а.с. 56-57).

Згідно з договором про транспортне обслуговування № 33 від 01.12.2017 ПП НК Славутич зобов'язується надавати для перевезення паливно-мастильні матеріали (вантаж), а ТОВ Синько приймати вантаж для перевезення та виконувати для замовника перевезення вантажу (а.с.58-60)

Також судом встановлено, що 28.12.2017 між ПП НК Славутич (постачальник) та ТОВ Енерго Транс Ойл (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 30, у порядку та на умовах якого ПП НК Славутич зобов'язувався поставити і передати у власність покупця, зокрема дизельне паливо та бензин: А-76, А-80, А-92, А-95, іменоване далі товар, окремими партіями за цінами (ціна доставки вказана з урахуванням ціни товару) та кількістю, узгодженими сторонами в накладних (а.с.28-29)

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 30 товар поставляється узгодженими партіями. Загальна кількість товару визначається на протязі строку дії договору, з урахуванням кількості найменувань товару за всіма переданими, відповідно до умов договору, окремими партіями. Якість товару підтверджується наявністю паспорта якості виробника і повинна відповідати Держстандартам (п.2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору №30 від 28.12.2017 № 30, оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати.

Пунктами 3.3, 3.4 договору №30 визначено, що товар поставляється покупцю протягом трьох банківських діб з моменту надходження заявки. Датою поставки і переходу права власності на товар вважається дата фактичного отримання товару покупцем.

Згідно з пунктом 5.1 Договору №30 ціна товару визначається на договірних умовах в національній валюті України і може змінюватися в залежності від змін в ринкових цінах. Найменування, марка та кількість, ціна товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Договір № 30 набирає сили з моменту підписання і діє по 31.12.2018, в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення із можливістю пролонгацією за узгодженням сторін (пункт 9.1 договору).

Так, Приватним підприємством НК Славутич на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Транс Ойл було поставлено та відвантажено товар,- дизпаливо в кількості 4650 літрів, що підтверджується копією видаткової накладної від 30.04.2018 №174 з відміткою покупця про одержання товару, підписом уповноваженої особи та відбитком штемпеля покупця (а.с. 34).

Вказаний товар відповідно до даних товарно-транспортної накладної № Р174 від 30.04.2018 на замовлення ТОВ Енерго Транс Ойл було відвантажено ПП НК Славутич в розмірі 4650 літрів , ціна за одиницю 20, 42 грн. на загальну суму 113 943, 60 грн.(а.с. 35-36).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаної видаткової накладної, ТОВ Енерго Транс Ойл частинами перерахувало на рахунок ПП НК Славутич у банку вартість придбаного товару, зокрема: 40000,00 грн. - відповідно до платіжного доручення № 384 від 26.04.2018; 10046,48 грн. - відповідно до платіжного доручення від 08.05.2018; 40000,00 грн. - відповідно до платіжного доручення від 23.05.2018; 45000,00 грн. - відповідно до платіжного доручення № 360 від 19.04.2018; 20000,00 грн. - відповідно до платіжного доручення № 370 від 19.04.2018; 18024,00 грн. - відповідно до платіжного доручення № 375 від 24.04.2018 (а.с. 37-42).

Судом встановлено, що за фактом настання першої з подій позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2018 №28 на загальну суму 113943,60 грн., в тому числі ПДВ на суму 18 990,60 грн. (а.с. 31-32).

Після надіслання вказаної податкової накладної до ДФС для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 15.05.2018 була отримана квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.04.2018 № 28 прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН (а.с. 31).

На виконання вимог контролюючого органу, 11.06.2018 позивач надіслав відповідачу повідомлення щодо подачі пояснень та копії документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено

Разом з поясненнями позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів в загальній кількості 21, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна, реєстрацію якої зупинено.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, викладених у позові комісії ДФС було надано такі копії документів: пояснення № 10 від 10.06.2018; копію договору поставки нафтопродуктів № 30 від 28.12.2017; копію штатного розпису по Приватному підприємству НК Славутич ; копію податкової накладної № 28 від 30.04.2018; копію сертифікату відповідності серії АА№000050 від 03.04.2018; копію паспорта № 558 від 07.04.2018; копію видаткової накладної № 174 від 30.04.2018; копію товарно-транспортної накладної №Р174 від 30.04.2018; копії платіжних доручень № 384 від 26.04.2018; №398 від 08.05.2018; №420 від 23.05.2018; № 360 від 19.04.2018; № 370 від 19.04.2018; № 375 від 24.04.2018 оплачених ТОВ Енерго Трас Ойл ; копію договору поставки нафтопродуктів № 04-18/1 від 18.04.2018; копію рахунку на оплату №0418-2 від 18.04.2018; копію видаткової накладної №0418-2 від 18.04.2018; копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №04-18/№08 від 18.04.2018; копії платіжних доручень №717 від 05.06.2018; № 718 від 05.06.2018; № 731 від 07.06.2018; № 730 від 07.06.2018 оплачених ПП НК Славутич копію договору оренди приміщення № 32 від 01.12.2017; копію договору оренди цистерни для зберігання ПММ № 31 від 01.12.2017 та копію договору на транспортне обслуговування №33 від 01.12.2017.

Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення від 13.06.2018 №790418/41658608, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 №28 у зв'язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, ати приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с.64-65).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу від 14.06.2018 на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій просив скасувати рішення від 13.06.2018 №790418/41658608 про відмову у реєстрації податкової накладної №28 від 30.04.2018 та зареєструвати зазначену податкову накладну (а.с.66-67).

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 23.06.2018 №13941/41658608/2 відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України залишено скаргу від 14.06.2018 без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №790418/41658608 - без змін (а.с.68).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної, Приватне підприємство НК Славутич звернулося за захистом порушених прав та інтересів із даним позовом до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі- Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200- 1 .3, 200- 1 .9 статті 200- 1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов'язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов'язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567).

Відповідно до пункту 1 Переліку вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/ інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем у квитанції у якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної, передбачено, що моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критерієм як: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 Критеріїв, у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Пунктом 1 Переліку №567 передбачено, що для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, документами, достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень пункту 201.16.2 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пунктів 201.16.1- 201.16.2 статті 201 ПК України та пропозицій, викладених у квитанціях, позивачем надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій по зупинених податкових накладних. Перелік наданих документів відповідає вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Серед таких документів: копія штатного розпису по Приватному підприємству НК Славутич ; копія податкової накладної № 28 від 30.04.2018; копія сертифікату відповідності серії АА№000050 від 03.04.2018; копія паспорта № 558 від 07.04.2018; копію видаткової накладної № 174 від 30.04.2018; копія товарно-транспортної накладної №Р174 від 30.04.2018; копії платіжних доручень № 384 від 26.04.2018; №398 від 08.05.2018; №420 від 23.05.2018; № 360 від 19.04.2018; № 370 від 19.04.2018; № 375 від 24.04.2018 оплачених ТОВ Енерго Трас Ойл ; копію договору поставки нафтопродуктів № 04-18/1 від 18.04.2018; копію рахунку на оплату №0418-2 від 18.04.2018; копію видаткової накладної №0418-2 від 18.04.2018; копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №04-18/№08 від 18.04.2018; копії платіжних доручень №717 від 05.06.2018; № 718 від 05.06.2018; № 731 від 07.06.2018; № 730 від 07.06.2018 оплачених ПП НК Славутич копію договору оренди приміщення № 32 від 01.12.2017; копію договору оренди цистерни для зберігання ПММ № 31 від 01.12.2017 та копію договору на транспортне обслуговування №33 від 01.12.2017

При цьому, відповідачем всупереч вимогам підпункту в пункту 201.16.1 статті 201 ПК України, відмовлено у реєстрації накладних та не визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної.

Відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (п.п. в п. 201.16.1 ст. 201 ПК України).

При відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

Судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних було ненадання позивачем копій документів (первинні документи, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні послуги), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Так, відповідачем, при неприйнятті накладних до реєстрації не конкретизовано, яких саме документів не вистачає позивачу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивачем.

У цьому контексті суд зазначає, що всі надані позивачем як до суду, так і до відповідача первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, а тому підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України щодо неприйняття до реєстрації поданих позивачем накладних, з не наведення мотивів та не зазначення підстав неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977, що свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Водночас, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду відзив на адміністартивний позов, належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень, а також контраргументів щодо доводів позивача та неврахував наданих позивачем до ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ДФС від 13.06.2018 №790418/41658608 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС України.

Згідно із підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені й у пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН чітко визначені законом, оскільки наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії ДФС України документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, суд вважає, що, у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 30.04.2018 № 28 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2018 № 28, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 851 від 27.07.2018.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягаються стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 790418/41658608 від 13.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 28 від 30.04.2018, подану Приватним підприємством «НК Славутич» (код ЄДРПОУ 41658608; місцезнаходження: 08001, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Стуса Василя, буд. 37 ).

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 00 копійок на користь Приватного підприємства «НК Славутич» (код ЄДРПОУ 41658608; місцезнаходження: 08001, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Стуса Василя, буд. 37) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 березня 2019 р.